zik-9fa83478ce5d14e3ebf82f46a3738e95.jpg

Фото: Радіо Свобода


У світовому рейтингу видно, що деякі країни світу вже встигли вакцинувати якісними вакцинами значну кількість населення (Ізраїль 62%, ОАЕ 42%, Британія 17%), що вже приборкала поширення Covid в Ізраїлі. Навіть сусідня Польща вже вакцинувала 4,34% як і держави Балтії та інші.

В Україні ж досі розповідають про незрозумілі плани, незрозумілими вакцинами, що згідно з світових прогнозів означає повноцінне завершення вакцинації в нашій країні лише у 2023 році, коли деякі країни вже робитимуть 3-у хвилю вакцинації, бо згідно прогнозів вона буде необхідна кожного року протягом 7 років. І поки на Заході вакцинують ефективними Pfizer та Moderna українська влада розповідає що за залишковим принципом колотиме сумнівну китайську Sinovac, чим ставить під сумнів вакцинацію в Україні в принципі через і так хиткі суспільні настрої. Що викликає підозри щодо можливого бажання підзаробити на поставках, або що гірше відтягнути час до здобуття однорічного псевдоколективного імунітету. Президент каже: «Неприємно – відчувати, що ти стоїш з простягнутою рукою», а реальність така, що це наслідок бездіяльності влади, бо щоб не стояти з простягнутою рукою треба було вчасно контрактувати значні партії вакцин. Потрібно розуміти, щоб провалена вакцинація – це не лише удар по здоров'ю і життя українців, але удар по бізнесу та туризму через «вакцинний безвіз» у ЄС.


Політичні причини та наслідки блокування каналів групи Медведчука.

По-перше, в Зеленського використовують це рішення, щоб нанести удар по політичним рейтингам двох головних політичних партій-опонентів у соціологічному вимірі, по ОПЗЖ та рикошетом по ЄС. Зрозуміло, що внаслідок триваючого падіння рейтингів «Слуги народу» зростають рейтинги інших політсил, що вже призвело до того, що ОПЗЖ лідирує в усіх рейтингах, а ЄС наступає «слугам» на «п'ятки». Внаслідок дискредитаційної кампанії проросійських телеканалів Зеленський втратив майже весь проросійський електорат, що має реальний вплив на ситуацію у фракції, на перспективи другого терміну, на ставлення зовнішніх партнерів. Тому запроваджуючи санкції проти телеканалів він прибирає одне з головних джерел пониження рейтингу, намагається перерозподілити рейтинг від критикованих сил за рахунок загравання одночасно з західним і проросійським електоратом, поглиблює співпрацю з США через «відбиття» критики і звинувачень у ніби-то проросійськості політики.

Щоб підвищити власний рейтинг Зе доведеться бути рішучішим не лише одноразово і не лише в прийнятті популярних та сумнівних кроків про тарифи чи закон про референдум, назрілій зміні складу олігархічного уряду, реальному впровадженні давно назрілих реформ, але й у відкритті карних справ проти оточення Медведчука, інших проросійських каналів і сил як «шаріївці». Президент має карати не лише «гаманець кума Путіна», але й його власника.

По-друге, закриття телеканалів та оголошення нереалістичних планів ОПЗЖ про імпічмент Зеленському ставлять хрест на плані поступового втягнення Зеленського в орбіту проросійського впливу через приховану коаліцію з ОПЗЖ. Зеленський як і інші президенти «націоналізується» в процесі президентства. Для імпічменту нема ані підстав, ані голосів у парламенті, але реальна загроза для «слуг» та країни – це потенційний початок переманювання проросійськими силами на свою сторону проросійських кадрів в «Слузі народу», яких там більш ніж достатньо. Що буде можливо, у тому числі, і за підтримки Коломойського. Це означає ризик потенційного розвалу монобільності та необхідність коаліції «слуг Зеленського» з опозиційними партіями, від «Батьківщини» до «ЄС» з «Голосом», або у разі відсутності домовленості параліч роботи парламенту, що може запустити механізм дострокових парламентських виборів. У свою чергу, це час для Зеленського почати очищення власної команди від Татарова і інших.

