Заміна понять, введення в оману, відволікання уваги, перекладання провини, і суцільний обман і маніпуляції.
Як приклад:
Війна не війна.
А ЧОМУ НЕ ВІЙНА ТО -
Резолюцію під назвою «Визначення агресії» прийняла 1974 року на 29-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН. У її ст. 1 зазначено, що «агресією є застосування військової сили державою проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави, або будь-яким іншим чином, несумісним зі статутом ООН».
Генасамблея ООН також перерахувала 7 видів дій, що розглядаються як акти агресії. Три з них актуальні для опису ситуації в Україні:
Вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є наслідком такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини.
Блокада портів чи берегів держави збройними силами іншої держави.
Заслання державою чи від імені держави озброєних банд, угруповань та регулярних сил або найманців, що здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави настільки серйозного характеру, що це дорівнює перерахованим вище актам, або її істотна участь в них.
Їх зміст продубльовано в Законі «Про оборону України». Отже, те, що відбулося з Кримом та відбувається на Донбасі, і за визначенням ООН, і за визначенням національного законодавства, є актом агресії Росії щодо України.
«У разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності», за згаданим законом «Про оборону України», вводиться воєнний стан – або на всій території України, або на її частині. За Законом України «Про правовий режим воєнного стану», вводить його своїм указом президент за поданням РНБО, а затверджує Верховна Рада. Заходи правового режиму військового стану здійснює військове командування, яким є: Генеральний штаб ЗСУ, командування видів ЗСУ, об'єднане оперативне командування, управління оперативних командувань, територіальні управління, командування військових з'єднань, частин ЗСУ та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Що на випадок агресії передбачає Конституція України
Конституція, яка є законом прямої дії, у випадку агресії проти України передбачає чіткі дії трьох гілок влади.
Президент України: «вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань» (ст. 106, п. 19).
Верховна Рада: здійснює «оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України» (ст. 85, п. 9).
Кабінет міністрів: «здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю» (ст. 116, п. 7).
Згідно з міжнародною практикою, виконавча влада у разі збройної агресії здійснює :
- припинення дипломатичних стосунків з агресором,
- денонсацію всіх мірних угод з агресором,
- зупинку економічних відносин,
- військового співробітництва та транспортного сполучення;
- замороження всіх активів агресора на українській території.
Так чому ж для нашої влади все ще війна не війна?
Чи конституція, закони, міжнародні норми на території України не діють?
Як дишло так, як повернеш так і вийшло…
Як алегорія, людина вчинила вбивство, але вбивця таких хороший хлопчик, віршики читав, родичі в нього гарні, тому давайте пропишемо його злочин не вбивством, а пограбуванням. І за що судити будуть? За пограбування. Що прописали, те й отримали.
Так і з війною.
Не визнали війну — і…юридично немає війни.
Тобто влада України фактично звільнила Росію від відповідальності за війну. Є перекладання тягаря війни, відповідальності за війну, і пожинання наслідків за війну, на Україну.
Як геніально сказано -
Можливо змінити кордони, і заволодіти землями іншої країни, не набувши відповідальності за це, всього лиш ввійшовши в зговір з керівництвом країни, щоб вони не визнали війну. І тоді ніякого покарання і реальних дій проти агресора вчинити не можна. Тобто Україна сама себе позбавила можливостей впливу на війну, можливості завершити цю війну, і отримати репарації з нападника і гроші на відновлення зруйнованих територій.
Це не рахуючи того, що кожне життя – то є мега цінність. А ми втратили багато життів, чи не так?
Ми так і не відійшли від совка і не навчилися вважати важливим кожне життя…
Ми навіть не знаємо скільки людей ми втратили на війні….
Як то давно вже кажуть в Україні : «Коли при владі спільник ворога, то перемога неможлива».
І як починалася війна, згадайте -
Нас поставили в позицію, що ми повинні самі захищати країну.
Люди пішли на війну добровольцями. Люди збирали гроші, висилали пакунки, добували спорядження, забезпечували бійців і фронт…. Тоді, держава, якось відсторонилося. Ми були самі. Броніки, каски, бєрци, форма, одяг, їжа, ліки і т.д.
А потім виявилося, що то не ми, то наші геніальні управлінці усе. А ми то що, а от вони…
Мерзота просто!
Люди гинули, ми витягували останні гривні, а хтось крав, наживався, ділив потоки, розсаджував своїх по посадах, проводив геноцид, закручував гайки, змовлявся, здавав…
І війну провів би і без нас... Ні добровольці, ні допомагаюче населення не було необхідне, як виявилось.
Здав би й так.
Хоча чітка лінія поведінки і дій видна з початку війни…
Саме тоді, коли засвітили ганебні Мінськ і- це було втілення, проведеного через ООН, плану здачі України.
Ми затягнули паски, мирилися з шаленою несправедливою, невдалою, відверто злодійською політикою цієї влади, бо війна ж, човен не розхитують же, бо Путін ще більше нападе, в результаті знахабніли до того, що різьбу зірвало і виявилося, що ми ж взагалі агенти кремля, якщо будемо під час війни ще й супротив злочинного режиму.
Як багато можна провести під війну, як багато на неї списати, як нею можна кичитеся, піаритися, використовувати, наживатися…
Яка ж це мерзота все таки! На крові…
Наживання і зловживання режиму олігархату\сімей\кланів\організованого злочинного групування\мафії\корупції\клептократії і т.д. Тобто, гібридного режиму. Незнімаємого, незвільняємого, невідповідаючого за свої дії, некерованого, знахабнівшого, зарвавшогося, здурівшого від всевладдя і безкарності…
Захопившого нашу Україну.
Чи не так?
Олеся Калінська
Використовувала джерело для написання статті –
Юрій Костенко
