в умовах деолігархізації олігархи можуть піти

Фото: https://uainfo.org/blognews/1564670903-u-zelenskogo-z-oligarhami-poki-trivae-medoviy-misyats-.html


Однією з головних причин політичних поразок президентів України є нездатність покарати корупціонерів чи зрадників з команди попередників. Вступаючи з цими попередниками у змови і навіть набираючи їх у свої політичні проекти вони втрачають довіру та авторитет серед більшості українських виборців, що прагнуть справедливості. Так, до прикладу, було з Порошенком, що набрав до «БПП» та в союзники купу екс-регіоналів і так може бути з Зеленським, що набрав в «Зе-команду» та в союзники купу екс-порошенківців.З часом, українці заслужено перестають помічати різницю між «старими» та «новими».Особливо коли настане «пройшла друга весна, а ми далі не саджаємо».


Потенційна відставка Суркова створює певний шанс для України. Як і переформатування «путінського режиму» на шляху до 2024 року. Майже марно сподіватись, що замість окупаційної стратегії в Росії перейдуть на переговірну стратегію Козака щодо Донбасу. Не слід забувати, що, по-перше, усі рішення в Кремлі усе одно приймає Путін, а не Сурков, який явно дезінформував президента РФ напередодні «Нормандської зустрічі», а, по-друге, Козак є історичним автором нічим не кращих агресивних експериментів з Грузією та Молдовою, по-третє, для Путіна Донбас і «Норманді» лише інструменти у великих «геополітичних танцях» з Макроном та Меркель, де він чередує ескалації і затягування переговорів.

Поки що мова йде лише про чергові два раунди обмінів та про можливе розведення сил на трьох нових гуманітарних ділянках. Від прогресу у політичному врегулюванні ми настільки далеко, наскільки далеко Путін від бажання завершувати агресію та окупацію українських територій. Ми ще навіть не досягли базового маркеру, а саме стійкого припинення вогню. А в Зеленського «за спиною» ризик відновлення акцій «Ні капітуляції», а також соціологія, у якій 50% українців вже не очікують швидкого миру. Тому шанси на зміну стратегії від мирних спроб в сторону ідей про «стіну», миротворців, деблокаду зростають.


Не обов'язково ставити новим головою уряду самого Авакова. Можна поставити на посаду його подругу з часів Порошенка і чинного міністра фінансів Маркарову, щоб Аваков виконував роль тіньового прем'єра.Тактика використання «політичних ширм» для неприємних покровителів для Зе не буде новою. І означатиме перетворення Зе на «англійську королеву» в Україні.


Не можуть посадити один одного до тюрми політики з різних партій, яких об'єднує участь у спільних днях народженнях олігархів чи різних політиків.


В Україні не було і нема ані влади, ані опозиції. Бо справжня влада завжди має власну суб'єктну суверенну радикальну реформітську стратегію для країни. А раз у влади такої стратегії нема, то і опозиції нема, бо їм нема чому опонувати. Так і живемо: ані альтернативних політиків, ані альтернативних масових суспільних запитів. Бардак і хаос, що тихо знищує українську державу.А потім здивування чому країна в умовах зовнішнього управління чи шантажу.


Якщо у парламенті питання відкриття ринку землі поки на паузі, то це зовсім не означає, що з цієї темою активно не працюють.

Автор більшості антибізнесових податкових ініціатив Гетьманцев вже повідомив, що планується підвищення податків на землю. Цинічна спроба «вбити трьох зайців». І з українців зайву копійчину витиснути, і фермерів потиснути, і заставити українців продавати землю великим гравцям нового ринку.


А що досягне феноменальне рішення про перехід на платне користування найпопулярнішими українськими телеканалами? Що всі почнуть дивитись канали Медведчука та Порошенка, що не потрапили під це рішення? Чи що багато хто почне дивитись ще щось безплатне, до прикладу, російське? Українці, особливо старшого віку, не підуть купляти доступ за 1000 і більше гривень. То ніби-то непогане рішення перетвориться у «постріл у власну ногу»?


«Слуги народу» взяли «найкращі світові досвіди» з Росії та Казахстану (прям так і пишуть) і подали законопроект про введення 20% податку на послуги Youtube, Google, Facebook , Netflix, Apple, AliExpress і т.д.

Черговий «податковий ідіотизм/шкідництво» від Гетьманцева, що не лише зробить більш дорогими послуги усіх згаданих компаній, але й продемонструє світу нашу «інвестиційну привабливість». Гетьманцеву та Ко вже пора вводити податки на користування повітрям, на користування поверхнею землі під час пересування, податок на мислення, статеві акти, користування туалетом і т.д.


Згідно дослідження VoxCheck Рабінович та Ко, Тимошенко та Порошенко є найбільшими політичними брехунами 2019 року. І як показують підсумки президентських та парламентських виборів 2019 року брехня не допомогла їм здобути омріяні політичні результати, а запит на політичну чесність та справжність, у тому числі, зробив можливою перемогу Зеленського та «Слуги народу», що експлуатувала гасло «Кінець епохи брехні».

