США та Ізраїль заперечують, що це вони наносять удари по військовій та енергетичній інфраструктурі ірану. І в мене нема жодних підстав і приводів їм не вірити. Тому очевидно, що іран був обраний для атаки союзними до України позаземними цивілізаціями. Очікуємо «космічної бавовни» і для усіх інших, хто вже постачає зброю та амуніцію російському агресору та терористу.
До ситуації з шокуючими «вечірками» згвалтувань та знущань багато коментарів у стилі «дівчата самі у всьому винні». А чим це усе відрізняється від риторики кремля про «Україна сама у всьому винна», «Україна сама спровокувала» і т.д.? Не знаю чи доживу я до часів, коли жінки безпечно почуватимуться у країні і не треба буде вживати додаткових заходів безпеки щоб поїхати на таксі, піти пішки додому ввечері та відпочити на вечірці. А тим недолюдям треба дати не повістки, а надовго посадити за скоєні ними злочини.
Після чергового оголошення термінів поставок західної зброї для України час знову перетворився на головний фактор війни. Очікується, що у першому півріччі 2023 року ми перебуватимемо під посиленими чмобілізованими наступами рф. Прогнози з приводу їх напрямів і небезпек різняться. Протягом періоду російських атак ми отримуватимемо партії західної зброї, що необхідна для українських контрнаступальних дій. На жаль, деякі типи західної зброї, зокрема, певні танки, а також далекобійні ракети GLSDB на 150 кілометрів, ми за певними прогнозами отримаємо за 6, а то і 9 місяців. Це говорить про те що корекція стратегії Заходу щодо рф відбувається з відкладеним дедлайном, що Захід бере паузи для прийняття рішень з урахуванням оперативної обстановки на фронтах і що Захід аналізує перспективу війни на ще як мінімум понад 1 рік.
Для нас така стратегія щодо термінів поставок очевидно неприйнятна, адже можна зрозуміти що за такі великі проміжки часу може відбутись не лише з Бахмутом і його захисниками чи іншими фронтами, але й з нашою економікою. У 2022 році Україна втратила окремі контрнаступальні шанси і заплатила страшну ціну через те, що Захід поставив окремі пакети допомоги з великим запізненням. Тепер виникли занепокоєння що внаслідок стратегії Заходу першою виснажиться Україна, у тому числі, і тому що режим західних санкцій не такий ефективний як хотілось би. У 2023 році нам знову щоб вигравати час, щоб «дочекатись» допомоги доведеться платити жахливу ціну і тому запит на зміну темпів Заходу очевидний. Захід останнім часом відкоригував стратегію і останні рішення щодо зброї є наслідком переосмислення Заходом власних помилок, але на жаль у цих роздумах Захід пройшов лише півдороги. Тим більше після того як стало відомо, що Китай постачає російському агресору не лише нелетальну амуніцію для чмобіків, але й як пише The Wall Street Journal навігаційне обладнання, технології радіоелектронної боротьби і деталі літаків-винищувачів.
Візит Байдена до Києва мав геополітичний сенс в умовах нової хвилі підвищення глобальних ставок. Сигнали цим візитом були надіслані особливо до Китаю і Європи та звісно рф. Сигнали, що США підтримуватимуть і нарощуватимуть підтримку України, коригуючи попередні «легші» стратегії. Як бачимо, на ці коригування американської стратегії відреагував Китай, який одночасно викотив «дипломатичні ініціативи» для розколу США та ЄС, а за спиною КНР створює враження, що ось ось збільшить військову допомогу російському бряцальнику ядерною бімбою. Всі розуміють, що і рф, і Україна матимуть у цьому році воєнні аргументи, а тому сильні світу цього намагаються загорнути ці аргументи у політичні форми.
1 рік повномасштабної війни для всіх нас. Що він означає?
