Переговорам з Путіним завжди передують кров від насилля та військово-політичні провокації. З великим болем ми згадуємо скільки наших Героїв полягло напередодні Мінських переговорів. Путін вважає своїм головним козирем силу і не пропускає можливість це продемонструвати через «криваві ванни». Все це він перетворює у настрої страху та шантажу за столом переговорів.
З наближенням «Нормандської зустрічі» 9 грудня кількість таких Путінських злочинів зростає. Його окупаційні адміністрації провокативно «встановили державний кордон з Україною» по території усієї Донецької області. Зростають обстріли з заборонених «Мінськом» озброєнь. Прорив російських диверсантів в наш тил завершився загибеллю двох наших Захисників. І це лише початок.
Кремль схилятиме Зеленського до токсичного компромісу. До базового втілення антидержавного Мінську-2. З додатковими газовими та іншими пастками. Вимагати втілення всього цього в українське законодавство, щоб потім «розривати» та дестабілізувати українське суспільство. В Путіна явно задоволені пониженням рейтингу Зеленського, адже це лише послаблює його переговорні позиції та внутрішню легітимність. Чим меншим є рейтинг, то тим більшим може бути бажання Зеленського до результативності «Нормандської зустрічі». І залишається лише сподіватись, що Зе не дасть скористатись цією слабкістю.
Замість зниження тарифів в Зе нам «продають» відео про їх зниження.
Падіння рейтингів запекло і тема тарифів повернулась з забуття. Знову обіцянки і «розноси». Президент вирішив перекинути негатив відповідальності на уряд. І заспокоїти усіх відео-обіцянкою. Та усім зрозуміло, що відео «ситий не будеш». Від відео дебілів чи ґвалтівників в уряді чи серед депутатів менше не стане. Від відео цифри в платіжках чи ціни в магазинах не зміняться. Як і тарифи.
У влади було більш ніж достатньо часу, щоб прийняти в «турборежимі» необхідні закони у парламенті. Чи щоб рішення прийняв уряд. Чи НКРЄ. Але чомусь реально важливе питання для громадян України не було пріоритетом. А обіцялось інше. І готові напрацювання-законопроекти їм були передані дуже давно.
Apple у роботі своїх додатків вже декілька днів як позначає окупований Крим як російську територію.
А де протести під магазинами компанії? Представники патріотичних партій вже викинули свої IPhone та інші Apple-продукти?
Традиційне закінчення «медових 6 місяців» влади завершується прискоренням падіння її рейтингів. В Зеленського розуміють, що частково він продовжується триматись на очікуваннях щодо миру, політичних реформ та «посадок». Найбільший короткостроковий ризик для рейтингу Зеленського – це не тільки «Нормандська зустріч», але й соціально-економічний пакет.
Але на рейтинг впливають і деякі інші «наскрізні уявлення» електорату. Такими уявленнями є довіра до Зеленського (переконаність у його чесності) та віра в Зеленського (форма сподівання на «він зробить краще»). Ця довіра і віра – основні причини обрання Зеленського президентом у купі з злістю людей на будь-яку стару політику. Це як основний ресурс зростання його рейтингу, так і одна з головних причин його падіння. Він падає, бо люди перестають йому довіряти і перестають у нього вірити. Це тонкий нерв, що притаманний українському суспільстві в очікуванні «манни небесної». Люди перестають менше вірити Зеленському, бо бачать, що він переходить межі обіцянки «кінець епохи брехні». Люди перестають вірити в Зеленського, бо він не забезпечує виконання власних же обіцянок в очікувані строки. Забуває про деякі з них.
Олігархи та екси непокарані, реформи сумнівні, податкові репресії безсумнівні, кількість коштів у кишенях далі зменшується, а рух до справедливості чітко так і не позначений, майбутнє таке ж хмарне. Зеленський розуміє, що Порошенко з майже відсутнім рейтингом досидів до кінця терміну. Але Зеленський розуміє і проміжні ризики падіння рейтингу. Після Порошенка вимоги до Зеленського є вищими. Від нього очікували не просто кращого, а іншого, від нього очікували змін правил гри, а не спроб зафарбувати систему у зелений колір і гри по її правилам. Очікували, що головним партнером нової влади буде народ, а не чиновники. Тим більше, не очікували, що така кількість чиновників Порошенка стане частиною нової влади, а стільки елементів його політики будуть продовжені. Тому Зе поступово отримує і антирейтинг Порошенка.
Українські влади не вміють реагувати на критику. І роблять одне і те ж.
Що Порошенко, що Зеленський не сприймають критику. Критика – це блискуча можливість отримати зворотній зв'язок від суспільства, зрозуміти свої помилки і відреагувати правильними та очікуваними суспільством кроками.
Та замість того, щоб змінювати свою політику, влади роблять зворотнє. Вони дискредитують, або тиснуть на критиків, що у такій свободолюбивій країні як Україна завершується Майданами і Ростовами. А також нарощують пропагандистські зусилля з масового зомбування населення. Замість «кінця епохи брехні» постає «безкінечна епоха брехні». За Порошенка тиск робився фізично, а за Зеленського «придушити свободу слова» хочуть технологічно. Але як Порошенко, так і Зеленський вважають що виправити ситуацію з критикою і падінням рейтингів можна посиленим відео чи іншим піаром, активізацією бото чи телеграм-ферм. Ніби-то після поширення позитивної інформації в людей зміниться реальна життєва ситуація. Реальна ситуація в кишенях, холодильнику та з соціалкою швидко перемагає брехню з телевізора. Але вони пробують. Розповідають, що поразки – це насправді перемоги. Що винен хтось інший. Не вибачаються за власні проколи. Не карають «відступників» з своїх команд. Зате закручують одні Телеграм-канали і відкривають свої (як «Світлий лицар»).
Зеленський записав чергове відео та дав інтерв'ю західним ЗМІ.
Президент заявив, що сам факт проведення «Нормадської зустрічі» є перемогою. І мова навіть не тільки про те, що це не перемога. А в тому, що на зустрічі може бути досягнута глобальна угода про поразку країни. Тому це відверта спроба говорити на чорне біле. Навряд тут буде позитивний сюрприз. І Зеленський правий в тому, що його високі рейтинги добавляють йому сили на переговорах. Але цей рейтинг може посипатись якщо відбудеться Мінськ-3. У інтерв'ю президент позначив декілька правильних і принципових позицій: По-перше, про вибори за українським законодавством та повним доступом ЦВК, ОБСЄ, спостерігачів, ЗМІ, партій, і що відбуваються після виведення «бойовиків». По-друге, про необхідність ревізії Мінськ-2 в частині, щоб контроль над кордоном передував місцевим виборам. Зеленський нарешті висловив критику Мінська. По-третє, Зеленський позначив відмову від військового сценарію з своєї сторони. P.S. Але ми чудово знаємо, що РФ може формально підіграти цьому баченню, а в реальності ці українськи вимоги не будуть виконані. Путін любить таку оману.
Все це означає, що очікуваний Зе успіх зустрічі 9 грудня майже неможливий. Зеленський каже, що з Путіним треба зустрітись, щоб не бути як на біговій доріжці, коли біжиш і нікуди не рухаєшся. Тільки президент забуває, що бігаючи на місці на біговій доріжці людина набуває фізичної (воєнної) форми та додаткові сили, які можна використати в реальному житті. Зеленський, виходить, заперечує сенс того, що він сам робить. Каже, що на доріжці бігати нема сенсу.
Також президент підтвердив, що газове питання може стати частиною «Нормандської зустрічі», що однозначно в такому пакетному варіанті ще більше послаблює наші переговорні позиції. Українська сторона хоче транзитний договір на 10 років і виникає питання: де «червоні лінії» поступок у цьому питанні? Бо мова зараз і про відмову від судових перемог, і про прямі поставки газу з РФ.
Також у відео президент визнав, що намагався зробити подарунок НАБУ за затримання контрабандиста Альперіна. Тобто президент відкрито зізнається, що хотів зробити подарунок незалежному антикорупційному органу. На грані. До речі, Зе так радів і сприяв затриманню Альперіна, що виникає питання: а чому такого сприяння нема щодо олігархів та екс-ТОП-посадовців? Бо домовились?
Про тарифи вже писав вчора. Незрозуміло як Зеленський обіцяє зменшення тарифів у два рази, але не зараз, а через 1 рік. При цьому, обіцяє не за рахунок платників податків, що навряд взагалі можливо. Якась словесна розмитість.
Президент згадує багато цифр про виділені кошти на школи, лікарні, побудову мостів, хоча це обов'язок держави і нічим не особлива ситуація. Це починає виглядати як «перерізання стрічок», але у смартфоні, у піарному відео. Багато косметичних заходів. Але ж де очікувані структурні та системні реформи?
Що на це каже Зе? Що це фейкова «зрада». І що вона йде лише від «померлих політиків». Та ні. Вже 20% населення змінило своє ставлення. І змінили вони його не через Порошенка чи Тимошенко. А через дії Зе-команди. Це не гра на емоціях. І не хайп. Це бажання жити в нормальній країні. Нереалізоване. Майже 30 років.
Верховна Рада сьогодні у першому читанні дала поштовх черговій і значно потужнішій хвилі податкових репресій. У Раді прийняли пакет безпрецедентних в історії країни законопроектів 1209-1 та 1210.Як виявилось, скандальні закони щодо касових апаратів 1053-1 та кешбеку 1073 були лише «квіточками».Тепер ми за крок від політики на знищення бізнесу в Україні.
Мова вже не просто про тиск на малий чи середній бізнес. Це наступ на будь-який бізнес в Україні, що не тільки знищує наші інвестиційні перспективи, але й загрожує крахом економіки. Тому усі народні депутати, що підтримали ці два рішення, є не просто ворогами бізнесу. Вони є ворогами економіки України. І відповідальність за це несуть усі сторони. Включно з президентом. Лобісти фіскального свавілля часів Южаніної-Порошенка чи Азарова-Януковича починають «покурювати у сторонці». Усі їх найпотаємніші мрії вирішили втілити в порушення будь-якої логіки, і в порушення програми партії «Слуга народу». І підвищення рент для Ахметова не робить ці законопроекти корисними.
Що вони передбачають? Широку палітру для додаткового податкового тиску. Розширюють поле для перевірок і усі терміни їх тривалості. Встановлюють дискреційні, тобто невизначені повноваження для податківців, що призведе виключно до зловживань та корупційних поборів. Створюють для податківців можливість тиску навіть коли усі документи в порядку на підставі «підозрілої поведінки». В порушення Конституції України запроваджують формулу «платник податків завжди винен» та скасовує конституційне право громадян не свідчити проти себе згідно статті 63. Обмежують інші права бізнесу та платників податків. Запроваджують відповідальність платників податків навіть у разі технічних помилок. Скасовують відповідальність податкового інспектора за складені акти та неправомірні дії. Передбачають автоматичне продовження дії максимальних ставок податків та зборів без можливості їх перегляду в майбутньому, а, отже, посилюють податкове навантаження. Запроваджують нові податкові штрафи. Будують «податковий рай» для ДФС і «податкове пекло» для бізнесу.
Хто оголосив війну бізнесу та економіці? 214-224 «слуг народу» серед яких усі найвідоміші депутати партії крім Беленюка, включно з внутрішньою групою Коломойського. 10-15 позафракційних, включно з Разумковим, Стефанчуком, представником «Самопомочі» Бакунцем. 8-15 «коломойських» з групи «За майбутнє», зокрема, Батенко, Констанкевич. Усі інші «проти», або «утримались».
Важко собі уявити щось більше парадоксальне, аніж спільну заяву фракцій Порошенка, Вакарчука та Тимошенко щодо «Нормандії» 9 грудня.
По-перше, Порошенко, що цією заявою виступає проти написаного, підписаного та лобійованого ним Мінськом-2. Особливий статус, виконання політичних пунктів перед безпековими, жодних компромісів щодо Криму – це «червоні лінії»? То навіщо особисто розробив і захищав роками як безальтернативний документ, де є особливий статус Донбасу в Конституції, де вибори йдуть перед контролем над кордоном та виведенням військ, де нема згадки про Крим? Частиною цієї спільної заяви мало б бути визнання провини Порошенка. А Зеленський, до речі, у останніх заявах позначив такі ж самі «червоні лінії». А щодо постанови про НАТО. Протягом 5 років екси саботували реальний перехід на військові стандарти НАТО, а тепер займаються спекуляціями на темі.
По-друге, партія Вакарчука, що здебільшого складається з екс і навіть чинних прихильників Порошенка. Що у період його президентства так само розповідали про безальтернативність Мінську-2, що його ніби-то не можна рухати через загрозу скасування санкцій, що Мінськ-2 ніби-то є перемогою. Подвійні стандарти? Спроба всидіти на обох стільцях і імітація бурхливої діяльності?
По-третє, Тимошенко, що була довго таким великим противником Порошенка, що останнім часом стала з ним все більше співпрацювати та координуватись. Вже навіть спільні документи з ним підписує після усіх заяв про його злочини, зради і геноциди. Біль минулого минув, як і псевдоворожнеча? Єдине, що варто справедливо відзначити, свою позицію щодо Донбасу Тимошенко будучи в опозиції до Порошенка і Зеленського не змінювала. Але не щодо Криму.
Голова МЗС придумав влучний термін Ruxitпро базовий інтерес України. Усі адекватні сили хочуть, щоб Путін залишив країну не лише з своїми військами, але й з людьми, практиками та радянською спадщиною.
Перед «Нормандською зустріччю», що за сприятливих умов могла стати інструментом деокупації, а за несприятливих умов може стати інструментом капітуляції України, важливим стає кожне слово і сигнал.
Перший пакет слів/сигналів окреслив Зеленський в інтерв'ю західним ЗМІ. Там він позначив декілька важливих і цілком правильних «червоних ліній». Другий пакет позначив голова МЗС Пристайко. Він відзначив, що готового тексту фінального документу поки нема і це часткова правда, бо проект документу є, але він буде коригуватись в «Нормандії». Пристайко доповнює перелік «червоних ліній» до України — це внесення змін до Конституції щодо Донбасу, компроміси щодо ЄС чи НАТО, відсутність контролю за кордоном чи повного спільного доступу ОБСЄ, прямий діалог з окупаційними адміністраціями Кремля. На цьому фоні, заява фракцій Порошенка, Тимошенко і Вакарчука виглядають як сумнівний політичний піар в умовах відсутності ідей та впливу на ситуацію.
Сукупність заяв української, російської та західних сторін свідчать про неможливість досягти спільного компромісу. Тим більше, такого, що був би вигідний Україні. А тому або якась з сторін неправдиво публічно комунікує власну позицію, або в Нормандії нас очікує стримана заява і лише початок затяжного процесу. Процесу, де буде тактика великої кількості малих кроків.
Зеленський вніс до парламенту законопроект проти «злодіїв у законі».
Давно назріла та дуже важлива ініціатива. Протягом останніх тижнів усі мали можливість пересвідчить у тому, яку силу і вплив має криміналітет на вулицях українських міст. Перестрілки і замовні вбивства стають надто регулярними. Україна продовжує бути одним з місць для міграції кримінальних структур з різних країн пострадянського простору. І якщо Зеленський не готовий наводити лад радикальними методами як це робив Саакашвілі у Грузії, то пора йти інституційним шляхом. І при цьому не допустити «переділу впливу» на користь силових чи правоохоронних органів. Загроза має викорінюватись цілісно.
P.S. «Злодіїв у законі» це має так само стосуватись як і «Злодіїв у політиці».
Що важливого за 2 дні наголосувала Верховна Рада?
Прийняла закон про перезавантаження ДБР (2116). За часів Порошенка політичний вплив на ДБР був розподілений між ним і «Народним фронтом». Після двох виборчих кампаній керівник цього органу Труба «перефарбувався» у надії на збереження посади. Після набуття чинності закону Труба та Ко нарешті будуть звільнені. Поруч з тим, нова модель управління в Бюро і нова процедура призначення його керівників означає, що політичний вплив влади на цей орган збережеться, бо квоти у конкурсній комісії свідчать, що більшість буде за президентом. Комплексної реформи цього вже правоохоронного органу не буде. Тому суттєвої різниці очолить цей орган Трепак, Монастирський чи хтось інший нема. Але питання з передачею «справ Майдану» закон вирішив, тут позитив.
Розпочала процес остаточного скасування депутатської недоторканності через бан депутатських імунітетів (2237). На жаль, цей процес може бути завершений фейковим скасуванням, бо внесений «Слугою народу» законопроект передбачає ускладнення процедури притягнення депутатів до відповідальності. В їх варіанті на всі дії щодо депутатів має давати особисту згоду голова ГПУ. Це неприйнятно, а тому альтернативний законопроект від «Голосу» тут був значно кращим.
Прийняла закон про так звану верифікацію соціальних виплат (1231), що запускає механізм перевірки статків мільйонів українців та втручання у їх приватне життя. Мова про тих, що отримують пенсії, субсидії, інші виплати. Більше виглядає не як «кінець епохи бідності», а війна з бідними. З потенційним порушення конституційних та персональних прав громадян, банківської та інших таємниць.
Підтримала законопроект 2233, що забороняє імпорт електроенергії із РФ за двосторонніми договорами. Поруч з тим, цей же закон відкриває можливість непрямого постачання електроенергії з РФ через Білорусь. Таке от маскування.
Прийняла законопроект №2045-1 про надання статусу та соціальних гарантій добровольцям, які брали участь в АТО та ООС. Дуже важливий і давно назрілий закон, що потребує декількох ґрунтовних правок. Ці правки мають унеможливити отримання статусу УБД особами, що не тільки реально не пов'язані з захистом країни на Сході, але й які воювали на стороні російського ворога.
В офісах партії Медведчука та в його охоронців пройшли обшуки. Окрім того, кажуть, що повним ходом йде пошук компромату на його оточення.
За часів Порошенка з Медведчуком йому вдалось налагодити співпрацю на темах голосувань у парламенті, контролю за інформаційними каналами, бізнесовими справами на скрапленому газі. Навіть координувались щодо теми президентських виборів і Бойка як потенційного спарринг-партнера у другому турі. За Зеленського ж проти бізнесів Медведчука були введені санкції, кум Путіна був виключений з переговорного процесу між Україною та РФ, Зе-президент публічно натякав про наявність доказів фінансування партії Медведчука з РФ, а на парламентських виборах «Слуга народу» відібрала половину мандатів «ОПЗЖ».
Наїзд Зеленського на Медведчука саме зараз не є випадковим, так як і прийняття закону про добровольців. В Порошенко розпочали підготовку до розпалювання можливого Майдану за підсумками «Нормандської зустрічі». Зеленський створює інформаційні приводи для пониження градусу незадоволеності з однієї сторони, але й використовує тиск на Медведчука як переговорний аргумент проти Путіна у «Нормандії». Це не єдиний аргумент для тиску. Кажуть, що до цього часу в президента не вносили до парламенту конституційні зміни в частині децентралізації, щоб не зірвати «Нормандську зустріч». Якщо Путін відмовиться йти на поступки в Парижі, то Зеленський може просунути відповідні конституційні зміни, в яких не буде Донбасу. Це знають в Путіна і розуміють, що Зе може бути готовий перекреслити плани Кремля на «особливий статус».
Замість того, щоб займатись реальною енергетичною незалежністю, посилювати енергетичну ефективність, стимулювати розробку власних родовищ екс-влада займалась політичним піаром та оманою. Зайвила, що Україна ніби-то більше не закуповує російський газ, хоча ми отримали той самий російський газ, але реверсом з Європи, за вищою ціною. Це була не просто політична, а фінансова схема, на якій деякі непогано заробляли. Тепер деструктивна політика екс-влади поставила нас в складну і програшну переговорну позицію щодо теми газу. А самі екси активно висувають «червоні лінії» щодо газу не тому що захищають національні інтереси, а тому що хочуть зберегти деякі схеми, які активно вибудовували попередні роки. Патова ситуація.
В Зеленського готові до втілення «Мінської зрадобомби-2».
Усі зацікавленим відомо, що саме помічник президента України Єрмак веде основні переговори щодо «Нормандської зустрічі» з Росією. Сьогодні він виступив у Лондоні на зустрічі Chatham House. І повідав, що в Зеленського не планують відступати від капітулянської політики екс-президента.
Єрмак заявив: По-перше, «за підсумками цього саміту ми готові внести на розгляд парламенту законопроект про продовження дії цього закону (ред – мова про закон про чинний закон про „особливий статус Донбасу“). А на початку наступного року ми готові запропонувати зміни цього закону. Серед змін – у першу чергу імплементація формули Штайнмаєра». Тобто команда Зеленського відступила від власної позиції про прийяття нового закону, а піддалась позиції Кремля про продовження дії чинного антидержавного закону, який рокав захищали і голосували фракції «БПП» і «Народного фронту» у парламенті. І як виявилось, зміни ці стосуються не ліквідації небезпечних для суверенітету норм цього закону, а доповнення цих норм ще однією токсичною, «штайнмаєрною».
По-друге, «Україна готова виконати положення „мінських домовленостей“, яке передбачає проведення конституційної реформи в частині децентралізації. Про жодну федералізацію не йдеться. Окремі райони Донецької та Луганської області можуть отримати додаткові повноваження. Але це ніколи не означатиме, що це буде федералізація чи якась автономія». Тобто команда Зеленського відступила від власної та все одно неприйнятної позиції, що особливий статус Донбасу має бути лише у законі, а не Конституції. В команді Зеленського готові до втілення наднебезпечного і катастрофічного пункту з Мінську-2, який розробляв Порошенко, і який так влаштовує Путіна. Особливий статус в принципі і тим більше особливий статус у Конституції – це ніщо інше як вигідна Кремлю позиція, бо це тривала бомба під суверенітет і незалежність України.
Якщо все, що сказав Єрмак, відповідає позиції президента та його команди, то на «Нормандську зустріч» їхати не можна. Тим більше, все це неможливо буде протягнути через український парламент. Буде шалений суспільний спротив.
На Майдані люди під прапорами «Європейської солідарності» протестують проти перейдення купи «червоних ліній», що прописане в «Мінську-2». Партійці Порошенка шизофренічно протестують проти пунктів документу, автором та лоббістом якого є Порошенко.
Це не турбує інших учасників акції? Для них не є переходом «червоної лінії» робити спільну акцію з людьми Порошенка, що причетні до формування підгрунтя капітуляції від «Мінська» і до «формули Штайнмаєра»? Якщо вони керуються інтересами країни, то вони мають видворити «порошенківців» з акції. У іншому випадку, це політичне лицемірство, цинізм і подвійні стандарти виключно у приватних інтересах.
