2022 рік: відкладені старі та нові виклики

Оригінал публікації: https://lviv.media/2022-rik-vidkladeni-stari-ta-novi-vyklyky/?fbclid=IwAR1F4C1AlIzsPGan0odp8qx3Fcsl9TcmfXcfVRFJtKDgs5IZSvrl9rm3pgI

На початку кожного року можна зустріти багато роздумів про те яким буде новий рік. Давати прогнози у такому мінливому світі – справа цілком невдячна. Обов'язково будуть виникати «чорні лебеді»-події, які мало хто, або навіть ніхто не передбачав. Тому залишається лише будувати непевні проекції.

Відкладені виклики і підсумки 2021 року

У 2021 році Україна продовжувала перебувати під впливом декількох глобальних процесів. Мова і про пандемію Covid-19, декілька її хвиль і пов'язані з ними дилеми вакцинації, карантинних обмежень. Під впливом пандемії та загострення міжнародних політичних протистоянь хиталась і міжнародна економіка, а разом з нею і українська економіка.

Також тривала російська агресія та окупація частини територій України. Майже весь рік Нормандські переговори були заблоковані РФ. Вони змінились новими геополітичними та воєнними шантажами; початком безпекових консультацій РФ з США/НАТО; енергетичним тиском та маніпуляціями європейськими ринками; фактичним взяттям контролю РФ над Білоруссю та її використання як інструменту міграційного шантажу; триваючою дикою пропагандою; кібератаками, телефонними мінуваннями.

В якості реагування на зовнішні загрози команда президента суттєво активізувала міжнародну діяльність. Було багато ініціатив, деколи можливо і надто гострих заяв щодо наших Західних партнерів. Мова про Кримську платформу, розбудову відносин під час успішного візиту до США та успішного саміту з ЄС, що завершився підписанням Угоди про відкрите небо, створення декількох менших міжнародних союзів. Президент запровадив політику активного і гучного стукання у двері ЄС і НАТО. Нарощування експорту до Китаю мало сусідство з позовом від КНР щодо «Мотор Січі», що певно буде одним з факторів погіршення стосунків з владою Китаю.

У внутрішній українській політиці після досить несприятливого 2020 року у 2021 команда президента Володимира Зеленського перейшла у політичний контр-наступ. Це зумовило збільшення впливовості президента, лідерства у визначенні порядку денного, але й збільшення переліку опонентів ОП.

«Зелений принтер» переїхав з парламенту до РНБО, яка розпочала активну санкційну політику. Серйозний удар санкціями та карними справами отримали проросійські медіа, політики та особисто Віктор Медведчук, що «сів» під домашній арешт, а його медіа-імперія з трьох каналів втратила свою силу. Санкції РНБО отримали і олігархи Дмитро Фірташ та Павло Фукс. Законом проти олігархів в Зеленського спричинили публічний конфлікт з Ринатом Ахметовим, який отримав закон 5600 з мільярдами гривень для себе втрат. У кінці року «дійшли руки» і до підозри Петру Порошенку.

У цих протистояннях влада втратила декілька важливих фігур як вже екс-спікер Дмитро Разумков чи вже екс-голова МВС Арсен Аваков. Поруч з тим, це доповнило процес посилення контролю влади за МВС, армійськими структурами, новоствореним Бюро економічної безпеки, державними корпораціями як «Нафтогаз». Також вдалось через Конгрес місцевих влад частково перехопити ініціативу впливу на місцевому рівні, знайти союзників.

Завдяки усім своїм активностям, у тому числі, грандіозному святкуванню до Дня Незалежності, удару по Медведчуку, позитивному посланню до парламенту, гучним форумам «Україна 30» владі вдалось частково повернути втрачені рейтинги та втримати їх після серйозних скандалів, як от «Вагнергейт», Pandora Papers, прес-марафону чи дискредитаційної кампанії телеканалів Ахметова. У 2021 році Зеленський зберіг найвищий електоральний рейтинг з поміж інших політичних конкурентів. Після відходу Разумкова вдалось втримати більшість у ВРУ, але не за рахунок лише монобільшості «слуг народу», а за рахунок підтримки груп «За майбутнє» та «Довіра».

