sud21-1bf6ff8c9431e71c5360693aef0fdac5.jpg

Фото: Високий замок


Перші і найважливіші висновки щодо місцевих виборів 2020.

По-перше, щодо явки. Людей можна зрозуміти. Люди давно не вірять політикам і не вірять, що політики реально можуть змінити їх життя, бо не мають такого досвіду. Тому в умовах пандемії коронавірусу біля 10% українців вирішили, що їх особисте здоров'я є важливіше, аніж віддати голос з сумнівним політичним ефектом. Також є очевидним, що люди не зрозуміли важливості цих місцевих виборів після проведення реформи децентралізації, а тому вони не розуміли наскільки більше ресурсів, повноважень та впливу матимуть новообрані депутати.

По-друге, результати екзит-полів не варто сприймати як істину в останній інстанції. Реальні результати виборів можуть дещо відрізнятись, бо багато людей відмовлялись відповідати представникам соціологічних опитувань через коронавірус, і через те, що плутали соціологів з опитувачами від президента. Нам показали ситуацію по міських радах і мерах, а ще є обласні, районні і т.д.

По-третє, як і очікувалось чинні мери здебільшого перемагають, хоч і не завжди у першому турі; парламентські партії часто програють місцевих партіям мерів; «слуги народу» суттєво провалились; проросійські партії набирають загрозливі результати не тільки у східних областях, але навіть у Києві, а, отже, якщо цьому системно не протидіяти, то можна отримати президента з проросійського флангу.

По-четверте, президентське опитування виявилось цілковитою фікцією. На Півдні воно проводилось на вдвічі більшій кількості дільниць, аніж у Західній Україні. Прості папірчики опитування можна було отримати багато разів, навіть не будучи повнолітнім чи громадянином України, його проходили лише бажаючі. Опитувачі також плутались у відповідях на питання щодо оплати їх праці.

По-п'яте, організація виборчого процесу з медичної точки зору була неоднозначною. Якщо на одних дільницях члени комісій були у захисних екранах, окулярах, з рукавичками, подвійний скринінг, то на інших можна було побачити лише у простих масках, без масок, або з масками «під носом». Деяких з членів комісій маски не підійшли за розміром. У Харкові члени комісій закупляли засоби захисту за власний кошт, деяким не видали захисні костюми. Також були образливі чи дискримінаційні написи на спецбоксах чи кабінках як «для температурних» чи «для хворих та інвалідів». І це з неіклюзивними дільницями.

По-шосте, окремі і поодинокі традиційні порушення мали місце, але системних порушень не було. З цікавого – це, звичайно, створення двох фейкових дільниць, що копіювали справжні. Найважливіше ж – це чесний підрахунок голосів. Особливо враховуючи труднощі через багато складних бюлетенів.


Одна з найбільших інтриг місцевих виборів 2020 для країни: наскільки зросте захворюваність на коронавірус протягом 2 тижнів? Найбільші проблеми – це відсутність соціальної дистанції у довгих чергах, недотримання карантинних обмежень деякими членами комісій та громадянами.


Попередні політичні наслідки місцевих виборів 2020.

Реванш ребрендованих старих сил, у тому числі, старих мерів та їх нових партій. Причини? Бажання не зовсім приємної, але своєї стабільності на фоні загальноукраїнського бардаку та хаосу, самодискредитація та зневіра у феномені нових облич, бажання вибудувати баланс та широку політичну опозицію до Зеленського. Партії технологічно розігралу карту контрольованої істеричності, інформаційно використали пандемію, через ЗМІ поділили сфери впливу. У підсумку не переобираються на цей час мери лише у Чернівцях та Рівному.

