- Ну що, задоволений своїм Майданом?, — щиро посміхаючись, сусід притулив лопату до паркану і зняв рукавичку для привітання.
Взимку я частенько перетинаюся з ним, прибираючи сніг на прилеглому до наших будинків асфальту, але розмову про політику він затіяв вперше. Я завжди підозрював його у ватності і саме тому намагався уникати політичних дебатів — якби мої підозри виправдалися, довелося б внести його у власний санкційний список і взагалі припинити відносини, які й так з великою натяжкою можна було назвати добросусідськими.
— От ти кажеш, що війна, що країні важко, — він не дав мені закінчити думку. — Так чому ж твій Порошенко не припинить війну? Послухай хоч раз Мураєва на NewsOne, цей мужик дуже дотепно пояснює причину всіх наших негараздів...
Сусід не знав, що я досить уважно пильную за політичною діяльністю Мураєва, Рабіновіча, Меведчука, Бойко та їх поплічників, бо вважаю всю цю нечисть загрозою для української державності. І щоразу, коли Мураєв закликає владу припинити війну, я сподіваюся почути, в саме який спосіб він пропонує це зробити. Але ні він, ні його брати по розуму ніколи не пояснюють той зміст, який вони вкладають в ці заклики. І зрозуміло чому — доведеться викрити свою проросійськість та ворожість до України.
Тож, несподівано опинившись перед жертвою Мураєвської пропаганди , я вирішив скористатися нагодою і переадресувати своє питання сусіду:
- Але ж як ви пропонуєте припинити війну? Віддати Київ Захарченко з Плотницьким? Адже вони не приховують свої стратегічні плани: спочатку взяти Київ, потім Львів, далі Берлін, ну й зрештою — Лондон?
— Ні, треба провести з ними перемовини та пояснити, що вони такі ж українці, як і ми. Що ми припиняємо стріляти, а вони складають зброю і повертаються до того мирного життя, яке було до війни. Все дуже просто. — Сусід переможно поглянув на мене.
— Що ж, план непоганий. Але скажіть, сусіде, що робити у випадку, коли лідери сепаратистів не погодяться з цією пропозицією? Наприклад, скажуть, що будуть стріляти, доки пів України не приєднають до Росії?
— Ну, тоді нахрен бомбами зрівняти той сраний Донбас із землею ...
Ледь утримуючись від сміху, я згадав Мураєва — чи розуміє цей кремлівський пропагандон, як іноді сприймають його заклинання глядачі News One?
***
Цю кумедну історію мені нагадала дійсно непересічна подія, що сталася днями — те, що не наважуються вголос озвучувати головні спікери «п'ятої колони», несподівано висловив Віктор Пінчук на шпальтах поважного та впливового видання The Wall Street Journal.
Олігарх, який скромно підписався, як a Ukrainian industrialist and philanthropist, оприлюднив свій план припинення війни на Донбасі. План, який слово в слово збігається з Путінським, але, на відміну від мінських угод, не має двозначностей. Тож за задумом Пінчука Україна має:
— утриматися від інтеграції з ЄС на невизначений час;
— змиритися з втратою Криму, доки той в майбутньому сам не захоче повернутися в Україну;
— сприйняти місцеві вибори на окупованих територіях, проведених терористами;
— забути про вступ до НАТО;
— сприйняти за необхідне скасування санкцій щодо Росії.
Аби все це висловив, скажімо, Нестор Шуфрич, суспільство просто в черговий раз переконалося б антидержавницький позиції проросійських політичних сил, а от за підписом Пінчука цю заяву слід розглядати вже дещо під іншим кутом.
Перше питання, що одразу виникає від прочитаного: чи поділяє тесть позицію зятя? Важко уявити, щоб Леонід Данилович заздалегідь не знав про зміст публікації. І якщо б він категорично не погодився, вважаю, статтю світ не побачив би. Нагадаю — Кучма є головою тристоронньої контактної групи, яка відстоює інтереси України в Мінську і публікація напряму стосується його діяльності в цій групі.
Дуже показово, що Пінчук висловлюється не від свого імені , а від імені українського суспільства, яке начебто усвідомило необхідність йти шляхом поступок агресору. Він так і пише: «нам треба ..., Україна повинна ...». Він вважає, що його помітне меценатство дає на це йому право. І, схоже, в світовому політичному бомонді його так й сприймають — витрачати мільйони на Давоси, благодійні концерти та виставки задля покращення іміджу України під силу тільки справжньому патріоту, який має народну підтримку.
Олігарх не приховує, що адресує це послання безпосередньо Дональду Трампу та його адміністрації. Статус Пінчука гарантує, що цей текст потрапить на стіл нового президента США і стане гармонійним доповненням до кремлівської доктрини нового світового устрою за підписом Путіна, що лежатиме поруч. Одночасно цією публікацією він окреслив головну тему традиційної січневої зустрічі в Давосі ( якщо вона відбудеться) — можливо саме там буде започаткована потужна міжнародна пропутінська коаліція.
Віктор Пінчук зробив виклик українській владі та українському суспільству. Це не спонтанні емоції десь в Твітері, — це виважена, ретельно продумана акція з розрахунком на певний результат. В цій ситуації влада обов'язково має відреагувати. Відреагувати заявами, контрпублікаціями, і неодмінно — усуненням Кучми та Медведчука, як найближчих соратників Пінчука, з переговорного процесу в Мінську.
А суспільство в будь-який спосіб має довести, що Пінчук не є і ніколи не був носієм громадянської позиції українців.
