«Принц на білому коні»

Фраза, яка приїлася настільки, що використовується виключно в іронічному сенсі. Та й іронію було так заїжджено, що вона виродилася в роздратування стосовно тієї жінки чи дівчини, яка все ніяк не дочекається свого принца. Сильного. Справедливого. Мудрого. Заможного. Гарного. Шляхетного.

Ідеального.

Він дбає про найслабших, підставляє плече тим, хто похитнувся, допомагає нужденним і вгамовує спраглих, задовольняє одиноких (одним лише поглядом, альо!) і піклується про свою єдину — про принцесу, якій із таким щастям судилося стати не менше ніж королевою.

В різних інтерпретаціях, із різним ступенем реалізму, із різними нюансами сюжету, але це — КАЗКА.

Казочка. Для тих, хто ще мало що знає, мало що вміє, мало чого бачив / бачила, але потребує орієнтиру.

Для дітей.

Розказана дорослими, втомленими, досвідченими, хитрими, цинічними, розсудливими, розчарованими, прагматичними, егоїстичними, реалістичними, жадібними, ощадливими, наляканими, обережними — різними, але дорослими.

Але знаходяться діти електорального віку (чи двічи, тричи чи чотири рази електорального віку), які теж вірять у казочки! Сплачують (або не сплачують) податки, водять авта, понароджували іже дітей, але не можуть відрізнити від реальності казочку!

Самі ж сміються з віруючих у принца на білому коні, але в електоральні казочки вірять!

Вірять у казку, розказану їм іншими дорослими — насправді дорослими, на відміну від цих, «паспортних» дорослих чи постарілих дітей. Тільки вже дорослими хитрими, цинічними, егоїстичними, жадібними та наляканими. Без нейтральних чи позитивних синонімів.

Казочки для електорату мають на меті не виховання, не впровадження глибинних цінностей. Мета їх — власна вигода, на вівтар якої кладеться все. Холодний розрахунок, а не благі наміри в таких казкарів.

І які часи — такі й принци виходять.

Принц суцільної дурні.

Принц на повній маячні.

Принц, який обіцяв подолати дракона корупції, а насправді — вдягнув його шкіру та сів на його багатства.

Принц, який обіцяв зупинити криваву данину драконові Війни, а насправді — зруйнував захисний мур і відводить військо ближче до населених міст.

Принц, який обіцяв перевиховати зажерливу шляхту, а насправді — служить, як і служив, найзажерливішому з них.

Принц, який образився, що його вважали зрадником, покидьком і скоморохом, а насправді — був, є і лишиться зрадником, покидьком і скоморохом.

При чому, він же це не насправді, ні! Він просто відпрацьовує замовлення! Продажний принц, який виліз на хвилі ватної ***ні.

Але чи він перший? Ні, ще був принц, який боровся з усіма торгашами і взагалі — з усім вселенським злом одночасно! Продажний? Хтозна. Але чи мав він масову підтримку? Ні.

А цей — має. Чи маВ.

-------

Хочеться вірити, що наша казочка матиме щасливий кінець, навіть попри те, що й досі деякі палко обожнюють «принца», мов сектанти. На щастя, ця секта — не тоталітарна, і з неї є вихід. І деякі вже виходять.

«Принц» здувається — обожнювачі прокидаються.