З рішень, які влада може також записати собі в плюс, до прикладу, будівництво доріг, ринок землі, цифровізацію через Дію, забезпеченість вакцинами, виплати 1000 е-підтримки, виселення чиновників з держдач, закони про корінні народи, тероборону, стратегію з деокупації, застосування «Байрактарів» та ін.

Невирішеними у 2021 році залишались деякі реформістські питання. Багато питань викликає робота правоохоронних, силових та антикорупційних органів, а також судів. Залишаються питання до проблем корупції, податків, кадрів. Також традиційно у 2021 році проблемами були ціни, тарифи, соцстандарти.

Зовнішні виклики та очікування 2022

У 2022 році на нас і далі впливатимуть глобальні воєнно-політичні, медично-пандемічні та економічно-енергетичні процеси.

Головне запитання: чи буде нове російське вторгнення? Путін перетворив у традицію витискання щось від Заходу військовим погрозами Україні. РФ робить спроби «геополітичних танців» з розміну України у переговорах з США-НАТО, або з примусу України у Нормандському форматі. Тому ризиками є і нові акти російської агресії, і акти примусу до виконання Мінську-2.

Кремль почав висувати Заходу ультиматуми щодо «гарантій безпеки», які насправді є вимогою закріпити виключно тільки за Росією контроль над Україною і усім пострадянським простором. Вимоги РФ напряму стосуються навіть Болгарії та Румунії і переслідують «путінську мрію» повернути стрілку часу між НАТО та РФ до 1997 року, а світ до 1990-1991 років. Письмова відповідь Заходу на ультиматум Путін доставлена і містить відмову від вимоги про неприйняття нових членів НАТО чи про повернення до умов 1997 року, але при цьому є заклик до переговорів про озброєння, роззброєння, прозорість військово-навчальної діяльності. Далі буде.

Є припущення, що Кремль усе це затіяв, щоб банально розвідати, що Захід зробить у випадку нової агресії проти України, щоб протестувати разом з ситуативним союзником Китаєм реакцію Заходу. Зараз є лише два базових сценарії щодо потенційного нового російського вторгнення. Один з сценаріїв передбачає неадекватність та нераціональність Путіна і неможливість прогнозувати його дії. Якщо ж припустити що Путін чи його оточення керуються аргументами, то ймовірність визначається зараз.

Аналітики прогнозують, що нові акти російської агресії обернуться падінням темпів зростання світової економіки у 4 рази, запустить зростання світових цін, посилення енергетичної кризи та шокове зростання світових цін на нафту.  На столі у Кремлі очевидно лежать різні сценарії з прорахунком «ціни».

На сьогодні негативну для РФ «ціну» визначає професійність, озброєність та розмір української армії. До цієї «скарбнички» також долучаються усі заяви наших Західних партнерів про нові санкції, надання нашій країні міжнародної фінансової та воєнної допомоги у вигляді протитанкових, протиракетних та інших озброєнь. Кожна така заява та кожне таке постачання від США, Британії, Канади, балтійських держав, Польщі, Чехії збільшує потенційні втрати для Путіна та роблять агресію менш вірогідною. Навпаки, зменшують «ціну» вторгнення та збільшують ймовірність розширення війни всі недружні заяви та кроки від Німеччини, Австрії, Угорщини і т.д. щодо зброї, санкцій.  

Україна та держави Європи активно народжують нові міжнародні формати співпраці під тиском військових погроз та активностей РФ. У підсумку, поступово трансформується стара амбіційна ідея «Балто-чорноморської дуги», поясу співпраці з державами між басейнами Чорного та Балтійського морів. Це альтернатива співпраці по лінії «російської залежності» з ФРН, Австрією і т.д. На сьогодні звідси очевидно випадає Білорусь, але тепер додається Північне море. Так, вже працюють і наповнюються «Люблінський трикутник» з Польщею і Литвою, «Квадрига» з Туреччиною, «Асоційоване тріо» з Грузією і Молдовою, а також з Великобританією та Польщею. 

