Фото: HB
Зеленський зробив майже усе можливе, щоб уникнути «залучення» в американські вибори 2020. Але у створених умовах, командою Порошенка та розкриттям телефонної розмови, Україна не могла не постраждати.Зеленський пожинає політичний спадок та рамки попередників. Трамп ще з 2016 року сприймає Україну як джерело політичних проблем після скандалу з лояльністю від Порошенка, Чалого, Ситника, Лещенка та інших до Клінтон, а також справи щодо «бухгалтерії Партії Регіонів» та відставки Манафорта. Саме Порошенко та компанія створили передумови для «енергетичного скандалу» з Байденом, адже вони його залученням до цього бізнесу хотіли створили умови політичної лояльності зі сторони США. Все це завершилось скандалом, розслідування якого було проблемою не одного голови ГПУ та України загалом. Виявилось, Трамп чомусь пов'язує з Україною і «злам» серверів Демпартії. І «тіні» виборів 2016, і «газова тінь» Байдена сьогодні є основним інструментом зовнішнього тиску та втягування України у «велику гру». Що блокує підтримку зі сторони США. При цьому, в команді Зеленського нема бачення як все це професійно «розрулити». Ми опинились у «пастці та ямі безвиході», між «молотом та ковадлом».
На жаль, слів Зеленського на спільній прес-конференції буде недостатньо ані Трампу, ані демократам. Включення Зеленського до передвиборчого ролику Трампа – це лише початок. У команді Трампа вже заявили, що мають докази українського втручання 2016, а, отже, ця тема буде педалюватись не менше за «кейс Байдена». І педалюватись вона може навіть без згоди і волі Зеленського, адже в Україні може бути достатньо бажаючих «обрати сторону» і «посвідчити для американських виборів». Шокін, Луценко, Лещенко. Порошенко? Шокін під присягою вже сказав багато важливого під час слухань справи Фірташа. Все це може завадити публічній політиці Зеленського на нейтралітет і дотримання закону, що найбільше гарантує таку необхідну двопартійну підтримку.
Найкращим для нас завершенням історії з США був би сценарій «вимушеної допомоги».У цьому сценарії демократи б били по Трампу за те, що він не допомагає Україні через політичні мотиви. У цій двопартійній рамці Трамп би нарощував підтримку України, щоб зняти з себе усі звинувачення у шантажі та тиску. Але, на жаль, політична логіка складніша. Адже тепер посилення допомоги Трампа дехто може сприйняти як спробу підкупу політичної лояльності в Україні. Тому Україну, на жаль, не очікують «пряники». На це натякає і звільнення Волкера, що відігравав певну «зв'язкову функцію». Що демократи, що республіканці політично будуть бити по нас «кнутами», або постараються потрохи від нас дистанціюватись як від проблеми. Взаємне ж поборення може призвести до того, що Трамп і Байден прокладуть шлях до перемоги у виборах якогось третього кандидата як Уоррен, Сандерс чи Херріс.
До американських виборів Україна ризикує стати лише м'ячиком для політичного пінг-понгу.При тому, пінг-понгу і геополітичного, тобто вже за участі російського агресора.Бо російський агресор найбільше зацікавлений у спрощенні міжнародних переговорів до формули «злочинець та жертва».При цьому, бути м'ячиком для пінг-понгу – не дорівнює бути на радарах світової політики.Бути у заголовках ЗМІ – не наша мрія.Бо нас цікавить Донбас, фінансова та військова підтримка, Північний потік-2 і т.д. Цього заголовки не вирішують.
Усі народні депутати, що проголосують навіть у першому читанні, податковий законопроект 1210, або його погіршений клон 1210-1, мають вважатись ворогами бізнесу. Це зашквар навіть більший за ганебні 1053-1 та 1073 про касові апарати та «кешбек». Бо лобісти фіскального свавілля часів Южаніної-Порошенка чи Азарова-Януковича починають «покурювати у сторонці». Усі їх найпотаємніші мрії вирішили втілити вже найближчим часом і в порушення будь-якої логіки, і в порушення програми партії «Слуга народу».
Законопроект 1210 дуже вигідний податківцям та є нищівним для бізнесу. Він створює широку палітру для додаткового податкового тиску. Розширює поле для перевірок і усі терміни їх тривалості. Встановлює дискреційні, тобто невизначені повноваження для податківців, що призведе виключно до зловживань та корупційних поборів. Створює для податківців можливість тиску навіть коли усі документи в порядку на підставі «підозрілої поведінки». В порушення Конституції України запроваджує формулу «платник податків завжди винен» та скасовує конституційне право громадян не свідчити проти себе згідно статті 63. Обмежує інші права бізнесу та платників податків. Запроваджує відповідальність платників податків навіть у разі технічних помилок. Скасовує відповідальність податкового інспектора за складені акти та неправомірні дії. Передбачає автоматичне продовження дії максимальних ставок податків та зборів без можливості їх перегляду в майбутньому, а, отже, посилює податкове навантаження. Запроваджує нові податкові штрафи. Скасовує низку податкових пільг, зокрема, для гуртожитків, дитячих будинків, дитячих закладів. Будує «податковий рай» для ДФС і «податкове пекло» для будь-якого бізнесу в країні.