По-третє, у разі тривалого збереження блокування нас очікує перерозподіл впливів на медійному ринку, адже вже видно, що персонал з заблокованих каналів вже почав шукати роботу у інших медіа та в РФ. На жаль, для більшості відданих глядачів відповідні телеканали є «наркотичною дозою», а тому вони вже знайшли аналоги у вигляді не менш проросійських каналів «Наш» та «Інтер». Що ставить логічне питання про визначення потенційних заходів і проти цих телеканалів. Ще би по забороняти канали проросійського та російського впливу в інших країнах світу, як зробила Латвія, що заборонила «Россия РТР» за мову ненависті.

По-четверте, зміна вектору внутрішньої політики Зеленського матиме наслідки і у міжнародних справах. З однієї сторони це позитивно впливає на відносини з США, а з іншої сторони РФ нарощуватиме внаслідок втрати своїх політичних надій військово-політичний тиск на Україну, а, отже, як мінімум, переговорний процес на Донбасі зійде до мінімуму, а як максим наростатиме загострення.


Європейські еліти подивились на брутальне отруєння та незаконне ув'язнення Навального і вирішили, що ціна і далі важливіша за цінності. Будівництво «Північного потоку-2» відновили, а президент Франції Макрон, канцлер Австрії Курц, майбутній канцлер ФРН Лашет та президент Штайнмаєр висловились на підтримку проекту та закликали не пов'язувати його з ситуацією з Навальним, на додачу до цинічних заяв під час московського візиту голови дипломатії ЄС Борреля, у тому числі, щодо російської вакцини.

Наближення відходу Меркель з посади стимулює внутрішню боротьбу у Європі за лідерство та лояльність російського агресора.Єдиною надією тут залишаються США і Байден, що оперують або санкційним механізмом, або спробою досягти домовленості, що «Північний потік-2» буде добудований, але з забезпеченням гарантій транзиту певних обсягів газу територією України.


У парламенті помічається рух у фракціях, що свідчить про можливе переформатування співпраці між фракціями у 2021 році. Цей рух залежить від зміни президента США і запровадження санкцій проти проросійських каналів та до проблем у монобільшості через тертя між «зеленською» основою «Слуги народу» з «коломойськими» , «павлюками» та «разумковими».

У Офісі президента намагаються повернути контроль над фракцією. Саме тому в Зеленського підтримали «вигнання Дубінського», щоб зменшити вплив групи Коломойського. Саме тому у Венедіктової почали розслідувати втручання «групи Павлюка» на нардепів, щоб зменшити вплив групи Ахметова. Саме тому через профільні «трійки» відтискають від парламентського впливу Разумкова і бажають його замінити на Стефанчука, адже Разумков у піар-відео, рейтингах і рішенні РНБО про санкції все більше думає про окремі президентські перспективи.

Щоб компенсувати потенційно втрачених нардепів потрібно шукати нових союзників. ОПЗЖ не варіант після закриття телеканалів та заяв «медведчуків-бойків» про імпічмент. ЄС хоч і реально ближче, аніж за офіційною риторикою, але глибша співпраця можлива за умов «безвихідної ситуації». Тому «шальки терезів» схиляються у бік вже обговорюваної співпраці з «Батьківщиною», де ціною швидще буде не прем'єрське крісло, а міністерські та комітетсько-парламентські посади. Не варто забувати і про «Голос», в якому після останніх змін політради від впливу були усунуті усі «партійці», що могли виступати проти поглиблення співпраці з «слугами».

Якщо усі ці рухи досягнуть своїх результатів, то їх наслідком буде не лише зміна форматів фракційної співпраці, але й можлива зміна уряду. Зміна уряду можлива, щоб повісити існуючі проблеми на теперішній з огляду і на останні негативні наслідки соцопитувань, де половина українців вже хочуть зміни влади на усіх рівнях. На заміну Шмигалю вже почала лунати низка прізвищ, що свідчить про роздуми чи торги. Серед претендентів знову Коболєв, Вітренко, голова НБУ Кирило Шевченко, міністр громад Чернишов, аграрний міністр Роман Лещенко, Яценюк, Гройсман і навіть Юлія Тимошенко з Аваковим. Та ми знаємо, що в підсумку часто перемагає «джокер», а медійні кандидатури відволікають увагу.