Реванш проросійських сил. Після зникнення «зеленої магії» позиції на Півдні та Сході і навіть в Києві повертають «адепти Кремля». В Україні триває конфлікт єврооптимістичного, націоналістичного, російського і радянського проектів та баланс зміщується в протилежних до українських інтересів. Чому? Через посилення ролі проросійських медів, що систематично дискредитують усе прозахідне, проукраїнське, просувають проросійський дискурс. Роль Медведчука почала зростати ще за Порошенка, коли в руки кума Путіна потрапили два великих канали і коли він став «містком» з Путіним та Донбасом. За Зеленського жодної медійної чи політичної протидії Медведчук не отримав і зростає. Деякі політичні групи відтворюються «поділ країни» на географічно-ідеологічній основі, що мало місце у 2004 та 2010 роках, а тому мова йде про реальну загрозу захоплення влади на місцях силами, що керуються з держави-агресора. А це вже плацдарм для розігрування сценаріїв у стилі «нео Партії Регіонів».

Низька явка – проблема коронавірусу, зневіри та байдужості. Якщо для 10% українців головною причиною неявки став коронавірус, то для ще 50% мова про повну політичну байдужість щодо майбутнього країни та повна зневіра у політичному класі як такому та в державі загалом. У підсумку вийшло, що байдуже населення вчергове спрямовує країну не у майбутнє, а в минуле стадно-групового життя. Владу насправді обрали ті, хто на вибори не прийшов. А це означає, що більш активні суспільні групи можуть ініціативити на вулиці.

Програми та недоброчесність – не критерії електорального вибору. Лише 17% партійних гасел на бордах у Львові були конкретними, замість серйозних дискусій виборцям пропонувались місцеві шоу-варіанти. Країною керує «стокгольмський синдром». Виборці обирають тих, хто роками їх обкрадав, зраджував і обманював, а також тих, хто підкупляв їх різною «гречкою» на цих виборах. Що вже говорити про обрання в ОТГ екс-нардепа Лозінського, що сидів за вбивство, чи тотально зашквареного Дубневича. На жаль, також недоброчесним кандидатам підіграли особливості виборчої системи, що зробили заскладною конкуренцією для більш професійних та доброчесних у списках, а також партизація, що загнала усіх кандидатів у імперативні партійні рамки.

Зміна уряду, переформатування монобільшості чи дострокові парламентські вибори? Очевидний провал «слуг народу» не пройде без наслідків. По-перше, частина «слуг» будуть більше боятись дострокових виборів і можуть стати більш слухняними. План Коломойського-Палиці через переформатування монобільності за рахунок «За майбутнє» провалюється, а це також означає -1 серед потенційних бенефіціарів дострокової кампанії. Так само -1 серед авторів «проекту Пальчевського», що довів, що вкладення великих фінансових та інформаційних ресурсів працює не завжди. По-друге, паралельно з цим «падіння слуг», послаблення бренду Зеленського, перетворення президента на «кульгаву качку» не може не запускати відцентровані тенденції, що можуть бути пов'язані з зростанням самостійності Разумкова, роботи опозиційних кіл з окремими групами у «Слузі народу», кадрових висновків у Офісі президента та інших гілках влади. Очевидним буде посилення інформаційного, вуличного, децентралізоваційного тиску з метою подальшого зачищення політичного простору від Зе-команди. Першим етапом буде часткова, або повна відставка уряду, політика на подальше послаблення Зеленського, гра на пониження рейтингу Зеленського з метою ініціювання дострокових кампаній з безвиході. Оновлені місцеві ради з новими гібридними коаліціями будуть використовувати для тиску на центральну владу. Буде посилюватись регіонально-мерська фронда. Посилюється ризик «бельгійського сценарію» з феодалізацією, елементів «феодальної розробленості» та «анархістської децентралізації» у політичному просторі на місцях.


У Офісі президента вирішили, що програш «Слуги народу» на виборах (у їх паралельній реальності це «великий успіх») є недостатнім і вирішили ще більше діяти всупереч обіцянкам та очікуванням. Що провокує ще глибшу і швидщу антивладну політичну кризу аж до дострокових виборів.

