Хворіти за Супрун не можна, але і вмерти легко не вийде.

Мій тато мав гліобластому — пухлину мозку.

І він хворів, лікувався, помер за Супрун при кориті.

Хто вважає, що ця дамочка реформатор, борець з тіньовими схемами закупівель, носій доступних для хворих ліків, борець з лікарняною мафією, і ідейний носій нового підходу до медицини і подібних штампів ... Той в схемі, чи йому проплатили. Чи він просто тварь.

Супрун знищила медицину на пару з сучасною бандою при владі.

Доведу -

Мій тато повністю лікувався в державних лікарнях, обстежувався, купував ліки і усе ЗА СВІЙ РАХУНОК.

Ви уявляєте собі як на протязі року купувати хіміотерапію по 20 000 грн в місяць десь?

Ви думаєте ми не ходили по інстанціям, і не просили в держави дати нам хімію, яку повинні нам були видавати безкоштовно?

Ходили. Хімії для онкохворих в Україні немає.

Всі в долі, і мєнти, і лікарі, і вищі ланки. Моя мама все життя працювала в медицині, в неї все місто в знайомих, але хімію ми не змогли отримати жодного разу. Тут такі шалені гроші на хворих освоюються, що вони не можуть створювати прециденту, і дати ліки, як прописано по закону, безкоштовно.

Хоча я абсолютно впевнена, що по всім офіційним докам прописали, що гроші онкохворі отримують….

Тварі вони. Нелюди.

Дві операції за власний рахунок.

Безкоштовної медицина для хворих українців в Україні не має!

Хворому створили такі умови, що він повинен був весь час сам ходити по усіх лікарях, куди його посилала сімейна, тому що щоб оформити різні папірці, треба було ходити по лікарях. Тобто, мій тато, коли ще ходив, то витрачав свої сили, щоб догодити системі, яка придумала, що хворий повинен виконати райдер, затверджений навіть не на сили здорового, і тоді зможуть лікарі зробити приписку в себе : " Вони прийняли участь в лікуванні хворого, вони працюють!", — і всі бюрократи дико нарощеної системи будуть ощасливлені.

Страшніше стало, коли мій батько зліг….

Швидка допомога не хотіла приїзджати…. Реформа ж!

Спеціалісти на місце не виїзджали, тільки вести в лікарню.

Одного разу, ближче до кінця, ми настояли, щоб приїхала швидка, так як потребували допомоги хірурга в вскритті нариву, а лежачого на таксі не перевезеш. Ми сказали при визові швидкої, що лежачий і нам потрібно допомога в тому, щоб знести батька до машини. На виклик приїхала команда з жіночок. Це було не мило. Абсолютно. Це було цинічне знущання.

Викручуйтесь хворі і їх родичі, як хочете, вам же сказали, самодовоз лежачого до лікарні …

Ми попросили сусідів і вони знесли батька.

В лікарні йому відмовилися надавати допомогу, так як він був смертельно хворий, і нам сказали, все одно йому нічого вже не потрібно. Нарив не вскрили. Ми самі дома, вимушені були займатися цим. Могли й не везти в лікарню, але втручання дома самим нам показалося небезпечним. Ми наївні! Все одно ми це робили самі.

Назад на таксі, тому що іншого варіанта не існує. Знову допомога сусідів, щоб віднести батька додому….

Батько впав в кому.

Ви знаєте, що ніякої реальної лікарні з допомогою для таких немає?

І, що саме страшне, годувати людей в комі не знають як, і навіть не збираються?

Ніякої їжі, ніякої води. Ніякого мед. догляду.

Нічого не продумано для таких хворих!

Нам запропонували здати батька в хоспіс, 10-20 ліжок на півмільйонне місто в спец відділенні, де на всіх була одна медсестра і вона нічого не могла зробити. Не тому, що не хотіла. А тому що знеболювальне не виписують, і допомога таким хворим не можлива. Просто лежать там на ліжках, і вмирають. Кричать страшенно від болю, і умирають поступово… Евтаназії, в нас, на жаль, немає.

