Олександр Єфремов затриманий. В чергове.
«Зупинись мить, дайте насолодитися цією новиною по повній!» — десь так коментують події соціальні мережі. Той факт, що цей персонаж зробив вагомий внесок в розв'язання війни на Донбасі вже ні в кого не викликає сумніву — тут спостерігається дивна одностайність як українського суспільства, так і лугандонської вати.
Питання в тому, чому прокуратура так довго зволікала? Чому в травні його звільнили від домашнього арешту за економічними звинуваченнями? Чому новий арешт відбувся саме сьогодні й ще по таким тяжким звинуваченням, як «посягання на територіальну цілісність» та «терористична діяльність»?
Конспірологи стрімко підключилися до пошуку відповідей, спираючись на класичну логіку «кому це вигідно». Версій безліч — перерозподіл активів регіонала, отримання заручника для обміну, піар Юрія Луценко і т.д. Але, як на мене, найкращим чином все пояснив відомий «Робін Гуд» сучасності Володимир Ландик в інтерв'ю виданню online.ua місячної давнини http://news.online.ua/743660/vladimir-landik/:
«В феврале 2014 года в Луганске был сходняк. Приехали брат Королевской (Константин Королевский, бывший заместитель министра регионального развития Российской Федерации, — ONLINE.UA) и Сергей Глазьев, советник Путина, который часто к нам ездил. Они встретились с Ефремовым и договорись, как делить активы после свержения украинской власти в Луганске.»
Цією заявою Ландик однозначно підтвердив, що недоторканність ключових прокремлівських фігур була однією з головних непублічних вимог Кремля. Вимог, зазначених не на папері, а пошепки проголошених устами, скажімо, Медведчука. Переконаний, що віденська зустріч Порошенко, Клічко, Фірташа та Льовочкіна мала на меті насамперед підтвердити, що нова українська влада спромоглася цей месседж почути.
Тому саме ці усні домовленості (а не ситуативне партнерство Опоблоку з провладними депутатами у Верховній Раді) сьогодні гарантують безкарну впевненість Юрію Бойко, попри те, що в шухлядці генерального прокурора лежить подання на його арешт по махінаціям на скрапленому газі, а на черзі справа про однойменні плавучі газодобувні вежі. І завдяки цим домовленостям справа Єфремова по звинуваченням 2014-го року була «спущена на гальмах» цього року.
Звісно, наша влада пішла на ці (та інші, невідомі на загал) вимоги окупанта в розрахунку на те, що Кремль не перетинатиме межу нахабності, окреслену в усних домовленостях. Але очевидно, що кремлівська розпальцовка «сука буду» діяла не довго — сьогодні Кремль демонструє відверту нахабність не тільки на військовому фронті, але й на позавійськовому.
Останні події все це підтверджують — окрім стрімкого нарощування військового потенціалу Лугандонії та регулярного обстрілу українських позицій, це зрив процесу обміну полоненими, блокування транзиту українського вантажу територією Росії, провокативна хресна хода, поява віджатих вишок Бойка на українських родовищах, відкликання досить помірного посла Зурабова із наміром призначення одіозного Бабіча.
Безумовно, в таких умовах українська влада мала б огризнутися, показати, що усні домовленості втрачають силу. Я далекий від думки, що Порошенко здатний на військово-морську операцію по захопленню бурових веж, але продемонструвати незахищеність дорогих Кремлю політичних фігур — йому точно під силу. Зверніть увагу, ця демонстрація носить відверту погрозу Москві — прокурор прямим текстом через ЗМІ пропонує затриманому дати свідчення про деталі організації Кремлем військового вторгнення в Донбас взамін пом'якшення вироку.
«Как Гуськов? Почему Гуськов?» — пам'ятаєте ту сцену з радянського фільму «Гараж»? Як і за тим сценарієм геніального режисера, послідовним виключенням оперативно доступних персонажів залишається все та ж сама жертва — Олександр Єфремов. Заочно засуджена суспільством людина, без депутатського імунітету, з відкритими кримінальними справами та обширною доказовою базою злочинів у вигляді ландиківських свідчень — ще одного такого годі й шукати.
Чи вдався випад української влади, побачимо по реакції Москви і, власне, по долі затриманого. Якщо вирок злочинцю почнуть затягувати, це означатиме, що Кремль почув натяк і дещо вгамував апетити. В іншому випадку, процес й далі набиратиме обертів і цілком ймовірно, що наступною жертвою стане Юрій Бойко.
