Найгостріші суспільні дискусії у FBта на інших платформах. Найгарячіші інтернет-срачі. Інформаційно-політичний порядок денний. Яскраво свідчать про рівень політичної та інформаційної грамотності суспільства.
Що найгарячіше обговорювали протягом останніх двох тижнів? Пісню «Кварталу-Верьовки», самозадоволення Ківи, поліграфний скандал, відео розмови Зеленського з добровольцем, відео Федини-Звіробій, секс-скандал Яременка, фейкову інформацію про вибиття Бакановим зубу Богдана.
Що було надважливим, але не обговорювалось? Деталі переговорів щодо Донбасу. Газові переговори між Україною та РФ і ЄС. Законопроекти у парламенті. Бюджетний процес-2020. Підсумки форуму в Маріуполі. Нові кадрові Зе-призначення. Події навколо перспектив співпраці України з ЄС і НАТО.
Чому реальні обговорення так далеко від найважливішого? Бо щоб коментувати «хайпові теми» не потрібні спеціальні знання. Не потрібно навіть елементарне розуміння проблеми. Не треба «напрягатись». Бо мета більшості таких обговорень – це закидати когось «лайном», а не прийти до якихось якісних висновків. Кількість людей, що поширюють очевидні фейки від скомпрометованої «заробітчанки» Кошкіної, вражає. І це після декількох раундів очевидної дезінформації суспільства, до прикладу, з «відставкою Богдана».
Чому люди беруться за простіші теми і чому масово поширюють очевидні фейки? Бо є бажання «назбирати лайків», токсичне бажання бути у тренді. Бо є інформаційна лінь. Бо є політична упередженість і брак аналізу. Бо нема культури перевірки інформації. Бо політичні негативні емоції «осліплюють».
Нам потрібно завершувати шукати «особливий» підхід до окремих народних депутатів. Щодо їх дурних, аморальних чи кримінальних вчинків.
Для тих, хто вчинив етичні порушення, як Яременко з секс-скандалом чи як Ківа з самозадоволенням – має бути виключення з фракцій. По можливості необхідно ініціювати процеси з складенням ними депутатських мандатів.
Для тих, хто вчинив потенційні кримінальні правопорушення, як Федина з погрозами вбивства президента чи як Ківа з погрозами «відрізати голову», чи як Яременко з безпідставними погрозами журналістам. Мають бути ініційовані відповідні процесуальні та правоохоронні дії. Без жодної політизації. До речі, мова має йти не лише про Ківу, а про усю «пропутінську» партію Медведчука. Що давно має понести покарання за співпрацю з агресорами Путіним та РФ.
Все це має відбуватись автоматично. В незалежності від волі політичних партій чи правоохоронних органів. Вибірковості у цих справах бути не може.
Росія знову намагається зірвати зустріч у «Нормандському форматі». І знову у своїх інтересах намагається створити враження, що зриває зустріч Україна.
Спочатку РФ обстрілює наші позиції у Петрівському, а потім подає сигнал білою ракетою з меседжем «ми готові до розведення сил». Після відкладення розведення зі сторони України уся російська пропагандистська російська машина починає кричати «Україна не хоче миру». Такий от примус до «миру».
У Кремлі далі пробують проштовхнути ідею «плану Нормандської зустрічі», щоб виключили звідти питання Криму і щоб включити до нього рамкове погодження текстів законопроектів про місцеві вибори і особливий статус, а також питання «газової угоди». Це і є для нас найбільш неприйнятний і небезпечний момент. Якщо такий «план» буде погоджений, то тоді технічне розведення військ на «дипломатичному столі» може завершитись «розведенням» України в «Нормандії» на неприйнятні «мінські поступки». У той же час, у разі відмови України в «Нормандії» від поступок, РФ та європейці звинуватять нас в саботажі переговорів. Тоді питання скасування санкцій знову буде підняте.
Якщо на розведення сил у Петрівському ще можна піти, то прийняття «план Нормандської зустрічі» — це фіксація програшної переговорної позиції України.
Найважливіший індикатор деолігархізації в країні – це дані про зміни у статках ключових олігархів. На Ваш розсуд дані 2018-2019 рр.
Хто наростив активи за згаданий період? Порошенко (+12%), що найбільш показово. Тігіпко, якому активи продавав Порошенко (+83%). Фірташ (+62%). Хомутиннік (+23%). Суркіси (+19%). Навіть Злочевський (+8%).
