Фото: DW
Що спільного між Байденом та футбольною збірною Данії? І той, і та відправили росіян з Європи додому майже з нічим.
Путін з Женеви повернувся лише з домовленістю про повернення послів і статусом людини, якій Байден потиснув руку. Попри те, що раніше президент США справедливо назвав самодержця вбивцею. Байден з зустрічі повернувся з підтвердженням «повернення США в модератори світових процесів» та майже гарантованою впевненістю, що з Путіним є мало про що домовлятись, що їх геополітичні годинники показують різний час та цінності. Попри те, що саму зустріч Путін виторгував ескалацією військової напруги проти України і стягуванням військ, нічого суттєвого окрім картинок для народу він не отримав. Хоча перетини інтересів, на жаль, змушують США і далі шукати «руку РФ».
Футбольна збірна держави-агресора теж повернулась з фактом того, що їй чомусь досі дозволяють брати участь у подібних змаганнях. На жаль, агресорам, окупантам та репресивним режимам досі стелять гроші Газпрому. Та разом з цією участю Кремлю збірна привезла дві розгромні поразки і незграбну гру.
Що спільного між збірною України з футболу після поразки від Австрії та державними інституціями України у сфері зовнішньої політики? В обох випадках після власних недопрацювань чи помилок ми вкотре сподіваємось на інші держави, що наші проблеми вирішить хтось інший.
Путін після зустрічі з Байденом чітко дає зрозуміти, що він під час розмови з американським президентом повністю втратив слух і змінювати свою агресивну поведінку що по відношенню до світу, що до свого народу не планує.
По-перше, Кремль не лише агресивно відстоює окупацію Криму, а ще й погрожує есмінцю Британії. «Міноборони Росії заявило, що британський есмінець HMS Defender нібито „увійшов в російські територіальні води“ недалеко від окупованого РФ Криму, і російський патрульний корабель здійснив попереджувальні постріли, а реактивний літак скинув бомби на його шляху». Кореспондент BBC повідомив, що 20 літаків в небі і два російські катери берегової охорони стежили за британським кораблем. По радіозв'язку лунали все більш ворожі попередження, в тому числі одне, в якому йшлося: «Якщо ви не зміните курс, я буду стріляти». На відстані справді було чутно постріли.
По-друге, Путін та Кремль продовжують робити абсурдні і ворожі заяви щодо Заходу та України, до прикладу, «Путін заявив, що в 2014 році США організували в Україні „збройний переворот“», «РФ вимагає від США відмови від навчань 'Sea Breeze' під приводом „мілітаристських настроїв у Києві“», «В Росії заявили про „вибухонебезпечну“ ситуацію в Європі і „провокації“ України», «Депутат Держдуми РФ пропонує покарати українців за гасло „Путін – х**ло!“, „У МЗС Росії заявили, що український законопроєкт про олігархів «нагадує інструмент розправи із неугодними політиками і бізнесменами»“.
По-третє, РФ та її сателіт у вигляді Лукашенка продовжують курс на політичні репресії, до прикладу за останні дні, „Сурков порівняв Путіна із засновником Римської імперії“, „9 мільйонів росіян позбавили права обратися на майбутніх виборах“, „в Білорусі могли таємно стратити засудженого до смертної кари“, „у Білорусі переслідують медиків, які брали участь у протестах“, „МВС Білорусі хоче зарахувати біло-червоно-білий прапор до нацистської символіки“, „головного суперника Лукашенка Віктора Бабарика хочуть посадити на 15 років“, „фільм «Лукашенко. Золоте дно», який розповідає про таємні багатства Лукашенка, потрапив у список екстремістських матеріалів“.
