7F81A8EE-6ABB-4ECB-A861-E6B7F4575338_w1597_n_st.jpg

Фото: Радіо Свобода


2020 рік для України якийсь надзвичайно важкий. Коронавірусна криза, поглиблення політичної кризи та розчарування, поглиблення економічної кризи та податкового тиску, триваюча війна, міжнародні скандали і удари по Україні, погані врожаї через екологічні аномалії, лісові пожежі, збиття нашого літака Іраном, тепер трагічне падіння літака АН-26 і багато іншого.У світі з загостренням політичної боротьби у США, ситуацією у Білорусі та вихідними зіткненнями між Азербайджаном та Вірменією не легше.Нехай вже цей рік швидще закінчиться. Як і ці місцеві вибори, що дуже токсично впливають на трешову поведінку політиків та істеричні реакції суспільства.


Хоч і часткова, але все ж децентралізація в частині фінансів та повноважень вирішально вплинула на місцеві вибори 2020. Як і глибинна криза Зеленського та «Слуги народу», що спричинила різке падіння їх рейтингів, а також загальне послаблення та деградацію влади як центру вертикалі.Перша зробила місцеві вибори більш привабливими для політичних партій і їх спонсорів, бо зріс вплив місцевих політиків та мерів на перерозподіл грошових потоків, земельних та комунальних ресурсів. Децентралізація зробила багатьох місцевих політиків-лідерів гравцями і загальноукраїнської політики. Друга ж відкрила електоральний простір як для «відкату» за рахунок старих політичних партій, так і для нарощення рейтингів нових партій, серед яких здебільшого партії мерів.Очікування елементів «феодальної розробленості» та «анархістської децентралізації»дозволяє опозиції використовувати місцеву кампанію як етап для підготовки та ініціювання, як мінімум, дострокових парламентських виборів.

«Слугам» доведеться розділити владу, або бути в опозиції до новообраних мерів та їх партій, або різноманіття коаліцій парламентських і позапарламентських партій. Звичайно, якщо не вийде бути частиною, або модерувати ці коаліції. Якщо ж результати «слуг» на виборах будуть не середніми, а поганими, то очікується спроба мінімізації впливу новообраних місцевих еліт через зміну законодавства про столицю, децентралізацію, потенційні зміни до Конституції, адміністративний тиск. Що стане ще одним приводом для потужного опозиціонування владі аж до ініціювання дострокових президентських виборів.

Чи змінить все це хоч щось для життя громадян на місцях? 38% українців вважаються, що нічого не зміниться. 34% вважають, що зміниться. Майже така сама картина і щодо ситуації в Україні. Люди розуміють, що більшість усієї передвиборчої метушні не заради їх інтересів, а політичні розборки.


В державної та антикорупційної системи України підозра на «коронавірус». Тому що все очевидною стає присутність його головного симптому – втрати «нюху» на національні інтереси, на переслідування схем та корупціонерів. «Корупційного та іншого смороду» стає все більше, а у Офісі президента цього ніби не помічають. Незважаючи на те що президент особисто у брудних справах не задіяний, це не заважає оточенню та нижчим ланках потрапляти у скандали часів по-новому. І мова не лише про співпрацю з олігархами, про скандали з хабарями для нардепів чи продажем місць у партійних списках.

Мова про те, що наступ на антикорупційну інфраструктуру, нереформування усіх складових старої системи від судів до силовиків з податківцями, вичавлення представників Західних партнерів в Україні набуває все більш систематичних форм і чомусь під соусом посилення взаємодії з проросійськими силами. Наслідком чого є очевидне погіршення відносин України з ЄС (стаття Високого представника ЄС із закордонних справ Жозепа Борреля показова), що вже почало непрямо загрожувати стратегічній співпраці, безвізу, макрофінансовій допомозі з Європи, США та МВФ. Таким шляхом колись намагались йти за Януковича. Всі знають чим це закінчилось. Не дивно, що всередині партії стає все більше демаршів, бо депутати не бажають ставити хрест на власних політичних кар'єрах, а мотивація «програти вибори – це вигідно» від Арахамії їм явно не підходить.


Українські влади хотіли і далі хочуть встановити тотальний контроль за українцями в Інтернеті. Репресивний законопроект про медіа продовжує гуляти парламентськими кабінетами та очікувати свого часу.У іншому законопроекті 4004 за російським зразком хочуть запровадити використання електронних доказів (тексти, повідомлення, фотографії, відео- та звукозаписи) та зобов'язати провайдерів розкривати дані про діяльність користувача в Інтернеті, зокрема, про зв'язок, абонента, отримання і маршрут передавання інтернет-послуг, їх тривалість та зміст. Як на мене, те саме під прапором боротьби з «Вконтакте» намагаються зробити і в РНБО, бо компенсують свою нездатність заблокувати цей ресурс спробою запровадити стеження за українцями («вони будуть усі на обліку знаходитися. Вони будуть мати певні проблеми з Нацполіцією").

Помпезні слова про боротьбу з пропагандою російського агресора в Україні давно пора було підкріпити справами про функціонування проросійських телевізійних каналів в Україні та інших ресурсів. А не використовувати цю тему не для протидії пропаганді, а для протидії критикам влади та розслідувачам.