Видається, що РФ може утриматись від нових воєнних операцій поки:

По-перше, триває переговорний процес на рівні США-РФ як фактор стримування. Такого типу переговори при рівності сил та при всій безперспективності можуть тривати роками. Можливо навіть будуть якісь формальні компроміси щодо тем, які згадані у відповіді Заходу.

В РФ є сподівання і на реанімацію Мінську-2 у Нормандському форматі чи інших форматах. У Кремлі можуть сподіватись, що після відходу Ангели Меркель та напередодні президентських виборів у Франції лідерів ФРН та Франції вдасться протиснути. Також «Північний потік-2» може стати приводом для розколу коаліції в Німеччині, що теж може мати наслідки на відповідні процеси. В Кремлі сподіваються на поглиблення розколів на Заході.

По-друге, є і інші стримуючі фактори. Мова про китайську олімпіаду 4-20 лютого, світові енергетичні та економічні процеси, суспільні настрої у самій РФ, позиція окремих осіб та особливо бізнесменів з західними активами у Кремлі. За місяць військового нагнітання на межі 2021-2022 років сукупний статок 104 російських мільярдерів скоротився на майже 28 мільярдів доларів.

Замість вторгнення у відповідь на відмову від російського ультиматуму Росія може розмістити ракети і тактичну ядерну зброю в Криму і в Білорусі. Паралельно нарощуючи свій вплив на Білорусь та Казахстан. Російський агресор не перший рік зацікавлений у контролі України зсередини, через своїх «агентів». Тому сценарії внутрішньої дестабілізації  ніхто не скасовував.

Не слід забувати, що ситуація довкола України не перебуватиме у міжнародному вакуумі і буде під впливом інших подій.

У світі продовжується змінюватись баланс сил на користь Китаю і послаблення міжнародної ролі США, посилюються тенденції протекціонізму, прагматизму, конфліктності. Багато хто сприйняв за слабкість рішення США щодо Афганістану, в якому у 2022 очікується гуманітарна криза. Поруч з тим, у 2021 був створений антикитайський союз США, Британії та Австралії під назвою AUKUS. Все це змінює політику не лише РФ, але й Китаю.

Мова про ризики загострення торгівельних та політичних американо-китайських відносин щодо Тайваню (де аналітики очікують агресію КНР у 2025 році). Також є прогнози щодо ескалації у Боснії та Герцеговині, між Вірменією та Азербайджаном, множення досвіду казахських подій на інші держави, загострення навколо ядерно-ракетних програм Ірану та Північної Кореї.

Щодо пандемії Covid-19, то з однієї сторони надходить інформація про нові вакцини та таблетки для лікування хвороби і навіть «вічну вакцину» у Японії, потенційне зменшення смертності від нових штамів. З іншої виникають нові штами, що зменшують ефективність дійсних вакцин, суттєво збільшують динаміку заражень, збільшують потребу обов'язкової вакцинації як, до прикладу, у Австрії чи частково в Італії. Завдяки антивакцинаторському руху ми мали додаткову смертність та рівні захворюваності, а тепер недостатню захищеність перед новими хвилями вже нових штамів як «Омікрон». У МОЗ прогнозують до 60 тисяч нових заражень на день у «пікові періоди» 2022 року. Подальші мутації вірусу непрогнозовані, але якщо вірус буде існувати, то він поступово стане проблемою лише країн з низьким рівнем вакцинації.

