Сивохо — радник у складі Ради з питань національної безпеки та оборони... Серйозно? Хто далі?

Не проблема в тому, що поряд із Зе всі «свої люди». Проблема в їхній (і його) якості, у тому, ЗВІДКИ вони. Вони не з бізнесу, де існує конкуренція та більш-менш окреслені правила гри (будь кращим, або зникни). Вони з ка-ве-ену.

Що таке КВН? Я трішки його застав, і навіть дивився. Ще з тих часів, коли альтернатив КВНу не було, а жартами на межі були «всім одягти ХБ! — що таке хб? — халат, баран!» Тоді ще була команда Запорожье-Кривой Рог-транзит, у якій Чивурін грав і жартував про стрільбу очима, а не рахував біля комп'ютера. Ква95 тоді ще й не пахло. А що було?

А вже тоді було одне з перших «табу»: не можна гостро жартувати про святая святих Аліксан-Васілічя-Мслікова. Трішки можна було про суддів — про те, що спить Гусман, можна було пародіювати Івана Демидова, пізніше — можна було пародіювати, як ірже з усього Вєрнік і Ярмольник. Але ніколи — НІКОЛИ! — не можна було жартувати з Маслякова, попередньо не облизавши. Можна було показати Його отцем-творцем усього сущого (а не автора передачі, яка колись мала стосунок до гумору), звертатися до Нього, мов реально до Бога. Можна було (жартома) просити в Нього протягти в наступний етап змагання. Можна було вдало вставити запис Його голосу у свій номер. Можна було обіграти його «невтручання» та мовчазне мудре стояння осторонь. Наче у присутності (а не під наглядом) автора всього цього шапіто — але про нього ні-ні. Наче незалежне й конкурентне змагання рівних — але ні, не зовсім рівних.

На тому ж-таки КВНі було закріплено кілька стереотипів: дівчачі команди робили вигляд, що перемагають завдяки «стосункам» із суддями. Багатонаціональність команд дозволила «їм самим, добровільно» закріпити свої анекдотичні стереотипи: про білорусів-бульбашів, агресивних і стурбованих кавказців, звичайно ж, хохлів (де приклав руку ніхто інший, як наш нинішний през із сумнозвісним звертанням до тоді ще свіжого президента Росії). До речі, саме Віва відзначився одним із перших, хто облизав Хуйла. Випадковість чи ні — не знаю.

Хуйло став другим із трьох табу, на яких трималася «стабільнась» КВН. Жодного гострого жарту про Хуйла. Жодного. З обов'язковим згадуванням факту його присутності у залі чи якихось нещодавніх «подвигів» типу збільшення поголов'я амурських тигрів чи ведення косяків вобли на нерест. Наче і присутнім Хуйло був, як гість, а не господар (цар всія...), та й не на всіх програмах — але ні-ні. Тільки у межах «пристойності».

Третє табу — контрольне, для закріплення пройденого матеріалу — Рамзан Кадиров. Жарти про нього — тільки у ключі його могутності, величі, мудрості, приналежності до гарячої гірської крові та здатності «дістати з-під землі». Той самий Кадиров, жарт про якого змусив ні від кого не залежного, такого самостійного self-made-мена, сповненого нахабства і внутрішньої волі жартувати про будь-що і будь-кого — Віву Зілєнскава — сповнитися моралі та можливості каяття й вибачитися за свою «невдалу репризу».

Щодо «змісту» самого КВНу, якщо спробувати відкинути політику... Без сумніву, були вдалі, саме кмітливі та винахідливі жарти, було щось нове, що вони ж самі відкривали там, у своїй кухні. Але чи це було всі 100% їхніх жартів? Ні. Було багато плаского, багато штучного, багато імперсько-пропагандистського (типу, ось які ми всі різні та класні з різних ріспублік адной бальшой страни...), багато повторів і самоповторів. Що особливо кидалося у вічі та вуха: у музичних номерах, скажімо, якщо вони не запрошували професійних співаків-музикантів, то звучало те, що потім разом із повторами і самоповторами було чітко видно (і чути) в Ква95 — огидний самодіяльний кавеенівський спів і стиль виконання «вокальних номерів». Фу, яке лишиться випаленим ярмом на їхніх нещасних тілах і душах.

І десь тоді, коли здоровенна порція телеефіру (години 2 чи 3 чи більше, з урахуванням реклами), присвячена КВН, десь на третину складалася з облизування святої трійці та не надто витонченої пропаганди, я зрозумів, що з мене досить. По-перше, на той момент уже був більш-менш доступний і розвинений інтернет із безоднею комедійного контенту, та й наше телебачення мало Шоу Довгоносиків, Маски-Шоу та інші альтернативи.

Але те, що КВН «зник» для мене, не означає, що він зник для інших. <-- це до того, як люблять зараз деякі високочолі білі польта «через губу» повторювати мантру — ой, да піріключі, і прікраці в дзірьмє етам капашица, я вот нікаґда такова ні єм. Ок, ані ти, ані я лайна не споживаємо, але його споживають повною ложкою люди навколо нас. Для них їсти лайно є нормою. І вони не розбираються, в яких пропорціях мед і лайно подають їм через екран. Вони ЖЕРУТЬ, бо звикли. Жеруть, разом із підлабузництвом і пропагандою, і роблять цьому лайну рейтинг. Роблять рейтинг, і зміцнюють цю «норму» в царині «гумору». Разом із підлабузництвом і пропагандою. І самі наповнюються підлабузництвом і пропагандою. Бо вона там була майже скрізь, не відокремлена від «жартів».

