site.ua
oleksii.rohovyk
Олексій Роговик
новачок

«Тушкотворна» коаліція «за узурпацію влади»

Поки ми ганялись за офшорами президента, стала відомою попередня домовленість з вирішення політичної кризи. У результаті ми можемо отримати: 1) прем'єра-порушника регламенту парламенту (Гройсман), 2) генпрокурора без юридичної освіти і стажу (Луценко), 3) ще більш повну узурпацію влади президентом (завдяки Гройсману і Луценко), 4) відставку Яценюка за власним бажанням, але з суттєвим збільшенням яценюко-міністрів в уряді та скасуванням постанови про визнання роботи уряду Яценюка незадовільною, 5) все це без стратегії реформ і з коаліцією сумнівної юридичної природи. Так гарно йти до дна вміємо тільки ми.


«Гібридна війна» проти українського олігархату

Якщо президент України вважає статтю у The New York Times "гібридною війною" проти себе (жах же, газета лише позначила реальність про корупцію і Шокіна), то тоді напевно елементами цієї війни варто вважати і подану ним же 62 мільйонну податкову декларацію (згадується девіз однієї з лотерей: "квартири, машини і гроші гроші гроші".. у випадку з декларацією ще земельні ділянки, катер, рахунки.. і це лише вершина айсбергу). Напевно "гібридною війною" президент вважає і розслідування "Слідство-інфо", де вказується про офшори Порошенка. Незалежно від законності/незаконності цих дій треба говорити про приховування відповідних фактів від широкої громадськості та наявності в президента іншого кола активів у великих агропромислових та інших підприємствах. Ось що стається коли керівник держави не може відмовитись від свого олігархічного статусу. Саме такою відмовою і можна пояснити, що всі президентські інструменти проти корупції в Україні не працюють.


Діряве полотно «української дореволюції»

Світова історія революцій демонструє, що для їх початку було достатньо кричущої несправедливості у одному питанні/сфері (від фальсифікації виборів і до надмірного підвищення цін на тарифи). Сучасна українська держава нагадує діряве полотно, з будь-якої дірки якого може политись революція. Україна може спостерігати кричущі сигнали узурпації влади, повної зневаги окремих органів до прав людини, множення на 0 Революції Гідності, кричущої бідності та фоні ганебно повальної корупції та реставрації влади політичних еліт режиму Януковича. Українська революція вже поїла багато своїх "дітей". Тепер політичні злочинці заставляють українців змиритись з тим, що їх революція не вдалась. Це їх спосіб створити нову форму рабства для тих, хто своїми життями заплатив на цю нову "владу".


Свобода vs українська тюрма для українських патріотів

В якості умови для звільнення української льотчиці Росія пробує заставити Україну і Надію Савченко визнати справедливість вироку. З усім бажанням свободи для Надії ми не можемо піти на такий крок. По-перше, визнавши справедливість вироку ми поставимо себе в дуже незручне іміджеве становище, вразливе політичне становище і будемо сприяти укріпленню влади Путіна. По-друге, визнання справедливості вироку означатиме серйозний підрив міжнародно-правової позиції України і позиції у Мінських переговорах. По-третє, алгоритм вирішення справи Савченко стане дороговказом для звільнення незаконно ув'язнених інших українських заручників. Ми мусимо витягти Надію та інших патріотів України на свободу, а не перевести їх з однієї тюрми до іншої.

Мін'юст Росії відреагувало на запит від України щодо передачі О. Кольченка, Г. Афанасьєва, О.Сенцова та Ю. Солошенка для подальшого відбування покарання в Україні. Мін'юст доручив тюремній службі підготувати документи для вирішення питання про передачу Україні чотирьох засуджених.

Якщо це означає, що українські патріоти будуть сидіти в українських тюрмах, то це катастрофа. Випустити ж ми їх не зможемо, бо не отримаємо звільнення інших заручників. Звичайно, що краще сидіти в нашій, ніж в російській тюрмі. Але боротьба за їх повне звільнення чи обмін так і не почалась. Відсутність свободи для наших заручників-патріотів - це автоматична поразка України.


Корупція потопила Асоціацію України з ЄС

Ті, хто заявили, що голосуватимуть проти асоціації між Україною та ЄС, обрали такі аргументи: 1) Я не вірю Україні, зокрема через те, що там забагато корупції (59%), 2) Угода стане першим кроком до членства України в ЄС (34%), 3) Я не розділяю європейські цінності (31%), 4) Угода невигідна економіці Нідерландів – до нас прийдуть українці та їхні виробники (30%), 5) Угода зашкодить відносинам Нідерландів та Росії (26%).

Як ми можемо бачити з результатів опитувань є три головних причини через які результат референдуму є провальним для України (корупція в Україні, загальне розчарування в політиці ЄС та економічний прагматизм голландців). Та сумним фактом є те, що як мінімум половину голосів проти себе Україна спричинила сама. Ось і результат всеохопної політичної та економічної корумпованості державних органів, влади та усіх сфер життя українців. Нідерланди не подарували Україні квиток до Європи, бо Україна насправді так і не стала на впевнений рух до Європи.


Депутати vs The New York Times

Комітет Верховної Ради з нацбезпеки і оборони збирається взятись за The New York Times. Враховуючи широту корупційної та інших проблем та стабільність державного абсурду думаю ми так скоро дійдемо до створення у Міністерстві інформації відділу "з протидії підступній західній пропаганді та очищення західних ЗМІ від ганебної свободи слова". Може ще Генпрокуратурі провести у редакції The New York Times обшук. На всяк випадок. Наскільки ж цій заскорузлій державній машині важко зрозуміти, що найкращий спосіб впоратись з такими публікаціями - це почати долати корупцію і впроваджувати реформи. Якщо так реагувати на всі матеріали, то часу ні на що інше просто не залишиться.


«Бурштинові» війни

"Бурштинові війни / масові народні копання бурштину" - це ще один яскравий вирок системі. З однієї сторони у цій ситуації маємо економічний момент. Рівень життя українців наближається до відсталих країн Африки. У цій ситуації всі логічно шукають заробітку будь-де. Другий момент - законодавчий. Парламент і інші органи як завжди займаються "хапанням одне одного за інтимні зони" замість того, щоб врегульовувати проблемні питання. І третій момент - це корупційний. "Бурштинова мафія" - це не якесь локальне явище. Ці ділки - це реальний образ "стаціонарного державного бандита". Ці ділки - це приклад національного режиму "кришування" злочинів владою, правоохоронною, прокурорської та суддівською системами.


Російські заяви: від цілування Путіна в одне місце і до маразму

З заяв російських офіційних осіб вже можна складати феноментальні ТОП-рейтинги. Тут можна виділити дві категорії. Перша категорія заяв - "я скажу якусь таку дурницю, так гарно поцілую в одне місце Путіна, що може мені щось з того перепаде" (тут змагаються то депутати Держдуми, то Поклонська, то Пушков, то "Жирік"). Друга категорія заяв - "ми заявимо щось таке круте і сильне, дамо гідну відповідь "гнилому Заходу від матушкі-імператриці Росії" (тут і сам Путін, і Лавров). Перша категорія завершується для Росії сміхом і мемами. Друга категорія - "комічно/трагічним" визнанням Росією своєї агресії. Так представник МЗС Захарова і заявила, що у Будапештському меморандумі ніде не написано, що російські війська не повинні були висаджуватися в Криму.