P.S. А функції податкової міліції (ката) залишили. Ніби-то до створення необхідної Служби фінансових розслідувань. Якої поки на обрії не видно.
Після публікації телефонної розмови Трампа та Зеленського виникла нова світова традиція. Якої дуже забоялись більшість світових лідерів, що в Європі, що в Кремлі. Бо ж усі розуміють, що офіційна риторика на публіку дуже відрізняється від реальних розмов та договорняків «за кадром». А, отже, це може сильно вдарити по електоральній підтримці та владі цих лідерів.
Та найгірше, у що може перетворитись ця ситуація, — це вибіркова публікація таких дзвінків чи розмов. У політичних цілях. Не може бути опублікування, до прикладу, лише розмов Зеленського з Путіним чи лише Порошенка з Путіним. Якщо хтось вимагає такого опублікування, то нехай вимагає цього щодо усіх таких розмов. При цьому, деякі «гарячі голови» мають розуміти, що розкриття деталей цих розмов допоможе зашкодити політично та карно деяким політикам, але не допоможе ані нашим стосункам з партнерами, ані миру на Донбасі.
Зеленському пора робити перші «чистки» у власній команді. Бо якщо він захищатиме наближених до нього «токсичних персонажів», то у підсумку вони поховають його рейтинг так само, як Порошенка поховали його «друзі».У будь-якому випадку «прощення своїх» є сигналом збереження старої політики.
12 кандидатів на «виліт» можна називати зі старту. Екс-міністр фінансів часів Порошенка та екс-голова РНБО Данилюк (1) вже заслужено звільнений внаслідок внутрішнього конфлікту між «коломойськими» та «соросами». Журналісти по ділу вимагають і звільнення речниці президента Мендель (2), за її неприпустиму силову поведінку щодо двох журналістів. Не треба багато розповідати і про вже досить «зашкварених» як Богдан (3), який, як виявилось, був у складі делегації Азарова в РФ, після чого в Януковича відмовились від Євроасоціації. До цієї компанії можна додати і інших чиновників уряду з «токсичним політичним минулим та досвідом» як Аваков (4), Пристайко (5), Маркарова (6), Милованов (7), Кулеба (8). Сюди ж варто додати міністра Альону Бабак (9), що виступала проти Томосу. І міністра оборони Загороднюка (10), що якого існують підозри про наявність бізнесу з державою-агресором. І гендиректора «Укроборонпрому» Абромавичуса (11), що має доступ до державних таємниць з литовським паспортом. А ще недолюстрований з часів Януковича чиновник ОП Дніпров (12).
В команді Зеленського настала криза ідей. Причиною тому є відхід у минуле виборчих кампаній і необхідність важкої та професійної роботи над реальними державами справами, рішеннями, дилемами та реформами. Тому соціальний ліфт нарешті має реально запрацювати. Не для друзів, а для професіоналів ззовні. Бо в іншому випадку владу прийдеться перезавантажувати більш глобально. Перевиборами до Верховної Ради та «земетрусом» у «Слузі народу».
Не одна попередня влада та уряд любили годувати нас гарними обіцянками, візіями майбутнього та ідеями в стилі «гіперлупу». У підсумку, більшість з цих «солодких» заяв залишились лише на папері, лише у нашій уяві.
Тому амбітну програму уряду сприймаю холодно. Позитивно, що є досить чіткі вимірювані показники для оцінки роботи. Але поки що є гарні фантазії без реального плану досягнення. Бо не видно за рахунок чого в країну залучатимуть інвесторів, за рахунок чого буде економічне зростання, які якісні структурні реформи плануються до втілення. Тим більше, деякі останні податкові ініціативи в парламенті суперечать раніше заявленим економічним показникам. Голова уряду має не обманювати українців, що ніби-то не планується підвищення податків та атака на ФОПи, а розбиратись з авторами цих ганебних рішень. Бо в олігархічному полоні та з знищеним середнім класом економіка не зростає.
За підсумками термінового прес-брифінгу Зеленського щодо Донбасу.
Не бачу нічого нового. Україна і далі наполягає на усіх безпекових вимогах для втілення політичних кроків «за Штайнмаєром». «Мінський спадок» Порошенка нікуди не дівся і не дінеться. Зеленський був у майже безвиході, а після демаршу Трампа у повній безвиході. Так виглядає розплата за відсутність волі до спротиву та коли корупція підміняє реформи. Хто би не був при владі в сьогоднішніх міжнародних умовах нічого з цим би не зміг зробити. Нічого краще за «замороження» конфлікту вже нема, але нам вже цього ніхто не дозволить.
