На початку 1900-х частина тодішнього «прогресивного» європейського істеблішменту, до якого належали і поміщики, і капіталісти, і вчені, і інтеліґенція, вирішили за допомогою оголтілого популізму розбурхати люмпен до такого стану, щоб він виступив у ролі тарану для перехоплення влади у заіржавілих та сліпих традиційних еліт.
Вони знали як це почати, але ніхто не знав як це зупинити і повернути бидло під контроль.
А коли бидло як слід розігрілося і відчуло повну безкарність, воно проникло в реальну владу в урядах країн, перебило в першу чергу тих, хто його розбудив і влаштувало континентальноу кроваву бійню з сотнями мільйонів жертв, хімічною зброєю, концтаборами, газовими камерами, повним розоренням континентальної економіки (яку потім відбудовувало з попелу США), актів масового геноциду, переселення цілих народів та переділ кордонів, появи ядерної зброї і чергового переділу світу з наступними десятиліттями холодної війни.
Людство в ті роки не раз опинялося на грані існування, і вижило завдяки виключному героїзму і вітчайдушній хоробрості окремих людей, які свідомо жертвували всім, що мали, заради відвернення чергової катастрофи. Наприклад, маленькій групі норвезьких спецназівців, що фактично не дозволили Німеччині отримати ядерну зброю ще в 1944 році.
Сьогодні ситуація повторюється, бо виявилося, що уроки були погано засвоєні. Чергова частина світового «прогресивного» істеблішменту, до якого належать вчені, промисловці, фінансисти, політики, діячі культури та інші «інтелектуали» (вагався, чи варто їх так називати) вирішили, що настав час змін відповідно до їхнього бачення і пріоритетів,що базуються на їх добрих намірах.
Так-так, тих же самих граблях, на яких червоними від чиєїсь крові великими літерами написано «добрі наміри». Лідери громадської думки, серед яких як ліві, так і праві, і до яких приєдналися і президенти цілих країн, відкрито закликають зневажати будь-які правила, міжнародні договори і внутрішнє законодавство, що на їхню думку суперечать їхнім ДОБРИМ НАМІРАМ.
Не здоровому глузду. Не тверезим розрахункам. Не усвідомленню елементарного причинно-наслідкового зв'язку між дією і миттєвим наслідком.
Саме ДОБРИМ НАМІРАМ.
А для цього їм потрібна влада.
І вони вирішили знову звернутися по допомогу до забитого і загнаного під лавку люмпена, який бухає, живе недовго в лайні, яке ж сам навколо себе і у власній же хаті розкладає (наприклад, вирубає ліс і миє бурштин за три копійки прямо тут і зараз, а завтра хоч потоп), і не ходить на вибори, бо впевнений, наприклад, що владу захопили євреї, а країну заполонили мігранти, а держава йому винна роботу і чисті штани.
Тільки тепер зброя у бунтарів значно ефективніша, ніж у їхніх попередників з початку 1900-х. Це Інтернет з соцмережами, де можна достукатися до кожного бидлолюмпена окремо і індивідуально, маючи на руках його хірургічно точний психологічний портрет та вичерпний перелік уподобань.
І вигнати його на вулицю, пояснивши хто ворог і де взяти каменюку, шмат арматури чи вогнепальну зброю. А він сам вже зрозуміє що йому обломиться в цьому випадку.
Але для початку змусити його відірвати дупу від продавленого засмальцьованого дивану і проголосувати. Щоб він відчув, що може говорити. А камінь в руці змусить його слухати. А потім і віддати йому те, що він хоче.
