Починаючи з 9 грудня і до весни нас очікує наростання гострої політичної кризи. Ризик масових протестних акцій є дуже високим. Відкритий конфлікт всередині «Слуги народу» та по лінії Офіс президента-Уряд, що спричинений наростаючим «тертям» між Зеленського та Коломойського, є дуже високим. Тим більше, останнім часом Зеленський зіпсував відносини багато з ким в країні. Розпуск парламенту та ротація уряду стають все ближчими та вірогіднішими.Зеленський втрачає вплив. Після виборів він так само може опинитись без впливу.Влада сама викопала собі яму і слабкість до ударів, поставила себе на «розтяжки».
Чим буде спричинена криза? Одночасно. Потенційним неприйнятним компромісом на «Нормандській зустрічі». Спробою протягувати земельний законопроект у неприйнятній для більшості суспільстві редакції. Прийняттям чи неприйняттям рішень щодо долі «Приватбанку», що вплине на співпрацю з МВФ, а, отже, на фінансову та бюджетну стабільність. Наслідки газових переговорів та очікуване і без них потенційне зростання енергетичних та інших тарифів. Час, який громадяни давали в якості межі терпіння для Зеленського завершується. Між 6 і 12 місяцями правління рейтинг президента під найбільшою загрозою, бо гарні відео вже не перекриють платіжки і наявність «гнилі» на окремих посадах.
Що може зробити команда президента? Перезапустити команду, що означає почистити власні ряди від зашкварених та навести лад серед «слуг», залучити групи незалежних професіоналів, побудувати заново, або нові політичні коаліції. Це означає делегувати частину влади, з якою не можуть впоратись. Поставити на паузу найбільш скандальні ініціативи, провести їх ревізію, експертне та громадянське обговорення та напрацювати реальну стратегію та план дій. У іншому випадку, нас очікують непередбачувані політичні події і наслідки.
Команда Зеленського потрапила у декілька принципових «розтяжок».
Раніше ми вже бачили як Зе-команду на «розтяжку» між США і Китаєм поставили «Мотор-Січчю». Також на «розтяжку» між Трампом та демократами нас поставили справою Байдена та телефонною розмовою. Програли ми багато.
Тепер Зеленському доведеться вибрати між баченням МВФ щодо «Приватбанку» і співпрацею з Коломойським. Зеленському доведеться вибрати між баченням МВФ на земельний законопроект і народним спротивом цьому баченню. Зеленському доведеться вибрати між бажанням задовільнити велику частину населення маніпуляціями довкола запиту на мир та спротивом іншої частини населення, яка не готова на компроміси за межею «червоних ліній».
Зеленський потрапив у ситуацію, коли він втрачає при кожному виборі. Це наслідок відсутності стратегії, превентивної політики, відсутності власних проактивних ініціатив, а лише імпровізація-реакція на те, що відбулось. Серед того, що він може втратити: По-перше, у справі «Приватбанку» і так званого законопроекту «про заборону повернення колишнім власникам» або транш МВФ та набути діру у держбюджеті з погіршенням інвестклімату, або підтримку Коломойського, Авакова, "1+1" і стати безззахисним перед Майданом. По-друге, у земельному питанні втратити ледь не третину власного рейтингу, а це означає початок розпаду фракції у парламенті, команд в уряді та областях. По-третє, у справі Донбасу він взагалі ризикує втратою посади. Тимчасової у разі походу на президентські вибори за власною ініціативою. Або остаточною через Майдан.
Не маю жодного сумніву, що «зашкварені» були і є у кожній фракції українського парламенту. Чого тільки вартує засуджений за зґвалтування Іванісов, що перед «Слугою народу» встиг поспівпрацювати як депутат чи кандидат з партіями Порошенка та Тимошенко. Просто на «слуг» компромат шукають усі зовнішні сили, а більшість з цього компромату зливають зсередини.
Та це не виправдовує, ані «слуг», ані мовчання з приводу них Зеленського. Скільки президент ще буде робити вигляд, що нічого не відбувається? Хай або публічно карає цих депутатів, або публічно їх зрікається. Це його відповідальність. Мовчання – це сигнал усій державі, що ці «зашквари» толеруються, і як наслідок це як інфекція поширюється на державу і суспільство. Особистого прикладу Зеленського мало. Мають бути і приклади покарання Зеленським депутатів, урядовців та олігархів-«відступників". Тим більше, виявилось, що до компанії скандалів додався ще й шокуючий факт, що один з "слуг" фігурує у справі про вбивство майданівця і 24 рази дзвонив тітушці. Це звичайно не пропонувати посадовцю США посаду міністра оборони "у жарт" Данилюком. І навіть не голова ГПУ, заяви якого спростовує його ж прес-служба.
Про відеозвернення Зеленського "Відверто з Президентом #3".
Добре, що президент започаткував такий постійний хоч і монолог-формат, бо його мовчання з приводу багатьох важливим тем було і є проблемою. Президент у відео справедливо акцентує на деяких здобутках (повернення за ініціативою РФ захоплених кораблів, добудова моста в Станиці Луганській, закон про бурштин) і якщо це відео буде щотижневим, то президенту складно буде формувати його без реальних перемог і кроків. Це буде стимулом робити більше реальних речей.
Що ж до змісту відео? По-перше, Зеленський заявляє що суть відео – це розповісти про вже зроблене, але половина відео – це обіцянки про майбутні дії щодо законопроектів про народовладдя, повернення Криму, відкриття пунктів швидкої допомоги та закупівлю нових швидких. Хотілось би "звіт, так звіт".
По-друге, деякі здобутки у відео є сумнівними. Зеленський хвалиться, що "дотиснули" Путіна щодо проведення "Нормандської зустрічі", але поки так і не зрозуміло який реальний позитив нам ця зустріч може принести, тим більше, президент каже, що до зустрічі ще треба готуватись. Очільник держави каже про зміни, що будуть внесені до земельного законопроекту щодо іноземців та лімітів, але посилається на ефемерну підтримку фермерів у бюджеті, якої реально нема і яка не зробить фермерів конкурентними на новому ринку. Президент правдиво каже, що бюджет прийняли швидко, але лукавить, коли каже, що цей бюджет не містить у собі "хотєлок". Зе-президент каже, що в "Слузі народу" мають бути лише порядні, чесні та професійні, що вже виключили 3 поганих депутатів, але чомусь не коментує усі інші неймовірні зашквари і відсутність виключень за них. Те саме стосується і сумнівної в деяких елементах демонополізації спиртової галузі. Також згадується готовність до зими, що і так є обов'язком влади.
По-третє, коментування подій. Президент згадав про загиблих воїнів і йому це потрібно робити частіше. Не можна за спробою "улестити" Путіна замовчувати злочини, які Росія щодня вчиняє проти України та її Героїв. Не оминув увагою президент і ДТП за участі "дитячого уповноваженого" Кулеби. Під час відео Зеленський декілька разів акцентує, що не переходить пішохідний перехід на червоне світло. Але в ситуації з Кулебою він обмежується лише співчуттями і побажаннями здоров'я і не згадує, що чиновник сам поїхав на червоне світло.
Неймовірна українська соціологія від неймовірного суспільства.
82% виборців вважають, що вони зробили правильний вибір – і у першому, і в другому турі президентських виборів, і особливо на парламентських виборах. При цьому, 63% не знають хто обраний на їх мажоритарному окрузі. Та ситуація, коли партійний бренд поки вирішує майже усе, а все інше поки не має значення. Діями своїх партій у парламенті задоволені 41%, а незадоволені 11%, що означає, що партії здебільшого відповідають запитам власних електоратів, а, отже, найближчим часом перетоки можуть бути хіба від партії "Слуга народу".
36% громадян вважають, що Україна рухається у правильному напрямі, 39% впевнені у протилежному. Це найнебезпечніший показник для Зеленського та його партії, адже він є системним індикатором сприйняття політики і він вперше за часи його правління перейшов у перевагу негативу над позитивом. Крім того, цей показник впав вже на більш ніж 20% за останні два місяці. Чітка тенденція. Навіть серед виборців "Слуги народу" 25% вважаються теперішній курс неправильним, а тому це лише питання коли вони змінять політичну орієнтацію. При цьому, виборці партій Порошенка та Медведчука тут синхронні.
Українці також розчаровуються у "нових політиках" і непрофесіоналах. 41% негативно ставиться до того, що більшість новообраних депутатів ніколи не займалися політикою. Вважають це позитивом 24%. Після виборів негативом це вважали лише 25%, 35% оцінювали як позитив, тобто ситуація погіршилась на 15%. Серед виборців партії "Слуга народу" вже 25% вважають це негативом. Це означає, що нас може очікувати відкат і можливість реваншу "старих".
В Зеленського є додатковий привід думати над розпуском цієї Верховної Ради. 47% громадян України вже не задоволені тим, як працює зараз Рада, задоволені 34%. Цікаво, що серед виборців "Слуги народу" задоволені 51%, незадоволені аж 30%, а найбільш незадоволені виборців партій Медведчука "ОПЗЖ" (16% задоволені, 74% – ні) та Порошенка "ЄС" (15%, 75%), що у останньому опитуванні у майже всіх питаннях є, як не дивно, однодумцями. 40% підтримують формування монобільшості і 40% не підтримують, тобто значна частина електорату "Слуги народу" не підтримує монокоаліцію своєї ж партії. Так громадяни оцінили якість законів, гучність скандалів та політику монобільшості. Тим більше, 33% вважають, що відбудуться дострокові вибори парламенту.
У регіональному розрізі підтримка дій парламенту наступна: Захід (32%-49%), Центр (38%-44%), Південь (29%-53%), Схід (32%-48%), тобто на Заході і Сході як не парадоксально однакове, в Центрі трохи краще, на Півдні трохи гірше.
Більшість громадян не підтримують ринок землі (24 проти 58%), приватизацію великих державних підприємств виступають (22 проти 55%), легалізацію грального бізнесу (38 проти 49%). Окрім, землі приватизація також може стати електоральним ударом для Зе. Поруч з тим, більшість підтримує легалізацію видобутку бурштину (70,7 проти 13,4%) і оновлення ЦВК (48,6 проти 13,5%).
75% позитивно ставляться до рішення Зеленського ініціювання переговори з Путіним, негативно – 15%. Рішення щодо відведення військ від лінії розмежування підтримують 59%, не підтримують 26%. Тобто Зеленський чітко слідує не лише очевидному, але аморфному запиту на мир, але й виступає з іншими ініціативами у рамках цього мирного запиту. Цим можна пояснити його дивну і нічим необґрунтовану тягу до зустрічі з Путіним. Поруч з тим, ми маємо розуміти, що більшість пунктів Мінськ-2 не підтримуються українцями. Тому, можливо, він намагається відіграти усі запити на мир, щоб зберегти одну частину електорату, але потім мати як пояснити неможливість втілення токсичного компромісу, щоб не втратити другу частину електорату. Дуже ризиково.
Найбільш гострі, небезпечні та проривні події в українській політиці часто відбуваються тоді, коли їх ніхто не очікує та не прогнозує у певний момент. І часто не відбуваються тоді, коли їх усі довго очікують і прогнозують.Це стосується як головних подій кожних президентських чи парламентських виборів, так і Майданів з подіями, що їх запускають. Випадок тут є першим режисером.
Найбільшим дестабілізаційним випробуванням найближчого періоду однозначно має бути "Нормандська зустріч" 9 грудня. Ризик протестних акцій зрозумілий усім учасникам переговорів. 30% українців проти будь-яких домовленостей, ще 50% мають у голові окремі "червоні лінії". Ті, хто бажає дестабілізації в Україні, будуть підтримувати повне виконання антидержавного Мінську-2. Ті, хто враховує внутрішньополітичну ситуацію і не бажає дестабілізації України, буде наполягати на ревізії Мінська-2, тактиці "малих кроків" замість оголошення чи підписання всеохопних "дорожніх карт", тактиці припіднесення поразки у виграшних тонах. Бо усі розуміють, що будь-який токсичний договорняк ще треба протягувати через український парламент, що майже нереально і поки нікому не вдалось. І якщо позиція України та європейських партнерів є ще більш-менш прогнозованою, то тактика Росії залишається питанням дискусійним. Вона може хотіти як капітуляції, дестабілізації, так і "замороження конфлікту". І в цьому Зе переконається у колективному чи двосторонньому форматі. Та очевидно, що 9 грудня – це лише початок. У будь-якому випадку публічна частина домовленостей не буде мати всеохопний характер. Це будуть фрагменти.
Зеленський знову намагатиметься втримати свої політичні рейтинги. На Банковій побачили погіршення соціології і саме тому з'явилось відео з президентом №3, почастішали точкові дописи Зеленського щодо соціальних питань (зарплат вчителям та медикам) і корупційних питань (щодо контрабанди та Альперіна). Активізація гучних кримінальних справ також може бути частиною цього процесу. Але люди і до цього поступово звикають. Відео та гучними процесами вічно "ситий не будеш". Тому очікую щось новеньке. Бо змінювати репресивні та скандальні елементи своєї політики вони поки не хочуть.
Українська економіка наприкінці 2019 року демонструє зростання на 4,2%, а уряд у бюджеті закладає прогноз менший за реальність, тобто 3,7%.
Уряд планує не пришвидщувати, а сповільнювати економіку? Навряд. Але зростання він боїться. Якщо у питанні війни ми знаходимось у полоні "Мінського капкану", то економіка знаходиться в капкані "фінансових афер" Яресько та Ко за часів попередньої влади. Саме завдяки їй на нас затягли "зашморг" у вигляді VRI облігацій, які стали для нас важким "податком на зростання". Тобто чим більше зростає наша економіка, то тим більше мільярдів $ ми маємо виплачувати тим, що хто скупив ці цінні папери. І як кажуть серед них не лише західні інвестори. Але й деякі екс-ТОП-посадовці. Але правоохоронні органи чомусь цієї антидержавною схемою не цікавляться. А уряд публічно не комунікує бажання викупити цей "зашморг". У новій владі часом нема "інвесторів" цього VRI-проекту?
"Політичне свінгерство" по-українськи.
Народні депутати від партій Зеленського, Тимошенко, Медведчука та групи Коломойського спільно подали законопроект про відновлення пенсій для мешканців окупованого Донбасу. Тобто вони у такій цікавій і майже парадоксальній компанії пропонують виконувати аж п. 8 Мінську-2 без виконання безпекових та інших пунктів. В нас токсична "Нормандська зустріч" вже відбулася чи то якийсь превентивний "київський договорняк"?
Екс-голова адміністрації президента Порошенка, Райнін, став головою харківського осередку партії Медведчука. Активна взаємодія та рівні парламенту та деяких місцевих рад, до прикладу, одеської облради, триває. А найбільш активна була за екс-президента, коли співпраця була щодо президентських виборів, голосувань у парламенті, контролю ЗМІ та скрапленого газу.
Жодного сенсу у особистій зустрічі Зеленського та Путіна нема. Путін – кривавий агресор з чіткою стратегією та цілями, в якого вже заявили, що вимагатимуть неприйнятного "прямого діалогу з Донбасом". Путіна неможливо переконати, неможливо зачарувати, неможливо посіяти у ньому ані краплі совісті. Присутність європейських партнерів тут не є неймовірною допомогою, але, все таки, це фільтр від геть неадекватних вимог, маніпуляцій та оман від Путіна.
P.S. Хіба б Зеленський міг Путіна "натовкти". Але той дзюдоїст з досвідом.
Стільки скандалів і зашкварів у різних політичних партіях. Скандалів, які можна було б уникнути якби в партіях проводилась хоча б елементарна без пекова перевірка на критерії доброчесності, політичне та інше минуле і т.д.
Таке враження, що скоро дійдемо до ідеї, що усі кандидати в народні депутати перед включенням до списків та мажоритарних округів мають проходити обов'язкові перевірки міжнародних експертів чи громадських організацій як це, до прикладу, робила Громадська рада доброчесності у судових конкурсах.
Між жорсткою, аргументованою та справедливою критикою президента і прямими неадекватними погрозами його життю є велика різниця.
Перше — нормальна і необхідна частина демократичної країни. Друге — неприпустимий перехід меж моралі і закону, що за жодних обставин не може бути виправданий. Можна вимагати політичної та кримінальної відповідальності посадовців за їх дії, але навіть словесне посягання на життя — це порушення найважливішої "червоної лінії" у світі. І фігурантки скандального відео цю межу перейшли.
Погіршення соціології – останній політичний шанс для Зеленського та Ко.
Наявність високого рейтингу для Зеленського відігравала декілька цілей. По-перше, цементувала та склеювала команду. Чим більший рейтинг в Зеленського, то тим менше внутрішніх протиріч в уряді та фракції "Слуги народу". Прискорення падіння рейтингів (20% за 2 місяці) стимулює бунт мажоритарників та "коломойських" у команді Зеленського. Та й "зеленських" також.
По-друге, давала йому сміливість-нахабність на проштовхування непопулярних кроків і щодо податків, і щодо землі, і щодо Донбасу. Внутрішньополітичні позиції Зеленського настільки сильні завдяки рейтингу, як і його зовнішньополітичні позиції у переговорах щодо Донбасу. При зниженні рейтингу падає не тільки його легітимність, але й легітимність його рішень / пропозицій, а, отже, ризик протестних акцій пропорційно зростає, а будь-які рішення протягувати значно складніше. Тим більше, якщо вони геть токсичні.
По-третє, високий рейтинг впливає на перспективи достроковості виборів різних рівнів. Падіння рейтингу стимулює, або форсування ідеї щодо дострокових президентських, парламентських чи місцевих виборів, або у разі швидких темпів падіння робить такі сценарії невигідними для влади. Тому вирішувати доведеться швидко, адже при низькому рейтингу в "слуг" виникне кадрова криза на виборах.
По-четверте і найважливіше, падіння рейтингу – це суспільний заклик до зміни політики та команди. Це потенційно стимулює президента до змін комунікаційних підходів, відкату скандальних ініціатив та "чистки" команди. Це підвищує ризик появи популістичного піару, або прискорення "посадок". З іншої сторони, при падінні рейтингів влада може реагувати і в негативному сенсі. Почати "закручувати гайки" для ЗМІ і активізму, почати політичні репресії.
То яку ми маємо ситуацію завдяки ще двом соціологічним опитуванням? 1) Підтримка Зеленського за місяць впала на рекордні 12%. Це наслідок відтоку набраних на виборах суперечливих електоратів, провальної комунікації, скандальних податкових, земельних та інших ініціатив, "зашкварів" у фракції та довкола впливу олігархів і Коломойського, дискредитації опонентами, відсутності прогресу щодо питань миру, тарифів, "посадок" екс-ТОП-чиовників.
Такі темпи падіння можуть призвести до скорочення рейтингу до рівня базового 1 туру президентських виборів усього за 2 місяці. А попереду якраз зимові неприємні тарифно місяці. Рейтинги інших контрольованих Зе-командою органів також падають: Кабінету міністрів до 37% (-7% за місяць) та Верховної Ради до 36% (-9% за місяць). Продовжує вражати, що є 1-2% українців, які не знають хто такі Зеленський чи Порошенко. Хто такий Вакарчук не знає 8%, а Гончарук 36%. До Вакарчука стало негативно відноситись на 4% більше українців, до Зеленського та Гончарука на 7%, до Порошенка на 2%, до Тимошенко на 6%.
2) Українці готові дати Зеленському більше часу. Якщо раніше межі очікування були у районі 6-12 місяців, то зараз 55% готові дати йому більше року часу. Та сама картина зберігається для уряду та парламенту. Це порятунок для Зе.
3) Відсутність відповідальності для Порошенка – одна з причин падіння рейтингів Зе. 74% українців за скасування недоторканності екс-президента. При цьому, 53% вважають Зеленського ефективнішим президентом за Порошенка. 22% кажуть, що вони однакові. Більш ефективним Зеленського вважають на Півдні та Сході. Чим меншого віку респондент, то тим більш ефективним він вважає Зеленського. Більш ефективним Зеленського сприймає 82% виборців "Слуги народу" (2% вважають більш ефективним Порошенка), 51% виборців партії Медведчука, 39% партії Тимошенко, 22% партії Вакарчука, 1% партії Порошенка. По парламенту та уряду схожа ситуація. Також третина українців вважає, що нові уряд та парламент кращі за попередні, а ще третина не бачить різниці.
4) 70% українців не бачать в країні боротьби з корупцією. 71% не бачить просування в розслідуванні резонансних кримінальних справ. Це яскрава відповідь на відсутність реальних рухів до карного покарання чиновників часів Порошенка, які замість "посадок" отримують посади, і вибіркової та не завжди фахової діяльності антикорупційно-правоохоронної системи у перші місяці. Прийняті антикорупційно-реформістські закони громадяни не оцінили.
5) 45% заявили, що їхні витрати на оплату послуг ЖКГ у жовтні 2019 року зросли у порівнянні з жовтнем 2018 року. Близько 14% опитаних витрачають на оплату послуг ЖКГ більше половини доходу сім'ї. А це вже оцінка економічної політики влади та невиконання обіцянок щодо зниження тарифного навантаження. Замість створення умов для заробітку влада взялась за обмежуючі податкові репресії.
6) 59% українців проголосували б проти продажу землі на референдумі. Ухвалення Верховною Радою закону про ринок землі в першому читанні не підтримали 64%. Це ще один маркер, який понижає рейтинг Зеленського та Ко. При цьому, земельне питання найбільше вдарило по оцінках "Слуги народу" (-19%), "ЄС" (-13%) та "Голосу" (-7%). "Батьківщина" отримала бонус у +2%.
7) Політична партії демонструють приблизне збереження рейтингів. "Слуга народу" навіть збільшила свій рейтинг на 2%. Партії Порошенка та Тимошенко посилили свої позиції (+1,5% та +0,3% відповідно), а партії Медведчука та Вакарчука послабили позиції (-0,7% та -1,4% відповідно), а тому "Голос" вже навіть не проходить до парламенту з 4,4%. Електорат партії Вакарчука частково перетік до Порошенка. Усі інші сили далеко до проходження в Раду.
