Blockierung der Ukraine Parlamentstribune während der Abschaffung des Moratoriums auf Bodenverkauf

фото: DW


«Слуга народу» переходить на ліберально-соціалістичну ідеологію, про яку чую вперше в житті.

Добре, що одразу не на комуністичну. Варто очікувати «турборежим» з скасування усіх прийнятих законів? Чи там не було ідеології? Та й враховуючи що в «слузі» вважали лібертаріанством, то страшно уявити яким буде «зелений соціалізм».


Може Зеленському одразу заборонити усі ЗМІ окрім "1+1" та «Зе-каналів»? Стільки бюрократичної тяганини. Спеціальні ради, укази, законопроекти. Видати розпорядження, що ЗМІ мають транслювати лише позитивні новини про владу та жарти студії «Квартал95». І не треба буде «погані новини» регулювати.


Рейтинг Зеленського, довіри до нього та переконаності в правильності його пропозицій продовжує падати. Повільно. По 3-5% на місяць.

Що робить команда президента? Робить імітацію «відступу» назад у питаннях війни, землі та податків. Намагається перебити інформаційний фон. Не виходить. Люди починають розвертатись від своїх очікувань до власних кишень.

Зеленський «стріляє» у власний рейтинг. Сумнівним педалюванням питання землі він «стріляє» собі у «ліву ногу» рейтингу. Закручуванням податкових «гайок» він «стріляє» собі у «праву ногу» рейтингу. «Пострілом у серце» рейтингу Зеленського можуть стати сумнівні спроби переграти Путіна щодо Донбасу. А «мозок рейтингу» стабільно ґвалтують. Олігархи, «богдани», одіозні «слуги».


Декілька днів скандальні «цифри» щодо Донбасу гуляли у ЗМІ. При тому, що на окупованих територіях неможливо провести достовірне соцопитування.Бо воно проведене або в модельованих окупантом умовах. Або проведене в сумнівний спосіб з сумнівними респондентами та щирістю їх відповідей. Пояснення про «легенду у стилі Бонда» не виглядають переконливо.

Тому враховувати отримані результати не бачу сенсу. Хоча ми і без опитувань розуміємо, що в окупованому Донбасі домінують проросійські настрої. На жаль, проросійських настроїв багато і на вільних територіях України. Це не означає, що від чогось треба відмовлятись. Треба боротись. Але не поступаючись головним. Бо пастка з поверненням Донбасу на неприйнятних умовах не більша за пастку провокування України до відмови від Донбасу (тобто і від Криму тоді також).


Скільки гучних і цікавих корупційних справ від «зелено»-оновлених антикорупційно-правоохоронних органів на цьому тижні.

«Банківська мафія» часів Гонтаревої і не тільки хвилюється раз. «Енергетично-роттердамна» мафія від Ахметова хвилюється два. «Свинарчуцько-оборонпромна мафія» хвилюється три. Під «болючі стогони» звільнених прокурорів.


Такі як Коломойський не мають рідної країни. Паспорти виконують лише технічні функції. Функцію «міграційної безпеки» для втечі від «руки закону». Функцію сприяння оперуванню офшорними та іншими банківськими рахунками. Для них країни – це лише орендовані номери готелів. Або зйомні квартири. Тому їм легко говорити будь-що про Україну. Для них це лише територіальна база.

Такі як Коломойський не мають постійних політичних партнерів. Лише постійні економічні інтереси. Тому їх тимчасові політичні проекти, тимчасові політичні впливи – це лише ситуативні вкладення з метою захисту «інвестицій». Тому «градус підтримки» Зеленського на "1+1" постійно змінюється, тому «коломойські» депутати непередбачувані у своїх голосуваннях, тому за один день «коломойські» вийшли і за, і проти ринку землі. Бо в олігархів нема ідеології чи поглядів. В них є лише «релігія», основою якої є іноземні валюти.

Скандальне інтерв'ю для The New York Times більш ніж показове. У ньому Коломойський прямо шантажує США. Він натякає, що якщо МВФ не відстане від теми «Приватбанку», США не перестане переслідувати олігарха за його злочини, а західні політичні структури не припинять витискати його з «влади», то він докладе усіх зусиль, щоб розвернути Україну у сторону Росії. Ось так олігарх плюючи на країну, її інтереси, погляди суспільства лобіює власні і, на фоні викликів перед українською державою, «дрібні» економічні інтереси. А позицією своїх депутатів щодо землі сигналізує: «Зі мною можна домовлятись». Таким чином, олігарх пропонує себе в якості посередника. Не лише між Заходом та Зеленським, але й між Заходом та російським агресивним режимом Путіна. Він відчуває, що програє, і хоче «сісти» на дві «голки взаємозалежностей». І як показує практика Молдови така історія завершується токсичною big deal щодо країни між Заходом та РФ, а олігарх-посередник швидко покидає країну.

