db746631-f44d-43b9-a193-c0792054a84f_w1597_n_r1_st.jpg

Фото: Крим.Реалії


100 мільйонів переглядів. Мегамасштабне розгромне розслідування про корупційні та бандитські схеми Путіна, вигоди і посади від яких отримували він сам, його друзі, родичі та коханки. У фільмі розповідається не лише повна історія Путіна-махінатора, але й історія про палац очільника Кремля на 100 мільярдів, який охороняється державою так, що навколо нього встановлена безполітна зона та є заборона наближення з моря. Стає зрозуміло, що Путін приховував грандіозний палац та тисячі гектарів виноградників, бо складовою комплексу також є підземний хокейний палац, церква, тунель з дегустаційною кімнатою, аквадискотекою, казино, меблі на мільйони та золоті туалетні приналежності. Чергове підтвердження того, що кривавий диктатор не лише крадій, але й веде спосіб життя, що зовсім не відповідає «духовним скрєпам», які поширюють придворні пропагандисти і на яких ніби-то тримається влада Кремля.

Але всього цього разом з отруєнням, затриманням Навального та побиттям протестувальників поки чомусь мало, щоб запроваджувати реальні секторальні санкції проти РФ, зупиняти «Північний потік-2», влаштовувати міжнародну блокаду того, хто окуповує території інших держав. З таким градусом тиску триматись за владу довго зможуть, що Путін, що Лукашенко, що їз посіпаки. Тим більше, з такими слабкими і немасовими акціями протесту.


Російський агресор стабільно влаштовує провокації у переговорному процесі щодо Донбасу, перевіряє Офіс президента. Головний радник Путіна вперше бере участь у засіданні ТКГ, також там з'являються якісь невідомі «експерти» від окупаційних адміністрацій РФ, починаються розмови про якісь «референдуми», Медведчука намагаються повернути не лише в тему «передачі полонених», але й передають йому під контроль бізнеси окупованого Донбасу.

У 2021 році як і в попередньому є декілька сценаріїв розвитку подій. Ключовими факторами тут є навіть не прихід Байдена до влади у США, а відхід від влади у ФРН Меркель, що була головним конструктором та модератором переговорного процесу. Тому агресор знову обиратиме між ескалацією, вичікуванням та домовленістю з «заморожування конфлікту». Для нас однозначно найбільший ризик – це колективні спроби примусу України до виконання антидержавного Мінська-2 внаслідок нових геополітичних домовленостей. Але поки все без змін.


Багато хто говорить, що Україна – це країна нереалізованих можливостей. Але це загальна фраза, яка не пояснює впливу на життя окремих людей. Що не пояснює який вплив корупцією, некомпетентністю, брехнею, вбивством конкуреції зробили політики епох не одного українського президента.

А вплив цей – це знищення мрій та майбутнього мільйонів людей. Які не зароблять на власних бізнесах і роботах ті гроші, на які вони заслуговують, а, отже, не матимуть в житті тих умов, які могли б мати. Хтось не заведе родину чи втратить родину, хтось не заведе дітей, хтось відмовиться від мрій досягти успіху у сферах, де має талант і працюватиме на роботі, яку буде ненавидіти. Так впливає бідність. Люди недоїдатимуть необхідні вітаміни з продуктів, працюватимуть важче і втрачатимуть частки фізичного та ментального здоров'я нації. Ми втратимо талановитих музикантів, митців, науковців. Хтось не матиме часу чи можливості на освіту, хтось поїде шукати кращої долі до інших країн, хтось не матиме простору заробити на творчості, бо російською мовою в контексті аудиторії в рідній українській державі чомусь заробити легше, аніж українською, а також легше заробити роблячи популярний несмак, продукти низького інтелектуального сорту. Втратимо ми потенційно кращих і сучасніших держслужбовців та політиків, бо замкнута олігархічна система виборів, фінансів та ЗМІ ніколи не допустить до влади і їх. Щоб вони не похитнули режим консервації нереалізованих можливостей та знищення мрій мільйонів.


