Фото: Суспільне Одеса
Рішучі та поки послідовні дії Зеленського/РНБО проти проросійських сил в Україні наштовхнули багатьох на думку, що мова про початок курсу команди Зеленського до другого президентського терміну. Але якщо в Зеленського думають, що такого типу рішень достатньо, то вони помиляються.
Навіть якщо вони виведуть Медведчука та Ко з політики, посадять їх чи конфіскують їх ключові бізнеси. Тут ще потрібно багато кроків проти РФ. Щоб втриматись на посаді чи стати президентом вдруге Зеленському доведеться згадати ще про багато інших передвиборчих обіцянок, а не лише перетворитись на патріота-державника в дії в частині РФ. Тут треба входити в історію.
Зеленському треба буде, по-перше, нарешті змінити свою олігархічну політику на знищення малого та середнього бізнесу через тотальну фіскалізацію та спроби криміналізації несплати податків, знищення ФОПів через зміни до податкового та трудового законодавства, системне запровадження нових фінансових поборів та інструментів тиску. Розворот цієї політики означатиме вжиття жорстоких антимонопольних та системних заходів проти Коломойського, Ахметова та інших олігархів. Все це, звичайно, новим урядом і оновленою партією. По-друге, суттєво зменшити корупцію, відчепитись від антикорупційних органів, здійснити реальну судову реформу, звільнити усіх Татарових, Венедіктових та від'єднати від впливу на суди та правоохоронку усіх корупціонерів чи екс-регіоналів. По-третє, реалізувати дюжину давно назрілих реформ економіки та політсистеми, а ще через вакцинацію та ефективні кроки подолати пандемію коронавірусу в країні. І все це з налагодженими стосунками з США та інтеграцією в ЄС/НАТО.
Хоча і до президентських виборів ще дуже багато часу, але політичні стратегії головних гравців зрозумілі. Єдина проблема – вони не враховують неочікувані фактори, що час від часу дарує світова та українська політика.
На сьогодні головними не політичними, а електоральними конкурентами Зеленського попри все є Разумков, Порошенко, Медведчук, Тимошенко та багато інших, що є частини гостями відповідних рейтингів. Багато українських політиків як Притула, Сенцов, декілька мерів українських міст мають певні політичні перспективи, але шанси усіх залежать від декількох принципових моментів.
По-перше, Зеленському вигідно, щоб на політичній арені серед його конкурентів домінували старі політики. В них високий антирейтинг, що досить легко дозволяє йому перемагати, що Порошенка, що Медведчука, що Тимошенко. Хоча усі вони теж сподіваються, що антирейтинги Зе і один одного їм допоможуть. Саме високі рейтинги довіри в більш-менш нових політиків як Разумков є електоральною загрозою для Зе, а сам Разумков очевидно працює на електоральну центристсько-об'єднюючу нішу самого Зеленського. Такою ж загрозою для президнта є виникнення ще одного «джокера», яким у свій час став Зеленський.
По-друге, хоча і Зеленському вигідні старі політики, хоч і в цих політиків є своя «стеля рейтингів», але все ж він теж змушений стримувати їх політичне зростання. Тому останні рішення РНБО настільки вдалі, адже вони одночасно додають Зеленському електорально, створюють для Зеленського певний політичний імунітет від імпічменту, масових акцій, формують базу політичного виживання і наносять удар по Медведчуку та Порошенку як політикам. Два відчутних удари через РНБО отримав і Разумков. Не дивно, що знову почали поширюватись чутки про Тимошенко як кандидатку в прем'єри, що з однієї сторони для Леді Ю можливість отримати стартову позицію на президентські вибори, а з іншої крісло в уряді є відомим «вбивцею рейтингів».
По-третє, одним з найважливіших факторів майбутніх виборів є те, що політична поведінка Порошенка унеможливлює появу сильного конкурента для Зеленського в проукраїнському та прозахідному електораті. Порошенко може виграти президентські вибори лише в Медведчука/Бойка і навіть це вже підтверджують не усі соціологічні опитування. Тому поки Порошенко займає собою цю нішу в Притули, Сенцова чи будь-якого іншого вихідця з цього електорату не буде шансів вийти на великі і можливо успішні політичні протистояння з Зеленським. У тому числі і тому в Зеленського грають на політичне пониження Порошенка, але принципово не педалюють кримінальні провадження проти нього.
