Фото: https://uainfo.org/blognews/1445679242-aktualni-karikaturi-pro-vibori-foto.html
Часто партійні поділи та риторика є умовними і штучними. Спочатку загнали усіх силою у партії, а потім частково закрили виборчі списки так, щоб роль партійних бюрократів була більшою за вплив виборця на список.Так виглядає в Україні «партійне будівництво», де навіть за умов такої виборчої системи партії не змогли окрім декількох прикладів висунути кандидатів хоча б на половину мандатів. Комусь не вистачило людей через слабкість іміджу, комусь грошей. Зате по прикладах явно некомпетентних кандидатів від різних партій явно не вистачило совісті, щоб висувати «яйдунів», що не володіють навіть базовими знаннями. Але є і позитив — багато активних та професійних також балотуються.
Зеленський грубо маніпулює, коли каже, що хтось в Україні виступає проти хоч якоїсь форми народовладдя. Референдуми, опитування, інші форми громадської участі є дуже важливими і необхідними складовими демократії і їх застосування має бути як можна частішим.Але щоб не дискредитувати ідею народовладдя і щоб думка народу була врахована – це все має бути офіційно, по закону, з процедурами, з достовірними і прозорими результатами.Саме тому Зеленському треба згадати порушену ним обіцянку про «перший закон про народовладдя», а також прийняти цивілізовані редакції законів про референдум та опитування.Україні потрібне реальне народовладдя з дієвими механізмами, а не його маніпулятивна підміна у приватних політичних цілях.
Суддівство, що зобов'язало Вахтанга Кіпіані та видавництво «Віват» видалити усі згадки про Медведчука з книги «Справа Василя Стуса», на мою думку, вчинило не лише злочин проти правди, але й наступ на Україну. І все це в приватних інтересах кума Путіна і ще усім відомо кого та чийого.
Це необгрунтоване рішення не тільки має бути оскаржете та скасоване, але й усі причетні до такої спроби фальсифікації історії в інтересах пропагандистських цілей держави-агресора мають потрапити під розслідування. Нам же залишається висловити загальний протест шляхом придбання та захисту книги і правди.
Місцева виборча кампанія 2020 показала відмінності і спільності між місцевою та загальноукраїнською-центральною політикою.
З однієї сторони децентралізація зробила місцевих політиків більш впливовими на загальноукраїнському рівні, що ми бачимо по змістовній частині кампаній, гаслам на біг-бордах, вкладеним ресурсам, балотуванні народних депутатів в місцеві ради.Очевидно, що деякі сили використовують цю кампанію, щоб переформувати парламентську більшість (як у «За майбутнє»), щоб розкрутити власні парламентські бренди (як «Перемога Пальчевського»), щоб запустити загальний політичний демонтаж чинної влади (як в «ЄС» чи «ОПЗЖ»). Оновлені місцеві ради можуть і будуть використовувати для тиску на центральну владу. А також для «революцій» проти «не тих влад» у тих чи інших містах.
З іншої сторони популярність місцевих кандидатів в мери та партій в ради говорить про формування особливих місцевих політичних систем, де виборці бачать різницю між місцевим і загальноукраїнським та де є свої місцеві «олігарчики» у вигляді великих забудовників. Де ніби-то ворожі на загальноукраїнському рівні формують чи готові формувати «нелогічні» коаліції. Ще більше це доводять партійні міграції як окремих політиків чи депутатів місцевих рад до міграцій цілих партійних осередків, що час від часу є не «втечею», а банальною купівлею «франшизи». Тут вже виникає і ризик «бельгійського сценарію» з феодалізацією політичної простору на місцях, де буде зростати розрив між центром і регіонами не тільки у владі, але й в усіх партіях.
Використання гречкосійного «підкупу» виборців на місцевих виборах 2020 стало, на жаль, одним з головних інструментів ведення кампанії. Зміни до виборчого законодавства суттєво обмежили це явище в період після офіційної реєстрації кандидатів, але до реєстрації вони безперешкодно і системно займались цим протягом 3-4 місяців, особливо під час жорсткового карантину. При цьому, робили це як майбутні кандидати і чинні депутати місцевих рад, але й структури місцевих партійних осередків і навіть народні депутати України особисто.
Можна виділити декілька основних видів такого гречкосійства у Львові. По-перше, медичне. Політики роздавали-дарували дороге медичне обладнання, кисневі концентратори, захисні екрани, маски, респіратори, медикаменти, захисні окуляри, захисті костюми, антисептики. Також організовувалась відмова від бордів і перерахування коштів на ремонт сходової клітки в лікарні, безкоштовне вимірювання тиску, створювалась антикоровірусна гаряча лінія, роздавались талони на медикаменти, проводилась дезінфекція громадського, приватного транспорту та шкіл, проводились тренінги з надання медичної допомоги.
