Колись Гітлер з подібної провокації (до вчорашньої в Криму) проти поляків у місті Глейвіц розпочав Другу світову війну. Путін і далі ніяк не може відійти від маній історії, «гітлерівських і сталінських замашок» та їх використання в сучасних політично-пропагандистських цілях. Можливо це лише політичний хід, але Україна завжди має бути готова до того, що агресор діятиме в притаманному йому військово-силовому стилі, особливо якщо українська влада і світ не здатні будуть захистити народ від нападу.

Вчорашні провокативні заяви та дії Росії демонструють вищий рівень цинізму російської влади і особисто Путіна як основи держави-агресора та держави-терориста. За допомогою своїх улюблених методів (методів військових та методів спецслужб) Путін намагається «вирулити» з складної ситуації у яку він завіз Росію.

По-перше, до таких дій Путіна підштовхує час. Серпень ще з нападу на Грузію у 2008 році для Путіна є моментом прийняття важливих рішень. Особливо ці рішення необхідні коли є загроза гострої кризи російської економіки та політичної системи. Передвиборна невизначеність у США, Олімпіада, розгубленість, що викликана низкою міжнародних подій (від традиційних вже для ЄС, так і поки що нетрадиційних для Британії та Туреччини) змушують Путіну продукувати все більше необхідних інформаційних приводів як для внутрішнього (передвиборного), так і міжнародного простору (особливо перед черговими зустрічами G20).

По-друге, до таких дій Путіна підштовхують самі процеси щодо врегулювання міжнародного конфілкту навколо окупованих територій Донбасу та Криму. Путін чіпляючи на Україну ярлик «держави-терориста» та «держави-агресора» намагається створити враження, що Україна і Росія, як мінімум, нічим не відрізняються. Таким чином, Путін намагається цілковито підірвати і так нестабільну систему міжнародної лояльності та підтримки України. Чим більше тріщить ця система, то тим більш вірогідним є те, що санкції будуть скасовуватись, а конфлікт на сході України буде рухатись в сторону врегулювання за «російським сценарієм». А Крим у результаті просто вибачать. Сила його погроз і сила страху європейців основний козир у руках Путіна, яким він вчергове користується.