Треба подякувати Марченко, що своїм вступом в ОПЗЖ Медведчука вона повністю визнала свою провину у звинуваченнях щодо себе і свого чоловіка. Усім зрозуміло, що саме на Марченко було записано багато бізнесів кума Путіна, з яких і оплачувалась їх підривна проросійська політична діяльність.
Тепер треба повністю доліквідувати усі проросійські проекти в Україні. Декілька ЗМІ, політичних партій, псевдоукраїнську «церкву» Московського патріархату, реагувати на відверті проросійсько-агресивні випади проти української культури, як це бувало в деяких університетах, дитячих соцмережах, у футболі і так далі.
Ганебне рішення одеського суду про 7 років тюрми для Стерненка — це яскраве свідчення того, що судилищно-судове та правопохоронне угрупування живуть своїм окремим від держави проросійським життям. РНБО може приймати будь-які антиросійські рішення, але без реформи КСУ та інших судів, силових та правоохоронних органів наш шлях на Захід та до справедливості завжди буде отримувати такі «ножі в спину».
Політичні причини та наслідки тюремного вироку для Стерненка.
По-перше, судова та правоохоронна система продемонстрували, що можуть жити окремим проросійським життям, а їх вироки можуть бути не лише наслідком команди чинної влади, але й наслідком лобізму місцевого криміналітету чи проросійських сил та «портновських» агентів-впливу, адже ми бачили, що судили Стерненка зашкварені донецькі любителі «сталінів-леніних». Ми вже бачили такого типу антиукраїнські рішення від Конституційного суду, Окружного адмінсуду Києва та інших. Що означає необхідність реформи судових органів та очищення суддівського корпусу, звільнення системи від проросійських впливів, що як видно по заявам з Заходу підриває нашу співпрацю з МВФ, ЄС та США.
По-друге, Стерненко став відомим та вагомим через збіг історичних та політичних обставин. Він дуже заважав корупціонерам та криміналітету Одеси, меру Труханову та одеському «руському міру» через рішучі акції. Не перший рік проросійська пропаганда ліпила з нього образ ворога, навішувала ярлики про «бандерівця-фашиста-вбивцю», чим зробила його популярним у патріотичній частині суспільства. Доля затягла його в політику як чорна діра затягає небесні тіла, політичні хвилі винесли його в центр подій. Тому Стерненко став інструментом піару як для проукраїнських, так і для проросійських політиків. У підсумку, лінія фронту боротьби між проукраїнськими та проросійськими силами пройшла по справах Стерненка та самому Стерненку, що пояснює роль вироку.
По-третє, як на мене, вирок Стерненку – наслідок останніх антиросійських рішень РНБО проти Медведчука та Ко. Це реакція проросійських сил як і військове загострення на Донбасі. Це рішення повністю невигідне Зеленському, бо воно переслідує в якості мети поставити президента перед складним вибором, на шпагат і розтяжку, де Зе хочуть розірвати з прозахідним електоратом адже з проросійським все вже в минулому через пропаганду каналів Медведчука, унеможливити його коаліційну та іншу співпрацю з проукраїнськими силами, зробити його зрадником для усіх електоратів та обнулити його рейтинг аж до ініціювання дострокових парламентських та президентських виборів.
Рішення РНБО для Зеленського – це крок до збереження політичного виживання, збереження та перерозподілення рейтингів, здобуття тимчасового імунітету, а також можливий початок кампанії до другого президентського терміну. Рішення суду у справі Стерненка перешкоджає продовженню Зе-«націоналізації", відбиттю звинувачень у проросійськості поглядів та політики, наступу на проросійські сили, критично послаблює його політичні позиції. Після рішень РНБО ображені не лише в Медведчука якому знищили фінансові та медійні основи антиукраїнських проектів, але й в Порошенка з Разумковим.
