100226-1_large.jpg

Фото: Слово і діло


Зеленський та «Слуга народу» трошки підняли собі рейтинги рішучими рішеннями РНБО проти Медведчука, проросійських медіа, телеграм-каналів, діями проти Шарія та інших проросійських елементів-структур. Соціологія демонструє, що подібні рішення підтримують майже 60% українців, що і є електоральною ціллю президента України.Довіра у перших замірах для Зе зросла вже на 7%, президентський рейтинг на 2%. При цьому, падають рейтинги політиків з орбіти ОПЗЖ і самої партії, в середньому на 5-6%.

Але ефект усіх гучних антиросійських рішень буде повністю знівельований, якщо у наступі на проросійські сили будуть пробоїни. Дуже добре, що влада оперативно, за 1 годину, прикрила спробу Медведчука відновити мовлення на базі львівського каналу. Але є ще одне і велике але – Стерненко залишається за гратами.Очевидно, що електорально посадка Стерненка повністю невигідна Зеленського, бо вона не вписується в його електоральний план, вона ламає цей план. З проросійським електоратом загравати вже марно, а тому залишається працювати лише на патріотичний та центристський кластери, приймати рішення не тільки по Стерненку, але й ініціювати реальну судову реформу.


Хоча і 4 країни світу вже вакцинували понад 20% населення, але темпи по світу залишаються не такими швидкими. Про Україну тут мова навіть не йде, бо вакцинацію в нас почали з колосальним запізненням та ще й не найбільш ефективними американськими вакцинами, а значно менш ефективним індійським аналогом відомої британської вакцини. Наслідком чого є значна кількість відмов. Що не компенсовується і через відсутність можливості провакцинуватись за гроші у приватному порядку, що обіцяють не раніше літа 2021 року.

На цьому фоні, кількість заражень та госпіталізацій знову продовжує зростати, все більше областей потрапляють у «червону зону», на Прикарпатті влада взагалі самостійно не змогла впоратись з післясвятковим саботажним періодом. Соціологія по вакцинації покращується, але не радикально. Це нам малює гірші перспективи по ситуації з Covid, аніж це очікується у Західних країнах, де вакцинація масовіша та якісніша. А це означає не лише медичні загрози, але й чергові економічні втрати, в умовах неефективності влади, непрогнозованості подій, поширення теорій змов та вакцинного егоїзму багатих країн.


Після деяких заяв та дій європейських політиків стає не дивно, що вони приймають такі проросійські, антиєвропейські та антиукраїнські рішення.

По-перше, РФ час від часу успішно корумпує європейських політиків. «Уряд Росії своїм розпорядженням висунув у раду директорів „Роснєфті“ ексглаву МЗС Австрії Карін Кнайсль, яка запам'яталась танцем з президентом РФ на своєму весіллі». А до того був екс-канцлер ФРН Шрьодер і багато інших, а зараз є глобально-геополітичний корупційний проект «Північний потік-2».

По-друге, РФ час від часу успішно просуває у влади своїх «троянських коней», які дозволяють собі неприпустиме. «Прем'єр-міністр Словаччини Ігор Матович, чий уряд опинився на межі розвалу через закупівлю російської вакцини, відзначив у відповідь на питання що він пообіцяв росіянам за вакцину сказав: „Закарпатську Україну“. Єдине тішить, що там не усі такі символи зневаги до цінностей Європи, міжнародних та українських правових норм щодо територіальної цілісності.


Політичні причини та наслідки санкцій США проти Коломойського.

Санкції поступово стають словом 2021 року в Україні.Останні заходи США проти Коломойського – це наполегливий натяк-рамка Україні, що пора завершувати з несистемною інерційною деолігархізацією піарних кроків-спалахів. Останні рішення РНБО щодо олігарха Медведчука, побоювання Порошенка та Фірташа, підозри ТОП-менеджерам Приватбанку часів Коломойського нагадують піарне загравання з електоратом і Вашингтоном, але не нагадують системно-стратегічний підхід на „відтискання“ олігархів від влади в Україні, деолігархізацію впливів на президента Зеленського.У Вашингтоні ж очікують більш динамічний порядок денний, де також є реальна судова реформа, захист НАБУ, зміни в правоохоронно-силовому блоці, оновлення уряду.

