site.ua
oleksii.rohovyk
Олексій Роговик
новачок

В українському суспільстві сформувались дві ледь не взаємовиключні особливості. З однієї сторони, суцільне і цілком обґрунтоване невдоволення чинною владою і гострий запит на нові політичні сили / проекти / лідерів / програми розвитку держави. З іншої сторони, глибока і тотальна зневіра у всьому навколо. Ця зневіра набуває різних форм і найнебезпечнішою з них є цілковитий песимізм спрямований на знищення / критичний розгром будь-яких нових проектів та ініціатив. Ми це відчули на собі під час організації і проведення Антикорупційного форуму у Львові. В умовах такої зневіри і тотального «мочилово» важко породжувати нові структури. У результаті зневіра стає інфекцією, якою заражаються навіть ті, що мають бажання хоч щось змінити в Україні, хоч в якомусь вузькому питанні. Якщо ця ситуація не зміниться, то Україна остаточно поховає свою перспективу, бо громадянське суспільство саме ж потопить породжені його ж запитом ініціативи. Це найбільший подарунок для корумповано-олігархічно-узурпаційного режиму Порошенка та російського агресора.

Вже анонсовано про створення нових політичних проектів, а саме навколо Саакашвілі (партія Сакварелідзе-Каська-Чумака та ін.) та навколо Єврооптимістів, Демальянсу та Нової країни (Лещенко, Наєм, Залішук, Пекар, Длігач, Гацько та ін.). Створення політичної партії як складний процес неодмінно викликає шквальну критику у настільки зневіреному українському суспільстві (чи то з програмою щосб не ясно, чи то претензії до персоналій, чи то ще якісь підозри). Та нам в таких жорстких умовах треба давати нових проектам шанс. Вони ще не встигли оголосити остаточно про створення, про своїх лідерів, про свою програму / ідеологію, а їх вже у всю «мочать». Нам треба навчитись терпінню і почекати поки нові ініціативи нададуть суспільству інформацію що, з ким і за які кошти вони будуть діяти. Нехай вони скажуть свою слово, продемонструють себе в дії. А суспільству пора зайняти в цьому процесі ту роль, яку воно не змогло втримати після Майдану, а саме контролера владно-політичної системи. Народну ж «люстрацію» і колективне «мочилово» з зашкалюванням «зрадометрів» ми можемо зробити будь-коли (це ми вже дійсно навчились робити). Маю надію, що Україна ще має перспективу, і що будуть політичні проекти, що цю перспективу можуть зберегти і реалізувати. Можливо це один з останніх шансів зберегти шанс на існування України хоча б на частинку у такому вигляді, у якому ми хочемо її бачити.