Фото: РБК-Україна
За 5 місяців Зеленський та команда втратили переконаність суспільства, що країна рухається у правильному напрямку. Тепер людей, що не схвалюють курс влади у два рази більше, аніж його схвалюють (53 проти 25%).Приблизно стільки ж людей вже не вірять в здатність влади подолати проблеми. А рівень підтримки уряду Гончарука вже майже у межах статистичної похибки (6%).
З урядом усе зрозуміло. Пропонувати слайдики та «дебільні вчинки» замість реальних рішень з самого початку було програшною стратегією. Та проблемою для Зеленського є те, що цей «слайдовий уряд» має всі шанси обвалити Зе-рейтинги напередодні місцевих виборів, а заміна виглядає складною проблемою. Єрмак як кандидат відпав, бо більш потрібний в ОП та в переговорах з РФ. Вітренко поховав себе судом щодо премій. Рашкован надто близький до МВФ. Аваков просто надто токсичний і не факт, що йому потрібно. Дубілет має «коломойський шлейф». Баканов теж не надто показав себе. А замінити Гончарука, якого захищає Захід, на «Гончарука-2» не факт, що принесе бонуси.
Єдиним «живим» від «зеленого тріумфу» залишається персональний рейтинг Зеленського. Не факт, що надовго. Якщо весна не принесе посадки екс-ТОПів, то нас може очікувати вже і посадка рейтингу. Рейтинг може врешті стати чутливим. Чутливим до того, що замість «Зе стане вироком старій системі, олігархам, Порошенку» може бути «стиль Порошенка та олігархічних змов став вироком для Зе». Вирок цей може виглядати по-різному. Як падіння рейтингу і стрімка втрата владного впливу. Або у вигляді чергової «олігархічної альтернативи».
Звернення Зеленського за підсумками «коронавірусного безладу» було бездоганним, бо йому на фоні хаосу, паніки і всього іншого знову вдалось постати «людиною над зіткненням», «норміс-заспокоювачем», а також підтвердити образ «людини-миротворця». Хоч з комунікацією і виконанням обіцянок виборців у влади проблеми, але з текстами працювати вони не розівчились. Та незважаючи на ніби-то підсумовуючий характер промови навряд тема є закритою.І мова не про покарання «санжарських та інших провокаторів».
«Коронавірус» умовно «вбив» дуже багато мізків в Україні. А, оскільки, загроза нікуди не зникла, то нас очікують нові випробування. Поширення вірусу в Італії створює ризики «блокування заробітчан» в Україні. Вже не кажучи про нові евакуації та ризики поширення вірусу в Україні. Бо за дикунськими дискусіями про поведінку людей у деяких областях чи за політичними маніпуляціями на тему, ми так і не виробили спільної стратегії протидії наявним загрозам.
Не пройшло і дня після мого допису про загрозу для рейтингу Зеленського як він втратив політичну недоторканність. З часів президентської кампанії Зеленський розгубив понад 30% підтримки з яких 10% за останній місяць. Такі ж цифри і з рівнем довіри, що вже майже впав нижче позначки у 50%. На 4% більше людей вважає, що Зе займається більше приватними, а не державними інтересами.
Сьогодні Зеленського підтримали б 40%, тобто він би вже не виграв потенційні дострокові вибори в один тур. Сталось те про що усі говорили: в певний момент рейтинг президента наблизиться до показників першого туру президентських виборів. І якщо його не зупинити, то падіння може бути ще більш болючим. Це останній дзвіночок для нової влади. Їх уряд та контрольований ним парламент вже у зоні переважної недовіри. Далі буде Зе особисто. «Слуга народу» втратила 9% рейтингу, а у владі «на носі» місцева виборча кампанія.
Хто підбирає рейтинги Зеленського? По-перше, проросійські сили. І це найбільша загроза для не лише найближчих виборів, а великої перспективи. Після провалу великої надії загроза проросійського реваншу в Україні часто наростає. І з цим потрібно щось робити. Представники цих сил явно піднімають голову. По-друге, рейтинг також дещо набирає партія Порошенка, що поїдає «Голос», та Тимошенко, що підбирає «лівий електорат» Зеленського. А інших нема.
В Зеленського залишається декілька варіантів як рятувати свій рейтинг. Або робити серйозну кадрову перестановку в комаді і починати впроваджувати обіцяну ним на виборах політику, зокрема, в частині реформ, соціально-економічній сфері і т.д., тобто відмовлятись від неприйнятних у суспільстві податкових, земельних чи інших ініціатив. Або оголошувати про повне перезавантаження влади на дострокових виборах різних рівнів. Або реально починати ТОП-посадки представників екс-режимів від найвищих і найвпливовіших. Чому Зеленського потрібно швидко щось робити з рейтингом? Бо через падіння рейтингу почне «розклеюватись» команда та фракція, зменшиться легітимність миротворчих та окремих реформітських ініціатив, зростуть ризики протестів, зменшаться електоральні перспективи на виборах.
P.S. Версії Авакова у справі Шеремета вірять лише 16% українців. І це також одна з наскрізних причин втрати довіри до президента. Його залученість у справу. Це не врятує навіть відсутність підтримки 74% протестів «проти коронавірусу».
