Про міжнародні процеси щодо України та РФ

РФ своїми військовими погрозами вже створила для української дипломатії усі умови для залучення неймовірної кількості міжнародних озброєнь та створення нових міжнародних союзів.Все більше бачимо і різних форм єднання як формування територіальної оборони, як проукраїнські марші та флешмоби.

 

Усі останні заяви представників Німеччини та Франції підштовхують до очевидної істини:дужескоро моженастати час публічно прощатись не лише з антидержавними для України Мінськими угодами, не лише з Мінськом як проросійським переговірним майданчиком, але й з Нормандським форматом, де очевидно посилилась традиційна коаліція 3 проти 1, коли Німеччина і Франція займають майже проросійську позицію.Вони разом під приводом військових погроз РФ нагинають саме Україну.Поки переговори грають стримуючу роль вони можуть мати місце, але лише у такому форматі «ані кроку вперед».

Україна на порозі складних дилем та випробувань. Для українських політиків є можливість продемонструвати єднання, про яке вони останнім часом так багато говорять. Якщо ситуація з міжнародним шантажем набуде дипломатично безвихідної фази Зеленському, Порошенку, Тимошенко, Разумкову та усім іншим потрібно буде разом вийти та заявити чітку позицію на захист суверенітету.

 

А де йдеться про евакуацію дипломатів, літаків і усього підряд у «гарантіях безпеки» Будапештського меморандуму? Це визнання його невиконання?

 

Попри будь-які погрози і загрози Україна категорично не має відмовлятись від курсу на інтеграцію в НАТО і не має втілювати будь-що з Мінську-2.Наша військова потуга і міжнародна підтримка значно краща, аніж раніше.

Продовжую припускати, що до 20 лютого, кінця китайської олімпіади, нічого воєнного не буде.Після ж 20 може бути хвиля дестабілізаційних дій за рахунок енергетичного тиску через Білорусь та Казахстан, через обмеження нашого експорту через море, через нові політичні провокації та удари по українській гривні та економіці, адже ми бачимо що курс вже хитається разом з цінами на енергоресурси та товари загалом, адже ми бачимо, що щоб лише закрити тему літаків уряд виділив 17 млрд грн.  Якщо ситуація в Україні під впливом цих проблем розхитається, то локальні воєнні операції можуть мати місце.

Паралельним треком будуть подальші спроби нагнути Україну щодо виконання Мінську-2, щоб сіяти кризу. У разі провалу цього сценарію з Мінськом-2 нас може очікувати провокація РФ на Донбасі та активізація бойових дій саме на цьому напрямі, щоб знову примусити до переговорів вже у нових воєнних умовах.

 

В Путіна визнали, що визнання «ОРДЛО» буде суперечити Мінським псевдоугодам і, звичайно ж, нікуди з цим рішенням попри звернення Держдуми РФ не поспішають. Бо наївно думають, що цим папірчиком налякають Німеччину, Францію чи Зеленського і примусять нас до Мінську-2.

Може куплені чи налякані частини європейських еліт спробують щось нам донести, але наша відповідь має бути чіткою: по-перше, ніякого Мінську-2 за будь-яких воєнних і дипломатичних умов, по-друге, у випадку визнання «ОРДЛО», «вистрілу» РФ собі у ногу, «поховання» Мінську-2, Україна та її партнери мають назавжди забути про Мінськ-2 не лише у публічних згадках, але вставати та йти геть кожного разу, коли РФ згадає про ці антидержавні папірці, по-третє, РФ має отримувати нові пакети санкцій на кожні агресивні кроки. Санкції за блокаду України у морі, санкції за кожну кібератаку, санкції за рішення Держдуми, ще більші санкції у випадку визнання «ОРДЛО» Путіним.  

 

Якщо хтось думав, що РФ і її окупаційним адміністраціям на Донбасі буде складно організувати чи придумати привід для нових актів агресії. Обстрілювати самим і звинувачувати в цьому Україну для них норма.

«Кремлівські пропагандисти оприлюднили дві протилежні інформації про обстріл дитсадка у Станиці Луганській – спочатку написали, що обстріл інсценований, пізніше – що це зробили Збройні сили».

 

Бити Шуфрича – це давня українська політична традиція.Незрозуміло тільки чому досі традицією не стало саджання за грати таких як Шуфрич. Усі «агенти Кремля» що у парламенті, політиці, що у медіа давно мали б піти у минуле.

 

Українські вболівальники у футзальному матчі Україна-РФ заслуговували на найвищу подяку і повагу.Вони стали спиною під час звучання гімну РФ, співали і гімн України, і відому пісню про Путіна і т.д.Усі ці українські патріотичні та антиросійські прояви мають супроводжувати державу-агресора на усіх спортивних змаганнях. РФ має знати своє місце і свій образ у світі.І взагалі в мене виникло питання: а з чого РФ досі є частиною європейських спортивних змагань? Вони ж так не люблять «поганий Захід» і так тяжіють до азійських ситуативних партнерів. Нехай самі покидають спортивну Європу, або отримають виключення в якості міжнародних санкцій.За агресію і допінг-традиції.

