Україну поділять на зони через коронавірус. Що вони означатимуть

Проміжний провал реформи децентралізації робить місцеві вибори потенційним інструментом відчутної регіоналізації та феодалізації країни. Вже зараз очевидно, що деякі політичні групи намагаються відтворити «поділ країни» на географічно-ідеологічній основі, що мало місце у 2004 та 2010 роках. Все це робиться через боротьбу за контроль над місцевими ресурсами (владою, фінансами, землею), а точніше за продовження «права на грабунок». При цьому, у східних областях мова йде про реальну загрозу тотального захоплення влади на місцях відверто проросійськими силами, що керуються з держави-агресора. А це вже плацдарм для розігрування сценаріїв у стилі «нео Партії Регіонів».


Останні події в переговорному процесі щодо Донбасу (лист РФ про беззмістовність «Нормандського формату» на рівні радників, призначення Кравчука та потенційне призначення Фокіна) свідчать, що жодних серйозних змін на цьому напрямку поки не буде. «Політична некрофілія» поширилась на політичні фігури і на політичні ідеї щодо Донбасу не просто так. Все це дає нам підказку, що мова про чергову імітацію процесу та пустий політичний піар.Росія не була і буде готова на компроміс, а обнадійлива істерика у Кремлі свідчить про те, що на компроміси поки не збираються йти і в Зеленського/Єрмака.


В багатьох обласних центрах мери збережуть свої посади, але втратять більшості у міських радах. Як наслідок, у радах утворяться опозиційні, неприродні чи комерційні коаліційні більшості. На словах буде багато війн, а в кулуарах цих війн ще більше домовленостей, торгів та дерибанчиків.


Деякі місцеві влади вирішили ігнорувати і «скасувати» рішення уряду про зональний карантин, бо заграють з бізнесом і електоратом без належних медичних підстав. При цьому, уряд приймає рішення, яке апріорі не збирались виконувати. Чиновники так бавляться у руйнуючу державу політику, бо може для них голоси на виборах важливіші за людські життя? А що чекає державу, де так відкрито ігноруються владні рішення чи коли ці рішення є непідготовленими? Через таку безвідповідальність будуть лише додаткові смерті. І якщо українське суспільство та місцеві еліти вирішили більше не помічати загрози пандемії, то може настав час уряду провести коронавірусну децентралізацію і повністю перекласти відповідальність за наслідки від бездіяльності на протестні місцеві влади?

P.S. Чи пройшло вже карантинне захоплення мером Черкас Бондаренком після того як він приєднався до партії, яку пов'язують з олігархом Коломойським?


В МОЗ не можуть правильно перекласти назви держав та розрізнити держави з їх частинами чи з спірними територіями. Одеська влада тривалий час не може прибрати танкер Delfi з морського берега. Дуже часто держава виявляється банально не здатна до виконання простих завдань, окрім організації корупційних схем. Які реформи? Яка міжнародна дипломатія? Яка система спротиву коронавірусу чи військовим загрозам? Які постановки з терористичними чи іншими актами?Хоч би технічні функції змогли виконали без фейлів.Повноцінна криза держави. З посиленням відцентрових тенденцій.


Подвійні стандарти і лицемірство «топили» політичні рейтинги багатьох українських влад та дискредитували багато державних рішень.

Розповідати про карантинні обмеження і одночасно порушувати карантин «Велюрами», «Епіцентрами» та кавами – перший яскравий приклад. Закликати усіх дотримуватись ПДР, комунікувати про нові засоби контролю швидкості руху, але порушувати швидкісні обмеження президентськими та іншими кортежами, порушувати ПДР аж до наглості через рух по зустрічній, напівзаконно використовувати номери прикриття – ще один недавній приклад від «Схем». Словом, але не ділом – дуже традиційний принцип української політики. Правда, поведінка влади не скасовує небезпеки вірусів чи порушення ПДР.


«Переговорні групи» щодо Донбасу поступово стають місцем «політичного паломництва». Кравчук вже там, Фокін майже там, Тимошенко просилась.

Чому тоді Порошенко не пропонує свою кандидатуру? «Мінські домовленості» та «мінський формат» його, за його політичною логікою не буде потреби проводити акції проти «капітуляції». Що ж так стримує від роботи з власним «спадком»?


Хоч одна українська влада системно відреагує на триваюче посилення інформаційного впливу російської держави-агресора на український медіа-простір? Спочатку перехід під контроль без супротиву та з навколо екс-владним сприянням декількох загальнонаціональних каналів, виявлена суттєва частка у структурі власності "1+1", чутки про канали Пінчука, продаж O-TV. Ми врешті-решт почнемо захищатись чи дочекаємось повної втрати контролю? Рейтинги відверто проросійських партій у Києві складають вже понад 20%.