Чи правильно розумію, що деякі «еліти» з регіонів «коронавірусного повстання» вважають недостатніми повноваження, які їм намагався надати Зеленський у його конституційно-децентралізаційному законопроекті? Після усіх цих історій ще раз переконався, що законопроект можна було приймати у запропонованій редакції. Не тільки через бан російського плану з «особливим статусом», але й через необхідність контролю інститутом префектів загроз у регіонах як у безпековій сфері, так і у сфері локального егоїзму.
Чи правильно розумію, що найбільшими «захисниками» реформи децентралізації влади є цілком централізовані вождистські політпартії?
Україну ще на один крок підштовхули до скасування закону про люстрацію. Ходили чутки про рішення Конституційного суду, а тепер і Європейський суд з прав людини «вдарив». Вже реагує Мін'юст, а далі будуть суди і парламент.
Відкриття «люстраційного шлюзу» може мати непередбачувані наслідки. Мова не про окремих екс-регіоналів, а про повноцінний вплив на українську політику проросійських сил. Що мають і гроші, і медіа, і нарощують владу з рейтингами.
І подякувати за це варто Порошенку, що лише зміцнив проросійський табір власними з ними співпрацями. Зеленському, що поступовим знищенням чергового шансу породжує розчарування і сприятливе поле для контрнаступу. І так званій проукраїнській опозиції, що вже давно не є ніякою альтернативою.
Вчора стало на одну спільну ознаку більше між Зеленським і Порошенком. Окрім аваковозалежності тепер ще й є повноцінна ахметовозалежність.
А заміна «придворності» Коломойського на Ахметова через показові дії у вугільній сфері – це зовсім не деолігархізація. Так само не деолігархізація «розберусь з Антимонопольним» замість його реформи. Замість «зробимо їх разом» виходить «вони знову нас зробили». Де вони – це вже не лише традиційні олігархи, але й майже старий політичний пул всяких Тігіпків і Хорошковських.
Спочатку Зеленський спирався на своїх, але не завжди професійних. Потім почав спиратись на багатьох не своїх, але часто теж непрофесійних. Настав час професійних олігархічних кадрів? І це замість того, щоб залучати незалежних і незаангажованих представників професійних середовищ в країні. Без квот.
Уряд, НБУ та інші органи продовжують намагатись переконати українців, що економіка не «ухандохана», а рівень життя на високому «марокканському рівні». Певно тому влада вирішила закручувати економічні «гайки» і посилювати податкий тиск? Бо занадто добре живемо?
В усіх влад є вічний і універсальний спосіб вирішення усіх економічних проблем. Радикальні реформи? Деолігархізація? Ні. Створення мільярдних, до прикладу, тютюнових пільг для «великого бізнесу» однією рукою та знищення малого і середнього бізнесу іншою рукою. Звичайно ж, за рахунок менших і бідніших соціальних груп. Адже соціальні стандарти при цьому нікуди не зростають.
Вже майже в половині країн Європи зафіксовані перші випадки коронавірусу. Україна виявилась однією з найбільш панічних у реакції на звичайну медичну евакуацію, а тому можна лише здогадатись про можливі хвилювання, якщо в Україні буде зафіксований перший випадок.
Наскільки розумію, то на кордоні зараз здійснюють перевірку температурного режиму. Але як же інкубаційний період? Хіба нема потреби державі частково перекривати кордони, припиняти транспортні сполучення у якості превентивного заходу? Як мінімум з тими країнами, де зафіксовані інфіковані.
А що так багато ніби-то адекватних людей кинулись захищати і припідносити Тігіпка? Незалежно від його шансів бути кудись призначеним.Віце-прем'єр і міністр часів Януковича, функціонер «Партії Регіонів» і голосувальник диктаторських законів 16 січня вже став прийнятним? Радництво Тимошенко, бізнес-операції з Порошенком чи олігархічні контакти зіграли?
То в часи Януковича ще багато різних менеджерів на посадах було. Порошенко от був міністром економіки. Чому б його вже тоді не призначити? Раз в Зеленського вже настільки далеко починають йти від своїх передвиборчих обіцянок. То можна вже в абсолютному вимірі проти цих обіцянок йти. Призначати лише «старих».
Самопідпал чоловіка під Офісом президента не є прямою виною Зеленського та його команди. Але це вина системи, яку поки Зе-президент не взявся змінювати. А це означає що такі самопідпали можуть стати «чорними лебедями» для рейтингу і влади Зе, як колись подібніінциденти запустили «Арабську революційну весну» на Близькому Сході. Все це може призвести до ще більшого «спалення» рейтингу та політичних представників влади «зеленого періоду». Що запустить «спалення» політичних мостів у команді, до прикладу, між Разумковим та Зеленським, чи між Аваковим та Зеленським, чи між урядом і Зеленським.
Тігіпко цілком неприйнятний кандидат. Складається враження, що це тестування громадської думки перед призначенням іншої людини, а самого Тігіпка можливо розглядають на віце-прем'єра. А тим часом, серед кандидатів на заміну Гончаруку вже ніби-то нема Авакова, Єрмака, Вітренка, Дубини та Гайдука і ніби-то є Хорошковський, Баканов, Дубілет, Рашкован та інші.