Хто втратив? Жеваго (-30%), Богуслаєв (-28%), Косюк (-27%), Новинський (-22%), Ахметов (-21%), Пінчук (-14%), Коломойський/Боголюбов (лише -8/16%).
P.S. З нетерпінням чекаю даних за 2019-2020 рр., бо за них вже відповідатиме Зеленський. Особливо за показники олігарха Коломойського та Порошенка.
Дуже важливі слова Богдана про Зеленського з інтерв«ю Українській правді: „Він стомився… Втома від негативу. Тому що дуже багато негативу на нас виливається із засобів масової інформації – він це дуже болісно сприймає. Раджу Зеленському не читати Фейсбук та інтернет, бо там викривлена інформація і суспільство не так усвідомлює ті чи інші наші дії“.
Тобто Богдан зізнався, що він намагається посадити Зеленського в „інформаційну капсулу“. Щоб інформацію він отримував виключно з рук оточення. Відфільтровану, маніпульовану, програмуючу на певне мислення. Ось така „інформаційна бульбашка“ — це найбільша проблема кожного президента. У підсумку якої він втрачає зв'язок з реальністю і закономірно втрачає посаду. Бо саме за межами цієї бульбашки відбуваються найважливіші, „коломойські речі“.
Коломойський переслідує свої інтереси у відносинах з США та Росією. Торгується з Порошенком та Пінчуком (що в значній мірі контролюють уряд). Лобіює своїх людей та бізнес-інтереси. Тим часом, Коломойського, Богдана та Авакова намагаються зробити токсичними міжнародні сили. А Зеленський на цьому фоні інформаційно та політично втрачає будь-який контроль. Губиться.
Нардепи збережуть недоторканність?
Мінімум 20 років українські політики з різних партій брешуть нам про скасування депутатської недоторканності. І станом на 4 листопада 2019 року продовжують брехати. Бо недоторканність залишається, а в парламенті досі вживаються неймовірні зусилля, щоб зберегти її і з Нового року.
В українській історії це дуже зручне питання для політиків. Адже на цій обіцянці до влади прийшло не одне покоління політиків. Кожне наступне обіцяло, що покарає негідників-попередників. Після Революції Гідності у нас з цього приводу були особливі сподівання. Але за часів президенства Петра Порошенка відбувались політичні маніпуляції на цю тему. Сьогодні, ці маніпуляції продовжуються вже за президента Володимира Зеленського. Депутати поки не хочуть втрачати „особливий статус“, не хочуть втрачати щит від власних корупційних справ, не хочуть бути на рівні з народом. Але говорити про це мусять. Бо за це беззаперечно виступає 95% українців.
То в чому полягає брехня? Етап 1. У новообраній Верховній Раді у перший ж день у першому читанні, а згодом і в цілому ухвалили закон 7203 про скасування депутатської недоторканності з 1 січня 2020 року. Але навіть у цьому першому шоу та феноменальному піар-заході взяли участь не всі. Хто не підтримав конституційне скасування недоторканності? Партія Медведчука у повному складі. Позафракційний екс-регіонал Деркач. І аж три депутати від партії Порошенка, а саме Княжицький, Князевич та Чийгоз.
Етап 2. Для того, щоб остаточно скасувати недоторканність її мало „вичавити“ з тексту Конституції України. Бо вона в якості різних елементів присутня в різних українських законах та кодексах. Найяскравішим маркером тут став законопроект 1009 про так звані „правки Лозового“. Що сталось? 44 депутати від „Слуги народу“, половина „Голосу“ та всі інші фракції заблокували законодавчу ініціативу президента Зеленського, що завершувала скасування депутатської недоторканності через ліквідацію депутатсько-парламентських імунітетів від обшуків та прослуховування. Що сталось далі? Остаточний текст „переписали“. З збереженням імунітетів і недоторканності. Всі парламентські партії „переписаний“ текст підтримали. „Слуга народу“, „ЄС“, „Батьківщина“, „ОПЗЖ“, позафракційні, більшість „Голосу“.
Етап 3. Нам пообіцяли окремий закон про скасування імунітетів, що не буде частиною 1009. І що відбувається зараз? Обидва законопроекти на цю тему зараз блокуються. Їх вкотре не підтримали і зняли з розгляду.
