Политическая карикатура Алексея Кустовского

Внутрішня політика

Про судову реформу

Основною формою впровадження змін в Україні стали недореформи. Недореформи – це щось, що ззовні нагадує справжню реформу, але по змісту є її неякісним клоном, або реформою з великою відстрочкою початку її дії. Однією з таких недореформ і є судова "реформа".

Про відкат недореформ

Останні події показали, що режим Порошенка-Яценюка не тільки не хоче впроваджувати реформи, але й намагається згорнути здобутий з скреготом пакет прийнятних раніше «недореформ». Про це свідчать:

1) спроби перерозподілити «антикорупційні повноваження» від НАБУ на користь Генпрокуратури (законопроект 5097 щодо спорів про підслідність НАБУ, законопроект 5177 щодо контролю ГПУ щодо НАБУ, законопроект 5212 щодо права ГПУ забирати справи в НАБУ);

2) спроби зірвати «недореформу» Прокуратури (законопроект 5177);

3) спроби зірвати електронне декларування (законопроект Донець 5079 та поправка Гриніва 5192);

4) спроби Верховного суду оскаржити судову «недореформу» у Конституційному суді;

5) спроби оскаржити у суді функціонування системи публічних електронних закупівель ProZorro.

Про доступ до інформації

Українське законодавство щодо доступу до інформації зайняло 22 позицію зі 111 країн світу в Міжнародному рейтингу. І ключове тут «законодавство», адже усі хто пробував «вибити» з держави якусь інформацію чудово знають як закони розходяться з практикою і які тільки збочені традиції не видумує держава, щоб обійти закони та надіслати нам «відписки / листи ні про що».

Про ремонт доріг

В Україні рівню прибутковості системи кладовищ відповідає тільки корупція на українських дорогах. У міжнародному рейтингу по дорогам ми на 134 з 138 місць, тобто навіть Африка попереду нас (Габон і Зімбабве точно). І це не дивно, бо в цій справі сповідуємо принципи: розривати нормальні дороги і бажано повторно кожного року, розриття доріг не погоджувати з заміною підземних комунікацій, заривати так, щоб дорога не витримала жодної зими, ну і, розривати / заривати дороги місяцями / роками оплачуючи "продуктивні" дорожні роботи.

Про секторальний популізм

Фракції «Народного фронту», «Батьківщини» і «Радикалів» виступають за продовження мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. Тобто позиції українських партій тепер треба кваліфікувати як популізм чи реформізм лише секторально. Тимошенко і Ляшко є популістами тарифними (ніби заради «ринку газу») і земельними (але проти «ринку землі»), а фракція Яценюка, до прикладу, популістом земельним та безпековим. Та замість того щоб обговорювати мораторій (форму) варто би обговорювати створення реального ринку землі (змісту) з системою запобіжників від «скупки ринку».

Політика щодо окупованих територій Донбасу та Криму

Про ілюзію прогресу на Донбасі

Франція та Німеччина пробували створити враження, що можливий мирний прогрес по Донбасу. На практиці агресор і його маріонетки не можуть ані перестати стріляти, ані відвести зброю, ані втриматись від «праймеріз», ані на скайп навіть вийти. Тому нема ніякого зриву Мінського процесу, бо не можна вбити те, що вже давно мертве. Поки Росія і далі розстрілює «труп Мінська» Україні нічого не залишається як відтягувати час і імітувати переговори (тим часом озброюватись і намагатись втримати міжнародний тиск на агресора).

Про заяву Олланда

Істерія щодо заяв Олланда по Донбасу безпідставна, бо Олланд не сказав нічого нового. Олланд знову повторив норми Мінська про вибори і контроль за кордоном і поділився своїм магічно-нереалістичним баченням про переплетення безпеки і політики на окупованих територіях. Олланд печеться про свої рейтинги у Франції, а розведення сил показує, що «нові дорожні карти» не працюють через російського ідіотоагресора.

Про перспективу конфлікту на Донбасі до 2019 року

Ми отримали три тривожних гарантії того, що конфлікт на Донбасі триватиме як мінімум до 2019 року. По-перше, Порошенко заявив, що "російська агресія - очевидно, на довгу історичну перспективу". По-друге, уряд Росії готуючи бюджет на 2017-2019 роки передбачив збереження санкцій. По-третє, Україна, Росія та Захід публічно висловили несумісні підходи щодо врегулювання конфлікту у межах пунктів про місцеві вибори, контроль над кордоном та зміни до Конституції.

Відносини з російською державою-агресором

Про дитячі ігри Путіна

Останні дії в Сирії та "ядерний шантаж" Росії свідчить, що Путін вже досить давно веде себе у світі як агресивна, нервова і обділена увагою дитина. Путіна майже ніхто не любить, не хочуть говорити з ним на рівних, тому він "перевертає столи". Він бачить що світ розгортається не по його сценарію, де він імператор в державі-світодомінаторі, а де насправді він нікчемний цар вбитої власним режимом країни і народу. Чомусь "Всесильний Путер" не може вплинути на вибори в США, схилити на свій бік ситуацію в Україні. При цьому йому ще притаманна і юнацька "самонезадоволеність". Наслідком є постійне бажання стверджуватись і "пхати свої ракети" та "ООН-резолюції" в одне місце низці країн в Європі (останній випадок з Мальтою) та на Близькому Сході (в Сирії). Він хоче "пхати" ракети і щоб це "пхання" розглядалась як якась конкуренція інноваційного Західного світу (ну хоч би "Холодна війна") та відсталої загниваючої "культурної колиски". Не дивно, що окрім іржавої ядерної кнопки та купки ракет Путін більше ні на що не здатен.