Олігархи та залежність влади від них, на жаль, є найстабільнішим елементом держави. Олігархічний консенсус давно системно заважає розвитку країни, вставляє „палки в колеса“ співпраці з Західними партнерами, підриває наш спротив російській агресії. Їм ніхто і ніколи серйозно не кидав виклик ані на рівні процесуальних дій, ані на рівні впровадження структурних реформ, тому вони воювали між собою, бо вони отримували лише потоки та посади замість проблем, тиску, тюрми та еміграції. А все тому що олігархи мають визначальний вплив на ЗМІ, на цілі сектори економіки, на найбільші політичні партії. Тому в нас, до прикладу, замість реформи Антимонопольного комітету тиснуть на ФОПів. Апетити олігархів щодо тіла української держави зростають, бо міжнародні економічні умови не сприяють примноженню їх капіталів. Кожен з учасників олігархічного кооперативу за попередні роки допустив фатальні політичні помилки. Тому олігархи так багато вкладають в те, щоб у владі був „заплив по олігархічній течії“, щоб неважливо було зелений чи інший колір в олігархічної системи. Тому хребет цієї системи або буде зломлений, або система знову переможе і стане вироком владі. Її неможливо тримати на короткому повідку.

США після санкцій проти Дубінського нагадують, що їх рішення мають не лише реальні економічні, але й політичні наслідки. Санкції ж проти Коломойського не є такими глибокими, а ввели їх не за його корупційні дії перед і після президентських виборів 2019 в Україні, а за період 2014-2015 років, коли Порошенко і Коломойський були у „одній обоймі“. Хоча формулювання Держдепу акцентують на усій „Беніній кар'єрі“, а також можливості санкційної політики і щодо інших громадян України. Але навіть такі санкції США підштовхують президента Зеленського до стратегічного рішення „на шпагаті“ – розірвання взаємодії з Коломойським, що передбачає процесуальні дії до нього, його оточення та його активів. Відсутність цього рішення означає пониження рівня взаємодії з Західними партнерами, а прийняття цього рішення – це низка медійних проблем з 1+1, політичних проблем з цілісністю монобільшості та витоками компромату проти Зе, економічних диверсій в уряді, державних підприємствах. На що в Зеленського шукатимуть варіант компромісу „між крапель“, щоб задовільнити посили Вашингтону, але залишити у стосунках з олігархом переговорну кому з позиції сили, а не крапку в умовах війни. В іншому випадку в президента буде багато політичних та інформаційних ризиків, включно з потребою, як мінімум,формування коаліції з іншою парламентською партією.


Якщо ми потенційним законопроектом можемо з геополітичних американо-китайських мотивів націоналізувати „Мотор Січ“, то чому ми не можемо націоналізувати незаконно набуті активи сучасних олігархів? Можна ще й ввести пакети антимонопольних, санкційних та інших рішень.


Скандальні телефонні переговори Медведчука з Сурковим за президентства Порошенка, скандальне обрання „Вовко-системою“ членів Вищої ради правосуддя та заява голови Верховного суду про „п'яту колону“, виявлення чергових російських бенефіціарів проектів українського телебачення. Всі намагаються стати частиною сюжетів майбутніх засідань РНБО.


Курс РНБО на „вичищення“ різних органів влади, партій та виборчих комісій від осіб з подвійним громадянством, позбавлення їх доступу до державних таємниць – це правильно. Але оголошений принцип про перелік країн з якими буде дозволено подвійне громадянство – неправильний. Під відповідні заборони мають потрапити власники не лише російських паспортів, але й паспорти усіх інших держав-сусідів України внаслідок тих історичних та територіальних провокацій, що стабільно з ними відбуваються.


