Лише декілька лідерів думок (Б. Яременко, А. Муждабаєв, О. Яхно) та політиків (Д. Кулеба, В. Чалий, І. Климпуш-Цинцадзе, Р. Чубаров, М. Наєм) розгромили та відкинули капітуляцію перед Росією в «плані Пінчука». Більшість же промовчала, а деякі, на жаль, прямо чи побічно підтримали цей план і цим фактично приєднались до антиукраїнських сил на території України. Навіть припускати реалістичність та мінімальну корисність цього плану — це означає грати на користь російському агресору і збільшувати шанси плану на втілення. Плану на роздирання України та знищення української державності.
Щодо окремих тез, то:
1) те що наш європейський вектор у кризі (Асоціація, безвіз) і те, що в нас нема близької перспективи членства в ЄС і НАТО не означає, що ми маємо відмовлятись від цього вектору. Інтеграція у Західну цивілізацію — це принципова позиція. Ми можемо лише прийняти транзитну версію цього вектору у формі Балто-Чорноморського союзу. Усі інші неприйнятні альтернативи — це Росія, а також всякі багатовекторності і нейтральності, що, по суті, теж неприйнятний розворот до Росії. Зміна вектору не врятує нас від агресії, а буде означати поступовий регрес в залежність часів Януковича,
2) наполягання на дійсній деокупації Криму і неможливість відкладення цього питання — це принципова позиція, бо інше означає його добровільну здачу. Зараз необхідно створювати Женевський формат, або реанімовувати Будапештський формат. Вчора вже треба було. І Крим завжди варто розглядати разом з Донбасом — це принципова позиція,
3) щодо Донбасу і виборів на ньому, то все просто — будь-які політичні пункти обговорюються після стійкого, тривалого та повного припинення вогню. Нема припинення вогню — нема дискусії про вибори, статуси і тому подібне, бо нема довіри до жодних «гарантій» агресора поки він на ділі не продемонструє волю до миру,
4) щодо санкцій. Ми можемо заявити про часткове чи повне зняття санкцій лише тоді, коли Росія забереться і з Донбасу, і з Криму. По-іншому санкції розглядати не можна — це принципова позиція.
Кажуть, що можливий міжнародний тиск з метою примусу України до цього плану зі сторони РФ і Трампа. По-перше, поки що це лише роздуми у формі «можливо», а тому варто менше діяти і говорити в такому руслі, щоб це стало реальністю. По-друге, якщо цей тиск буде мати місце, то президент Порошенко повинен буде вийти і сказати про це народу України. І це буде прекрасний шанс продемонструвати світу, що таке незалежність України.
Продажу, здачі України та капітуляції перед РФ не може бути. Будь-які компроміси агресору не змінять його агресивної природи і його агресивних намірів стерти Україну з карти.