Наша держава і народ воюють за себе не один рік, не вісім років, а воюють сотні років. Ці роки – це історія на віки про неймовірний героїзм і неймовірні за своїми масштабами трагедії. На жаль, за усі ці роки багато хто не розумів хто ворог, а хто друг. На жаль, багато хто не розумів що армія, культура, мова, історія, освіта, мораль, цінності надважливі. Ми недооцінювали очевидну загрозу від скаженого сусіда, ми думали що з маніяком можна домовлятись, вживатись, пройти між крапель. Дивні думки не лише через давнішу історію, але й після Криму та Донбасу. І навіть після 1 року нової війни залишаються ті, хто ще не все зрозумів, хто ще не прокинувся, хто ще не зрозумів що зміни є обов'язком. На щастя, таких людей меншість. Більшість з нас не глухі і не сліпі. Більшість з нас нарешті розпрощались з меншовартістю і невірою в себе, стали цілісними.
У психології є метод зворотної негативної проекції. У ньому ви уявляєте найгірший варіант завершення події, а потім покроково повертаєтесь до теперішньої реальності, щоб зрозуміти яких помилок уникнути чи яка дійсна відмінність між ризиком та станом речей. російський агресор і багато наших Західних партнерів були переконані, що Україна не встоїть навіть декілька тижнів та що за місяці ми будемо геополітично і військово окуповані, що на місці нашої держави виникне новий міжнародний цинічний консенсус, який знищить нашу державність. 1 рік пройшов, а ми є. Кожен українець має пропустити через своє серце і розум розуміння того, що думки усього світу і сценарії наших ворогів були зламані. Україна не лише зберегла свою державність, не лише зберігає великі шанси на перемогу, але й має перспективу розвитку, якої ніколи не мала. Це унікальна ситуація, коли відкриваються двері, в які ми безуспішно били і до яких з іншої сторони навіть ніхто не підходив. У нашому суспільстві відбулись і відбуваються зміни на космічних швидкостях, про які ми могли лише мріяти. Ми отримуємо типи зброї, назв якої навіть не знали, не те що бажали. Ми заставили своїм героїчним спротивом кремлівських виродків не лише пережити глобальне приниження, але і заставили великий Західний світ нарешті визначитись на якій вони стороні історії. Ми вже зробили злам багатьох міжнародних систем, які складаються не на користь рф у міжнародних енергетичних, економічних та інших світах. Історична підтримка України, історичні санкції проти рф, найгучніший з часів гітлера розрив зв'язків багатьох типів з державою-терористом. Ми маємо цінувати, що ми не втратили, що зберегли і що здобули.
1 рік війни – це суміш галактичних наслідків. Це цілий народ, який освоїв техніки протиракетної безпеки і який розрізняє типи повітряних тривог. Це народ-експерт з телеграм-каналів та з додатком «Повітряна тривога». Це цілий народ, який освоїв усі особливості енергопостачання, енергозберігання, який навчився по-новому планувати час, власні переміщення, працювати і жити в умовах графіків відключень, невизначеності та загроз. Це цілий народ, який вивчив що робити в умовах дефіциту пального і ми вже ніколи не будемо тими, якими були. Ще це все мільйони тих, які поїхали і повернуться. Це мільйони тих, які поїхали і більше ніколи не повернуться. Це мільйони назавжди змінених доль, це втрати найдорожчих у родинах, цілих родин і родів, окуповані міста, зруйновані міста та області, ареали існування, сектори економіки, сектори стратегічної інфраструктури, криза замінованої екосистеми. Це сотні тисяч смертей, вдів, сиріт, фізичних та психологічних уражень, депортацій, банкрутств, океанів згаслих почуттів, потріскувань родинних міцностей, зруйнованих планів та мрій. Але цей 1 рік – це також мільйони самопожертв, розкритих потенціалів, стрибків у персональному розвитку, світоглядних проривів, мільярди донатів, надихаючих спалахів патріотизму та служіння, сотні тисяч неймовірних історій, які розривають серце, гріють душу і перевертають розум. Час, коли в Україні держава і народ об'єднались, коли ми стали країною з найбільшою концентрацією героїв у світі. Коли ми стали простором, який нікому незрозумілий крім нас, бо це спалах надприродніх надлюдських енергій, незламного духу, креативного гумору та віри з глибин людської сутності. Героїчний рік. Рік Незламності, Єдності та боротьби за Українські Незалежність, Свободу та Майбутнє. Рік, який змінив Україну, змінив усіх нас. Добро, світло, перспектива переможуть темряву, зло і зневіру. Слава ЗСУ, слава кожному волонтеру, хто донатить, хто змінився, хто з нами, хто українець! Вічна пам'ять всім загиблим.