P.S. Найбільша мрія Путіна сьогодні — це щоб українці своїми ж руками знищили свою країну. Вуличним натовпом чи будь-якими іншими заворушеннями.
Радили експерти ще у 2016 році провести референдум щодо Донбасу і «вбити» Мінські договорняки. Але дочекались коли усі міжнародні партнери від нас відвернуться, а суспільство захворіє аморфним уявленням про мир. Ось і наслідки. Відсутність коридору для маневру. І нехай не корчать з себе розумних деякі. Що роками «Мінську безальтернативність» і її патрона захищали. Бо з однієї сторони у будь-якому випадку спадковий токсичний компроміс, або черговий акт російської агресії. А за 5 років ми майже нічого не зробили, щоб стати здатними себе захистити. Дякую.
Порошенко вже долучився до організації рішучого «путчу» і «розгойдування в період війни»? Проти Мінських домовленостей, які він особисто написав, підписав і лобіював роками як безальтернативні. Бо сьогодні мова про їх «штайнмаєрне» втілення.
В Зеленського провали та «штанги» по усіх фронтах. Невдалий візит в США, хаос в заявах та діях щодо Донбасу, токсичні законопроекти у раді (податкові репресії, блокування зняття депутатської недоторканності, непророблений земельний бліцкриг), розкол у команді на різних рівнях від парламенту до уряду, провальні кроки як флешмоб з НАБУ. Комунікація цих провалів ще гірша і є окремим провалом останніх днів. Прикладом тому є вчорашній брифінг Зеленського, де він створює враження згоди, а в підсумку, як виявилось, мова лише про лист з «взяттям до уваги» скандальної «формули Штайнмаєра».
Владою бути складно. Особливо складно бути моновладою. Бо усі поверхні навколо стають дзеркалом, що відображають «обличчя відповідального». Не кожному по силі витримати такий тягар. Особливо коли команда вузька і закрита від зовнішніх порад.
Ще з перших днів президенства Зеленського було зрозуміло, що він отримає спротив будь-яким ініціативам на Донбасі, бо ми стартово були у програшній позиції. Саме через очікування такого спротиву він так працював над збереженням рейтингу, влаштував «турборежимний зелений парад» законопроектів у парламенті, лишив Авакова на посаді голови МВС.
Зеленський допустив декілька важливих помилок. По-перше, зарано набрав швидкість щодо врегулювання ситуації на Донбасі, яке він мав відтягувати подалі. По-друге, невдало комунікував багато останніх рішень. По-третє, створив надто багато незадоволених репресивними податковими ініціативами та земельним бліцкригом. А це вже джерело легітимізації масштабних протестів.
У підсумку, Зеленський надто швидко дав можливість укріпитись «антизеленій коаліції» та створив передумови до протестної активності. Тепер проти нього поки розрізнено, але на різних рівнях працюють усі парламентські партії (Порошенко та Вакарчук загальнополітично, Тимошенко земельно, Медведчук медійно), окремі олігархи (Ахметов і частково навіть Пінчук), націоналісти. А це вже достатній «консенсус», щоб починати «розхитувати Банкову».
Сценарії розвитку подій щодо Донбасу.
Токсичний компроміс по Донбасу. Його поступове втілення. Значні негативні наслідки від його втілення (внутрішньополітичні, економічні, міжнародні).
Токсичний компроміс по Донбасу. Перешкоджання його втіленню. Силове чи мирне перезавантаження влади. Все одно токсичний компроміс по Донбасу внаслідок міжнародного тиску, або чергового акту російської агресії. У разі нової фази російської агресії компроміс може стати ще більш токсичним.
Токсичний компроміс по Донбасу. Перешкоджання його втіленню. Тюремні посадки та силові розгони протестів. Запровадження воєнного стану. Силове перезавантаження влади, або встановлення авторитарного режиму.
Відмова від токсичного компромісу по Донбасу. Блокування міжнародної підтримки зі сторони Заходу, зняття санкцій з РФ. Чергова фаза російської агресії. Колективне примушування України до токсичного компромісу.
2 жовтня Верховна Рада підтримала низку важливих законопроектів.
Створила Тимчасову спеціальну комісію з питань правового статусу ветеранів війни (2153), зробила крок до перезавантаження Нацради з питань телебачення та радіомовлення (2036), зробила крок до перезавантаження НАЗК та посилення інституту е-декларування (1029), запустила приватний бізнес в космічну галузь (1071), урегулювала питання застосування ЗСУ в особливий період (1224), дала поштовх великій приватизації (1054-1), розпочала довгоочікуваний процес створення Бюро фінансових розслідувань (1208-2).
