Фото: Слово і діло
РФ та Захід на рівні заяв, санкцій, військово-політичних активностей намагаються обмалювати Україну своїми баченнями «червоних ліній».
РФ просуває визнання власної геополітичної ролі через проросійську модель втілення Мінських договорняків, що суттєво обмежить український суверенітет, можливості до інтеграційного розвитку в сторону ЄС та НАТО, закріпить Україну як виключну російську «зону впливу». Захід намагається відсунути військові загрози подалі від своїх кордонів, зберегти Україну як «безпекове буферне обмеження», зберегти Навального. Українська влада намагається отримати бажану військову підтримку від Заходу, розширює контекст на ЄС/НАТО, щоб стримати військові та геополітичні апетити російського агресора, щоб не втрачати з міжнародних радарів тему Криму в контексті «Кримської платформи».
На рівні заяв і санкцій Захід все ж надсилає Путіну сигнали, що нових військових операцій там не сприймуть. Принаймні в дипломатично-політичному вимірі система Заходу зреагувала. Йдуть взаємні дипломатичні загострення, звинувачення про «білоруські перевороти» та «чеські вибухи». Та головне тут питання чи готовий Захід підкріпити ці заяви реальними кроками з підтримки України, адже в Кремлі розуміють лише силу, або потенціал застосування економічної чи іншої сили, розуміють ризик відмови діалогу Заходу з Путіним, розуміють більш глибокі фінансові та енергетичні санкції.
РФ не лише стягнула війська на землі та в морі, але й тисне економічно. Якщо позиція США поки є більш сильною, то більш наближена до теми Європа традиційно більш хитка та налякана. Переговорні позиції України з останніх «нормандських раундів» погіршилися, адже вже нема тактичної переваги, в РФ більше не сподіваються на втілення Зеленським проросійських планів, а переговорним аргументом знову стає військовий шантаж. За відведення російських військ та припинення вогню Путін очікує отримати конкретні дивіденди. Переговори знову йтимуть «по тілу української держави». А аргументи на столі – наші інтереси, які літають між «кнутами та пряниками». Ми ж, на жаль, і далі не провадимо сервісні та воєнні реформи всередині держави, щоб бути більш сильними і менш вразливими від зовнішніх впливів.
Зеленському та Банковій помилково здається, що прихильність українських громадян та Західних партнерів можна заслужити однаковими методами. Наробити гучних і піарних кроків, щоб потонути у «оплесках схвалення».
Театральний серіал «РНБО» приніс Зеленському та «Слузі народу» електоральний ефект у вигляді зростання рейтингів. Але вибірковість санкцій проти контрабандистів, невручення підозр фігурантам попередніх санкційних списків породжує все більше питань і зменшує політичний ефект в українському суспільстві, люди втрачають увагу та інтерес. «Зелений принтер» РНБО починає вичерпуватись так само, як це сталось з «турборежимом» у парламенті. Тому президенту доведеться підвищувати градус з позбавленнями громадянства, судовими процесами та іншими кроками. Є підозра що анонсований закон про олігархів може містити обмеження щодо електорально-політичних опонентів Зе, до, прикладу, Порошенка, Медведчука в частині зайняття державних посад, балотування на державні посади. Фантазія тут може далеко завести. Хоча влада ще до прийняття закону про олігархів могла б перестати співпрацювати з олігархами, користуватись їх медійними та фінансовими послугами.
Західних ж партнерів взагалі піарні кроки не переконують. В них є чіткий порядок денний, чіткі вимоги і чіткі ефекти, які вони мають мати на державну систему. Тому на рівні заяв законопроект про ліквідацію ОАСК чи про олігархів може бути сприйнятий, але реальне значення буде мати лише реальна ліквідація ОАСК та судова реформа чи підозра Коломойському та обмеження його впливу на владу. Не наближають до траншів МВФ спроби команди президента контролювати податкові чи контрабандні потоки, спроби обмеження незалежності органів влади, покриття фігурантів корупційних скандалів у владі, нехтування законами.
Окремі представники української влади з поведінкою значної частини українського суспільства досягли гармонічого єднання. В ставленні до спротиву пандемії Covid.Багато київських, львівських та інших ресторанів продовжують працювати попри локдаун і деякі з них приймають гучні вечірки таких як Тищенко чи менш відомих «тищенків» з народу.Багато українців чомусь вважають, що якщо карантин порушує Зеленський, Епіцентр, Велюр, то їм можна цим виправдовувати свої порушення. Хоча це вбиває все більше українців.
Так само їх вбивають недоречні «перетягування канатів» між центральною та місцевою владою, бардак з організацією вакцинації та недотриманням карантину. Держлікарні в такому стані, що до них звертається половина українців. Ще й рівень дезінформації через різні інформаційні «помийки» так масштабно поширюється, що це заслуговує окремого пакету санкцій від РНБО. Справедливо, коли проти таких як президент Бразилії відкривають кримінальні справи за заперечення Covid, адже саме вони спричинили тисячі додаткових смертей.