У підсумку, Зеленський опинився між тиском Заходу і Коломойським. А мав опинитись між тиском сумнівів як більш ефективно стати «слугою народу». Це означає, що настав час для Зеленського позначити власну політичну суб'єктність і незалежність. Почати антиолігархічне «прання» та очищення у власному оточенні, поставити на паузу найбільш скандально-непророблені ініціативи. Вибачитись і заявити, що як і обіцяв буде «слугою народу», а не «слугою МВФ» чи «слугою олігархів». У іншому випадку, до втрати посади недалеко.


За підсумками «земельного дня» у Верховній Раді.

Текст законопроекту щодо землі у першому читанні неприйнятний і надто небезпечний. При тому, що ідею цивілізованого ринку землі підтримую. Але враховуючи редакцію і те як нахабно, закрито і спішно то протягують – це «ніт». Зрозуміло, що законопроект був ухвалений як відповідь на вимогу МВФ. Шансів на його суттєве коригування у другому читанні мало, а тому нас або реально очікує «земельний референдум», або нас очікує «земельний спротив». Останні дні показали, що Коломойський-Аваков, Ахметов-Ляшко, Тимошенко, націоналісти та аграрії мають достатньо сили, щоб створювати «земельне напруження». Окрім того, антиземельні протести підживлюють в Порошенка та Медведчука.

У парламенті вчора було три типи політичних партій. Політичні популісти, що замість аргументів здебільшого атакували законопроект маніпулятивно-емоційними виступами. З іншої сторони, «слуги народу», що отримали команду з Банкової і готові голосувати за будь-що в незалежності від тексту. З третьої сторони, хитрунці, що захотіли всидіти на «двох стільцях» і яким не вийшло. Політична боротьба за 68% українців-противників ринку землі триває. Тому Тимошенко не без сприяння Коломойського переходить в опозицію до Зеленського. Розрахунок? Підібрати рейтинг, що буде втрачати Зеленський.

Що відбулось поза камерами? Партія «Голос» та олігарх Пінчук в останній момент вийшли з процесу і цим підставили Зеленського та тих, кому було довірено протягувати ринок землі, зокрема, Богдана. У підсумку, демарш «Голосу» вдарив не тільки по самій політичній силі у перспективі, але й змусив команду Зеленського домовлятись з Коломойським та Ахметовим, адже саме там були «добрані» голоси. І якщо «ціна голосу» від Коломойського поки невідома, то Ахметов міг отримати законопроекту знижку по ренті на залізну руду на 2%, що може бути еквівалентом більше 650 мільйонів гривень. Ціни лише зростатимуть.


Ситуація з нардепкою «Слуги народу» Скороход дуже показова.

Фракція не хотіла вигнати з своїх лав кнопкодавів. Не захотіла вигнали учасника секс-скандалу Яременка. Не захотіла вигнати з фракції учасників корупційних скандалів та переписок з Джокером і не лише з ним. Тобто етично-доброчесні критерії не працюють. А от критерій «слухняності» та «безвідмовного голосування» працює. Тому вже є виключення з фракції Скороход та Полякова, що не голосують за ініціативи «слуг».

При цьому, «плаксива» Скороход явно не з тих депутатів, що варто захищати і змальовувати «жертвою». І справа не лише у її цивільному чоловікові з, м'яко кажучи, сумнівною репутацією. Мова про наявні в деяких колах підозр, що Скороход займається лобізмом в інтересах конкретних олігархічних груп. Тут згадують і скандального Фукса, і олігарха Коломойського, і не тільки їх.


Росія продовжує висувати неприйнятні вимоги до плану «Нормандської зустрічі» та фактично створювати умови для зриву зустрічі. Вони хочуть не лише уникнути питання Криму та ревізії Мінських «угод», а й хочуть продовження дії закону про особливий статус Донбасу, погодження попередньої редакції законопроекту про місцеві вибори на Донбасі. В якості додаткових питань обговорюються обмін та гуманітарний доступ.Все це доповнюється заявами Путіна про невідповідність умов розведення сил російському баченню. Зеленського явно перевіряють на витримку, терпіння і поступливість.

Не дивно, що пішли сигнали про альтернативні сценарії. Про вихід з Мінську-2, про моделі миротворчого контингенту та «замороження конфлікту», про ризики часткового скасування антиросійських санкцій, навіть про двосторонню зустріч Зеленського-Путіна у Казахстані (гарно Назарбаєв хоче використати Україну у своїх російських інтригах з Лукашенко). Настільки багато суперечливих заяв та даних, що ми вже ближче до не такого поганого варіанту «нічого не зміниться». В Зеленського багато можливостей уникнути небезпечної зустрічі з невеликими дипломатичними бонусами. Але він чомусь далі залишається у цьому процесі. І він нестиме відповідальність за усі негативні наслідки. І власні помилки. Він не хоче втратити голоси «прихильників миру». Та головне не втратити країну.