Єдиний мінус був захований у законопроекті 1029, яким було позбавлено держфінансування партії, що набрали від 2 до 5%. Мова тут не про конкретні партії, а про механізм, що у перспективі мав би зменшувати залежність партій від олігархів. У підсумку, політична партійна корупція завдяки закону підвищиться.
3 жовтня Верховна Рада підтримала низку важливих законопроектів.
Запустила реформу місцевої влади у Києві (2143-3), послабила санкції і тиск на бізнес через «тіньове працевлаштування» (1233), відкрила шлях до інвестиційно-концесійних проектів (1046), запустила радикальну реформу державних закупівель (1055-1), створила додаткові нотаріальні та реєстраційні запобіжники проти рейдерства (1056-1), збільшила штрафи за безпідставну відмову у транспортному перевезенні пільговиків (0893). Також Рада відправила на доопрацювання Виборчий кодекс та законопроект про визнання «Пласту». Щодо хімічної кастрації педофілів буде розроблений новий закон.
Були і дві принципові речі, які парламент не зробив. По-перше, був «забутий» законопроект про криміналізацію незаконного збагачення та цивільну конфіскацію статків корупціонерів. Влада з корупцією боротись вже передумала?
По-друге, депутати не підтримали скасування репресивних податкових законів 1053-1 про касові апарати та 1073 про «кешбек для споживачів-викривачів». Хто вчергове підтвердив, що є ворогами бізнесу? «Слуга народу» у майже повному складі, половина партій Медведчука, Тимошенко та Вакарчука, половина групи Коломойського. Хто виявив позицію на захист бізнесу? Декілька депутатів-«слуг", більшість партії Порошенка, половина партії Тимошенко та Вакарчука, половина групи Коломойського. Цікава позиція деяких про 50 на 50.
Відеозвернення Зеленського щодо Донбасу нічого не змінить. Хоч і у його виступі була більш проукраїнська і більш вигідна нам позиція, аніж була в Порошенка щодо Мінських домовленостей та формули "Штайнмаєра".Бо Порошенко хотів на кордоні ОБСЄ, а Зеленський українських військових.
Хто розуміє жахливі міжнародні умови, "безальтернативний" спадок Порошенка у вигляді Мінських домовленостей та інші деталі шантажу і тиску теперішнього переговорного процесу, не буде розводити апокаліпсис, бо усвідомлює що нічого якісного нового поки не відбулось. Все це було у чинному законі про "особливий статус Донбасу", які роками голосували "БПП" та "Народний фронт". До речі, саме цей антидержавний закон пропонує переписати Зеленський.
Той, хто хоче "розгойдувати" у політичних цілях, і далі буде маніпулювати, обманювати та навішувати поки необґрунтовані ярлики на зазначені процеси. Знімаючи з себе відповідальність, розводячи політичну "шизофренію".
Зеленський і Порошенко є подарунками для один одного. Порошенко використовує продовження своєї ж політики Зеленським для власного збереження у політиці та поки уникнення від відповідальності за злочини. Зеленський ж використовує Порошенка, щоб дискредитувати будь-який протест проти себе. В Зеленського розуміють, що посадка Порошенка відкриє можливість для народження альтернативної, незаангажованої та значно більш адекватної опозиції. Якої сьогодні у парламенті і на вулиці не спостерігається.
4 жовтня у Верховній Раді був один з найбільш токсичних днів. Бо для себе не знайшов жодного важливого рішення, яке варто підтримати.
По-перше, був затверджений "новий" склад ЦВК. На основі політичних квот, а не професійного підходу. У складі ніби-то нової ЦВК 5 членів працювали у попередній і дискредитованій "ЦВК Порошенка", що в принципі спростовує логіку Зеленського та "Слуги народу" про відставку попередньої залежної ЦВК. Крім того, членами Комісії стали не просто екс-регіонали, а й навіть "голосувальники законів 16 січня" (диктаторських законів Януковича).
По-друге, депутати підтримали законопроект 1009, який раніше з тріском провалили саме "Слуги народу". Нардепи надали НАБУ автономне прослуховування, але це був єдиний позитив цього законопроекту. Чому? Бо його текст до другого читання зробили "уродським". Мова не тільки про те, що частина "правок Лозового" залишилась, але й те, що депутати зберегли депутатські імунітети від прослуховування та обшуку, а це означає, що депутати зберегли депутатську недоторканність. Всі партії цю ганьбу підтримали.
По-третє, депутати підтримали програму діяльності уряду. Фантастично-казковий документ школярського типу про мрії на 5 років. Без жодної системності, реальних механізмів та кроків з досягнення зазначених цілей.