Останні новини з Конституційного суду свідчать про спробу знищити усю антикорупційну інфраструктуру. Мова про незаконні рішення скандального Окружного адмінсуду про усунення директора НАБУ з посади, а також про рішення Конституційного суду, що скасовують відповідальність за брехню в е-деклараціях, за незаконне збагачення та підривають ще й Нацагенство з запобігання корупції. Час ліквідувати обидва ці суди настав вже давно. Цікаво виглядає ситуація про «саджати будемо», коли в країні по суті узаконена корупція та хабарництво. Все це шалений удар по нашій співпраці з МВФ та Західними партнерами, а, отже, бенефіціарами усіх цих рішень будуть Кремль та його проросійські посіпаки.

Другим післявиборчий подарунок – це рішення «Нафтогазу» про підвищення тарифів на газ для населення. При чому, у декілька етапів. Так розумію, що це реакція на «покращення життя українців», особливо в умовах коронавірусної та економічної криз. Збільшення податків та репресій вже десь на підході?

Держава для людини, а не людина для держави? Певно тому в уряді «перекинули» кошти онкохворим на ремонт доріг, як і раніше з фонду Covid-19. Так розумію, що владу здоров'я громадян далі турбує менше, аніж піар та крадіжки на дорогах.


Україна і світ б«ють чергові рекорди заражень, госпіталізацій, наповненості ліжок та смертей черз коронавірус. Прогноз по Україні до кінця року коливаються в межах від 10 до 20 тисяч заражень на день. При цьому, в Офісі президента, уряді та МОЗ видають повністю суперечливі заяви про те, за яких умов та цифр вони збираються вводити значно жорсткіші карантинні обмеження. Якщо бардак у інших сферах не завжди відчутний для українців, то бардак у протидії пандемії матиме свою ціну у вигляді втрачених життів багатьох українців. Влада має чітко визначитись і заявити свою позицію публічно, щоб „права рука“ знала що робить „ліва“. Бо карантинний спротив місцевих влад і людей триває, що загрожує колапсом нашої медичної системи, при цьому, реакції влади та стратегії влади на випадок найгірших сценаріїв ніхто не знає і не чув.


Після опублікування тексту рішення Конституційного суду стає зрозуміло, що судді, по-перше, знищили систему е-декларацій чиновників, публічний доступ до яких вже закрито і для громадян більше недоступний, по-друге, знищили більшу частину повноважень НАЗК та НАБУ як антикорупційних органів, по-третє, врятували корупціонерів від покарання у 110 справах НАБУ та справах інших антикорупційних органів, які вже починають закривати.

Судді прийняли не просто рішення в інтересах російського агресора, що підриває співпрацю України з Західними партнерами, ставить від сумнів транші МВФ, ЄС, безвізовий режим та усі інші постМайданні здобутки. Вони прийняли цілком необґрунтоване рішення (тупо без аргументів), що порушує Конституцію. Таким чином, судді в умовах корупційного конфлікту інтересів (голова КС не задекларував майно в Криму, ще двоє проходили у справах про недостовірне декларування) з метою потенційного врятування себе від відповідальності за корупційні злочини можуть бути запідозрені в злочинах проти національної безпеки, державній зраді, посяганні на конституційний лад, втручанні у діяльність антикорупційних органів, зловживанні владою і тому подібне.

Громадянське суспільство звичайно має об'єднатись і висловити такому наступу на Україну рішучий протест, адже зрозуміло, що це лише початок і на розгляді КСУ ще багато загрозливих проваджень. Влада та нардепи мають негайно внести зміни до Конституції України, щоб ліквідувати, або реорганізувати Конституційний суд та Окружний адміністративний суд, а також скасувати будь-які елементи суддівської недоторканності у тексті Основного закону.


В державі-агресорі вже використовують підсумки місцевих виборів в Україні 2020 для тиску на нашу делегацію щодо Донбасу і заявляють „попередні результати виборів в Україні показали зростаючу підтримку тих політичних сил, які вимагають від влади вступити в діалог з Донецьком і Луганськом “.

Ось так і майже непомітно громадяни, що поставили „галочки“ за проросійські сили, нанесли удар по міжнародних позиціям України, а також додали Кремлю додаткові інструменти тиску на українську владу та політичну систему. Завжди цікавило наскільки ж це треба не любити власну країну, щоб віддавати перевагу тому, хто вбиває, ґвалтує, окуповує. Ось це дійсно „стокгольмський синдром“.


