Фото: Рубрика
«Турборежимом» у питанні ринку землі «Слуга народу» створила локальну політичну кризу. Ця криза була спричинена токсичним текстом базового законопроекту, нахальним і кулуарним його протягуванням, загальною незгодою і недовірою суспільства до пропонованої реформи, ігноруванням думки опозиції. Саме тому виникли тисячі правок та протестуючі під парламентом. Та й оскарження документу в Конституційному суді було аргументом. Тому владі залишається швидко або «домовлятись», або ламати Регламент ВР.
З іншої сторони, більшість парламентських противників законопроекту про ринок землі перетворюють питання на цирк і дискредитують парламент через неадекватне блокування його роботи. Навіть в умовах незгоди з текстом документу блокувати роботу ВР «пустими правками» на місяці заради лицемірного та цинічого піару – нічим не краще за «турборежим слуг народу».
На фоні цих двох «сил протистояння» відбувається важливий політичний процес всередині команди Зеленського. Якщо голоси будуть зібрані за рахунок «Слуги народу» (без Коломойського), «Довіри», позафракційних та можливо «Голосу», то це може серйозно вплинути на апаратний конфлікт Богдана з Єрмаком аж до відставки одного з них. Якщо ж голосів за законопроект не знайдеться, то це вплине на відносини Зе не лише з МВФ, але й власною фракцією, що може наблизити достроковий розпуск ВРУ, або, як мінімум, імперативний мандат.
Питання з звільненням директора НАБУ має дві площини.
З юридичної точки зору підстав для звільнення Ситника згідно закону нема, хоч він і в «реєстрі корупціонерів». Тому якщо депутати хочуть такого звільнення, то їм напевно прийдеться змінювати закон про НАБУ. Або порушувати закон. Або щось мутити з аудитом задля негативної оцінки роботи Бюро. А це спричинить ускладнення співпраці з МВФ та іншими інституціями.
З політичної точки зору ініціатива понад 200 депутатів – це елемент боротьби Коломойського/Авакова проти «соросят» (частини Заходу") і за вплив на Зеленського та інші державні інститути. Нардепи груп Коломойського та Авакова виступають відкрито і проти НАБУ, і проти "соросят", і проти громадських активістів, і проти МВФ/Заходу. Таємно за відставку Ситника може виступати і Зеленський, щоб поставити на НАБУ більш "свою людину". Саме цим можна пояснити, що серед підписантів є і люди з так званої "групи Разумкова" (що є групою наближених прихильників Зеленського).
Та історія вже показувала, що один дзвінок з Вашингтона здатен зупиняти ініціативи несуверенної влади як це було при Порошенку. Але головне питання: чи буде дзвінок? Бо заява G7 — це ще не дзвінок.
Яку країну будує Зеленський та його команда досі не зрозуміло. Ані публічної візії, ані стратегії. У внутрішній політиці імпровізаційний хаос, де чомусь апаратні конфлікти всередині команди є важливішими. У зовнішній політиці ідеологічна пустота, в якій незнання що хочемо від наших партнерів; продовження політики на втрату суверенітету та проактивності у діях та заявах.
Комусь потрібне додаткове підтвердження, що і в уряду нема чіткої стратегії управління?Вони тільки розділили декілька міністерств, а тепер планують їх з'єднати назад. Маю надію подадуть це як "дві блискучі реформи". А краще би зайнялись реальною економікою, створення унікальних умов для радикального зростання малого/середнього бізнесу і відстали б від ФОПів.
Дубілет є одним з найкращих, або навіть найкращим міністром цього уряду. Демонструє відчутні результати у цілком токсичних умовах, позиціонує на відміну від інших міністрів та нардепів-«слуг" правильні пріоритети та ідеологію змін щодо бізнесу та держави, "не зашкварився". Він міг би розраховувати на справедливе підвищення… якби не його "зв'язок" з олігархом Коломойським.
Богдан втратив посаду голови Офісу президента. Зеленський замінив його на Єрмака.
По-перше, не факт, що Богдан не опиниться на якійсь іншій посаді. Згодом. Не факт, що він виключений з команди.
По-друге, Богдан сам винен. Своєю публічною поведінкою він набрав антирейтингу і токсичності. Своєю імпульсивною поведінкою зіпсував стосунки з багатьма депутатами, міністрами, іншими чиновниками, а, отже, втратив у ефективності, зокрема, парламентській. Що дуже контрастувало з Єрмаком і в сенсі покірності, і в сенсі стриманості. А останніми "ультиматумами" Богдан міг "втратити" і президента. Все це було питанням часу як і з Табачником в період Кучми.
По-третє, конструкція влади та формат владного консенсусу зміниться. Що буде видно найближчим часом у інших потенційних звільненнях. Коли стануть зрозумілі "замовники" звільнення. Богдан був потрібен у перший період стрімкого нарощення влади. Зараз наступає інший період з іншими пріоритетами. І, напевно, з іншими опорами президентської влади.
Відставка Богдана створює у Офісі президента "вакуум влади", адже Богдан виконував роль "спільного акціонерного товариства" і реального модератора дуже різних інтересів великих груп впливу. А тому неминуче почнеться боротьба за перерозподіл звільненого політичного простору.
Протягом останнього періоду працювала велика "антиБогданівська" коаліція. В Зе-команді проти нього працювали Єрмак і Баканов. "Соросята" традиційно критикували вже екс-главу ОП за усі "проколи", хоч саме йому було довірено протягування декількох важливих для Заходу законів. В певний момент і для Коломойського Богдан перетворився з "напівпровідника" на "стіну". Єдиним "щитом" для нього був Зеленський, але і його через власну поведінку він втратив. Тепер буде важливо чи послабиться в команді позиція людей, яких підтримував Богдан, зокрема, голови ГПУ Рябошапки та голови уряду Гончарука. Бо ж, як відомо, Єрмак закликав Зеленського розглянути звільнення Гончарука.
Що далі? Сумніваюсь, що настільки великий "шмат роботи" буде підібраний Єрмаком, хоча в узгодженні інтересів різних груп впливу він може бути більш ефективним. Новий голова ОП, швидще за все, продовжить і можливо навіть більш активно буде займатись зовнішньополітичними питаннями, зокрема, "Донбасько-Нормандськими справами", а також контактами з "великим Заходом". Звичайно, збільшення його апаратного впливу спричинить прихід ще більшої кількості його людей до влади, а як відомо Єрмак не лише має невеличку групу нардепів у парламенті, але й вже успішно рекомендував голів ОДА в Донецькій, Луганській, Миколаївській областях, брак участь у останньому "кастингу" міністрів в уряд, залагодив "ситуацію з Кличком" і т.д. Та усі екс-сфери Богдана навряд він закриє, бо мова йде аж про парламент, уряд і суди.
Голові фракції "слуг" у парламенті Арахамії теж вже пора у відставку. Своїми заявами він наносить шкоду і президенту, і власній фракції, і країні.
Зовсім нещодавно цей екс-член команди Порошенка у стилі Азарова розповідав, що нам потрібно відмовитись від економічної інтеграції з ЄС. Тепер він заявив, що подачу води в окупований Крим можна обміняти на якісь поступки зі сторони РФ щодо Донбасу, тобто що можна якісь ефемерні і майже нереальні політичні поступки щодо Донбасу обміняти на "прощення" окупації Криму. Людям професійним у сфері міжнародних відносин на відміну від Арахамії відома норма міжнародного права, що саме окупант несе усю відповідальність за ситуацію на окупованих територіях (вклюно з водою і пенсіями). А тому подачею води в Крим ми фактично знімаємо з РФ та Путіна відповідальність за їх злочини.
Головні проблемні моменти з інтерв'ю Зеленського "Інтерфакс-Україна".
Зеленський вважає своїм головним завданням "не втратити країну", а мир на Донбасі головним об'єднуючим фактором. Насправді ж, Зеленського обирали з зовсім іншим запитом і зовсім іншими очікуваннями. Ми вже зберегли державу у 2014-2015 роках і це було завдання попередньої влади. Перед Зеленським стояло питання радикальних реформ, що зламали б систему і здійснили б прорив країни в економічній площині. Але президент намагається пояснити чому щось не вийде замість того, щоб малювати ще більш амбітні плани. Саме економіка та успіх країни є об'єднуючим фактором, а неоднозначні версії миру лише розколюють.
Зеленський сподівається, що протягом 4 років рівень середньої зарплати в Україні наблизиться до рівня зарплат в Польщі. Але з чинною репресивною податковою політикою проти малого і середнього бізнесу цього ніколи не буде. З такими заявами особливо: "Щоб заробітчанам все, що вони там заробили, було вигідно обкласти податком", тобто знищити єдиного реального інвестора країни.
Зеленський заявляє, що Путін хоче закінчити війну, а місцеві вибори на Донбасі можливо провести вже у 2020 році, що очевидно "бажаним за дійсне". Путін не закінчить її ніколи, бо його мета – це контроль над усією Україною. Путін може хотіти лише повернення Донбасу в Україну на вигідних для РФ умовах, щоб почати нову фазу тиску на країну. Ми чудово бачимо, що Путін досі не виконав жодного пункту останньої "Норманді" і ще й має нахабність у чомусь звинувачувати Україну. Продовжуючи вбивства та постійні обстріли.
Хтось у команді президента переконує його підтримати політику на згортання свободи слова в країні. Саме цим можна пояснити різкі заяви Зе щодо ЗМІ та Telegram-каналів. Найбільше здивувало, що проти Telegram-каналів в якості аргументу Зеленський висловив думку, яку проти нього на виборах використовував Порошенко (про непрофесійність і хірурга). По суті, Зеленський сам закладає "бомбу" під усіх непрофесіоналів у політиці разом з собою.
Зеленський заявив, що не бачить в Україні впливу Сороса. Це означає, що президент або обманює, або непоінформований про реальний стан справ не лише в Україні загалом, але у власній команді, фракції та в уряді.
Зеленський сказав, що відчуває вину за "зашкварених" членів фракції "Слуга народу". Але чомусь Іванісов, Яременко і інші залишаються у фракції.
Зеленський вважає, що якщо у справі Шеремета не вистачить доказів, то правоохоронці як мінімум мають вибачитися. А насправді мінімумом тоді буде звільнення Авакова і вибачення Зеленського перед народом, що прийшов на прес-конференцію у потенційно "пустій справі", чим її і легітимізував.
Коболєв пропонує приватизувати "Нафтогаз", щоб вирішити питання його високих зарплат і премій. Вітренко теж дає "грізні інтерв'ю" про те який він видатний і незамінний.А я пропоную вирішити питання зарплат/премій звільненням Коболєва та Вітренка. І приведенням зарплат до адекватного рівня.
Заявляти, що з приходом Єрмака нас автоматично очікує якийсь "проросійський розворот" — це те саме, що стверджувати, що на "Нормандській зустрічі" Зеленський капітулював перед Путіним. Ризики звичайно завжди є, але поки жодних сигналів їх втілення нема. Враховуючи, що шанси на поступки з сторони Кремля мінімальні, нас навряд очікує якийсь серйозний прогрес на Донбасі і буде "нова проукраїнська тактика".
Чи обєдн'ює щось сьогодні політиків з фракцій Коломойського, Тимошенко і Медведчука? Спроба "під соусом" законопроектів та пропозицій щодо врегулювання "іноземного лобізму", "діяльності іноземних агентів" нанести черговий нищівний удар по усім громадським організаціям, а особливо антикорупційним, навколореформістським чи грантовим.За "порошенківським" е-декларування активістів йде спроба тиску за кращими російськими зразками.
Виклик та участь Ахметова на допиті в НАБУ – знакова подія сама по собі. За Зеленського собі дозволили те, що не дозволяли за Порошенка. Незалежно від суті справи, статусу олігарха і реальної причини цього допиту.
Доки Зеленський і Єрмак не скажуть з ким зустрічались в Омані у суспільстві виникатиме сумнівна конспірологія. Яку продукуватимуть ЗМІ і всі охочі. І доти суспільство матиме моральне право всерйоз сприймати версії про Медведчуків, Патрушевих, західні спецслужби чи інвестиційно-земельні фонди.