Що тільки проекти як „Північний потік-2“ та газ загалом не робить з Німеччиною і її лідерами. Тиждень весь світ гудів фактично про черговий акт непрямої агресії РФ проти британського есмінця в окупанованих російською державою-агресором кримських водах. Але у Європі деякі чомусь роблять вигляд що нічого такого не сталось, бо Меркель підтримує „безпосередній діалог“ з Путіним, бо Макрон підтримує „вимогливий діалог“, бо Австрія з Чехією за діалог. Тішить, що фактор російської агресії враховують Нідерланди, Польща, Румунія та Балтійські держави, яким поки що вдалось заблокувати відповідні ідеї.
Путін продовжує тактику капризної та агресивної дитини, яку усі мають заспокоювати розмовами. Беззмістовність таких розмов з диктатором, катом та міжнародним злочинцем вже ніби-то зрозуміли в Байдена. На черзі Європа, яка має усвідомити беззмістовність розмов з лідером любителів „Новічка“ та горілки, окупантом та агресором проти територій декількох держав, наглядачем у країні-концтаборі та тюрмі власного народу, автором наказів про смертельні отруєння, про операції з підриву військових складів у Чехії, з збиття цивільних літаків як MH17, з повітряного піратства проти цивільних літаків як Ryanair і так далі.
У Європі продовжують активно відбиватись від нав'язливих спроб Зеленського присоромити лідерів ЄС через їх позицію щодо ЄС, НАТО та зброї. Україна продовжує турбувати Захід з відповідними зверненнями, викликає послів, постійно задає публічні запитання, що змушує деяких перебувати у дуже незручному становищі і вигадувати все більш сумнівні аргументи.
По-перше, вже писав, що дійсно великий рівень корупції в Україні позначається як фактор, що перешкоджає інтеграції. Але багато хто забуває, що в багатьох державах що раніше приєднувались до ЄС та НАТО теж був високий рівень корупції, який брали „за дужки“. По-друге, також до приєднання деяких країн до ЄС і НАТО РФ погрожувала війнами, розповідала про загрози і „червоні лінії“, а тепер розповідає що як Україна приєднається до НАТО, то ніби-то зменшиться час дольоту ракет і наблизиться кордон, хоча в РФ є спільний кордон з членом НАТО Естонією. То питання в риториці РФ, в Україні чи рішучості Заходу?
Вітаю єдино можливу та гідну реакцію компанії за ганебні дописи та вислови її маркетинг-директора. Жити в Україні і так ненавидіти країну, все українськепаралельно оспівуючи російське – це, на жаль, поширене явище, яке притаманне проросійським політикам, ЗМІ, відкритим чи прихованим колаборантам.
Ось що нешановний Барановський з Fozzy Group казав: „Красава, Баста. Сільську тупість переможе тільки місто, яке кладе болт на цінності села“, „Навіщо вам Моргенштерн, якщо є сільська «Плине кача?», «Звичка натягати вишиванки йде у минуле».
Держава мала б протидіяти як воєнним, економічним, так і інформаційним та культурним впливам держави-агресора, її soft power інструментам впливу на мізки. Відповідні виконавці або стимулюють не помічати російську агресію, або розвивають ненависть до українського, або прищеплюють «какая разница». А в нас то забороняють, то дозволяють Кіркорова, то не помічають токсичні взаємні гастролі виконавців, то не помічають інші розплідники ідей «русского мира». Вже не кажучи про стратегічні залежності від РФ в енергетиці, комунікаціях і так далі.
Жахливий приклад прямих наслідків від того, що російський людожерсько-диктаторський режим підтримує інші військові хунти. 900 вбитих у М'янмі.
Та не підтримкою єдиною і неадекватними заявам Лаврова, що на Заході у школах ніби-то вчать про бісексуальність Христа. Після агресивних дій проти британського есмінця РФ продовжує свої мілітаристські традиції і щодо фрегата Нідерландів. Bild також повідомив про масштабну кібератаку РФ на банківську систему Німеччини. А Путін на цьому фоні стурбований якимсь «військовим освоєнням України», хоча саме він є окупантом територій України. Ще й роздумує про те хто міг би бути переможцем у Третій світовій війні.
Про що вести діалоги та саміти з цими неадекватами та вбивцями? В них то Друга світова війна забавка, то Третя.