Публічна вакцинація суспільних авторитетів та відомих людей дуже потрібна, щоб змінити помилкові стереотипи та настрої щодо вакцин та коронавірусу. Тим більше, деякі політики дозволяють собі неприпустимі заяви щодо вакцин та Covid, а епідеміологічна ситуація стрімко погіршується.Незрозуміло тільки чому в Україні цей інструмент поступово перетворюється у схему дострокового отримання вакцин поза чергою деякими „ВІПами“, які не мають ані суспільного авторитету, ані високої популярності, щоб змінити суспільні настрої. В нас чомусь держава, чиновники, депутати усіх рівнів влади вирішили, що вони апріорі є авторитетами та популярними за посадою.


Світовий досвід вакцинації проти Covid в цілому досить позитивний. По-перше, Ізраїль в якості прикладу вакцинував майже все населення і фактично тимчасово подолав коронавірус як національну проблему. По-друге, більшість побічних ефектів після вакцинації є незначними, а більшість поширеної у ЗМІ інформації про смерті від вакцин у підсумку не підтверджуються. По-третє, найбільшими проблемами залишаються низькі темпи державних вакцинацій, проблеми з постачанням законтрактованих обсягів вакцин приватними компаніями, токсичні антивацинаторські настрої. Деякі медики та громадянами відмовляються від вакцинації через наявність антитіл внаслідок недавно перенесеної хвороби, дефіцит освіти, слабку комунікацію та подвійні стандарти урядів, вакцинуванням в різних країнах різними за ефективністю вакцинами.


Чому „зелений принтер“ переїхав з парламенту до РНБО?

У 2020 році президент Зеленський втомився від себе бездіяльнісного, почав ностальгувати за своєю рішучою, яскравою версією 2019 року. За останній рік від нього і його партії „втомились як Шулявський міст“ політичні рейтинги. Задля збереження/втримання влади в умовах економічної, внутрішньо і зовнішньополітичної та коронавірусної криз, а також створення підґрунтя для президентських політичних перспектив, „скажений принтер“ з парламенту перевезли в РНБО. За допомогою цього „принтера“ Зеленський намагається „розколупати“ токсичне минуле української політики, що представлена в сьогоднішніх політиках. Завдяки цьому в Офісі президента „намацали“ ефективний інструмент політичного тиску на еліти, внаслідок чого вони стали більш невпевненими, наляканими, більш договороздатними. Тепер багато хто з острахом очікує наступне засідання і панікує, до прикладу, через купівлю свого ж телеканалу. Через таку демонстрацію сили та дієвості, яка за Зеленським довго не спостерігалась, президент створив психологічний ефект, що має реальні наслідки для багатьох владних і приватних кабінетів.

Внаслідок „нового курсу“ президент отримав значний результат у вигляді оплесків при малих зусиллях, а тому є можливість що президент „увійде у смак“ щодо такого стилю і такого нового себе. В Зеленського розуміють, що рішення РНБО – це крок до збереження політичного виживання, перерозподілення рейтингів за рахунок посилення Зеленського і послаблення Медведчука з Порошенком, здобуття тимчасового імунітету від відставки, а також можливий початок кампанії до другого президентського терміну. В значній мірі усі дії РНБО та у фарватері РНБО є давно назрілими і співпадають з стратегічними інтересами України у спротиві олігархії, корупції та російському агресору. Але фінальна ефективність прийнятих рішень має обмежений політичний ефект, коли державі потрібен не лише піар, а дієві ефективні кроки.

