download?file_guid=96941

Фото: Texty


Повністю неприйнятну заяву нардепа-«слуги" про собаку-газ на геть несмішну тему про тарифи fb-спільнота чомусь перетворила на комедію. При цьому, мимоволі допомагаючи владі відвернути увагу від найважливішого.

По-перше,заяву нардепа треба не висміювати, а вимагати його виключення з фракції.Це не лише показує відсутність в цього нардепа або розуму, або елементарної людяності. Це показує аморальність нардепа, який радить проблему бідності і завищених тарифів, що були створені попередніми владами, долати самотужки через продаж собаки, друга, члена родини, а потім і умовної нирки.

По-друге, перетворення заяв нардепа на меми і жарти цілком відвертає увагу від того, що "зелена" влада досі не збирається виконувати власні обіцянки і вирішувати питання завищених та корупційних тарифів.Поки що, обіцяне зниження тарифів на 30% виглядає арифметичним фейком, бо у платіжках жодних змін не помітно. За рахунок сепаратної оплати абонплати тарифи локально могли навіть зрости. І найголовніше – за жартами ми випускаємо з поля зору, що фактично запроваджений новий "Роттердам+", а саме "Амстердам+", тобто пакет схем з закупівлі газу через "європосередників" та нового ціноутоврення.Корупційних схем, користь з яких буде мати вже і нова влада.І яка в середньостроковій перспективі спричинить ще більше зростання тарифів.


Декілька місяців назад писав про 12 членів команди Зеленського, щодо яких було достатньо претензій, щоб вимагати їхньої відставки. З того часу звільнили голову РНБО Данилюка і майже звільнили міністерку громад Бабак. Такі ж чиновники Офісу президенту як Мендель, Богдан та Дніпров, міністри Аваков, Пристайко, Маркарова, Милованов, Кулеба, Загороднюк чи голова "Укроборонпрому" Абромавичус продовжують перебувати на посадах.

Зараз до списку можна додати ще 12 осіб. Голову уряду Гончарука та міністрів освіти Новосад, соцполітики Соколовську та культури Бородянського. Голову ГПУ Рябошапку та СБУ Баканова. Голову НАК "Нафтогазу" Коболєва та його партнера-виконавчого директора Вітренка. Заступників голови Офісу президента Ковалів та Смирнова. А також "премійщиків" Лещенка та Наєма. І це не згадуючи "зашкварених" нардепів-«слуг" як Яременко, Іванісов, Брагар чи Ясько. Чи провальної комунікаційної-«telegramної" команди Офісу президента.

Але в Зеленського планують дещо інші звільнення. І геть не кращі призначення. До прикладу, замість двох майбутньозвільнених міністрів вже планують завести людей Ахметова. Ще більше посад планують віддати людям Пінчука. І Веревського. Такий от олігархічний консенсус "зеленого кольору", який колективно цементують кадри з режимів Януковича, Порошенка і Зеленського.


Слабка-мягкотіла позиція Зеленського щодо Ірану поки не дає результатів.

Як стало відомо з слів Зе Іран пропонував по 80 тисяч доларів компенсації за кожну жертву з літака МАУ, хоча розмову треба починати з 1 мільйона доларів. Ще й якась незрозуміла ситуація з нашим доступом до "чорних скриньок".

Іран не підзабув про свій кривавий злочин. Він просто відчуває в собі силу тиснути на більш слабку Україну, хоча тут все має бути навпаки. Ми маємо готувати документи з міжнародними позовами проти Ірану навіть в якості посилення переговірної позиції по компенсаціям. Вже не кажучи про коаліційну координацію з країнами Заходу та більш сильну президентську риторику.


Навіть при Зеленському ТОПи його команди дозволяють собі прямі словесні перепалки, образи та підколи проти один одного. Та головні конфлікти відбуваються без присутності президента, а його здатність бачити і згодом ефективно "гасити" усі ці конфлікти викликає питання. Безпрецедентна влада та безпрецедентні рейтинги створюють неймовірні спокуси. З таким величезним "владним тортом" не зможе впоратись жодна людина. А коли можливість "відрізати" отримують цілі групи людей, то стаються "малі війни".

Проти кого воюють? По-перше, Захід та частина Зе-команди проти Авакова, на користь якого методично почали з'являтись оперативні матеріали у справі Шеремета. По-друге, частина Офісу президента та Аваков проти директора НАБУ Ситника, що тримається завдяки захисту Заходу. По-третє, Єрмак та Баканов проти Богдана, якому у протистоянні починає плече підставляти Аваков. По-четверте, ще й низка конфліктів Офісу президента з Разумковим та Арахамією.

Конкуренція та конфлікти у владі є нормою. Але критична маса внутрішніх проблем (падіння рейтингу, "зашквари слуг", економічна криза, "капкан олігархів", саботаж реформ) та зовнішніх загроз (коронавірус, агресія РФ, співпраця з МВФ, вибори в США, Іран-Оман), що посилена тиском опозиції та внутрішніми чварами створює для президента надскладний фон для прийняття і особливо втілення рішень. Тим більше, коли рішення є токсичними.


Команда Зеленського просуває репресивні та тоталітарні законопроекти про медіа та дезінформацію. Планує наступ на Telegram з метою його дискредитації, а згодом закриття в Україні. Через кіберполіцію почала переслідування "анонізаторів", тобто осіб, що використовують законні VPN-сервіси. Пропонує посилення оподаткування соціальних мереж та Youtube. У парламенті за підписом спікера вводиться в дію розпорядження, що унеможливлює демонстрацію опозиційних поглядів у ВРУ через написи на одязі, плакати, гучномовці і т.д.

Втілення "гітлерівської ідеології" у сучасних "путінських традиціях"?


А ті, хто тішаться, що рейтинги Зеленського і "Слуги народу" трохи впали також тішаться і тому, що ці рейтинги перетекли до, у тому числі, "Свободи", "Батьківщини", партій Медведчука, Шарія та "Опоблоку"?


Підсумки Ради 4 лютого: Засідання продемонструвало, що Зеленський поступово втрачає контроль над власною фракцією. І ця втрата контролю є наслідком змін "доль" його олігархічних та міжнародних партнерів.

По-перше, показовими стали голосування за конституційні законопроекти. Лише 197 "слуг" дали свої голоси за пропозицію Зеленського зменшити кількість нардепів до 300 та запровадити виключно пропорційну виборчу систему (вбити мажоритарку). Також лише 208 "слуг" підтримали ідею розширення повноважень президента щодо призначень в НАБУ, ДБР та регуляторних органах. Законопроект про "злодіїв в законі" теж, але вже по ділу забанили. Складається стійке враження, що саботували відповідні рішення групи Коломойського та Авакова. А про поглиблення конфлікту президента з ними свідчать як маневри щодо голови МВС, так і заява про підтримку законопроекту щодо "Привату". Якщо це гострі торги, то вони мають здатність швидко перетворюватись у щось більше, а тому не дивно, що Зеленський заповнює послаблення взаємодії з Коломойським підсиленням взаємодії з Пінчуком, Ахметовим та іншими.

Якщо дії депутатів Коломойського можна пояснити приватними інтересами, то чому у фракціях Порошенка, Тимошенко та Вакарчука виступили проти цих двох конституційних законопроектів не зрозуміло. Виходить, що вони "тримаються за депутатські крісла", намагаються зберегти можливість до повернення мажоритарки та не переживають за легітимність НАБУ та ДБР. Можливо це випадковість, або домовленість, але внаслідок "конституційного демаршу" цих фракцій голоси були добрані серед депутатів Медведчука. Здобули?

По-друге, депутати провели кадрову ротацію. Замість міністерки Бабак, що є частиною командою "Самопомочі" і підписувала заяву проти Томосу, посаду обійняв Шмигаль, якого деякі асоціюють з Ахметовим. У цьому питанні депутати Зеленського та груп Коломойського-Авакова поки були єдиними.

Та на підході низка кадрових ротацій в уряді та в ОДА за рахунок різних груп впливу, що буде не менш серйозним тестом для монобільшості. Як і законопроекти щодо ринку землі, децентралізації, "Привату", Трудового кодексу та Регламенту ВР. Потенційний провал цих законопроектів прямо пропорційно переконуватиме Зеленського до ідеї дострокових парламентських виборів на яких за допомогою нового Виборчого кодексу йому буде легко очистити фракцію "слуг" від "коломойських-авакових" та неслухняних мажоритарників. Або принаймні почати процес довиборів депутатів з Донбасу та Криму. Та тут вже також впреться в наявність в Зе рейтингу, фінансів та медіа ресурсу.


Прокоментував для ПравдаТУТ Львів тривалу відсутність у Львівській області нового голови Львівської ОДА.

А мова не лише про проблеми з регіональною політикою в Офісі президента. Проблеми з вузьким колом запасних та складністю кадрових політичних компромісів у Зе-команді, небажанням багатьох кандидатів йти на посади та "розлучатись з бізнесом", невизначеністю з реформою децентралізації. Не лише про особливе ставлення багатьох на Львівщині до президента. Але й про те, що деяким відсутність керівника може бути вигідною, адже саме у "мутній воді" і невизначеності найзручніше підвищувати корупційні ризики.


У останніх соціологічних опитуваннях є декілька цікавих моментів.

По-перше, усі можуть пересвідчитись в тому наскільки далеко їх персональні "інформаційні бульбашки" від реального сприйняття процесів великими групами громадян України. Попри усю критику новорічного звернення Зеленського 64% українців оцінили його позитивно, а негативно лише 13%, що на сьогодні співмірно з рейтингами двох партій, "Євросолідарності" та "Голосу".

По-друге, головним переможцем першого періоду правління Зе-команди є дві людини, а саме Зеленський та Разумков. Якщо позиції Зеленського поки є безсумнівними і значно сильнішими за усіх інших, то непоганий рейтинг довіри до Разумкова – це наслідок його спокійної, виваженої і компромісної поведінки на фоні скандального та часто неадекватного парламенту, урядовців та партій. У купі з серйозним впливом на велику групу ТОП-депутатів фракції та лояльністю до президента – це вже серйозна заявка на подальшу кар'єру Разумкова.

По-третє, запит на мир в якості вимоги до Зеленського не тільки зберігає першість, але й посилився на 6%. При цьому, як не дивно, миру найбільше хочуть мешканці Заходу України. Багато українців бачать в Зеленському ледь не єдиного політика хто здатен задовільнити цей запит, а тому це один з ключових стримуючих факторів від падіння рейтингу президента на фоні інших проблем. Лише після миру йдуть виклики корупції та соціально-економічні дилеми.

По-четверте, 89% українців не згодні з непомірно високими заробітними платами та преміями ТОП-чиновників. Цифра настільки консолідована та переконлива, що президента та уряд вже відкрили доступ до інформації і прив'язали зарплату чиновників до середньої ЗП в країні, зростання якісних показників до ВВП.


Обшуки на "1+1" — це перетворення війни "соросят" (частини Заходу) проти Коломойського на війну "соросят" (частини Заходу) проти Коломойського, але вже з застосуванням Зеленського як політичного інструменту.


Продати, зарегулювати, обкласти податком, або знищити – саме так поки виглядає економічна політика президента та уряду. І все це замість того, щоб будувати нове, відновлювати втрачене, створювати умови та можливості.

Все вже зрозуміло з репресивною податковою політикою, яку вони вирішили доповнити і знищенням головного інвестора країни через податки для заробітчан. Тепер ці 12 мільярдів $ підуть в "тінь", або будуть втрачені. Очевидні і спроби знищення малого та середнього бізнесу в інтересах олігархічного та транснаціонального. Чого тільки вартує фактичне знищення банківської таємниці.

На жаль, навіть приватизацію перетворюють у негативний інструмент. Сама по собі вона може мати і антикорупційний, і антиолігархічний ефект. Якщо цивілізована і якщо в адекватних межах. Але замість важливої обмеженої приватизації збиткових та неефективних державних активів сьогоднішня влада намагається перевершити усіх попередників. І вже публічно комунікує можливість продажу не лише прибуткових, але й стратегічних для національної безпеки активів. Серед них не лише порти, аеропорти чи земля, але й акції "Нафтогазу", "Укрзалізниці", "Укрпошти" і т.д. А це вже ризик виставлення на міжнародні ринки мізерних залишків нашого суверенітету. При цьому, виставлення дешеве, внаслідок втрати активами власної високої вартості.

В Україні своя помітна економічна криза через курс гривні, падіння промисловості, кредитні борги та інші макроекономічні проблеми. До цього додається ризик світової кризи, що вже була близько завдяки торгівельній війні між США та Китаєм і яка може стати ще ближче за умов пандемії коронавірусу. Але влада замість механізмів захисту країни займається її послабленням в певних інтересах. Замість вирішення проблем людей вона їм радить продавати собак.


На щастя, в команді Зеленського поки не побачили різниці між неприйнятною подачею води в окупований Крим і неприйнятним відновленням виплат пенсій для окупованого Донбасу. Хоча не побачила це лише частина Зе-команди, за виключенням 106 депутатів-«слуг".

У міжнародному праві є чіткий принцип і норма: усю відповідальність за все, що відбувається на окупованих територіях несе і забезпечує окупант. Тобто саме російський агресор як окупант має забезпечувати Крим водою, а Донбас пенсіями. Якщо Україна своєю політикою йде в розріз з цим правилом, то вона фактично визнає іншу правову ситуацію і інший режим відповідальності для Росії і Путіна. Ще й потурає плану Кремля, адже відновленням виплат пенсій є п. 8 ганебних "Мінських договорняків". Тому з позитивом сприймаю чіткі заяви Зеленського і що рішення не пройшло. Але питання є до 106 "слуг", 18 "батьківщинівців", інших позафракційних і "коломоїв": чому сьогодні голосували за частину "путінського плану" у ВРУ у співавторстві з нардепами партії Медведчука?