І не турбує нікого вже понад 3 мільйони смертей по усьому світу. Понад 40 тисяч смертей в Україні. Феноменальні економічні збитки від того, що треба оголошувати локдауни за локдаунами, бо багатьом так складно виконати елементарні вимоги щодо носіння масок та соціального дистанціювання. Бо хтось не може потерпіти без «масових гульок» і інших традиційних розваг.
Cвітова ситуація з вакцинацією підказує, що вона може не встигнути стати панацеєю. Щоб подолати Covid потрібна не лише вакцинація ефективними вакцинами, але й досить швидка вакцинація. Бо якщо робити все темпами «черепахи» як в Україні, то поки почнуть вакцинувати наступних людей вже повторно будуть хворіти перші вакциновані, що будуть потребувати ревакцинації через поступову втрату антитіл. В Україні другий тиждень поспіль падає кількість щеплень від Covid-19, хоча їх і так мізер. Меркель вже раніше говорила, що вакцинувати населення треба буде щороку, а тому логічне питання: а що буде з країнами, що вакцинують населення такими темпами, що на то треба 10 років?
Вже зараз Китай знизив показники ефективності своїх вакцин, Pfizer можливо недієвий щодо деяких штамів та можливо потребує третьої дози, «тромбові скандали» продовжують наздоганяти Johnson&Johnson та Vaxzervia (ексAstra Zeneca). Чи є в української влади план з огляду на те, що вони не здатні на такі темпи і такі результати, які показала ефективна та швидка вакцинація в Ізраїлі, Британії та США? Так дійсно, багаторазовий спад усіх показників.
Вакцинації нема альтернативи довгостроково. Але такий самий проміжний ефект як від вакцинації частини населення можна досягти, якщо усі протягом 3 тижнів будуть носити маски у всіх публічних взаємодіях поза домом. Але ми вередливі діти, які хочуть жити з вірусом роками. Аби нічого не дотримуватись. І заповняти гугл-форми для публічних осіб чи непублічних осіб, щоб обходити загальні порядки вакцинації. Чи вигадувати інші шляхи бути «хитрішими за інших».
У «Слузі народу» або чудово обізнані і схвалюють, покривають «приватні ініціативи» своїх депутатів, або депутати роблять хто що хоче, бо впевнені у своїй безкарності. Тому депутати влаштовують аморальні салютні вечірки під час жорсткого локдауну чи їздять з проросійськими візитами до самопроголошеного недопрезидента Білорусі, диктатора та вбивці Лукашенка.
Чому існує безкарність? Бо когось схвалює чи покриває Єрмак, хтось ніби-то належить до групи Коломойського, хтось голосує за ключові законопроекти Банкової і має політичний імунітет від будь-яких зашкварів. Але відповідальність за все це несуть керівники партії, адже такі дії мають наслідки для усієї держави, бо вони чи підривають дотримання карантину, чи легітимізують партнера Путіна. Тищенко пояснює вечірку тим, що «вже всі там перехворіли Covid», хоча, здається, що вони усі там хворіють якоюсь іншою хронічною хворобою симптомами якої є ілюзія, що вони чимось кращі та рівніші за інших та їх права.
Українці в соціологічних опитуваннях дуже чітко говорять що вони вважають ключовими проблемами для себе особисто.
З ТОП-10 влада невдало, але щось намагалась робити з тарифами, пандемією, війною, соціальним захистом. Інші ТОП-проблеми українців, а саме зарплати/пенсії, ціни, безробіття, медичне обслуговування, корупція у владі, некомпетентність у владі залишається повністю, або майже повністю ігнорованими. Замість того, влада намається відволікати політичну увагу людей від їх реальних проблем у РНБО, парламенті, на щоденних ток-шоу. Це і пояснює скрутну електоральну ситуацію, загальну політичну зневіру та злість.
Реальних економічних сервісних реформ не відбувається, бо йде навіть зворотній процес з монополізацією економіки, податковими репресіями малого бізнесу. Джерело тарифної проблеми, а саме тарифні схеми обленерго, облгазів олігархів ніхто не ламає. Разом з пандемією, війною, цінами вони висмоктують гроші від українців, які могли б йти на нові бізнеси, робочі місця, підтримання попиту, відрахування до держбюджету. Та навіть ті відрахування до бюджету, що є сьогодні, поїдають корупція та некомпетентність, залежність від олігархів.
В сучасній Україні людину можуть вбити, бо вона зробила зауваження водію, що той її не пропускав на пішохідному переході. В тебе можуть стріляти з пістолета, бо ти зробив комусь зауваження, що треба надягти медичну маску. Якщо хтось дивиться крутий проект ЗупиниЛося, то міг побачити що люди можуть робити тим, хто перешкоджає їм ганяти тротуарами, зустрічними смугами, трамвайними коліями, порушувати правила паркування. Вони стріляють, лізуть битись руками чи бітами, переїжджають ноги, катають людей на капотах, погрожують і використовують весь набір існуючих матів.
Усіх цих людей треба виховувати. Штрафами та іншими видами відповідальності. Бо чомусь ситуація в державі і суспільстві така, що бояться не мажори чи всякі неадеквати, а бояться, перебувають у небезпеці саме законослухняні громадяни.