Ніхто часом не бачив вчора-сьогодні довжелезних черг за шкарпетками, зошитами та презервативами? Невже не було підтвердження «національної катастрофи», яку багато хто так перебільшував? Чи мова просто про інфантильний і оптовий спротив будь-яким обмеженням, навіть необхідним?


Корупція державного організму спричиняє дві фундаментальні проблеми, а саме дефіцит бюджетних коштів та невиконання державою власних функцій. Але що це означає для життя кожної конкретної людини у суспільстві?

Дефіцит бюджетних коштів – це низькі пенсії і життя за межею бідності для мільйонів пенсіонерів. Це соціальна незахищеність мільйонів простих українців та українських Воїнів, лікарів, освітян; неможливість тисяч дітей у інтернатах жити з власною родиною; смерті через неможливість подолати рідкісні чи онкологічні захворювання; мільйони безробітних, тисячі бездомних людей та тварин; збанкрутілі малі бізнеси та ФОПи. Також це розбиті дороги, неякісний громадський транспорт, відсутність паркінгів, іржава інфраструктура та труби, низька якість води, загниваючі заклади культури, неякісна медична та освітня системи, деградація галузі спорту, деградація науки. Це втрачені життя тих, що живе зараз і житимуть після нас, втрачені життя ненароджених.

Що означає слабкість, неефективність чи інфікованість держави корупцією? Це нездатність захиститись від нападу російського агресора; нездатність захистити чи деокупувати Крим та Донбас; збільшення дистанції на шляху інтеграції до ЄС та НАТО; узурпації влади та кризи демократії, відсутність реформ; слабкість переговорних позицій у будь-яких міжнародних дискусіях з сусідами чи партнерами; непочаток масової вакцинації та тестування в період пандемії; негативний міжнародний та інвестиційний імідж країни, нездатність захистити міжнародні торговельні умови для власного бізнесу, знищення меншого бізнесу олігархічними монополіями, витіснення малого бізнесу в «тінь»; завищені тарифи, податки та ціни; неякісні держпослуги, відсутність конкуренції на держпосади; знищення вільних медіа олігархічними власниками; вкрадена земля, надра, держпідприємства; хаотична та незаконна забудова. А також це корупціонери на свободі та при владі; непокараність мажорів-вбивць чи п'яниць за кермом; незахищеність Героїв Революції Гідності, громадських активістів, журналістів, жертв домашнього насильства чи знущань над тваринами; неможливість захистити власні права у суді; безкарність колаборантів-друзів російського агресора у їх наступах на українську мову, історію, культуру; розквіт наркоторгівлі, усіх інших видів злочинності, через яку українці втрачають життя чи майно; безкарне знищення лісів, парків, водойм. Ось це портрет катастрофи.


Одна справа – це критикувати російські чи білоруські протести через малочисельність, нерадикальність, представленість неналежними політичними лідерами. Але зовсім інша справа – це бачити написані деякими дикі для мене висновки в стилі «стокгольмського синдрому», що кривавий диктатор та агресор Путін для України вигідніше за Навального чи що між ними нема різниці.Так, Навальний зараз не має шансів, ніколи не буде другом нашій країні, певно не піде на деокупацію Криму, але впевнений, що як мінімум, він міг би припинити російську агресію на Донбасі, робити ставку на економічний егоїзм, а не експорт російських куль. Відколи для початку часткова безумовна деокупація, менше смертей українських Воїнів стало гіршим для нас сценарієм?


Заяви представників російської держави-агресора про наше мовне законодавство треба показувати усім захисникам мови держави-агресора в Україні, яким чомусь вона цінніша за єдину державну мову. Шкода, що наш Конституційний суд займається своїми комерційними справами і нищенням антикорупційної інфраструктури, а не як в Молдові визнає незаконним особливі умови чи статус для російської мови у державі.Неймовірно спостерігати крики про ніби-то якісь утиски російськомовних через ініціативи про квоти чи послуги, коли насправді в Україні роками притіснялась українська мова.І продовжується через бездіяльність чи потурання влад, суди і проросійські сили притіснятись українське бачення історії через скандальні рішення про перегляд підручників в частині Революції Гідності чи про заборону вшанування видатних українців.