Гео Лерос и Николай Тищенко подрались в Раде

Фото: Telegraf

 

Про соціологію потенційних дострокових виборів

У інформаційний простір постійно закидають, що Україну очікують дострокові парламентські чи президентські вибори.Та більшість відповідей на сумніви з цього приводу дає соціологія. Якщо на Банковій діятимуть раціонально, то дострокові парламентські вибори можливі під великим тиском вулиці, або розпаду СН.А ось дострокові президентські вибори цілком ймовірний варіант.

Позитивне ставлення до Кримської платформи, святкувань Дня Незалежності та успішний візит до США додали Зеленському майже +4% до рейтингу, а Слузі народу майже +2%. Президентський рейтинг Зе знову досяг рівня першого туру виборів 2019 року, а серед його найближчих конкурентів традиційні політики з великим антирейтингом як Порошенко, Бойко та Тимошенко, яких він може досить легко здолати. Боятись він може лише маловірогідної консолідації опозиції навколо політиків другого ешелону як Кличко, Разумков чи Притула. Маловірогідно – бо Порошенко чи Тимошенко поки не готові поступатись власними амбіціями. Тим більше, рейтинг Зе та СН в останній час зростали за рахунок падіння Тимошенко. На Банковій можуть захотіти убезпечити себе від ризиків строкових виборів президента, особливо до парламентських 2023 року. Особливо якщо економічно-податкові, тарифні політики і скандали з корупційними схемами,  Татаровими, нардепами СН не плануються до вирішення.

З достроковими парламентськими все по-іншому. Нічого краще за монобільшість отримати не вийде, а чинні 26% СН означатимуть потребу ділити владу не лише з ЄС, ОПЗЖ, Батьківщиною, але й потенційними 2-3 партіями новачками. 3,2-4,9% сьогодні мають аж 7 партій, а серед них з 3,2% неіснуюча ще партія Притули, що зростає на руїнах Голосу. Тому тут хіба монобільшість вийде з під контролю.

 

Про конфлікт між Тищенком та Леросом

Тищенко насправді образився не на критичний виступ Лероса, а на те, що пана Велюра не взяли до участі у нових «Танцях з зірками».

 

Про гонитву за статусами в контексті НАТО

США та Німеччина логічно демонструють Україні, що їх геополітичні інтереси в питаннях Північного потоку-2 чи НАТО вищі за національні українські інтереси.У відповідь не треба вдаватись до «китайського шантажу» чи надувати щоки образи. Потрібно методично працювати і демонструвати у чому наша позиція і інтереси в енергетиці, політиці. Парламент може голосувати за символічні звернення про різні статуси задля політичного ефекту, бо вода камінь точить, як кажуть. Але краще розвивати ті безпекові домовленості, що були досягнуті під час візиту до США, шукати союзників у блоках, вибудовувати стабільну взаємодію, не тішитись формальним статусам як «аспірант НАТО», а бути «аспірантом», що готовий захистити безпекову «дисертацію» з інтеграції.

 

Про результати виступу збірної на Паралімпіаді

Паралімпійська збірна України у Токіо здобула чудові результати.98 медалей з яких 24 золотих. Це дозволило нам стати 6-ими у світовому рейтингу. Та й з скандалів навколо Магучіх та Горуни наші спортсмени зробили висновки.

Але є серйозні приводи для реагування. Як наша олімпійська, так і наша параолімпійська збірні показали гірші результати за Ріо-2016. 5 років назад наші параліймпійці здобули 41 золото і були 3-ми у світі. У Токіо-2021 наша олімпійська збірна взяла 1 золото і загалом 44-е місце, а у Ріо 2 золота та 31-е місце. Це означає певне недопрацювання держави у фінансуванні спортивних об'єктів, спортсменів та тренерів, менеджменті та розвитку спортивної галузі. Не може все вічно триматись лише на силі духу спортсменів.

 

Про нарощення репресій російсько-білоруським «Талібаном»

Майже інтегровані людожери-чекісти Путін та Лукашенко продовжують нарощувати хвилі репресій.Під катування і затримання на окупованих територіях в якості помсти за Кримську платформу потрапляють кримські татари.Не дивно, що російсько-білоруський «талібан» продовжує до своїх друзів підбирати режими у М'янмі, Афганістані і деяких державах Африки. Вони активно діляться досвідом ув'язнення цілих народів, заганяння їх у могилу деградації, вавилонської вежі заборон, перетворення себе на ізгоїв-варварів.

Свіжі справи проти кримських татар у Криму, зокрема, заступника голови Меджлісу Нарімана Джеляла, а також білоруські вироки опозиціонерам Колесніковій і Знаку у 11 і 10 років колонії не поодинокі. Там невинуватість вважається обтяжуючою обставиною. За останні місяці у РФ і Білорусі: 1) систематично громили редакції більшості опозиційних ЗМІ/інтернет-сайтів, ліквідовували асоаціації медіа та саджали журналістів (1,5 роки тюрми за «образу Лукашенка»), визнавали ЗМІ «іноагентами», що означає кінець їх фінансування (Дождь в РФ); 2) розпускали та забороняли діяльність ГО (у Білорусі 40 лише за один день) та фондів з розслідування корупції (як фонд Навального), саджали та вбивали активістів (Шишова, що був знайдений повішеним під Києвом); 3) визнавали тисячі людей, сайти і ГО екстремістськими та терористичними (жителів Мінська заарештували за білі аркуші паперу на вікнах, арешт за репост опозиційних новин, позбавлення громадянства за «екстремізм», в РФ коміку за жарти заборонили в'їзд до країни і готують цілий закон про таку заборону для «русофобів»); 4) саджали політичних діячів (14 років білоруської колонії для головного суперника Бабарико, затримали екс-кандидати в президента Дмитрієва та екс-посла Білорусі, ще одна справа проти Навального та 1,5 роки обмеження волі для його речниці); 5) переслідували спортменів (окрім втеч під час Олімпіади чемпіону світу з кікбоксингу дали 2,5 роки колонії за протест).

Не дивно, що спільним «героєм» для Лукашенка і Єдиної Росії, якого вони «облизують», виявився саме Сталін. В таких країнах настільки тяжко жити, що до берега Японії приплив чоловік з Росії і попросив притулку.