Україна посідає 90-е місце з 98 за якістю спротиву Covid-19 згідно дослідження Австралійського інституту Льове. Це не дивно, боусі чудово знають непослідовність української влади щодо карантинних обмежень. Про провалену комунікацію через зашквари з Епіцентром,Велюром, вечіркою на день народження президента, форумами в період триваючої пандемії.Про несвоєчасне зміцнення медичної системи. Про те, що Україна перебуває на 111-ому місці в світі за тестуванням населення. Про провалену вакцинацію, що як пише Economist ставить нас в перспективу 2023 року, в один ряд з «третім світом». Внаслідок всього цього міністр охорони здоров'я Степанов давно мав би піти у відставку, але в нас це чомусь не вважається достатнім фактором відставки.


Часова відстань між закриттям проросійських телеканалів і невідкриттям відповідних кримінальних проваджень продовжує зростати. Одноразова рішучість, А без Б створює для країни великі політичні загрози.Вона створює для відповідних осіб можливості перереєстрації колективів каналів під новими іменами, посилення активності припартійно-бойових проросійських підрозділів, розхитування політичних позицій окремих рад як в облраді Закарпаття, поки що безуспішне ініціювання оскарження санкцій через Верховний суд.Тим більше, ці канали досі мають підтримку 41% українців, серед яких 43% прихильників Тимошенко, 30% Зеленського і навіть 22% Порошенка чи 33% киян.

Влада має працювати над розширенням санкцій та відкриттям кримінальних проваджень як щодо групи Медведчука та ОПЗЖ, так і щодо проросійських політичних кіл та ЗМІ, багатьох надто активних в антиукраїнських справах екс-регіоналів, усяких інших Шкарлетів та скандальної викладачки Більченко. Влада має довершити закриття каналів на усіх майданчиках та розслідувати спроби фіктивної зміни «вивісок» цих каналів. Треба вживати заходів проти російської економічної присутності у стратегічних енергетичних та інших сферах, проти впливу нелегітимної російської церкви, приймати закон про колаборантів, а ще припиняти будь-які торгівельні чи контрабандні схеми з окупованими територіями, зменшувати обсяги торгівлі та «вояжі» артистів з російськими агресором, впроваджувати інші давно назрілі міжнародні кроки проти російського агресора та його посіпак, зокрема, візовий режим з РФ.


У Верховній Раді згадали про необхідність траншу МВФ і готуються під відповідним приводом приймати низку необхідних чи токсичних актів.

Раніше вже були ухвалені закон про створення Бюро економічної безпеки, а також законопроект у першому читанні про реформу СБУ. Ці акти важливі не тільки для співпраці з МВФ/Заходом, але й для нашої інтеграції в НАТО, де реформа спецслужб є одним з головних критеріїв. Поки що, є ризик що мова про усічені реформи, де зміна назв і вивісок з старими колективами може мати більшу роль, аніж реальну зміну природи роботи цих органів. Незрозуміло чому Бюро має стати правоохоронно-силовим, а не аналітично-виконавчим органом; навіщо йому право на вогнепальну зброю, що натякає на ризик «маски-шоу» в умовах невизначеності законодавства. Хоча в СБУ і Нацполіції забирають певні функції, але не усі, не перетворюють СБУ на виключно контррозвідувальний орган. А ще не визначають достатній фінансовий контроль і парламентський нагляд.

Окрім анонсованих законопроектів щодо Вищої ради правосуддя, банківської діяльності, наслідків рішень Конституційного суду, обмеженого варіанту податку на виведений капітал також депутати можуть перейти до неоднозначної «нульової декларації», амністії капіталів та токсичного законопроекту про трудові відносини, що знищує існуючі можливості для надання послуг ФОПами.