По-четверте, що далі? Є загроза життю Стерненка, а тому його треба перевозити до Києва, бо можуть статись події, що є значно гіршими за судовий вирок. Під час апеляційного розгляду справи усі будуть оцінювати поведінку Зеленського, його позицію щодо втручання-невтручання у справи. Зеленський перед вибором, бо втручання буде критиковане проросійськими силами, а невтручання патріотичними силами. Проукраїнська опозиція буде хитати та тиснути на Зеленського акціями протесту, справедливо позначати бездіяльність Зеленського у реформуванні судів та правоохоронців, вимагати відставки для залишених при посадах Венедіктової, Татарова з проросійським чи регіональним "шлейфом" та Авакова з Трухановим, які як мінімум не стали заважати вироку для Стерненка. Президент не зможе прикритись словами "я не втручаюсь в діяльність судів", бо усі знають що президент може на це впливати і що його конституційним обов'язком є забезпечення та створення умов для справедливого судочинства, зокрема, через кадрові призначення та законодавчі ініціативи.
Парадокси політично-суспільних реакцій на події довкола Стерненка.
Багато українців "ангелізують" і не менше "демонізують" Стерненка. При цьому, більшість з них не знайома ані з справами проти Стерненка (бо навіть не розібрались у якій з них його посадили), ані з його політичними поглядами, напрямами та методами діяльності. Багато українців знайома з Стерненком через кліше, пропаганду, а тому домінує палітра різних емоцій. Тому багатьом для початку треба глянути хоч декілька інтерв'ю, до прикладу, як на Island.
Цікаво спостерігати як багато прихильників Зеленського сьогодні підтримують Стерненка, хоча він багатьох членів команди Зеленського вважає винними і в тому, що його посадити, і в тому, що його життя було під загрозою. Тут мова про Татарова, Венедіктову, Авакова і інших. Частина депутатів "Слуги народу", на щастя, підтримали Стерненка, але й велика група на чолі з "коломойськими" та "податковим реформатором" Гетманцевим підтримали проросійське бачення на ситуацію, яка засуджує патріотичний активізм (що теж не дивно, бо 65 "слуг" як Верещук, Гетманцев, Качура, Потураєв, Янченко та інші голосували за кандидата ОПЗЖ в судді КСУ). Це один з планованих наслідків лобіювання вироку проросійськими силами, розхитати монобільшість.
Не менш цікаво спостерігати як багато прихильників Порошенка підтримують Стерненка, хоча вони певно не обізнані з тим, що активіст вважає екс-президента чортом, президентом про..аних можливостей і виступав за його посадку. І це не дивно, бо Порошенко як і Зеленський не реформували ані судову, ані правоохоронну систему, не звільнили Авакова, політично співпрацювали з головним ворогом Стерненка Трухановим, а Порошенко ще й призначив суддю-любителя Леніна, який в підсумку Стерненка і посадив.
Багато політиків маніпулюють у своїх політичних цілях. Хоча, як на мене, це судове рішення, перш за все, це реакція агентів Медведчука у судовій системі на санкції РНБО, але це не заважає різним політичним таборам призначити винним у всьому лише Зеленського, приплітати до цього Порошенка і так далі.
Протягом останніх днів було декілька гучних дій проти ТОП-менеджерів Коломойського у банківському секторі. Але хай не вводять в оману гучні піарні кроки з розворотами літаків у небі, бо попри виключення Дубінського та вручення підозр у парламенті з олігархом продовжують домовлятись.
Важко згадати багато рішень, до яких прикладалось стільки політичних зусиль, як щодо протягування у парламенті рішень під Вітренка. Двічі його провалили у раді, але це не заважало Офісу президенту планувати його протягування втретє. Та в підсумку вирішити піти інших шляхом, а саме лишити його на посаді в.о., але накинути йому повноважень через спеціальний закон, який по стилю дуже нагадує закон під генпрокурора Луценка. Таким чином, створені умови в яких парламент усувається від кадрових призначень в уряді, бо тепер можна без ради призначити на посади в.о. міністрів і повноважень вистачить. До чого тут Коломойський? Не будемо згадувати як тепло олігарх говорив про Вітренка. За прийняття закону під Вітренка голосувала більшість "коломойських" депутатів.
За дивним збігом обставин "коломойське антиМВФ-бачення" чомусь реалізується і в антикорупційно-судового блоці. Мова і про законопроект про звільнення директора НАБУ Ситника, і про непідтриману на Заході моделі судової реформи.
