З великим задоволенням вчергове погодився взяти участь у новому експертному опитуванні Ради зовнішньої політики «Українська призма» на тему «25 років українського шляху: досягнення та невдачі зовнішньої політики». У рамках опитування треба було написати найбільш успішні досягнення зовнішньої політики України за 25 років, три найбільші поразки / невдачі та рекомендації щодо підвищення результативності ЗП.

Три досягнення ЗП України за 25 років незалежності:

1) Збереження в достатній мірі незалежності та окремішності України та переважна підтримка України у міжнародно-визнаних кордонах (а бажання цілком знищити Україну як гравця і розшматувати її територіально за період незалежності було чимало),

2) Створення системи міжнародних контактів наслідком якої сьогодні є хоч і недостатня, але все ж широка і значна міжнародна підтримка України (як політична, так і фінансова), що ґрунтується на усвідомленні важливого місця України у зовнішньополітичних пріоритетах окремих провідних держав (як не крути, але все ж Україна визнана як важлива в геополітичному та геостратегічному плані держава, що дає можливість стабільно отримувати міжнародну підтримку навіть при корупційних режимах у владі),

3) Просування України та її інтересів на рівні soft power та економіки (зокрема, ЄВРО-2012, успіхи видатних українських спортсменів, перемоги на Євробаченні, а також економічні прориви у сільгоспі, авіабудуванні). Тут відверто кажучи напрошувалась якась конкретна перемога, але усі ці перемоги (діяльність у РБ ООН, міжнародна миротворча діяльність, Угода про Асоціацію і т.д.) не потягнули на таку велику роль. Тому я відзначив солідарний внесок у просування зовнішньополітичних інтересів людям з сфери спорту та культури, а також активним закордонних проактивним українським громадам.

Три поразки / провали ЗП України за 25 років незалежності:

1) Поступова втрата значного обсягу зовнішнього суверенітету та часткова втрата суб'єктності (тобто посилення залежності України від зовнішніх гравців), що унеможливило реалізацію власного геополітичного проекту (під цим проектом варто розуміти самостійну вироблену комплексну концепцію і стратегію зовнішньої політики, а її в нас нема),

2) Недосягнення реальних гарантій безпеки, що яскраво продемонструвала реакція світу та гарантів на російську агресію в Криму та на Донбасі (провал механізмів Будапештського меморандуму та інтеграції до НАТО),

3) Провал горизонтальної стратегії зовнішньої політики (як успішної інтеграції до ЄС, так і невстановлення прагматичних відносин з Росією). Ми багато років самі роздирали себе через горизонтальну альтернативу вибору між ЄС, або Росією. У результаті ми опинились у міжсистемній периферії коли ніхто не інтегрував нас до своєї політико-економічної системи. Якщо з Росією добре, що їй це не вдалось через Митний і Євразійський Союз, то з Європейським Союзом все вийшло печально (ветована Угода про Асоціацію, примарний безвізовий режим і відсутність перспективи членства протягом наступних 25 років).

Рекомендації до ЗП України на майбутнє:

1) Стратегічне розбавлення горизонтальної стратегії зовнішньої політики вертикальним елементом (через посилення політики на інтеграцію в контексті Балто-Чорноморських доктрин, тобто створення нового міждержавного союзу з Польщею та іншими державами Східної Європи, Балтією, хоча вже певно без Туреччини),

2) Поставлення у пріоритет функціонування системи дипломатичної служби (значне посилення фінансування та розширення структур / штату, призначення повноважних послів усюди де їх нема / бракує, створення реальної системи виховання професійних дипломатичних кадрів),

3) акцентування у зовнішньополітичній діяльності на встановлення стратегічних партнерств (з США, Німеччиною) та стратегічне розширення географії зовнішньої політики (за рахунок Близького Сходу, Південно-Східної Азії та Латинської Америки), а також предмету зовнішньої політики (безпека, екологія, права людини).

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація