Світлина від Прес-клуб Львів.

Фото: Прес-клуб Львів


Мінімум 20 років українські політики з різних партій брешуть нам про скасування депутатської недоторканності. І станом на 4 листопада 2019 року продовжують брехати. Бо недоторканність залишається, а в парламенті досі вживаються неймовірні зусилля, щоб зберегти її і з Нового року.

В українській історії це дуже зручне питання для політиків. Адже на цій обіцянці до влади прийшло не одне покоління політиків. Кожне наступне обіцяло, що покарає негідників-попередників. Після Революції Гідності у нас з цього приводу були особливі сподівання. Але за часів президенства Петра Порошенка відбувались політичні маніпуляції на цю тему. Сьогодні, ці маніпуляції продовжуються вже за президента Володимира Зеленського. Депутати поки не хочуть втрачати «особливий статус», не хочуть втрачати щит від власних корупційних справ, не хочуть бути на рівні з народом. Але говорити про це мусять. Бо за це беззаперечно виступає 95% українців.

То в чому полягає брехня? Етап 1. У новообраній Верховній Раді у перший ж день у першому читанні, а згодом і в цілому ухвалили закон 7203 про скасування депутатської недоторканності з 1 січня 2020 року. Але навіть у цьому першому шоу та феноменальному піар-заході взяли участь не всі. Хто не підтримав конституційне скасування недоторканності? Партія Медведчука у повному складі. Позафракційний екс-регіонал Деркач. І аж три депутати від партії Порошенка, а саме Княжицький, Князевич та Чийгоз.

Етап 2. Для того, щоб остаточно скасувати недоторканність її мало «вичавити» з тексту Конституції України. Бо вона в якості різних елементів присутня в різних українських законах та кодексах. Найяскравішим маркером тут став законопроект 1009 про так звані «правки Лозового». Що сталось? 44 депутати від «Слуги народу», половина «Голосу» та всі інші фракції заблокували законодавчу ініціативу президента Зеленського, що завершувала скасування депутатської недоторканності через ліквідацію депутатсько-парламентських імунітетів від обшуків та прослуховування. Що сталось далі? Остаточний текст «переписали». З збереженням імунітетів і недоторканності. Всі парламентські партії «переписаний» текст підтримали. «Слуга народу», «ЄС», «Батьківщина», «ОПЗЖ», позафракційні, більшість «Голосу».

Етап 3. Нам пообіцяли окремий закон про скасування імунітетів, що не буде частиною 1009. І що відбувається зараз? Обидва законопроекти на цю тему зараз блокуються. Їх вкотре не підтримали і зняли з розгляду.

Етап 4. Голосування щодо постанов стосовно нардепа Дубневича. Якщо депутати виступають за скасування недоторканності, то вони мають бути послідовними. Вони не можуть не голосувати за зняття недоторканності з конкретного нардепа, не можуть не голосувати за дозвіл на затримання чи арешт. Бо тоді вони проти скасування недоторканності і її елементів. Але що сталось? Лише «Слуга народу» та «Голос» підтримали усі три постанови. Усі інші фракції за два останніх питання дали по нулям. При цьому, до них долучились і депутати-«слуги", яких асоціюють з Коломойським. І це не дивно, адже Дубневич входить до групи, яку асоціюють саме з Коломойським. Такий виходить захист недоторканності. В пакеті з Дубневичем, або в низці законів.

Сьогодні є багато розмов про політичну складову у тих чи інших кримінальних провадженнях. І ці розмови мають під собою певне підгрунтя.

По-перше, досвід. Лише один народний депутат, що був позбавлений недоторканності у попередніх скликаннях відбував реальне покарання у тюрмі. Віктор Лозінський. Інші кейси, зокрема, Мосійчук, Мельничук, Сергій Клюєв, Онищенко, Довгий, Поляков, Розенблат, Добкін, Новінський на свободі. Це означає, що ті, хто відкривали відповідні справи переслідували політичні цілі, комерційні цілі, але аж ніяк не бажали відновлення справедливості. Окрім того, згадаємо особливо цинічні випадки, коли народні депутати 8 скликання взагалі не дозволяли зняття недоторканності. Так було, до прикладу, з нардепами з "Опозиційного блоку", Вілкулом, Колесніковим та Дунаєвим. І тоді голосів за це не давали і нардепи з "БПП", і з "Народного фронту", і багато інших.

Сьогодні, не перша влада в Україні вирішила врахувати суспільні настрої щодо "покарання попередників" і створює враження про потенційні посадки. Поки лише враження. Саме в той момент, коли рейтинг Зеленського вперше серйозно обвалився. "Зелена влада" намагається перебити негативний інформаційний фон щодо ситуації на Донбасі, ринку землі та репресивних податкових законів. Тому постає логічна підозра: Це тимчасове відвернення уваги за формулою "спіймали, сфотографували, відпустили" чи системна робота?

Є тут і ще дещо. З однієї сторони, на відповідні органи прямо тисне Зеленський, що вимагає результатів. З іншої сторони деякі нові керівники, як от генпрокурор Руслан Рябошапка, вже встиг вступити у конфлікт з впливовими силами. Атака людей Коломойського та Портнова на нього триває. Тому відкриття та просування гучних справ стає найзручнішим інструментом і виконання побажань президента, і самозахисту в очах суспільства. Та українці чітко бачать коли запит на покарання олігархів підміняється фігурантами зовсім іншого рівня. Або підміняється лише на ілюзію покарання. Так само як і бачать, що обіцяне скасування недоторканності досі не відбулось.