Зростають глобальні економічні та енергетичні дисбаланси. Продовжують встановлюватись рекордні світові ціни на нафту, які за прогнозами можуть бути ще вищими, що є проблемою для України як імпортера нафтопродуктів. Західні інвестбанки прогнозують, що нестача газу на європейському ринку триватиме до 2025 року і спричинить нові рекордні ціни. Весною 2022 року нам знову може загрожувати завершення сертифікації «Північного потоку-2» та енергетична блокада РФ з примусом до укладення прямих контактів з «Газпромом» чи закупівлі вугілля в окупаційних адміністрацій на Донбасі. Блокада ця може бути реалізована РФ спільно з Білоруссю і Казахстаном.

Один з ключових економічних ризиків також – це поєднання високих цін на газ, нафту та вугілля, які ми стабільно закуповуємо, у купі з зниженням цін на руду та метал, які ми стабільно продаємо. Курс національної валюти хитається через очікування потенційного вторгнення. У НБУ вже заявили, що Україна тимчасово втратила доступ до зовнішніх ринків капіталу, а у 2022 році очікується ще більший відтік світових фінансів з ринків країн і зменшення можливостей до залучення у різних формах закордонних інвестицій.

Є і інші виклики у світовій економіці. Екологічна загроза змушує світ вдаватись до переходу на зелену енергетику, що потребує неймовірних держінвестицій. У Китаї була гостра кризу на ринку нерухомості, що у разі невирішення може запустити нову кризу у світовій економіці. Нікуди не зникають глобальної збої поставок продовольства та ризики глобальної водної кризи, що збільшують ціну на відповідні товари. Перебої чи дефіцити на ринках мікрочіпів ніби непомітна проблема, але вона спричиняє мільярдні збитки для цілих секторів економіки як автовиробники чи продаж технологічних пристроїв.  

Внутрішні виклики та очікування 2022

З наближенням президентських та парламентських виборів що влада, що опозиція будуть активізуватись, виникатимуть нові політичні проекти та нові політичні вигадки та сценарії. Потенційно можуть бути історії від ребрендингу «Слуги народу» задля подолання розриву між президентськими і партійними рейтингами і до оформлення партпроектів Сергія Притули «24 серпня», який разом з іншими патріотичними силами складе конкуренцію парламентським силам, та Разумкова, який буде подорожувати країною у рамках «Разум-туру».

Ніхто не скасовував і кристалізацію окрім як з Разумкова додаткових партійних колон широкої проахметівської опозиції, зокрема, розвитку партії Володимира Гройсмана. На підході і декілька інших потенційно «прохідних проектів».

Важливий момент – це потенційні дострокові вибори різних рівнів, або правові зміни дат їх проведення. Якщо дострокові кампанії є малоймовірними, то особисто президент на прес-марафоні відзначив можливість через Конституційний суд посунути проведення парламентських виборів. Поруч з тим, у антиЗеленсько-олігархічній коаліції зацікавлені у дострокових виборах.

Будуть мати місце і довибори по 206 округу на Чернігівщині до Верховної Ради, на місце померлого Антона Полякова, дострокові вибори мерів Запоріжжя, Кривого Рогу та Бердянську та вибори до районних рад Києва. Вже запрацювали норми щодо імперативного мандату, а тому партії почнуть відкликати депутатів.

На РНБО у травні почне своє публічне життя закон про олігархів, що доповниться еволюцією конфліктів Зеленського з Ахметовим, Порошенком та Медведчуком. Проти Порошенка-Медведчука буде і далі розвиватись «вугільна справа», а також потенційно інші епізоди з «плівок», зокрема, відведення наших військ на вимогу окупантів; дарування куму Путіна «труби». Загалом, спір з Порошенком хто кращий/гірший президент триватиме. Це не на рік.