По-друге, харчове гречкосійство. Тут мова про роздачу продуктових наборів, створення соціальних хаток продуктів з знижками, годування малозабезпечених.
По-третє, релігійне. Дарування 0,5 мільйонів гривень на ремонт одного з львівських храмів, спільні молебні, роздача пасочок на свята.
По-четверте, спортивне. Тут мова про заняття з доступного фітнесу, самооборони, аеробіки, уроки з тенісу, шахів, організацію футбольних турнірів, роздачу квитків на футбольні матчі, спортформи, проведення змагань з автомодельного спорту.
По-п'яте, інші види. Батько одного з кандидатів заявив про розіграш 1 мільйона гривень серед прихильників сина. Також було екологічне (роздача екоторбинок, висадка дерев), культурне (дарування книг, кінопокази, концерти), соціальне (родинні та дитячі свята, роздача шампунів, кремів, лаків, повітряних кульок, безоплатні юридичні консультації, курси з комп'ютерної грамотності для осіб похилого віку, встановлення лавочок), бюджетне гречкосійство (піар на бюджетних програмах, преміювання медиків, закупівлі ШВЛів, комунальних ремонтах доріг, шкіл, «Великому будівництві»).
Якщо хтось сподівався, що виборчі кампанії еволюціонують разом з еволюцією загальної ситуації у світі та в Україні, то марно. Під час виборчої кампанії у Львові можна було помітити різноманіття з 114 гасел на бордах та іншій політичній рекламі. З них лише 17% гасел були конкретними. Такі були чи є у 4 політичних суб'єктів, у двох кандидатів в мери та двох політпартій. В інших 28 суб'єктів виборчого процесу у рекламі лише загальні фрази та обіцянки. Все це ще одне підтвердження, що програми і стратегії на виборах не мають суттєвого впливу, бо вся увага приділена загальному лідерству та галасливим позиціям.
Які типи найпопулярніших бордових написів можна було помітити? По-перше, компліменти Львову: Зробімо Львів найкращим. Львів – моя батьківщина. Країна має почути голос Львова. Львів – душа України. Любіть Львів. Збережемо духовну столицю України. Без Львова немає України. Працювати для Львова, а не красти. Настав час Львова. Львів – перший. Досить дивитись на руйнацію душі Львова. Львову потрібен рух. Львів – це ти. Львівщина має розвиватись.
По-друге, компліменти самим собі: Ті, хто тримають слово. Сила принципових. … діє – інші обіцяють. Обирай дієвих. Сильний лідер – сильна команда. Твій … справедливості. Обирай кращих. Досвідчений лідер – сильна економіка. Поки інші обіцяють – ми робимо. Знайшли кращих? 31 рік з Україною. Хто ще? Сила господарників та професіоналів. Єдина, хто зможе. Професійність замість компетентності. Професійність та надійність. Прозорість та чесність. Підтримуй своїх. Довіряй своїм. Працюю, знаю, досвід маю. Допоможемо кожному. Перший, хто не буде брати долю. Максимально ефективний результат. Вона очолить місто.
По-третє, загальні заклики: Прояви свою громадянську позицію. Ще більше добрих змін. Голосуй за справи. Врятуєм Україну разом. Разом до перемоги. Щоб господарем, не слугою, перед світом стати. Вас дістало? Голосуй за … Ти – господар на своїй землі. Досить обіцянок з минулого. Досить жити без перспективи. Буде так як вирішиш ти. Львів кличе сміливих.
По-четверте, часткова конкретика: Серію бордів з звітами про пророблене та з обіцянками до 2024 року щодо ремонтів та будівництв є на бордах чинної міської влади і у влади в цьому плані завжди є перевага над конкурентами, бо всі здобутки міста позиціонуються як свої. Також львів'янам пообіцяли безкоштовний транспорт, воду без хлору, звільнити місто від транспортних заторів, 60% індексації пенсії, відновити заводи і дати робочі місця.
Кандидати в мери та депутати у Львові протягом своїх кампаній вдались до різних традиційних та креативних форматів підвищення власного рейтингу. Якщо виключити вже описане мною різнобарвне гречкосійство та гаслово-зовнішню рекламу, то можна відзначити декілька основних видів.