І ось у нас при владі люди, які роки та десятиріччя провели в парадигмі «я маленький провінціал, змагаюся з багатьма іншими, котрі з метрополії або з агресивних і „рівніших“ провінцій (Кавказу, наприклад), таких само непрофесійних акторів, непрофесійних циркачів, непрофесійних співаків, плазую перед одним Недосяжним Божеством, перед Царем Усія Есесесерії та Славетним Сином Кавказу, сподіваючись на їхню милість і вплив на суддів». Це був спосіб і сенс їхнього існування.

Класно?

Аматори серед аматорів, які плазують перед сильними цього світу. Які узгоджують (як виявилося!!!) зміст своєї «гострої політичної сатири» із преЗЕдентом. Чи узгоджували вони свої жарти раніше, і з ким саме – питання, яке у цивілізованому світі ставили б уже або журналісти-розслідувачі, або разом із ними юрби народу на вулицях. Разом із падінням їхніх рейтингів і доходів.

А чи іншим є «очільник» найуспішнішої шапітошної контори наших теренів?

Президентом у нас — створіння, яке:

- зі сцени (жартома, звичайно!) зверталося до Хуйла як до володаря долі України,

- відпрацьовувало роль недолугих хохлів-малоросів і зміцнювало таке світобачення у свого глядача,

- стрибало коником на корпоративах у старих облич, які тепер чомусь оскаржують свою люстрованість,

- десакралізувало своїми жартами все, до чого змогло дотягтися (і що виявилося «норм» для їхнього вдячного глядача),

- для годиться пару разів побувало з концертами на фронті (можливо, переказало якісь кошти на потреби армії),

- зі сцени виставило Україну хвойдою,

- у випуску новин виявило готовність стати перед Хуйлом на коліна,

- з піною біля рота захищало свєточя йумара Добронравова та свої «СкатИ», наїжджаючи на таке нікчемне, зайве й нікому не потрібне СБУ (яке ЧОМУСЬ очолив близький друг без досвіду роботи у спецорганах),

- у свого смартфона вимагало «здєлайтє фсьо, штоби вірнуть наших пацаноф»,

- давало страшному й кривавому шоколадному баризі 24 години на проведення дебатів на стадіоні,

- не змогло здати аналізи,

- на дебатах (актор розмовного жанру!) читало з листочка «мои вопросы»,

- на інавгурації на посаду очільника країни стрибало, щоб поцілувати лисого в макітру,

- під кайфом чи від ейфорії перемоги заявило, що розмову з Хуйлом почне зі слів «Добре, що ви вже повернули Крим і пішли з Донбасу»,

- саме ж почало косплеїти Хуйла, даючи інтерв'ю з фітнес-залу, потім — розпікаючи «на каврє» та звільняючи усіляких «разбойнікаф»,

- наїхало на власного міністра закордонних справ, який працює не за вказівкою з Кремля та не за договорняками з Кремлем,

- робило завчені звернення та давало невнятні прес-конференції, з яких воно тікає «до дітей»...

І дивним чином, ця особа в очах своїх виборців доросла до статусу Владімір-Аліксандрича! Точніше, не дивним, а закономірним — у традиціях КВН, який ніхто давно не дивиться (бо зараз модно казати «ми давно повимикали телевізор, назавжди, і не дивимося його»), але який живе у їхніх серцях.

Ще раз — це ПРЕЗИДЕНТ, це особа НОМЕР ОДИН у державі. Всі інші навколо нього — або його ляльководи, які не дуже висовуються та грають свої «фішечки», уважно стежачі за реакцією суспільства, або такі самі квнщики, яких ставлять на нижчі посади (тому що вони ще гірші чи просто не такі розкручені?), або випадкові люди з надією на поліпшення ситуації ціною власних зусиль чи якогось незрозумілого дива. Плюс, когорта старезних облич з наліпкою «нові», типу Портнова, який друг Богдана, який уже не підпадає під люстрацію, бо «офіс»...

І ось тут, після кількох факапів у своїй «факінг отраслі», мабуть, керуючись принципом «гірше не буде», вони витягують з-за шафи здутого Сивохо, витирають з нього пилюку і ставлять цілим радником секретаря РНБО (ще одного навколо-квнщика Данилюка, який дивним дивом отримав серйозне звання) з питань реінтеграції та відновлення Донбасу.

о_О

Чим Сивохо буде радити з таких питань? Звідки в нього досвід?

Чим керуються автори таких кадрових рішень?

Підгребти і працевлаштувати всіх своїх? Це що, якась особлива кавеенівська супер-міцна дружба та єдність, скріплена кровними обіцянками служити золотому теляті? чи мафія, де своїх тягнуть за вуха з будь-якого лайна будь-куди, аби поближче до «сім'ї», аби не розбіглися, аби не патякали зайвого (згадайте так і не здійснену заяву-викриття Манжосова)?

Чи Сивохо (як і Данилюк, як і Юзік, як і сам Віва!) — ніким не оцінений ще не розкритий професіонал своєї нової справи з величезним досвідом? По-моєму, навіть найупоротіший зелебобік вИзнає, що досвіду реінтеграції та відновлення пошматованих підлою та неоголошеною загарбницькою війною цілком зрозумілого авторства в Сивохо нуль цілих хуй десятих! Тоді що привело його на цей високий пост?

А менталітет. І шлейф. Менталітет і шлейф КВНщика. «О, він був у КВН, він знає своє місце, він свого часу обслуговував партію влади — він нам підійде».

От і всі роздуми, от і вся філософія, і ціна цій «іншій, непорохоботській точці зору» — вся до останньої копійки.

А якою буде ціна їхніх кавеенівських помилок? Виконають фінальну пісню і пустять сльозу? Підмажуть суддів і «керівника» шапіто, щоб їм дали іще один шанс?