Проти широкої ахметівської коаліції можуть діяти умови «окопної війни», а можуть полетіти і кримінальні провадження, і медійні історії як фільм «Спадкоємець», і санкції РНБО, і регуляторні чи адміністративні рішення проти бізнесів та телеканалів, і фіскальні законопроекти, і антимонопольні рішення. Проти Віталія Кличка можуть полетіти законопроекти про столицю чи місцеві адміністрації, зміна голови КМДА та вже полетіли рішення уряду щодо районних адміністрацій та підозри членам його команди. А ще в них можуть полетіти і президентські звернення, ініціативи референдумів. Санкції РНБО вже застосовані проти телеканалу «Наш» Євгенія Мураєва.

На допомогу президенту у деяких питаннях можуть прийти і західні партнери, які вже вводили санкції проти Ігоря Коломойського, а тепер проти нардепів ОПЗЖ, представників чи лобістів судової «мафії» в Україні.

Новий Майдан у теперішніх умовах може призвести до великого наступу РФ, а тому проти влади можуть полетіти різнопланові менші акції. Згідно соціології вперше за 12 років готові протестувати менше третини опитаних українців. Тому партії можуть обійтись локальними протестами, демаршами місцевих влад, спробами підкупу депутатів монобільшості, продовженням інформаційних Шустеро-Гордонних дискредитацій, «витоків» відео-компромату з поліції, судовими наступами на закон про олігархів у Конституційному суді та на санкції РНБО, енергетичними провокаціями.

А ще потрібно буде щось робити з апетитом Коломойського у розподілі «Укрнафти», визначити формулу взаємодії з цим олігархом. І все це при тому, що «дамоклів меч» з справою «Приватбанку» нікуди не зникав.

Триватиме боротьба і на медійному ринку. В команді президента продовжать роботу над створенням пулу національних та регіональних медіа.

Серед важливих законопроектів–викликів 2022 року – це прийняття змін до Конституції України в частині децентралізації, внесення змін до Виборчого кодексу, акт про СБУ, завершення конкурсу в САП та конкурс на голову НАБУ, реалізація законів щодо судової реформи, щодо податкових правил. У травні завершаться повноваження очільника Конституційного суду. Також до групи потенційних рішень ВРУ можна віднести і кадрові питання в уряді, зокрема, потенційну відставку прем'єр-міністра, окремих міністрів, голови НБУ.  

Найбільші проблеми для президента даруватиме економічна сфера, де окрім енергетичних ризиків з тарифами, економічних ризиків з цінами будуть ефекти від податкової політики, змін пенсійної системи. В сфері податків в тренді будуть і касові апарати для ФОПів, і нові податки для фермерів, і очікування від запровадження непрямих методів податкового контролю по витратам. Початок року вже ознаменувався масовими та жорсткими акціями протесту від малих підприємців і ця історія триватиме поки влада не піде на поступки.

Вже зараз виробники з різних сфер, до прикладу, кондитери, молоко та хлібозаводи та виробники скла, зупиняють виробництво через ціни на газ. Держава вже була змушена ввести локальні держрегулювання цін та запровадити соціальну купівлю газу. Усім зрозуміло, що електроенергія та газ закладені у ціни виготовлення та доставки продуктів. Так само владі доводиться стримувати зростання тарифів адміністративними методами, що може стати проблемою у відносин України з МВФ.

Енергетичні проблеми залишають ймовірність потенційних віялових відключень, а подорожчання енергоресурсів було одним з каталізаторів подій у Казахстані. Починає з'являтись інформація і про інші проблеми, до прикладу, банкрутство державних підприємств як Державної продовольчо-зернової корпорації. Навряд у 2022 році вдасться повторити рекордний врожай 2021.

Очікується у 2022 і приватизація трьох великих підприємств. Після історії з «Більшовиком» жодних сумнівів, що потенційний продаж «Об'єднаної гірничо-хімічної компанії» (ОГХК), «Центренерго» та «Одеського припортового заводу» будуть ще більш складними. І політики не забудуть поспекулювати.

Кожного року перед кожною країною багато викликів. Деякі з них справджуються, деякі ні. Але хто володіє інформацією, готується до потенційних сценаріїв, той має силу визначати майбутнє. Сили нам у цьому.