За останній час було нанесено багато точкових ударів, зокрема, знищена проросійська медіа-імперія ОПЗЖ-Медведчука та спроба її відновити; суттєво обмежені можливості фінансування проросійських проектів через дії щодо активів, трубопроводу, мережі автозаправок; Медведчук в якості свідка, але сходив на допит в СБУ; окрім ОПЗЖ були дискредитовані Шарій і його партія, щодо якого почались дії щодо екстрадиції та щодо якої почався процес анулювання реєстрації. Рикошетом декілька ударів від усіх цих рішень отримав Разумков як потенційний електоральний конкурент і особливо Порошенко, адже були обрані такі політичні зони санкційного впливу, що позначали моменти взаємодії Порошенка з Медведчуком, інші неприємні епізоди з політичної біографії екс-президента. Також точкові удари стосувались вичищення проросійських впливів в країні через вирішення питання другого російського паспорту у владі; підняття окремих питань у сферах енергетики та природних ресурсів; видалення партнерських до РФ китайських інвестицій з „Мотор Січі“; перевірки пособницьких проросійських дій минулого як „Харківські угоди“, що відкрили РФ шлях до майбутньої окупації Криму. І знову тут політичні удари отримують політики з старих партій як оточення ОПЗЖ чи екс-Партії Регіонів (Богуслаєв, Столар, Ківалов, Деркач, Хомутиннік, Омельченко, суддя КСУ Головатий, екс-власник „Прямого“ Макеєнко та інші), Порошенко (що підтримував „Харківські угоди“ на рівні заяв), Литвин (який реанімувався як кандидат в ректори одного з ВНЗ), а також інші сучасні політики як лідер партії За майбутнє Палиця чи олігарх Ахметов. Як бачимо, „дух Сивохо“ з РНБО остаточно „вивітрився“ і змінився на „дух Данілова“.

Але що з усіма цими рішеннями не так? По-перше, залишаються побоювання скасування деяких з цих рішень в українських судах, що мають свою проросійську „п'яту колону“. Залишається сумнів у юридичній вивіреності окремих рішень, до прикладу, як буде обґрунтоване потенційне розслідування в частині „Харківських угод“, якщо є конституційна заборона за відповідальність за депутатські голосування. Хоча певно змову, примус до голосування, передачу депутатських карток розслідувати можна. Питання чи дійсно будуть.

По-друге, усі рішення приймаються у кліпово-серійному стилі, а не на основі стратегічного підходу. Очевидно, що в президента розігрують велику політичну комбінацію-серіал, що передбачає дозоване і розтягнуте в часі і навіть може на 3 роки прийняття рішень. Тобто головною метою є не вжиття стратегічних антиросійських рішень в найкоротший строк, а багаторазовий піар влади та антипіар найвідоміших старих політиків. Що послаблює ефективність рішень, породжує „ефект звикання“. Крім того, в президента сподіваються, що в такий спосіб зможуть довго відволікати людей від поточних економічних, корупційних та інших проблем як посадка Стерненка, наближення виходу розслідування про „вагнерівців“, хоча зрозуміло, що без реальних реформ з деолігархізації економіки та створення умов для малого бізнесу, реформ політичної системи, медичної системи, судів, правоохоронки довго відволікати не вийде.

По-третє, піарні рішення часто підміняють обов'язкові в правовому сенсі та логічні кроки. РНБО має не забувати про Донбас та Крим приймаючи не лише стратегії. За публічним звинуваченням у фінансовій взаємодії з окупантами чи терористами мають слідувати підозри, затримання та судові процеси. Партії-пособники російського агресора мають отримувати від держави „червоні картки“. Рішення треба не анонсувати з відкритою датою, а приймати сьогодні. При цьому, рішення треба приймати без виключень. Приймати болючі рішення щодо усіх олігархів, усіх проросійських медіа, партій, структур та їх партнерів. Без реакції залишились санкції США проти Коломойського, а ще Фірташ і багато інших. А ще без реакції можуть залишитись люди, що є складовою влади Зеленського, до прикладу, окрім Татарова, Демчака, Венедіктової мова про чинного голову Одеської ОДА Гриневецького, що також голосував за ті ж Харківські угоди.