Фото: DW
«Мінський тупік» щодо Донбасу був, є і буде. Українська влада всупереч побоюванням не йде на небезпечні компроміси, а РФ не бачить для себе можливості поступатись. Тому російські ультиматимуми щодо законів про Донбас, зокрема, щодо «особливого статусу», є лише ще одна спроба військово-політичного тиску з потенційним «виправданням» нових вторгнень, або інструмент запуску дискусії про послаблення антиросійських санкцій.
А хіба не було б кращим рішенням про вступ дітей з окупованих територій згідно ЗНО, але з пільгами? Кращим рішенням для них самих. Хіба без ЗНО вони не потрапляють в ризики ручного та корупційного відбору у ВНЗ? Та й підготовка до ЗНО з української мови та історії були б теж дуже корисними, ні?
Непомітно і тихо Конституційний суд України може стати головним фактором впливу на українську політичну ситуацію. Адже саме до нього вже пішли провадження щодо законів про функціонування української мови, про ринок землі, про регламент, амністію Майдану, люстрацію, призначення керівництва НАБУ, розділення оператора у газотранспортній системі, депутатської недоторканності, законності жорсткового карантину, «антиколомойського» закону, участі іноземців в наглядових радах держпідприємств, націоналізації «Приватбанку», системи гарантування вкладів.
Цілком зрозуміло які фундаментальні наслідки для політики, економіки та стосунків з МВФ/Заходом можуть мати рішення у всіх цих справах.
Лише 15% коштів фонду боротьби з COVID-19 були виділені на медицину. І це при тому, що час жорсткого карантину не був ефективно використаний для достатнього посилення медичної системи (оснащення лікарень ШВЛ та іншим, захисту та преміювання лікарів), для проведення проактивного масового тестування (для виявлення ланцюгів розповсюдження як в Німеччині і Південній Кореї) та напрацювання гнучкої економічної стратегії (не тої нелогічної, коли 35 мільярдів гривень в період кризи кидають на ремонт доріг). З таким ставленням до фінансів не є дивною погана коронавірусна статистика.
Свято фіскалів продовжується. Нардепи пропонують запровадити ще й податок у 6 тисяч гривень за пай для пересічних дрібних власників землі, фермерів.
Це робиться з метою знищення малих фермерів на догоду великим агрохолдингам та транснаціональним корпораціям. Це робиться з метою примусу дрібних фермерів до дешевого продажу власної землі у «новому земельному ринку», або до примусу їх до повернення до «орендної залежності» від великих гравців.
Проти відверто проросійських сил в Україні чомусь ведуть боротьбу лише деякі позапарламентські групи, журналісти-розслідувачі і окремі небайдужі. Держава у вигляді ключових посадовців та силових/правоохоронних органів зберігають колективне мовчання та колективну бездіяльність. Як наслідок, спочатку вони захоплюють інформаційні ресурси та вплив, зміцнюють свою присутність на вулиці та готуються брати владу на різних виборчих рівнях. Не дивно, що російський агресор не наважується на чергові вторгнення та військові ескалації. Він бачить, що політичний реванш його «адептів» набирає сили.
Споглядаючи здирницькі ініціативи теперішніх депутатів одразу згадується одне відоме політичне гасло про «покращення життя вже сьогодні». Цих антибізнесових та антилюдських ідей так багато, що не встигаєш реагувати.
Так, депутати вже збирають підписи про скликання позачергового засідання парламенту, де хочуть прийняти законопроект 2524, що вчергове ускладнює облік та звітність для усіх ФОПів, що несе за собою нові витрати та штрафи. Окрім того, до профспілок переданий доопрацьований законопроект «Про працю», що передбачає АВС-тест для кваліфікації ФОП в трудові відносини, а фактично означає знищення для ФОПів права надавати послуги та працювати як фрілансер. І це не кажучи про підготовку до впровадження репресивних «касових апаратів».
На жаль, подарунки можновладці готують не лише для ФОПів, а й усіх українців. Так, законопроект 3236-1 передбачає збільшення держмит на нотаріальні послуги, зокрема, за посвідчення заповіту в 300 разів, доручень на право користування і розпорядження майном в 150-300 разів, вірності копій документів та витягів із них у 100 разів, справжності кожного підпису на документах в 500 разів і т.д.
Нереформовані суди та правоохоронні органи завжди частково «доганяють» представників попередньої влади, що так і не насмілились їх реформувати.
Кожна наступна влада змушена робити вигляд, що переслідує «попередників», бо реагує на електоральний запит. А в підсумку майже ніхто нікого не саджає, бо знає, що влада – це річ не вічна і майбутнє в усіх бути «попередником». По-іншому б були чіткі доказові справи з чітким дотриманням усіх процедур. Hard справи у сферах війни чи антикорупції, а не якісь дивні історії.
Так виглядає в Україні «політичний фарс», у якому усі грають свою роль і досягають власних політичних цілей. Кожен перед своїм електоратом. Бо від імітації репресій не менше вигод, аніж від «відбиття» імітацій на вулиці.
Публікація телефонних розмов, як було щодо Зеленського-Трампа, так і щодо Порошенка-Путіна сьогодні — це трагедія.
Особиста трагедія, бо в підсумку викривається важка правда про справжню поведінку президентів на міжнародній арені, про невідповідність політичних образів і пропагандистських гасел реальним діям та кулуарним розмовам. Державна трагедія, бо вчергове отримує геополітичний удар Україна як держава, а інформаційний удар отримують ідеї реального спротиву російській агресії та співпраці з Заходом.
Переїзд шостого президента до державної резиденції у Конча-Заспі – це свідчення не лише бажання бути подалі від протестних акцій у столиці чи потенційного бажання оточення керівника держави дистанціювати його від прийняття рішень. Ми спостерігаємо політично-олігархічну ізоляцію, або самоізоляцію. Це також свідчення збільшення політичної дистанції між народом та владою, набуття рис традиційних політиків та стандартних президентів.