Так як в мене мама медик, то вона підписала знайомих… Вони до нас приходили додому – уколи, процедури, консультації. Як в середньовіччі, але хоч так.

Коли ви дивитися, як хворі в фільмах лежать і коло них піпікають різна техніка і бігають лікарі — то це не Україна. В нас не так…. Хоча, думаю, для кодли коло корита так… Тільки для них.

Продовжу хвалєбниє оди Супрун на її ниві реформаторства медицини в Україні, перечислила вже, як захоплююся швидкою по-новому, придуманою безкоштовною медициною, псевдо — доступними ліками, і доступністю лікарів — спеціалістів... для кожного, хто зможе добратися до лікарні і вмовити їх оказати допомогу. Наголошу, що в деяких випадках, навіть мзду не беруть, тому що смертельно хворим допомагати просто не хочуть.

Ми стикнулися з тим, що людина в комі не їсть і не п'є.

Ми знали, що хворих підгодовують зондом, якщо вони в такому стані. Коли ми позвонили сімейній, то вона сказала, що нас посадить, якщо батькові введуть зонд, тому що це повинно проходити під наглядом лікарів і тільки в лікарні, і дома це заборонено. В лікарню ми не мали змогу знову поїхати, і ми знали результат – нас відішлють вмирати дома…

Я все ж таки в розпачі зідзвонилася з лікарнями нашого міста, в нас їх багато, і нам усюди відмовили.

І раніше в лікарні було не пристроїти смертельно хворих, бо вони не хотіли псувати собі статистику, якби в них хтось вмер. Наразі ж ніякого шансу взагалі.

Але раніше спеціалісти виїзджали надом до лежачих, і швидка була швидка, а не статисти приїхали, які нічого не знають, не можуть, тільки папери запишуть…

Приватні лікарні теж сказали, що з зондом не можуть нам допомогти. Знайомі відмовилися, коли ми озвучили про погрози сімейного.

Ми купили великий шпріц в аптеці, зняли голку і підгодовували тата і давали йому води. Благо він глотав.

Ви знаєте, хворіти в Україні, це жуть… Смерть, як визволення від жаху… Це не просто вимивання усіх грошей, та цинічне знущання над хворими, над нами. Це узаконене вбивство, скажем відверто.

До речі, я говорила, що моєму тату не виписано жодне знеболювальне за час хвороби?

Наша сімейна лікар сказала, коли ми зверталися за ним, що до нього не дійшов час. А коли дійде, то ми повинні до неї звернутися. Мій батько вмер, а час в лікарки так і не дійшов. Хоча, впевнена, по паперам моєму тату весь час виписували різні знеболювальні і інші ліки, наша ж система так гарно навчилася освоювати гроші, і кінців ми все одно не знайдемо, ми ж живемо внє правового поля. Україна вона така від реформована, що життя українців все покращилося, і покращилося… Да…

Добре, що в аптеках можна в денний час купити знеболювальне без рецепта. Думаю, що в наших реформаторів і до цього руки дойдуть, що ми скоро не зможемо купити і такі лікі без рецепта. До цього йде.

Розказати ще, що коли помер мій батько, мене одразу ж після констатації смерті відправили в лікарню оформляти папери, і з ними везти в морг? Але, це ж наші прореформовані лікарні, і коли я прийшла до лікарки, то вона розраховувала на мзду, і тому сказала, коли я прийшла зранку, що оформлені папери забирати після обіду, ближче до кінця робочого дня. А те, що треба везти в морг… Вона ж зайнята, а так на мене глип, глип — натяк зрозуміла.

Весь цей час мені здавалося, що люди втратили не те, що людяність, але перестали бути по суті людьми. Це стосується людей з системи…

А інші, відкрилися з іншого боку — знайомі, сусіди, деякі члени родини.

Ось така епопея з життям, хворобою, смертю…

Наша країна могла б бути для людей, але її захопили такі мразі, і створили для нас пекло на землі.

Олеся Калінська.