Етап 4. Голосування щодо постанов стосовно нардепа Дубневича. Якщо депутати виступають за скасування недоторканності, то вони мають бути послідовними. Вони не можуть не голосувати за зняття недоторканності з конкретного нардепа, не можуть не голосувати за дозвіл на затримання чи арешт. Бо тоді вони проти скасування недоторканності і її елементів. Але що сталось? Лише „Слуга народу“ та „Голос“ підтримали усі три постанови. Усі інші фракції за два останніх питання дали по нулям. При цьому, до них долучились і депутати-«слуги», яких асоціюють з Коломойським. І це не дивно, адже Дубневич входить до групи, яку асоціюють саме з Коломойським. Такий виходить захист недоторканності. В пакеті з Дубневичем, або в низці законів.
Сьогодні є багато розмов про політичну складову у тих чи інших кримінальних провадженнях. І ці розмови мають під собою певне підгрунтя.
По-перше, досвід. Лише один народний депутат, що був позбавлений недоторканності у попередніх скликаннях відбував реальне покарання у тюрмі. Віктор Лозінський. Інші кейси, зокрема, Мосійчук, Мельничук, Сергій Клюєв, Онищенко, Довгий, Поляков, Розенблат, Добкін, Новінський на свободі. Це означає, що ті, хто відкривали відповідні справи переслідували політичні цілі, комерційні цілі, але аж ніяк не бажали відновлення справедливості. Окрім того, згадаємо особливо цинічні випадки, коли народні депутати 8 скликання взагалі не дозволяли зняття недоторканності. Так було, до прикладу, з нардепами з «Опозиційного блоку», Вілкулом, Колесніковим та Дунаєвим. І тоді голосів за це не давали і нардепи з «БПП», і з «Народного фронту», і багато інших.
Сьогодні, не перша влада в Україні вирішила врахувати суспільні настрої щодо «покарання попередників» і створює враження про потенційні посадки. Поки лише враження. Саме в той момент, коли рейтинг Зеленського вперше серйозно обвалився. «Зелена влада» намагається перебити негативний інформаційний фон щодо ситуації на Донбасі, ринку землі та репресивних податкових законів. Тому постає логічна підозра: Це тимчасове відвернення уваги за формулою «спіймали, сфотографували, відпустили» чи системна робота?
Є тут і ще дещо. З однієї сторони, на відповідні органи прямо тисне Зеленський, що вимагає результатів. З іншої сторони деякі нові керівники, як от генпрокурор Руслан Рябошапка, вже встиг вступити у конфлікт з впливовими силами. Атака людей Коломойського та Портнова на нього триває. Тому відкриття та просування гучних справ стає найзручнішим інструментом і виконання побажань президента, і самозахисту в очах суспільства. Та українці чітко бачать коли запит на покарання олігархів підміняється фігурантами зовсім іншого рівня. Або підміняється лише на ілюзію покарання. Так само як і бачать, що обіцяне скасування недоторканності досі не відбулось.
Проект державного бюджету завжди є реальним індикатором того, що збирається робити влада протягом наступного року. Після презентації бюджету 2020 у першому читанні всі сприймали цей документ як формальність, бо він був запозиченням в «попередників». Найбільша сенсація оновленого проекту бюджету до другого читання в тому, що революційних змін в ньому не відбулось, а, отже, влада стрімких реформ та економічного зростання не планує.
По-перше, економічне зростання планується на рівні 3,7%. Тобто уряд офіційно визнає, що не здатен виконати свою ціль про 40% зростання за 5 років. Або уряд розуміє, що йому не довго залишилось, або ціль про 40% з самого початку була піарним міфом для електорату, або уряд не готовий брати відповідальність і боїться вирішувати проблему з «зашморгом від Яресько». А «зашморг» той – це катастрофічна для України реструктуризація боргу у 2015 році, коли, по суті, для нашої країни «зробили» варранти (ввели непомірний «податок» на надмірне економічне зростання, тобто сплату певної суми від % нашого зростання).
По-друге, не помітив економічного ефекту від прийнятих репресивних податкових законів. Не здивувався. Найзагальніші розрахунки стверджують, що втрати від «податкового Зе-курсу» вже складуть приблизно 9 мільярдів гривень. Зате закладені надто оптимістичні надходження від легалізації казино в обсязі 3 мільярди та 540 мільйонів від видобутку бурштину. Також влада явно налаштована на «приватизаційний марафончик» і заклала 12 мільярдів гривень. Виникає враження, що влада на рівні документу відмовилась від «земельного бліцкригу», бо в бюджеті «великих переваг» не видно так само, як і раніше заявленої під скасування мораторію невеликої підтримки фермерів.