У 2020 році стратегія Медведчука, Тимошенко та Порошенка мало чим змінилась. Брехня, фейки та часто необґрунтовані істерики є важливою частиною їх політики. Та президент і його команда теж вже неодноразово переходили межі обіцянки «кінець епохи брехні», а тому втрачають рейтинг пропорційно з зменшенням рівня віри та довіри. Якщо висновки ними зроблені не будуть, то вони не тільки порівняються з «старими політиками» у брехні, але й у рейтингах.


Незважаючи на заяву Сенцова про «не піду в політику» він має дуже високі шанси у підсумку в неї потрапити. Про що можливо він вже знає і просто тимчасово усіх вводить в оману. З огляду на пустоту політичної альтернативи він може мати не лише парламентські, але й навіть президентські шанси. Вже зрозуміло, що він як і Зеленський може розігрувати «центристську карту».

Це видно не лише з його публічної діяльності, але з того що його як політичний актив явно розглядає не одна олігархічна команда. Особливо та команда, що шукає заміну Вакарчуку і «Голосу» у разі нищівного провалу цього проекту, який продовжає електорально «розчинятись» (до 2,5%) у «Європейській солідарності». А розчиняється він тому, що надто часто тяжів у своїх діях, інформаційних меседжах та лояльності до партії Порошенка, внаслідок чого втратив власну і активну політичну суб'єктність, самостійність та ідентичність. Спочатку «Голос» розчаровував частину свого електорату, що була схожа з електоратом «Слуги народу», а тепер розчаровує частину електорату, що схожа з «ЄС». Сенцов може виникнути на руїнах «Голосу», щоб працювати на руїну Зе і навіть Порошенка.


Реформ нема, запит на авторитаризм існує, Зеленському заважають олігархи. Таким може бути короткий опис свіжих соціологічних опитувань.

Запит на авторитарне правління, що може трансформуватись у кандидата-диктатора, військового чи спецслужбіста має серйозну нішу в Україні. Неодноразово казав, що саме це може бути наступним трендом після «молодої зеленої політики». 39% українців допускають за певних обставин можливість авторитаризму замість демократії. На Сході України таких аж 55%. Заради добробуту готові поступитись власними свободами 33% (на Сході – 42%).

Головним реформатором країни українці вважають Зеленського (+52%). З великим розривом за ним йдуть уряду (+20%) та фракція «Слуги народу» (+18%), що чітко демонструє, що українці розділяють Зеленського та усі інші державні інститути чи членів команди президента. Також цікаво, що українці є самокритичними, бо лише 27% вважають населення рушієм. Також гарний показник у +21% мають ГО. Українці не вважають Захід у вигляді країн чи МВФ рушієм реформ (лише +2-6%). Також не бачать реформ українці і на місцевому рівні, де місцева влада має всього +0,6%. При цьому, противниками реформ найбільше українці вважають олігархів (-48%), бюрократів та чиновників (-43%), Росію (-18%) та фракцію партії Порошенка (-16%). Інші фракції теж вважаються гальмом реформ, зокрема, «ОПЗЖ» (-7%), «Батьківщина» та «Голос» (по -3%). Тут ми бачимо, що патерналізм щодо влади поєднюється з вірою в Зеленського.

Головними проблемами країни для українців залишається корупція, війна та засилля олігархів. Далі йдуть непрофесіоналізм у владі та міграція. Дивує відсутність серед ТОП-проблем соціально-економічних, а також перебування на першому місці корупції після різкого зменшення кількості відповідних скандалів. Тут мова про відсутність «саджати будемо». З цього випливають і найважливіші для українців реформи серед яких антикорупційна, медична, пенсійна, правоохоронна та люстрація. При важливості війни чомусь у ТОП-реформ не опиняється оборонна. Швидще за все, антикорупційну реформу українці сприймають як позбавлення від засилля олігархів. У діях нової влади українці помітили певний прогрес в частині антикорупції, децентралізації, медицини та армії, але загалом на думку українців влада поки не втілила жодної реформи.


Російський агресор остаточно закріпив власну перемогу у ПАРЄ. Повноваження російської делегації відновлені у повному обсязі, а нова санкційна процедура фактично унеможливлює введення подальших санкцій проти РФ.

На стороні України, міжнародного права, цінностей Європи та здорового глузду опинились депутати з України, Грузії, Литви, Латвії, Швеції, Польщі, частково Молдови, Словаччини, Туреччини, Нідерландів, Іспанії та Британії.

На стороні Росії, відбілювання російської агресії та окупації, гвалтування Європи та кривавого цинізму опинилась нардепка з партії Медведчука Льовочкіна та абсолютна більшість делегатів з країн Західної «старої» Європи.

Так виглядає покарання за відсутність реальних реформ протягом 5 років. Так виглядає покарання за відсутність суб'єктної суверенної політики. У світі сильних рахуються лише з економічно та політично конкурентними державами дії.