Учасники зібралися біля будівлі ОП з гаслами «Аваков – чорт» та «Геть Аваковірус»

Фото: Радіо Свобода


У ситуації з заявою Авакова про відставку більше запитань, аніж відповідей:

По-перше, щодо ініціатора відставки. Зеленський, новопризначений повірений у справах США Кент чи сам Аваков. Багато що буде зрозуміло по голосуванню щодо Авакова під час парламентського засідання. Бо в залежності від ініціатора та голосування дуже різною може бути траєкторія майбутнього Авакова. Те що на заміну йому подають Монастирського нічого не пояснює, бо Монастирський вже досить давно є частиною не команди Авакова, а команди Офісу президента.

По-друге, такі вагомі політичні кроки не є і не можуть бути ізольованими подіями. За Аваковим згодом можуть піти не лише окремі силовики чи міністри, не лише уряд, але й спікер парламенту, до прикладу. Вже говорять про міністра юстиції Малюську, оборони Тарана, культури Ткаченка та Венедіктову. Та головне в політичному сенсі коли та чи піде «хвиля» на Разумкова.

По-третє, якщо у влади загострене бажання отримати контроль над МВС через призначення на посаду міністра своєї людини, то це може бути частиною підготовки дострокових парламентських чи президентських виборів. Хоча ризиків у такому сценарії більше, аніж дивідендів. Та мрії про другий президентський термін ніхто не скасує. Електоральні позиції Зеленського та Слуги народу зараз посилюються і залишаються лідерськими, але вони все одно вразливі і не такі певні, як були раніше. Якщо такий сценарій готується, то може бути не лише велике очищення команди президента, але й великопіарний антиолігархічний турборежим та кримінально-процесуальні ризики не тільки для Медведчука, але й для Порошенка та інших прізвищ з соцопитувань. На «плівках» як бачимо влада не зупинилась і зараз педалює справу катерів від «Кузні» Порошенка.

По-четверте, є ще один варіант необхідності в МВС без дострокових виборів. У владі захотіли суттєво посилити власний вплив та здатність контролю вулиці протестів, продовжити лихоманку інстинктивного посилення концентрації влади, створити ще більше умов, щоб «рулити, опускати і нагинати». У такій ситуації не така беззмістовна заява Арахамії про спільні риси з китайською компартією, яка монополізувала політичну систему держави. Не РНБО єдиним. Не дарма петиції не працюють і залишається Татаров, що опікується правоохоронцями.

Все це в умовах економічних, політичних та безпекових ризиків. У економіці триває десоціалізація через зростання тарифів, посилення податкового та інших тисків, «санкції» накладаються не тільки на окремі групи фігурантів, але й економічно на більшість українців. Зовнішні фактори щодо війни, міжнародних процесів довкола Донбасу та Криму, енергетичної безпеки теж нікуди не зникнуть, турбує берлінська заява Зеленського про згоду на кластери по Донбасу. Все це створює умови для нових хвиль протестних акцій та активізації вулиці. Позбутись вільнодумного і дуже небезпечного Авакова логічно, адже він був не лише настільки неприйнятним у суспільстві, у тому числі, через справу Шеремета, але й міністром, що мав силу на свою думку і політику, що мав значну автономність і у стосунках з іншими державами, і з олігархами. В Зе-команді щодо Авакова були дві групи поглядів і одна з них врешті переважила. Та головне питання чи зможуть у владі компенсувати те, що їм давав Аваков.