Фото: Радіо Свобода
У «Слузі народу» намагаються скористатись нереалізованою ідеєю команди Порошенка і паралельно з виборами провести «опитування-референдум» чи то щодо Донбасу, чи то щодо інтеграції України до ЄС чи НАТО. Стара і маніпулятивна політична технологія, щоб використати її як інструмент піару та консолідації електорату під час місцевої виборчої кампанії 2020.Небезпечна гра.
У той же час, російська держава агресор давно не бавиться і продовжує системні кроки з примусу нас до капітуляції під виглядом псевдомиру. Вона зриває «Нормандські переговори» вимогами щодо зміни постанови про вибори, зриває перемир'я на Донбасі, вводить вибіркові санкції проти українських політиків лише з метою додати політичних балів власним «опезежешним» агентам в Україні та політично шантажувати Офіс президента та «чутливого» президента. Ще й зсередини тиснуть всякі «фокінські заяви», «роздуми про подачу води» та «олігархічні проросійзми». А голова Луганської ОДА ще й закликає зняти економічну блокаду окупованих територій. Певно не без відома Києва.
У більшості прийнятих законодавчих актів теперішньої Верховної Ради проглядається закономірність: більшість позитивних рішень стосуються максимум 0,1-1% українців, а от негативні рішення майже всіх. Звичайно ж, що піарять і комунікують вони лише перше і вперто мовчать про друге.
Мовчать і беруть курс на чергові поки що не прийняті «покращення» як от створення нового репресивного органу Бюро економічної безпеки, відкриття банківської таємниці за пропозицією Нацбанку, корупційно-поборний законопроект про рієлторів, про податок на реєстрацію домашніх тварин і т.д. Український народ ще попередні токсичні і гидкі закони не перетравив.
Лукашенки і Путіни цього світу будуть втримуватись на посадах, якщо, по-перше, їх народи віритимуть, що виключно мирними мітингами диктаторів з кривавими руками можна заставити піти (масові затримання у Білорусі та отруєння Навального це спростовують), по-друге, якщо у Західному світі будуть намагатись домовитись з диктаторами замість спроб сприяти їх зміщенню. Незапровадження санкцій особисто проти диктаторів, запровадження слабких санкцій, занадто довге запровадження санкцій – все це сприяє програшам демократичних опозицій. Як і продовження проектів як «Північний потік-2», що демонструє наскільки ціна для декого є важливішою за цінності.
Якщо когось дивувало чому на місцевих виборах виникає так багато нових політичних проектів чи відроджуються старі політичні проекти, то все пояснила соціологія. 40% українців досі не визначились з партією, за яку вони голосуватимуть 25 жовтня. Як і прогнозувалось на уламках рейтингів деяких парламентських партій утворюється вакуум, який не заповнюють інші старі партії, що мають межі для зростання через попередні у них розчарування. Минулого року люди шукали щось нове. І вони знову почали це шукати.
«72% українців стверджують, що завжди носять маску в громадських та багатолюдних місцях». Давно не читав таких анекдотів. Так розумію, що серед тих 72% люди, що носять маску і під носом, на руках та в кишенях.Вдягнути деколи маску у магазині чи громтранспорті – це не так, як було у запитанні.
Рейтинги і довіра до Зеленського продовжують падати. І якщо причини такого падіння є цілком очевидними, то важливо зрозуміти наслідки від втрати Зе-командою їх головного і єдиного політичного ресурсу та активу.
По-перше, «розклеювання команди». Чим менший рейтинг, то тим більшими є внутрішні протиріччя і бунти мажоритарників, «соросят», «коломойських» та «леросів» у парламентській фракції та партії «Слуги народу». Особисті випади проти президента будуть все частішими і жорсткішими. Як і зустрічі «на трьох». По-друге, зменшується суспільна легітимність будь-яких президентських чи «зелених» ініціатив, а з цим зростають і ризики протестних та інших опозиційних акцій проти них. Олігархічні кола перерозподілятимуть власні «політінвестиції». Голоси за законопроекти стає шукати все важче. Як і за рішення в уряді. Послаблюються і міжнародні переговорні позиції на усіх майданчиках, у тому числі, щодо Донбасу, бо зростає залежність рейтингу від прогресу. По-третє, загальне послаблення впливу на місцевому рівні після майбутніх виборів та «регіональна фронда», що триває з питань децентралізації та коронавірусу. Можливість наближення дострокових парламентських чи президентських виборів. По-четверте, зростання популізму та ризиків політичних репресій.
Існує лише дві головні причини, що можуть сприяти імпічменту президента Зеленського. Перша – це токсичний компроміс щодо Донбасу за межами «червоних ліній». Друга – це потенційні катастрофічні медичні та економічні наслідки від епідемії коронавірусу в умовах поділу країни на коронареалістів та коронаскептиків та триваючих антибізнесових податкових ініціатив.P.S. Політичні та корупційні скандали, а також підсумки місцевих виборів – це лише грунт для розвитку найгірших для Банкової сценаріїв.
При цьому, у владі на потенційні великі потрясіння можуть відреагувати по-різному. Добровільною відставкою, безперспективною спробою «закрутити гайки» та зміною структури влади, де буде новий компроміс чи «регентство», що передбачає нову публічну чи тіньову коаліцію за участі опозиції.
