Міністерство освіти і науки України та вельмишановна Лілія Гриневич вчора (12.05.2017) озвучили нововведення (http://portal.lviv.ua/…/novinka-zno-2017-tsogorich-bali-vst…), які будуть запроваджені в цьогорічній вступній кампанії, а саме,введення трьох коефіцієнтів, які, на думку міністра освіти, мали б допомогти більш рівномірно розподілити абітурієнтів між ВНЗ України тадати рівні можливості для вступу випускникам з сільської місцевості.
Не буду зупинятись на тому факті, що нововведення були впроваджені в
травні місяці, фактично з початком складання ЗНО та за відсутності
будь-якого публічного обговорення впродовж навчального року. Вчителів,
випускників та їх батьків просто поставили перед фактом.
Я закцентую увагу лише на можливих наслідках такого рішення.
Отже, нововведення №1 – регіональний коефіцієнт.
Для чого він вводиться? На думку міністра, введення цього коефіцієнту
мало б спричинити відтік частини абітурієнтів від столичних ВНЗ в
обласні та місцеві університети.
Який стан справ маємо
насправді? Автоматизована система розподілу абітурієнтів сьогодні сама
спрямовує абітурієнтів з більш низькими балами у ВНЗ, які є менш
престижними, ніж столичні університети, без усяких регіональних
коефіцієнтів від пані Гриневич. Питання лише в тому, чи бажають там
вчитись. Для чого ж тоді знадобилося вводити цей коефіцієнт? Відповідь
насправді є дуже простою – для того, щоб картина вступу та рівень
абітурієнтів в регіональних університетах не виглядала так жалюгідно у
порівнянні з більш престижними ВНЗ. Чи додасть знань формальне
підтягування рейтингів та чи підвищиться від цієї арифметичної дії
престиж – питання риторичне.
Тут ще не варто забувати про принцип,
проголошений міністром, — гроші йдуть за абітурієнтами, тобто ВНЗ з
більш високими рейтингами мають отримувати більше коштів. Отже, знову
будемо мати совкову зрівнялівку, коли замість покращення
матеріально-технічної бази шкіл для підвищення рівня середньої освіти
гроші будуть забиратись від престижних ВНЗ та передаватись тим, чиї
рейтинги були штучно намальовані.
Нововведення №2 – галузевий коефіцієнт, який має зорієнтованість на природничо-технічні спеціальності. На думку міністра, це робиться для підтримки тих абітурієнтів, які обирають ці складні спеціальності. Особисто на мою думку, для підтримки цих абітурієнтів потрібно робити високі стипендії та зарплати у тих секторах, куди мають прямувати потім з університетських лав випускники (школи, наука тощо), але, звичайно, пані міністру видніше, як це робити. Також є певний сумнів, що підмалювання результатів ЗНО додасть знань абітурієнтам та покращить якість майбутніх працівників. І знову, як і в першому випадку, прослідковуються суто меркантильні міркування, як обійти принцип «кошти йдуть за талановитими абітурієнтами».
І наостанок, нововведення №3 – сільський
коефіцієнт. Його пропонують ввести на рівні 1.2. І на цьому коефіцієнті я
б воліла зупинитись більш детально.
Звичайно, з сьогоднішньою
шкільною базою в сільській місцевості та рівнем підготовки вчителів,
треба мати неабиякі здібності та жагу до знань, щоб успішно конкурувати з
випускниками великих міст. Тож такі діти повинні мати підтримку від
держави для отримання освіти. Але диявол криється в деталях. Щоб
простіше було зрозуміти, поясню на прикладі.
Нехай маємо випускника сільської школи, середній бал якого становить 150 балів. І маємо випускника міської школи з середнім балом 179. Це доволі суттєва різниця в знаннях. Рівень в 179 балів дозволяє опановувати науки в престижних ВНЗ, а 150 балів для цього, скоріш за все, буде недостатньо. Отже 150*1.2=180 балів, і абітурієнт з більш низьким рівнем знань займе місце того, хто справді виборов право навчатись на престижній спеціальності.
Які ж будуть наслідки такого розвитку подій:
1. Якщо дитина з більш високим рівнем знань змушена буде платити за
своє навчання за контрактом, то, скоріш за все, за наявності коштів вона
просто поїде за кордон для подальшого навчання. А ми будемо мати в
українських ВНЗ студентів з намальованими балами. Годі й казати, як це
відобразиться на загальному рівні випускників через 4-6 років. Годі й
казати, що з такими студентами через 4 роки не буде кому вступати до
магістратури для подальшої освіти та наукової роботи. І годі й казати,
що ті, хто поїдуть геть, навряд чи коли-небудь повернуться в Україну.
2. Якщо пані міністр хотіла цим досягнути міфічної совкової рівності
для усіх, то й тут мета не буде досягнута. Адже сьогодні випускники
приватної школи з елітного «села» під назвою Конча-Заспа будуть мати
сільський коефіцієнт, а абітурієнт з міста Горішні Плавні, Ізюм,
Бердичів чи Глухів – ні. Це ж саме стосується всього елітного київського
передмістя.
3. Вангую збільшення кількості випускників з сільської
місцевості. Адже так просто дати хабар директору школи, аби виписати
відповідний атестат.
Висновки з цих нововведень є невтішними, а неспроможність реформування освіти є очевидною. Досить складно змінити совковий підхід до школи і в самій школі, простіше намалювати цифри, і як в старому анекдоті про лідерів СРСР «закрыть шторы в купе, включить свисток у тепловоза и сделать вид, что мы куда-то движемся». Неспроможність оцінити проблему робить неможливим її подальше вирішення.
А поки відсутність нормальної матеріально-технічної бази (лабораторій,
комп'ютерів, реагентів тощо) з природничих предметів в школі буде
компенсуватись підходом з «набуття компетентностей», який якраз і в
першу чергу вимагає такої бази. А замість підвищення рівня знань
абітурієнтів та престижності окремих професій шляхом матеріального
заохочення будемо штучно підмальовувати рейтинги університетам для їх
подальшого фінансування і випуску неспеціалістів в усіх сферах
економіки. І з сумом будемо спостерігати, як майбутні студенти прямують
до університетів Праги, Варшави, Кракова, Берліна чи Парижу. Прийнятий
безвіз цьому буде сприяти.
Хороша перспектива?
