Фото: Vectornews
Про основні запитання нового політичного сезону «осінь 2021».
Стабільність влади. Чи рухатиметься Банкова до сценарію дострокових президентських виборів в умовах покращення електоральних позицій Зеленського? Чи виникне ризик втрати контролю над монобільшістю чи великих суспільних протестів і сценарію дострокових парламентських виборів? Чи вплине на ці процеси поглиблення кризи навколо економіки коронавірусу, тарифів, кейсу «вагнерівців»? Чи буде влада домовлятись чи застосовувати інструменти тиску проти політопонентів, тобто чи буде спроба нейтралізувати Кличка законом про столицю чи звільненням з КМДА, Порошенка старими/новими провадженнями? Кого накриватимуть хвилі санкції РНБО і які будуть дії проти проросійських сил?
Рішення парламенту. Чи підтримають депутати нову хвилю податкових репресій, законопроект проти олігархів, зміни до Конституції в частині децентралізації, накопичувальну пенсійну систему, потенційну відставку спікера Разумкова, звільнення і призначення нової групи міністрів, акти про НАБУ, СБУ, бюджет? Чи буде ефективно реалізовані можливості судової реформи? Чи буде політиками для адвокації якихось рішень використані референдуми?
Зовнішні виклики. Чи відбудеться ескалація військового конфлікту зі сторони РФ? Як на це вплине триваюча інтеграція РФ та Білорусі? Чи буде зустріч з Путіним? Як на це вплине потенційний запуск Північного потоку-2? Якими будуть перспективи міжнародних процесів навколо Донбасу та Криму? Якою буде динаміка втілення домовленостей між Україною та США?
Про зміни і консерватизм у політиці Офісу президента
Критика президента та його команди працює.На Банковій з запізненням, але в підсумку дослуховуються. За 2 роки Зеленський говорить гаслом «Суб'єктність. Інфраструктура. Армія», помітно «націоналізувався-патріотизувався», мілітаризувався військовим парадом, суттєво поправив свою зовнішню політику на більш сильну у відносинах з США та ЄС (що яскраво видно по заявах з приводу Північного потоку-2 чи НАТО),позбувся ілюзій щодо РФ та деяких токсичних формул мирного врегулювання щодо Донбасу, запустив Кримську платформу, не боїться розв'язувати з РФ битву у гуманітарній площині за близьке та давнє минуле державності, культуру та її діячів (найяскравіше під час останнього Дня Незалежності), продовжується услід за Медведчуком та Ко наступ на інших проросійських політиків та їх ЗМІ (Шарії, Деркач, Наш, Страна).
Але є питання внутрішньої політики, які поки що належним чином не почуті. Це питання щодо захисту української мови, кадрової політики Офісу президента, подолання корупційної та олігархічної системи, податкових та сервісних змін у економіці. Судова реформа на сумнівному старті, адже її вже з самого початку блокує суддівська мафія, затишшя щодо КСУ, ОАСК і інших триває. Так що є ще над чим критикою попрацювати.
Про повномасштабну війну і різні агресії РФ
Загроза повномасштабної агресії і війни з сторони РФ існувала, існує і існуватиме довго.На вихідних, вчора і сьогодні від куль російських окупантів продовжували гинути наші Герої-Захисники.У схибленій свідомості Кремля винен не той, хто стріляє, а той, у кого стріляють. У РФ на диво легко прижилась думка, що гвалтівник має отримувати оплески і любов за акти згвалтувань, а закриття кордонів, сприйняття держави за ізгоя, за дикого звіра у клітці, ненависть та зневага, викинутість з цивілізації бачаться як комплімент.
Станом на сьогодні Росія здійснює проти України декілька типів агресій. На Донбасі вбиває українських військових, у Криму репресує проукраїнських активістів, розширює потенційний простір нападу через інтеграцію Білорусі, у інформаційній площині поширює статті та нарративи про відсутність України та українців як держави та нації. Також РФ здійснює військовий шантаж у переговорах з Заходом, тиск на учасників Кримської платформи, енергетичну агресію через форсоване просування Північного потоку-2, подачу ідіотсько-схиблених позовів до Європейських судів, організацію провокацій на тему постачань зброї від союзної хунти М'янми. РФ у своїх припадках встигає влаштовувати міграційну кризу для Балтії, хакерські атаки. Не дивно, що у Швеції подружжю не дозволили назвати дитину Владімір Путін, бо «імена не повинні бути образливими або становити небезпеку для носія».
Статті Путіна про «один народ», меседжі пропагандистів чітко дають нам розуміти, що Україна не буде сприйнята інакше як колонія, що сам факт нашої незалежності, суверенітету доводить «путінців» до сказу. Тому нам потрібно захищатись: зміцнювати армію, звільняти від російських впливів та спадщин нашу культуру та історію, розвивати усе українське, зміцнювати стратегічне партнерство з Заходом впровадженням внутрішніх реформ, незворотньо рухатись до сучасності цивілізованого світу. Нам потрібно більше подій як святкування Дня Незалежності, зовнішньополітичних кроків як Кримська платформа, законів як про корінні народи чи заяв президента «Якби ми були один народ, то над Москвою майорів би жовто-блакитний прапор» чи «Президент РФ вже почав писати українською мовою. Значить ми все правильно робимо».
Про Tik-Tok Поплавського
Поплавський відкрив факультету Tik-Tok?Ще може відкрити факультети сексизму, різнопланової експлуатації студентів та студенток, жахливого співу, шахрайства, курс «як бути регіоналом і голосувати за диктаторські закони Януковича?».
