Фото: Прес-клуб Львів
Провокація – дія або дії, які мають на меті викликати реакцію тих, кого провокують. Якщо враховувати насиченість української політики подібними діями, то можна дійти до висновку, що в українській політиці провокації ледь не головний козир. Тим більше, в еру Інтернету, піару та антипіару на всьому.
Коли ми говоримо про провокації у контексті президентських виборів, то їх варто поділити на зовнішні та внутрішні. Джерелом зовнішніх провокацій безумовно є російська держава-агресор, що зацікавлена в дестабілізації внутрішньоукраїнської ситуації та дискредитації виборів в Україні. Саме тому так активно працюють російська інформаційна пропаганда, військові провокації, регулярно відбуваються кібератаки на сервери ЦВК.
Джерелом внутрішніх політичних провокацій безумовно виступають основні учасники та зацікавлені особи у підсумках президентської кампанії 2019. Це не тільки основні чи технічні кандидати, але й олігархи та інші впливові сили.
Які основні типи внутрішніх провокацій президентської кампанії 2019?
По-перше, кандидування деяких осіб на посаду президента України. Мова тут не про балотування просто технічних кандидатів, а кандидатів, що дискредитують самі інститути виборів та президентства.
До прикладу, це Роман Насіров, що насміхається над усіма українцями у своїй передвиборчій програмі, де пише про корупцію як головну перешкоду до реформ, спрощення процедури розгляду корупційних справ в судах.
Наступний – це Володимир Петров, що є провокацією проти демократії та її елементів як такої. Який насміхаючись над державою обіцяє у програмі: «Право на щоденний безоплатний хліб кожному. Скасування кримінальної та адміністративної відповідальності за крадіжку харчових продуктів на суму до 1000 гривень. Зміни до Конституції щодо об'єднання Церкви та Держави».
До таких же провокацій можна віднести і шапкокрада, що через свої біл-борди шукає дружину, Ігоря Шевченка. А також Юрія Тимошенка, що був запущений не просто як клон проти Юлії Тимошенко, але й, можливо, як технологія для розігрування скандалу навколо його ніби-то підкупу з метою зняття з виборів.
По-друге, створення небезпечних для електоральних рейтингів ситуацій, на які кандидат не може не реагувати. Тут мова про відкриття кримінальних проваджень, або погрози їх відкриття; злиття грунтовного, або відчутного компромату; поширення фейків; фізичні провокації для консолідації гніву.
Загалом для таких люблячих владу осіб як Петро Порошенко провокацією може бути навіть високий рейтинг конкурентів, або вихід компліментарного сюжету про якогось з конкурентів на загальнонаціональному каналі. У свою чергу, підготовка широких фальсифікацій та підкупу виборців у провладній команді чи опозиції є провокацією щодо політиків-супротивників, адже вони змушені реагувати. Мова тут і про монетизацію субсидій, індексацію пенсій, субвенції. Або про спроби очевидного захоплення контролю над виборчими комісіями.
Щодо кримінальних проваджень, то в умовах значного владного контролю за правоохоронно-силовою системою, то мова йде про погрози Гриценку провадженням на тему розкрадань у армії, Зеленському щодо ніби-то збиття людини у 2002 році, а Тимошенко за сумнівне фінансування чи офшори. Тимошенко заявила, що однією з провокацій влади стало те, що ніби-то від її імені людям пропонували гроші за купівлю голосів. До колекції провокації проти можна віднести і «сміттєву блокаду» Львова проти Садового.
Злиття компромату так само йде повним ходом. І мова не тільки про розкрадання на армії та корупцію, до прикладу, оточення Порошенка, але й, до прикладу, телефонні розмови Коломойського з Тимошенко. Над таким політичним матеріалом працюють і спецслужби, і хакери, і пранкери.
Фейки час від часу так само стабільно виникають. Буквально останні 2 дні у Інтернеті поширювалась фотографія, де Порошенко ніби-то тікає від людей у Житомирі, хоча насправді він у тій ситуації йшов до певної групи людей. Зеленський заявив, що влада планує розвісити на окупованих територіях Донбасу його біл-борди для дискредитації. До речі, саме Зеленський запустив протиотруту щодо фейків, оголосивши конкурс на найкращі фейки про нього. Поширюються і відверто неправдиві компрометуючі листівки, створюються брехливі «зливні бачки»-сторінки як «Реальний Грищ» чи «Слуга урода».
Щодо фізичних провокацій, то до них варто віднести наслідки політичного коливання голови МВС Арсена Авакова. Демонструючи свою нелояльність до чинного голови держави він не тільки відповів діяти проти штабу БПП у Сумах, але й можливою причетністю до останніх силових сутичок біля адміністрації президента та під час подій у Черкасах. До фізичних провокацій можна віднести і побиття на Подолі активістів С14. Як наслідок Аваков заявляє, що його готуються усунути через переведення на його рахунки брудних грошей з походженням з російської держави-агресора чи за рішенням суду. Майже фізична провокація мала місце і проти Зеленського під львівським «Цирком».
Наслідки застосування усіх цих інструментів прості: Електоральні коливання. Радикалізація суспільних настроїв. Дискредитація виборів та їх результатів.
Відео за посиланням:
