За останній тиждень путлер та рф отримали декілька дуже відчутних поразок. По-перше, російським окупантам під тиском ЗСУ довелось тікати з частини Херсонщини та Херсона, який був єдиним окупованим рф обласним центром з 24 лютого. Ця стратегічно та символічно важлива перемога України і поразка російського агресора вже має ефект не лише на Заході та у самій рф, але й серед союзників рф, які, як президент сербії думали, що Херсон буде другим сталінградом. По-друге, за тиждень були оголошені нові якісні пакети військової підтримки України від США та держав Європи, які містять системи ППО та ракети до них, боєприпаси, бронетехніку, антидронові системи і т.д. Ці потужні пакети розвіюють міфи про те, що Захід планує послаблювати підтримку.

По-третє, проміжні вибори у США не лише не дали республіканцям та росіянам бажаного результату у Сенаті, але й захитали президентські амбіції трампа через появу Десантіса. Військова підтримка від США для України під значно меншою загрозою, аніж прогнозувалось. По-четверте, путін був змушений відмовитись і від очної, і від заочної участі у саміті G20, адже стало зрозуміло що рівень міжнародної ізоляції рф на саміті виллється у його персональне приниження. Це яскравий маркер того, що міжнародна ситуація складається не на користь рф.

 

Ракетні атаки росіян по Україні, на жаль, вже перетворились на своєрідний «день бабака». Масові удари, руйнування-жертви-темрява, а потім знову глибоке занепокоєння, засудження, стурбованість на Заході і можливо незначний пакет нових систем ППО. Така слабка реакція Заходу вже зробила ці варварські злочини традицією безкарності російського агресора та терориста. І судячи з реакції на плоди російської агресії у формі прильоту у Польщі на Заході думають народити ще одну традицію безкарності, але вже щодо території НАТО.

 

Ракетними ударами росіян пошкоджено 50% енергетичної інфраструктури України. Не розумію звідки беруться якісь дивні ниття та обурення, що світло у принципі відключають, що комусь більше-менше відключають, інші незадоволення на цю тему. Подякуйте що світло ще взагалі є, усвідомте що там з світлом у воїнів на фронті, готуйтесь що буде ще гірше. А претензії усі надсилайте до кремля. До речі, мета ракетно-енергетичного терору рф якраз і полягає в тому, щоб психологічно деморалізувати українців та політично дестабілізувати українську владу. Наше завдання — пережити цю важку зиму, зірвати шантажистський план ворога і відкрити шанс на прийнятне для нас вирішення питання війни у 2023 році.

 

Песимізм моїх припущень не встигає за варварською довбанутістю російського агресора. Є враження, що кремлівські виродки можуть думати, що ми здамось, якщо їм вдасться блекаутом на тиждень «вкрасти свято Нового року». Але 8 днів перерви між двома атаками навіює на роздуми, що ці «стратеги» хочуть використати свій залишок у як мінімум понад 1400 ракет (якщо не рахувати С-300) у іншому темпі. Не розуміють російські нелюди, що ми навіть без світла будемо бачити, що вони «ракова пухлина» на цій планеті. Дивує лише, що Європа і США не вважають за необхідне дати нам достатню ППОшну «хіміотерапію». А передача систем Patriot Польщі, а не Україні, вражає ще більше.

 

Головний тренд з російсько-терористичним примусом України до переговорів замороженням та темнотою відвертає нашу увагу від інших важливих процесів.

По-перше, з базовою ракетною тактикою рф дуже поспішає. Раніше через тактику «артилерійського валу» в них виник відчутний дефіцит артснарядів. На заміну йому зараз прийшов «м'ясний вал», коли чмобілізованих зеків та інших використовують у гірших традиціях Першої світової. Трюк з чмобілізованими може вигравати для агресора достатньо часу і навіть сприяти певним успіхам на фронті, але резерв цієї тактики такий же як і артилерійської. А в купі з дефіцитом ракет у 2023 році це створює ризик втрати здатності до великих операцій, що потребує компенсації вже не лише від ірану, а від когось посерйозніше. Найгірше тут буде, якщо підтвердиться інформація, що російські транспортні літаки почали привозити з Китаю надане ним військове поки нелетальне спорядження.

По-друге, боротьба на міжнародному рівні загострюється. Список держав, які надають Україні військову допомогу різних типів, розширюється, хоча і темпи коливаються. У тому числі, за рахунок тих, хто від цього публічно відкараскувався як Ізраїль чи певний час Болгарія та Хорватія. Після учорашніх заяв Папи Римського у рф заявили, що Ватикан не може бути посередником у переговорах. Підозри щодо зміни політики Британії та Італії у гіршу сторону після зміни урядів не виправдались. Окремі органи міжнародних організацій та деякі парламенти світу підтримують рішення про визнання рф терористичним режимом чи державою-спонсором тероризму. США послабили нафтові санкції проти союзної рф Венесуели, що відкриває можливості для використання її у планах запровадження необхідної стелі цін на російську нафту.

Але й тут є «ложки дьогтю». У Європі усі рішення щодо нафти і газу продовжують відчутно буксувати, а деякі держави підозрюють у плануванні створення хабів для обходу енергетичних ембарго (як це працює з багатьма іншими санкціями). У Західних ЗМІ продовжують активно розгойдувати тему «запаси західної зброї вичерпуються». Багато хто на Заході продовжує активне слиновиділення, коли відчуває простір для токсичних переговорів чи шкідливих припинень вогню. Сам же Захід у рамках стратегії «смаження рф на малому тривалому вогні» продовжує підтримувати Україну збитковим підходом «наслідки, а не причини» яскравим прикладом чого є надання зараз дійсно потрібного генераторного обладнання замість превентивного раніше ППО.