По-перше, влада міська та «зелена» влада піарились на комунальних та бюджетних моментах. Чинний мер навіть спробував себе у ролі інтерв'юера у темі трансплантології, а також значну увагу приділив спростуванню заяв опонентів. По-друге, у «ЄС» відкривали нові партійні офіси, виходили з акціями протесту на різні теми, організовували партійний автопробіг, діалоги з молоддю, ранкові кави, форуми (однодумців та успіху «Європейська молодь»), приймали візити Петра Порошенка. Кандидат партії на мери організував декілька прес-конференцій з критикою чинної міської влади на різні теми. По-третє, партія «Варта» замальовували рекламу наркотиків чи проводили акцію «Візьми дитину за руку», розвантажували гуманітарну допомогу, проводили «Міжнародний день без автомобіля!», конкурс «Галицька пані-2020», виставку-подяку волонтерам та акцію «Яма на дорозі». По-четверте, щодо інших партій, то у «Голосі» започаткував піар-проєкт «Голос міста», вели власні влоги, презентували медичну та антинаркотичну програми, зустрічались з спортклубами. В «УГП» робили виставку «Вкрадено у львів'ян», проєкт «100 галичан», використовували партійний офіс «на колесах», фести, конференцію про злочинні клани Львова та захід «Культура вигулу собак». «Батьківщина» проводила круглий стіл щодо медицини, «Слуга народу» піарилась на візиті Володимира Зеленського, «За майбутнє» зустрічалось з трудовими колективами, Ігор Кузьмак з головами ОСББ, а Ігор Васюник запустив брендований автобус і кандидатський офіс.
Виступ президента Зеленського у парламенті продемонстрував, що він знаходиться у паралельній реальності і втратив зв'язок з поточною ситуацією у державі. Ще більше він продемонстрував, що він втратив зв'язок з самим собою часів президентських виборів і все більше нагадує усіх тих старих політиків, що були до нього. Що чужі перемоги видають за свої, бажане за дійсне,часто прикрашають, вигадують псевдоперемоги і ховають реальні поразки. Найбільш щирим від був у часто справедливій критиці щодо опонентів. На жаль, він або обманює себе, або усіх необ'єктивно оцінюючи власне правління.
Напередодні місцевих виборів у Львові відбувались значні партійні трансформації. Деякі з 5 колишніх депутатів фракції «Самопомочі» у міськраді у підсумку балотуються за списками «Європейської солідарності» та «Слуги народу». Декілька депутатів-представників фракції «Народний контроль» разом з іншим депутатом фракції «УКРОПу» створили нову політичну партію «Варта», а екс-«УКРОП" трансформувався у "За майбутнє". Партії "Голос" та "Українська галицька партія", що тісно співпрацювали на парламентських виборах 2019 року, на мерські вибори йдуть двома окремими командами. "Народний рух" та "Радикальна партія" об'єднались. Депутат "Громадської позиції" приєднався до "Батьківщини", а до "ГП" приєдналась депутатка "Народного контролю".
Аналіз перших 5-ок та лідерів по районам політичних партій у Львові демонструє, що у "ЄС" зробили ставку на перевірених кадрів з депутатським, хоч і неоднозначним досвідом. У "Самопомочі" також зробили ставку на досвідчених, але залучили декілька нових облич з сфер ЗМІ та охорони здоров'я. "Голос" веде до ради осіб без депутатського досвіду з сфер освіти, будівельного та ресторанного бізнесу. "УГП" серед лідерів до ради веде громадських активістів та експертів. "Варта" та "Громадянська позиція" веде суміш осіб з депутатським, громадським та бізнес-досвідом. У "Свободі" та "Батьківщині" довірились здебільшого багаторічним партійцям. "Слуга народу" зібрала людей і з депутатів-чиновників, і з бізнесу, і з освіти, з різних політичних команд.
Серед перших 5-ок та лідерів районних списків найрейтинговіших партій до Львівської міської ради 27% кандидатів є фігурантами антикорупційних розслідувань та 24% є гречкосіями. Переважно, до цієї статистики потрапляють особи з депутатським чи політичним досвідом. Історія показує, що "нові обличчя" поповнюють цю статистику за час депутатської каденції. Тому не дивно, що серед партій, що мають фракції у чинній міськраді показник ФАРів/гречкосіїв у середньому складає 32%, а у партій, що не мають чинних фракцій 16%. При цьому, під час виборчої кампанії 2020 у гречкосійстві були помічені усі найрейтинговіші партії і майже усі ключові претенденти на посаду мера. Фігурантами антикорупційних розслідувань є 8 з 17 кандидатів на мера Львова.