Про безмозкість росіян

Половина росіян впевнені, що "Боїнг" МН17 збила Україна. Варто подякувати російським соціологом, бо вони довели, що: 1) як мінімум 50% росіян не мають мозгів, 2) що як мінімум 50% цих безмозких росіян є основою електорату Путінорежиму. "Чудовий" народ і їх "лідер".

Про візовий режим з РФ

Не вважаю пропозицію щодо запровадження візового режиму між Україною та Росією однозначно токсичною. Візовий режим треба було ввести ще 2 роки назад і встановити на цю візу гарну оплату. З однієї сторони це посилює фільтр для відсіювання тих осіб, що приїжджають в Україну з держави-агресора. З іншої сторони це ускладнює незрозумілі для мене поїздки українців до Росії ("в приватних-культурних-розважальних цілях", "до родичів", "ще якісь справи в державі-агресорі"). Сьогодні їхати до Росії і працювати в ній це не тільки не дуже коректно, але й як показала ситуація з Сущенком ще й небезпечно.

Фракція Порошенка зірвала можливість введення візового режиму з РФ. У цьому вона виявилась співучасником лише з "Окупаційним блоком". Продовжуємо завдяки "нашим партіям" ганебну для гідності держави активну соціально-культурну взаємодію з агресором і його елементами.

Про вихід з СНД

Україна вивчає можливість виходу з СНД, або з низки «непотрібних угод в рамках СНД». По-перше, чим тоді МЗС займалось багато років? Спостерігало не аналізуючи? По-друге, нема змісту вже вивчати. Треба вже давно було вийти з цього «відростка» Радянського Союзу та «викидиша» постсоюзної «співпраці».

Міжнародний фронт України

Про заяви президента ПАРЄ

Президент ПАРЄ Педро Аграмунт поспілкувався з росіянами і несподівано заразився "російськими ідеями" аж до пропозиції відновити права росделегації в ПАРЄ. На щастя, Аграмунту роль "троянського коня" виконати не вдалось, а тому Україна готується достроково поставити під сумнів його повноваження у січні. Вітаю те, що українська делегація в ПАРЄ збирається переходити до проактивних, а не реакційних дій. Цього не вистачає українській дипломатії. Таких продажних "європейських" політиків як Аграмунт треба утилізувати.

Про Савченко в ПАРЄ

Був одним з багатьох українців, що виступали за звільнення Савченко. У результаті ми витягнули з російської тюрми не просто людину, за яку соромно, а й загрозу національній безпеці. Савченко наперекір офіційній позиції України у ПАРЄ закликає повернути російську «цивілізовану» делегацію, розказує про свої візити в «ЛДНР», зустрічі та контакти з «світлими» терористами та бойовиками. Це явний виклик, що має бути розслідуваний спецслужбами на предмет дотримання українських законів, шпигунства та державної зради.

Про революційну Резолюцію ПАРЄ

Приємно, що в Резолюції ПАРЄ відображені самі ті ключові позиції, які були поширені у Асамблеї у квітні в написаній мною брошурі. Звичайно, що визнання фактору саме російського військового вторгнення, російської відповідальності за окуповані території Донбасу і Криму (що розглядаються разом), відповідальності за виконання Мінська та неможливості проведення виборів є важливим для політичного тиску, для переговорного процесу. Але є ще один момент, а саме революційно-юридичний. Тут варто звернути уваги на п. 2, 3, 5, 16 (2.1). Разом ці пункти є основою для міжнародного механізму доведення агресії РФ проти України у міжнародних судах. адже за наслідком цих пунктів можна чітко стверджувати, що РФ здійснює ефективний контроль над "ДНР" і "ЛНР", а, отже, ці два терористичних угрупування є "офіційними органами влади" РФ. Вітаю нас всіх з цією перемогою. Вчора ПАРЄ затвердила повний юридичний перелік пунктів, що необхідний для доведення російської агресії в Криму, на Донбасі та вчинення міжнародного злочину геноциду.

Про безвізовий режим з ЄС

Безвізовий режим для України не винесли до розгляду у жовтні. Порошенко знов у фейловому становищі. І можна було б подумати, що справа виключно в Україні і що це можна пояснити «пробуксовуванням» е-декларування, але Грузію так само не винесли на розгляд, Отже, в ЄС не досягли згоди щодо механізму призупинення дії безвізового режиму.

Про мораторій на експорт лісу-кругляка

Щоб отримати 600 мільйонів від ЄС ми, на їх думку, повинні зняти мораторій на експорт лісу-кругляка. По-перше, шкода, що ЄС ґвалтує нашу екосистему і підігріває складну ситуацію з лісовирубуванням турбуючись про свої комерційні інтереси. По-друге, вихід є, бо разом з скасуванням мораторію його варто підкріпити шаленим вивізним митом на експорт лісу-кругляка. В такому випадку Угода про Асоціацію буде дотримана, а в лісі не почнеться хаос.

Про концепцію просування України в світі

Концепція досить загальна, у ній є брак конкретних кроків та дій, але про необхідність початку системної роботи над просуванням України в світі кричали вже не один рік. Для того щоб штурхнути державу у цьому напряму збирались великі міжнародні форуми, до Києва намагались докричатись проактивні експатичні українські організації по всьому світу. Прийняття концепції – це позначення руху у правильному напрямку, але як завжди постає питання швидкості руху та якості інституційно-фінансового підкріплення цього руху.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація