Фото: DW
Дії завжди є красномовнішими за слова. Завжди достатньо діяти як президент України, щоб не доводилось комусь доводити, що ти президент. Завжди достатньо проводити реальну деолігархізацію та «відлучення» олігархів від влади, щоб не доводилось спростовувати заяви такого як Коломойський чи щоб не доводилось заявляти, що Коломойський не має повноважень говорити від імені президента.
А чому прихильники Порошенка так не люблять Зеленського? У владних структурах ледь не половину посад займають екс-порохоботи, або чиновники часів Порошенка. Екс-соратники Порошенка є у керівництві партії «Слуга народу», уряду, Офісу президента і т.д. А найголовніше, що в Зеленського дуже багато в чому продовжують політику Порошенку. Капітулянську щодо Донбасу, податково та тарифно-репресивну щодо бізнесу, саботажну щодо реальних реформ, «договорнякову» щодо долі олігархів.Де їх овації та екстаз?Тим більше, саме завдяки «торгам» з новою владою Порошенко досі не сидить.
Боротьба з ТОП-корупцією в Україні навіть офіційно не розпочата поки не вручена підозра у карній справі хоча б одному українському олігарху.
Росія передала Україні кораблі, що були захоплені нею під час актів російсько-керченської агресії.
Навіщо? По-перше, перехопити «мирну ініціативу» в України. Останнім часом саме українська сторона робила технічні проактивні кроки щодо Донбасу, до прикладу, відведення сил. Росія інформаційно і реально виглядала як саботажник, а тому в Кремлі захотіли це компенсувати.
По-друге, кроком з кораблями Росія підтверджує значні шанси на проведення «Нормандської зустрічі» 9 грудня. Цими псевдопоступками вони закладають підвалини для послаблення санкцій з однієї сторони, і створюють передумови для підтримки європейцями власних антиукраїнських токсичних пропозицій щодо особливого статусу, амністії та місцевих виборів з іншої сторони. Можливо в якості ще одного такого кроку «замирення» буде і новий раунд обміну полоненими. Ставки підвищуються. Як і приводи для нашого занепокоєння.
Погодження підозри для Порошенка у ДБР та ГПУ може свідчити про очікування Зе-владою чергового Майдану після 9 грудня.
По-перше, думаю, що щодо Порошенка вже готові декілька цілком справедливих і давно заслужених підозр. У різних епізодах. Притримувались вони лише завдяки торгам з чинною владою. По суті, гальмування окремих справ час від часу у рамках торгів обмінювалось на гальмування протестних дій та акцій. Торгів Порошенка що з Коломойським, що з командою Зеленського.
По-друге, чому підозру підготували у ДБР? Керівник цього органу налякався розгляду законопроекту про ДБР, що може змістити його з посади. Труба захищає себе і свої інтереси, але й перебуває під впливом деяких товаришів Коломойського і це може бути його черговим ходом. Незважаючи на оцінки теперішніх дій Труби, він має бути звільнений. Не лише за колишні «проколи», але й за сам факт його «договорнякового» призначення за часів Порошенка.
По-третє, якщо в ГПУ, що цілком орієнтоване на Зеленського, погодять підозру від ДБР і почнуть процес зняття недоторканності з екс-президента, то це буде одним з сигналів того, що нас очікує токсичний компроміс щодо Донбасу на «Нормандській зустрічі» 9 грудня. Настільки токсичний, що влада і так очікує серйозних протестних акцій, а тому вже починає превентивно працювати проти потенційних організаторів чи модераторів нового «Майдану». До речі, ситуація навколо демонополізації спиртової галузі теж лягає у цю конструкцію. Також процесуальні дії проти Порошенка – це великий бонус до втримання рейтингів Зеленського, адже ледь не половина виборців підтримувала його для цього.
Зеленський не залучений до жодної корупційної схеми і не отримує від них жодної копійки «дивідендів». Цим він разюче відрізняється від Порошенка.
Але є дуже важлива річ, в якій між ними поки нема різниці. Це спроби покривати і захищати «зашкварених» членів власної команди, якою є і фракція «Слуги народу» у парламенті. Така позиція Зеленського деструктивно впливає на правоохоронно-антикорупційні органи. Чому? Тому що не видно реальних процесів та результатів допитів «слуг» у корупційно-поліграфному скандалі. Вже усі забули? А де реакція відповідних органів на інші публічно озвучені факти? Де реакція на «цукрову» переписку Медяника, де реакція на розслідування про тютюнову корупцію Холодова, де реакція на численні заяви про «зарплати в конвертах» для депутатів президентської партії? В кінці кінців, де заява Зеленського про все це і де заява щодо затримання на корупції співробітників Офісу президента? Мовчання тут цілком недоречне. І шкідливе.
«Радикальному» представнику інтересів Ахметова, а саме Ляшку, «пришили» справу через напад на нардепа Геруса.
Дивно виходить, що таким як Пашинський чи Ляшко інкримінують другорядні справи. А не ті основні оборонні, корупційні ті інші зловживання, за які кожен з них мав би вже отримати по декілька підозр і тюремних вироків. Може бути частиною «договорняка». Та якщо у новій справі Ляшку призначать запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, то він цього однозначно виграє вся країна.
Спроби влади поспішно відкрити ринок землі нагадують мені одну аналогію.
Влада підійшла до дверей квартири, яка здавалась в оренду десятки років. Ніхто орендаторів не перевіряв, не контролював що відбувалось у орендованій квартирі. Там очевидний хаос, бардак, купа сміття. Проходять роки і влада згадує про квартиру. Підходить і відкриває двері ключами. Відкриває з думкою, що цього цілком достатньо, щоб навести лад у квартирі. Але відкрити – це не навести лад.
Це означає, що ми обговорюємо лише сам закон про відкриття ринку чи закон про скасування мораторію. Земельна реформа – це не прийняття одного закону. Це цілий пакет земельних законопроектів, що мають навести лад з інвентаризацією, прозорістю доступу до даних, управлінням ресурсами, діяльність різних державних органів та реєстрів.У іншому випадку, буде примноження хаосу.
А прем'єр міністром сьогодні точно є Гончарук? Уряд не став зоною переважного впливу Коломойського. І з впливом Офісу президента тут повноцінно змагається лише «голосистий» олігарх Пінчук.І навіть Порошенко.
Неймовірна по нелогічності українська політика. На перший погляд.
Прокуратура від Зеленського 20 днів тихо тримає підозру Порошеку і не дає їй хід. Після публічного про це оголошення у фракції заявляють, що не будуть заставляти депутатів знімати недоторканність з ніби-то головного політичного конкурента. І забулись вже президентські вибори, і обіцянки під час них, і вся критика в сторону екс-президента. Тепер на порядку денному торги щодо протестних акцій та повернення «фінансової компенсації». Вигода і страх. Це доповнюється «тісною взаємодією» і в уряді, і в деяких держорганах.
Після виборів Тимошенко всіляко підтримувала Зеленського. Щоб не йти проти 73% його підтримки. Враховуючи тісний перетин їх електоратів. Не вдалось стати головою уряду, не вдалось навіть отримати контроль над держзерновою корпорацією і агенством «Чорнобиля». Ще й рейтинг Зеленського почав потрохи падати. Настав ідеальний момент для переходу в узгоджену опозицію. Гарна можливість не втратити електорат, що буде відходити від Зеленського. Гарна можливість збільшити ціну голосів за конституційні законопроекти. Гарна можливість перехопити позицію головного опозиціонера в Порошенка і, таким чином, зменшити його вплив. І не буде здивуванням якщо шоу з взаємними дописами Зеленського та Тимошенко були попередньо погоджені на Банковій. І не менш погоджені в Коломойського. Для контролю і влади, і опозиції. Тут крім Порошенка поки лише Ахметов своїм Ляшком створює певні проблеми, а від арешту його «за збігом обставин» рятують поруками депутати Порошенка і Тимошенко.
50 відтінків одного політичного класу.
Все заплуталось в українській політиці. Хто є владою, а хто є опозицією?
Є Зеленський. На нього впливають три групи впливу. «Західні глобалісти», «кварталівські» та «коломойські-аваківські». Їх консенсус є основою функціонування фракції «Слуги народу» та уряду. В уряді домінують люди Пінчука, в парламенті люди Зеленського. Що зовнішня група Коломойського («За майбутнє"), що внутрішня група Коломойського (Дубінський та Ко) виступають в якості внутрішньої легкої опозиції. Лобіюючи окремі рішення та кадри.
Є ніби-то нелегка опозиція. По-перше, парламентська. Порошенко, Медведчук, тепер вже Тимошенко і Вакарчук на півставки. Порошенку це дозволяє торгуватись щодо кримінальних справ та акцій протесту. З Медведчуком спочатку воювали погрозами, а тепер просто гучними словами, без реальних дій, виключенням з мирного процесу. З Тимошенко розігрують опозиційну гру "на двох". З Вакарчуком, а точніше з Пінчуком спілкуються лише деколи і ситуативно. По-друге, є ще опозиція непарламентська. Ляшко Ахметова, Свобода Кривецького, Гриценко Мостової, Садовий в пошуку себе, Шарій Кремля.
Що в підсумку? Політичне шоу, в якому реальна влада знаходиться в руках людей під штандартами і "влада", і "опозиція". Політичне шоу, в якому реальною опозицією часто є ті, кого більшість вважає владою. Влада і опозиція в українській політиці сьогодні – це як подружжя у період складних випробувань. Живуть разом, ділять бюджет, але в них "все складно", проблеми з діалогом.
В Путіна декілька місяців "свистіли" нам у вуха, що на "Нормандську зустріч" нема сенсу їхати, якщо зустріч не буде підготовлена. І ось Зеленський підготувався: виконав три принципових технічних вимоги щодо "Штайнмаєра" та двох розведень сил, встиг збудувати міст у Станиці Луганській, спростив через уряд процедуру перетину лінії розмежування та підготував власну формулу ревізії Мінську-2 з декількома альтернативними варіантами та сценаріями.
І як на всю цю ініціативність команди українського президента відреагували у Москві? Вирішили, що нічого нового на зустрічі бути не має. Що сконцентруватись варто лише на виконанні антиконституційного документу Порошенка-Путіна, адже Путіну він дуже вигідний, а Порошенко сам зізнався, що є його автором. Що сконцентруватись варто на продовження антидержавного закону про особливий статус, який роками голосували "БПП" і "Народний фронт". Деструктивна позиція Кремля має стати інформаційним надбанням світу. Зеленському і Європі пора почати це педалювати. І використовувати це для того, щоб звинуватити Росію у зриві зустрічі. Бо це останній шанс уникнути зустрічі. Бо це останній шанс уникнути токсичного компромісу. Бо це останній шанс зробити винною в усьому російську сторону. Останній шанс уникнути дестабілізації в процесі нереального в принципі втілення компромісу Мінськ-3.
Когось здивувала підозра для мера Львова Садового у карній справі?
Мене от дивує чому за так багато років "бурхливої діяльності" перша підозра зустріла його аж в 2019 році. Там велика черга давно назрілих інших справ, яким лише завдяки політичним та фінансовим торгам не давали ходу. Перша влада, з якою Садовий поки не домовився.
За часів Порошенка проти нас, антикорупційних активістів, застосували антиконституційне репресивне е-декларування. І ніхто не покараний і навіть не вибачився за це.
Нова влада Зеленського скасувала е-декларування активістів. Але на рівні ідей вже вирішила тиснути по-іншому, нефінансово. Змусити усіх активних реєструватись як блогерів з додатковою відповідальністю і оподаткуванням, посилити тиск на електронні ЗМІ (усі сайти?) і соціальні мережі, контролювати контент з ніби-то фейками і дезінформацією.
Російські практики заразні. При кожній новій владі.