За гучними піарними заявами влади та не менш гучними піарними заявами опозиції щодо рішень Конституційного суду важливо не дати себе обманути.

По-перше, за часів Порошенка в усі ключові антикорупційні закони спеціально були закладені бомби сповільненої дії, завдяки яким Конституційний суд отримав можливість визнавати окремі норми неконституційними. Звичайно, що в питанні знищення е-декларування КСУ вийшов за межі власних повноважень і прийняв рішення без аргументації, але КСУ мав би діяти щодо всіх інших законів безпардонно, якби за Порошенка не було прихованого і потенційного бажання залишити за собою право нищити антикорупційні органи та механізми.

По-друге, ані за Порошенка, ані за Зеленського не бажали і не вчиняли жодних дій щодо реформи чи реорганізації КСУ. Якщо проаналізувати склад суддів, що підтримали останні руйнівні рішення, то там ми знайдемо суддів призначених і Януковичем, і суддівською бандою, і парламентом за квотами „Блоку Петра Порошенка“, „Батьківщини“, „Свободи“. Зеленський з тим нічого не зробив.

По-третє, Зеленський зараз може вживати будь-яких політичних і юридичних дій, але усі повинні розуміти, що після рішення КСУ українські суди будуть мати можливість і право обгрунтовувати свої рішення на користь корупціонерів, політиків і усіх інших у тому зацікавлених. Ми можемо відновити е-декларування, функції антикорупційних органів через ігнор рішення КСУ чи новими закономами, але без тотальної судової реформи, без тотального очищення судів, без перезавантаження чи ліквідації КСУ та Окружного адміністративного суду міста Києва, суддівська банда знищить нові закони та рішення, а також захистить від відповідальності по цим законам усіх, на кого відкриють справи. Тобто ми можемо відкрити реєстр е-декларацій, але все одно нікого не посадимо.

За цією ж логікою я не розумію піарної спроби президента перезавантажити КСУ законом, а не змінами до Конституції, бо порушення процедури зміщення суддів КСУ призведе до того, що будь-який суд потім відновить їх повноваження. Реагувати на беззаконня ще одним беззаконням – це гарний хайп на резонансі, але у підсумку гра з нульовою ефективністю та ефектом. Окрім того, це штовхати державу в анархію і логіку того ж КСУ. Єдине тут для мене пояснення – в Зеленського не вистачить 300 голосів, бо очевидно, що „ОПЗЖ“, нардепи Коломойського, „Батьківщина“ кинулись захищати КСУ (остання, як розумію, через очікування про скасування в КСУ закону про ринок землі). Тому ставка робиться на 226 голосів за рахунок „Слуги народу“, „ЄС“ та „Голосу“.

По-четверте, очевидно, що влада у складній ситуації, бо діяти потрібно швидко. Під удар потрапила ціла держава, бо мова йде про нищення не тільки е-декларування, антикорупційних інституцій, але й механізму контролю фінансів політичних партій, набуття повноважень депутатами місцевих рад та призначення чиновників на усіх рівнях державної служби. Це спроба паралізувати державу, тому засідання РНБО було логічним. Це атака на безпеку держави. Заяви з Заходу підтверджують, що під питанням безвіз, транші МВФ і підтримка Заходу. Тому залишається сподіватись що влада у спротиві КСУ щира і для неї то було несподівано, що нові сумнівні законопроекти від неї не містять прихованої мети закласти бомби під перезавантаження КСУ і це не є таємною грою „в кілька рук“.


Якщо хтось пропустив, то попри триваючу „епоху бідності“ і попри економічні наслідки триваючої пандемії коронавірусу в уряді вирішили скасувати „коронавірусні“ обмеження заробітних плат, зокрема, ТОП-менеджерів державних підприємств та членів їх наглядових рад, тобто повернув можливість отримання ними місячної ЗП до 1,25 млн грн на місяць.