Фокіна надсилали до переговорної групи щодо Донбасу для того, щоб він своїми проросійськими заявами піднімав рейтинги влади та "Слуги народу" в східних областях України напередодні місцевих виборів 2020. В рамках триваючого процесу на імітаційний піар на темі миру. Та проблема кадрової політики "зелених" і в парламенті, і в ТКГ продемонструвала, що вони не можуть контролювати поведінку тих непрофесіоналів чи зашкварених, яких вони призначають. З часом починається самодіяльність, що "наламує" первинні плани. Проросійський совковий дідусь Фокін не стримався і перейшов "червону" навіть для влади лінію, бо заявив, що не бачить війни між Росією та Україною. Після такої антидержавної та зрадницької заяви навіть в Єрмака і Ко не зможуть зберегти мовчання і не вчиняти дій щодо Фокіна. Бо це вже не електоральний бонус для певного кластеру електорату, а черговий бумеранговий удар по Зе-рейтингам. Фокін не тільки має бути звільнений у політичне забуття, а й можливо йому пора відправитись до своїх друзів у Ростов чи ще кудись. Він не мав бути призначений, бо його "позиція" була відома. І це відповідальність Зеленського.


Більшість народних депутатів та чиновників у кабінетах влади вже давно стали ворогами бізнесу через запроваджені податкові репресії. Протягом останніх тижнів бізнес та активісти боряться, щоб відбувся хоча б частковий відкат цих руйнуючих економіку нововведень. На жаль, надії на зміни цих законів невеликі, бо "ідеолог тиску" та фігурант податкових скандалів Гетьманцев разом з його "політичним дахом" Зеленським і далі вважають, що все роблять правильно. Тому вони поки не лише зберігають в силі репресивні касові апарати для ФОПів, схематозний кешбек і моніторинг операцій понад 5 тисяч гривень. Вони ще й задумали вчергове підвищити ставки багатьох податків, запровадити репресивну "податкову амністію", додати до органів тиску на бізнес "нове" Бюро економічної безпеки при збереженні тиск-функцій СБУ, заборонити податковим боржникам виїзд з України і т.д. І така політика Гетьманцева мало чим відрізняється від заяв Фокіна, бо вона наносить українській державі та українським громадянам не меншої, а навіть більшої зрадницької шкоди.


Рівень політичної агресивності у світі стає загрозою для міжнародної безпеки. Дебати між кандидатами на президента США між Байденом і Трампом замість розмови про програми перетворились на якусь хамсько-лайливу розбірку у підворотні, що у підсумку загрожує історичним розколом Америки та дилемою "двох проголошених президентів". Азербайджан за підтримки Туреччини пішов на силову деокупацію територій від Вірменії, що є союзником Росії. Британія безпрецедентно порушує домовленості з ЄС про Brexit, Лукашенко продовжує за допомогою Росії заганяти Білорусь у національну тюрму, Росія не гребує "розкидуватись" "Новічком", а ще Китай, Близький Схід, Африка і все це приправлено поглибленням економічних диспропорцій та коронавірусом, а також другосортною для більшості "еліт" екологічною загрозою. Багато можна зустріти оптимістичних прогнозів про вдосконалення та еволюцію світу, особливо у порівнянні з попередніми століттями. Та зараз ми у "хвилі відкату", коли зміцнюються політичні та цифрові диктатури, міжнародна та національна злість.

P.S. А в українському парламенті досі є ті, хто не готовий засудити нелегітимні псевдовибори в окупованому Криму, зокрема, 5 "слуг" (Дубінський, Янченко), більшість "ОПЗЖ", 3 нардепа "ЄС", 1 з "Батьківщини", половина "За майбутнє" (Герега, Палиця, Яценко), 3 з "Довіри", позафракційні Деркач та Довгий.


Є декілька брудних технологій, з якими виборчо-правоохоронні органи не впораються і вони суттєво вплинуть на підсумку місцевих виборів 2020. По-перше, це кандидати-клони, де, до прикладу, в Одесі зареєстрували 2 Зеленських, 5 Філімонових і Саакашвілі. По-друге, відмови у реєстрації окремим кандидатам та партіям. По-третє, відсутність реального фінансового контролю за витратами кандидатів та партій, а також відсутність про це публічної інформації для виборців. Особливо це стосується безконтрольної політичної реклами та гречкосійства кандидатів цим літом. По-четверте, застосування місцевими та обласними владами адміністративного ресурсу, а саме інституційного, медійного та бюджетного. По-п'яте, зміщення акцентів з місцевих програм розвитку на національні загальні гасла, піар-акції та непрямий підкуп. По-шосте, самі по собі недоліки виборчої системи фактично закритих списків, бо шанси пройти по регіональним спискам через надвисоку виборчу квоту малі. Вже не кажучи про примусову партизацію, високий прохідний бар'єр і т.д.


Спочатку заради політичного піару на "напівВеликому будівництві" був спустошений фонд боротьби з Covid-19, з якого навіть не купили жодного ШВЛу. Страшно подумати з чого ще заберуть гроші на чергову анонсовану піар-фішку як "Велика реставрація", знову з медицини чи може з освіти чи культури.

Такий підхід до вирішення реальних проблем швидко дає свої плоди. Відмова від будь-яких суттєвих обмежень через знищення критеріїв зонування, неналежне тестування і токсична інформаційна кампанія напередодні місцевих виборів призвела до того, що в Україні декілька днів вже маємо 4 тисячі нових хворих щодня, а у ВООЗ прогнозують 9 тисяч на день. Завантаженість ліжкомісць вже понад 50% по країні. Верховна Рада відмовилась від декількох засідань через значне зараження депутатів, представників партій, апарату парламенту, а партії при цьому ведуть безвідповідальні агітаційні кампанії без дотримання обмежень і безпеки виборців, роблять великі спільні фоточки без масок і соцдистанції. Вчора у світі померла рекордна кількість людей за день за весь час пандемії, 8922 людини. Але політикам і українцям цих цифр поки мало. Вони і далі роблять старанні у тому, щоб вірус охоплював і вбивав все більшу кількість людей.