 

Як стверджують ЗМІ, олігархи та великі бізнесмени як Ахметов, Пінчук, Новинський, Колесніков, Ставніцер, Столар, Хмельницький, а перед тим Ярославський покинули Україну. Роками «доїти» країну і допомагати їй у важку хвилину – то різне, звичайно. Нехай за ними послідують інші олігархи і ніколи не повертаються. З такою «деолігархізацією» в нас буде значно більше можливостей і реформи впровадити, і корупцію подолати, і агресію відбити.

 

Про пристрасті з відбором на Євробачення 2022

З приводу пристрастей з відбором на Євробачення 2022:

По-перше, до учасників Євробачення від України мають бути жорсткі вимоги і ці вимоги мають чітко дотримуватись. Усі докази з приводу закидів про потенційні порушення правил участі мають оприлюднюватись до, а не після. Попри офіційні документи від держорганів України питання до Аліни Паш залишаються як щодо Криму через її ж особисті заяви у минулому, так і щодо усіх інших епізодів. Її останні пояснення щодо фото на фоні Кремля і всього іншого непереконливі. Вона як і багато інших теж не розуміє, що вона не може бути «поза політикою» і фразочками у стилі «какая разниця» і «космополіт» питання не скасувати.

По-друге, цей відбір має бути останнім, коли щось вирішували «професійні судді». Вони очевидно тягнули Аліни Паш з відомих тільки їм причин, ще й дозволяли собі щодо її конкурентів і переможців глядацького голосування як Калуш обурливі коментарі у стилі «люди з лісу». І ні, ми не лише «обираємо пісню», але й представника України. Мені суб'єктивно пісня Паш не сподобалась, а текст пісні незрозумілий і викликає місцями здивування. Для мене були кращими Калуш, а що буде успішнішим у Європі мені судити складно. 

По-третє, проблему недовіри до результатів конкурсу створили самі ж організатори. Через незрозумілі історії з оголошенням балів і табличками, через очевидне «протягування» однієї з конкурсанток, через нелогічні відмови після конкурсу показати листочок та статистику з результатами голосувань глядачів. Закриті двері перед проханнями Калушу отримали цілком логічну реакцію. Краща організація і більше прозорості зняли б частину запитань і проблем.

 

До побачення, Аліно Паш. Після заяви речника Держприкордонслужби про те що співачці ніхто не видавав поданого до Суспільного документу про ніби-то законне потрапляння до окупованого Криму є усі підстави:

По-перше, анулювати і так сумнівну перемогу Паш на конкурсі Євробачення 2022 від України, по-друге, відповідні органи мають відкрити кримінальне провадження та розслідувати хто у команді Паш підробив офіційний документ, по-третє, сама Паш має вибачитись перед українцями за публічну брехню, так?

 

Про «Єбабусині смартфони»

Три запитання щодо ідеї про смартфони за кошти платників податків:

Чого буде на кінець 2022 року більше? Розданих «Єбабусиних» смартфонів чи затриманих на хабарах депутатів різних рівнів від Слуги народу?

На смартфони також можуть розраховувати по віку і такі як Тимошенко, Бойко, Медведчук, Смешко, Кравчук, Кучма, Ющенко, Тарута та Пінчук?

Чи розраховують у владі на те, що багато учасників програми для 60+ швидко продадуть чи комусь подарують ці смартфони? Головна мета – залучити до «Дії» чи дати завуальовані у формі смартфону кошти на комуналку та ліки?

 

Про зміну політичних рейтингів у грудні 2021 – лютому 2022

Цікаві тенденції показують зміни політичних рейтингів у опитуванні «Рейтингу» з другої половину грудня 2021 до першої половини лютого 2022:

По-перше, у президентському рейтингу Зеленський зберігає лідерство і додав +0,4%. Економічні проблеми компенсувались воєнними побоюваннями. Поруч з тим, з судової історії з Порошенком саме екс-президент вийшов головним вигодонабувачем і додав +3,1%, а, отже, скоротив розрив з чинним президентом до 8%. Це ще один аргумент на користь того, що Офіс президента розкручував справу у рамках стратегії підготовки Порошенка як вигідного для Зе спарринг-партнера на майбутні президентські вибори. Стратегія ця небезпечна, бо хоч і в Порошенка найвищий у країні антирейтинг (43% не готові за нього голосувати за жодних обставин), але в Зе він вже 33%. Серед інших політиків по мінімальні +0,3% додали ще Тимошенко та Кличко. Усі інші кандидати падали, зокрема, Яценюк на -1,1%, Бойко -0,9%, Разумков -0,6%, Гройсман -0,5%.

По-друге, у рейтингу партій позиції Слуги народу не корелюють з позиціями Зеленського. Якщо у грудні-лютому рейтинг президента зростав, то СН через скандал довкола Трухіна і інші епізоди втратила -0,9%. Тому питання перейменування СН та прив'язки назви партії до Зеленського може мати місце. Також найбільше у цей період втратили партія Гройсмана -2,8%, Смешка -1,3%, Кличка -1,2% та ОПЗЖ -0,8%. Найпомітніші зміни у рейтингах з знаком + — це успішна поява партія Притула «24 серпня» з вже прохідними 5,3%, зростання ЄС на фоні справи про її лідера на +3% та партії Шарія на +0,8%.