Цікаве українське суспільство та прихильники деяких політиків в Україні. Де не видно різниці між реальними діями та вигаданими історіями, де не видно різниці між масштабними кроками проти держави та пустишками.
Коли виходить розслідування про «плівки Медведчука» чи підписуються антидержавні Мінські угоди, енергетичні договорняки, коли захищається торгівля з окупованими територіями, коли не вживаються всі заходи з захисту Криму та Донбасу від окупації і все інше, то не організовуються акції проти капітуляції. Лише з «плівок» випливають потенційні випадки комерційних та політичних змов проти інтересів України, які відбуваються у воєнний час і які значно погіршують наші міжнародні політичні та економічні позиції, позиції наших ЗСУ.
А коли деякі на пустому місці вигадують історію про «Зеленський здав спецоперацію про вагнерівців Лукашенку», то одразу гучні акції з «підозрами». Це не скасовує запитання до Єрмака і Ко загалом про потенційний зрив спецоперації, але маніпуляціями словами про Лукашенка мали б займатись ті ж таки новостворені центри дезінформації, але вони поки невідомо чим займаються. Бо як від опозиції, так і від чинної влади купа випадків дезінформації.
Неймовірне обговорення законопроекту проти олігархів у першому читанні. Одні партії вигадують чому вони проти декількох відчутних неприємностей для олігархів, чому вони проти фіксації статусів олігархів.Вони валять будь-які антиолігархічні ініціативи і розповідають нісенітниці, ніби у їх фракціях нема олігархічних квот, фінансування чи їх партії навіть не очолюють олігархи. У повному складі не підтримали рішення ОПЗЖ, ЄС, Батьківщина та Голос. Епічні виступи «борців з олігархами» і «мене важко обвинуватити, що я за олігархів».
Інші партії голосують за, бо президентський піар понад усе і бо розуміють, що законопроект не настільки небезпечний, щоб мати від олігархів великі проблеми. Вони ж подають ослаблені версії законопроектів, щоб позагравати з громадською думкою, підмінити реальну боротьбу на створення нових інструментів політичного тиску та стимулювання смирення від олігархів. Найбільше кумедне тут голосування За майбутнє, яке асоціюють з Коломойським. Як і провладної партії, яка до і після виборів «зеленим» обмальовувала олігархічних партнерів.
Але як і писав раніше: краще хоч якісь обмеження для олігархів, аніж їх повна відсутність. Хотілось би мати сильний та жорсткий антиолігархічний закон, а ще краще зміцнити Антимонопольний комітет і реалізувати відповідальність згідно Кримінального кодексу України, але ж виходимо з того, що маємо. Зашкварились усі парламентські партії, але опоненти законопроекту дещо більше. Бо навіть публічне «клеймо», е-декларування, декларації контактів – це вже щось.
Інша ж історія з так званим «антиахметівським» законопроектом, за який проголосували все ті ж Слуги, За майбутнє і Довіра. Хоч він і містить потрібні податкові обмеження для Ахметова по залізній руді і так далі, але він запроваджує посилення податкового тиску для всіх українців з посиленням податкової, зокрема, податки на операції з нерухомістю, на врожаї з землі, для фермерів.
Законопроект про олігархів не був ключовим антикорупційним рішенням на цьому тижні. Зрозуміло, що він у разі прийняття в цілому буде мати обмежений політичний ефект, тим більше, депутати відклали друге читання на осінь.
Ключовим, хоч і важливим рішенням тижня не є навіть відновлення повноцінної відповідальності за брехню в е-деклараціях. Найсильнішим за ефектом буде закон про частину судової реформи, що передбачає ключову роль міжнародних експертів у перезапуску Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Це означає шанси на подібний за якістю відбір, як це було в конкурсі до Антикорупційного суду. І це рішення синхронно у повному складі не підтримали ОПЗЖ та Батьківщина, які системно не підтримують рішення для нашої співпраці з МВФ та Заходом.
