Альтернативна історія – не просто жанр фантастики. Сьогодні, 74 роки після перемоги над нацизмом, дуже легко уявити, як міг би перемогти саме нацизм. Японцям достатньо було не нападати на Перл-Харбор, а атакувати радянський Далекий Схід. Тоді СРСР не зміг би перекинути звідти десятки дивізій на захист Москви. План «Барбароса» спрацював би – хай і заповільнено. СРСР не стало б. Наступним етапом була б ядерна війна між нацистською Євразією та ліберальною Америкою. А може, й «мирне співіснування», хто його зна. Так чи йнак, нас із вами не було б. Цінуймо ж недалекоглядність фюрера та Хірохіто.

А от чого уявити не можна – то це стратегічних відмінностей. Зараз, під час московської агресії, в Україні модно порівнювати Сталіна з Гітлером, і в певному відношенні це має сенс. Але розклад союзів, що склалися у Другу Світову, корінився не просто в політичних угодах. Якщо копнути дуже глибоко, він корінився – ви будете сміятися – у Біблії. І був неминучим.

Вся справа в ідеях. Ідея комунізму виросла прямо і безпосередньо з ідеї лібералізму. Обидві ці релігії (як справедливо називає їх Юваль Харарі) так от, обидві ці релігії постулюють рівноправність людей. Незалежно від раси там, кольору шкіри чи ще чогось.

Так, так, ми знаємо дуже і дуже багато порушень цього постулату з боку і лібералів, і комуністів. Але то були саме порушення. Навіть із їхньої точки зору. Бо основоположне – це рівність. Усі люди рівні. Просто ліберал вважав правильним, щоб усі люди мали рівні шанси, а комуніст – щоб усі люди мали однаковий пайок. Не вийшло ні в тих, ні в інших. Але ми не про те.

Ми про те, що це була така собі норма Нового Заповіту. Лінкольн, звільняючи негрів із рабства, послався саме на Новий Заповіт (якщо хто раптом забув). Концептуально ідея полягала в тому, що Господь створив усіх рівними. На цьому і стояли і капіталізм, і комунізм. На цьому вони стоять і досі.

Тоді як нацизм, у тому числі і японський, у 1940-ві ґрунтувався геть на протилежному: що є люди, просто за правом народження кращі за інших.

Тому політично був союз між Сталіним і Гітлером наприкінці тридцятих – але стратегічно, щоб на десятиріччя, його бути не могло. Тому Америка врешті-решт влізла у війну (і неслабо допомогла її виграти). Тому Черчилль сказав оте знамените, що він простягне руку навіть Сатані, якщо Гітлер атакуватиме пекло.

Світ стоїть не на грошах, а на ідеях. Бо ж гроші – це теж тільки ідея. Дістаньте з кишені оці кольорові шматочки паперу – яка з них користь? А отож. А ідеї – в мозку.

Комуністи та ліберальні англосакси приречені були разом протистояти нацизму, інакше бути не могло. І, між нами, я радий, що переміг саме цей союз. З дев'ятим травня вас.