По-третє, витрати на оборону зростуть до майже рекордних 5,5%, але це все одно не означає перехід влади на «рейки» тотального зміцнення обороноздатності. При цьому, варто розуміти що з «оборонних» майже 246 мільярдів на МВС Авакова піде 93 мільярди. Інші силові органи теж отримають більше. В якості головного позитиву варто відзначити початок руху до оптимізації витрат на держапарат на 10% за рахунок переформатування міністерств, скорочення персоналу в окремих держорганах та РДА. Та темпи цього скорочення є надто повільними, бо в бюджеті видно, що «держава у смартфоні» ще не очікується.
По-четверте, уряд очікує залучення нових зовнішніх кредитів від МВФ. Принаймні в бюджеті закладено 5 мільярдів доларів США нових боргів.
По-п'яте, політична корупція у парламенті залишиться. З'явилась субвенція на соціально-економічний розвиток в розмірі 2 мільярди гривень. Не менш «веселим» буде розподіл фондів ДФРР на 7,5 мільярдів. В уряді все ж хочуть трохи попіаритись на ремонті доріг і збільшили видатки на це на 37%. Цікаво хто пролобіював Філатову виділення коштів на будівництво аеропорту в Дніпрі.
Дуже цікаво спостерігати як люди Ахметова (Ляшко) та сили Порошенка (спікери на каналі «Прямий») одночасно почали тиск на нардепа-«слугу" Геруса. Чому? Не через чергову уявну "енергетичну капітуляцію". І навіть не через лобіювання ним "феросплавних" інтересів Коломойського. Вся справа у спробах суттєво зменшити енергетичні прибутки та активи Ахметова. Чергове шоу. В якому є інтереси олігархів, але в яких знову нема інтересів країни.
Якщо під час Порошенка у найбільшій небезпеці перебували і активісти, і журналісти, то за часів Зеленського поки найбільший удар йде на журналістів.
Дуже важливо робити висновки з минулих трагедій. Вбивства і напади на активістів, е-декларування активістів, дискредитаційні кампанії проти активістів – такий був порядок денний часів Порошенка. На тогочасній Банковій спеціально формували атмосферу ненависті до активістів. Багато хто відчував безкарність. Багато хто отримував вказівки. Наслідок? Рік без Каті Гандзюк, до прикладу.
Що робить Зеленський та його команда? Йдуть по "граблях Порошенка". Вони формують атмосферу ненависті, але вже до журналістів. В Зе підривають роль журналістів, "згодовують" журналістам фейки з метою дискредитації, намагаються виставити журналістів у негативному світлі як це було під час прес-марафону. Лише поведінки однієї Мендель достатньо, щоб бачити реальне ставлення. В президента створюють раду з питань захисту журналістів, хоча це безперспективна піарна формальність. Зате у "Слузі народу" заявляють про напрацювання закону про медіа, де будуть санкції за збитковість ЗМІ (тобто для 99% ЗМІ), за зарплати журналістам у конвентах (чому лише журналістам?), за поширення недостовірної інформації (хто це визначатиме? А як щодо фейків Банкової? Російські практики карної відповідальності за "наклеп"?). Щоб повністю впасти до рівня попередніх влад Зеленського ще залишилось ввести е-декларування журналістів, прийняти закон про "іноземниз агентів" як в РФ і прийняти закон про тотальний контроль за медіа та Інтернетом як в РФ.
Трамп запрошує Зеленського до Вашингтону. Гарна новина? Сигнал зрушень у американо-українських відносинах? Доказ стратегічного інтересу до України? Буде позитив щодо Донбасу і інвестицій? Ні. Трамп хоче, щоб Зеленський приїхав і сказав лише одну фразу: "Пан Трамп ніколи на мене не тиснув. 100%".
Такий результат деструктивної політики Порошенка, примітивних інтриг всяких Юр Луценків та наївного непрофесіоналізму команди Зеленського. На сьогодні, Трамп хоче від України лише захисних фраз в контексті власного імпічменту.
Цікаво спостерігатина захисників Дубневича. Пишуть великі і емоційні тексти. Про фігуранта 41 антикорупційного розслідування, підписанта скандальних подань до КСУ, кнопкодава, що часто не виконує обіцянки і т.д.
Пашинського і Дубневича одні і ті ж люди захищають? Вони його захищають як екс-депутата "Батьківщини", "БПП" чи як чинного депутата, що входить до групи "За майбутнє", яку асоціюють з Коломойським? Такий собі "опозиціонер".
