Світлина від Прес-клуб Львів.

фото: Прес-клуб Львів


У ЦВК зареєстровані 44 кандидати в президенти 2019, що є абсолютним рекордом для України.

Така кількість кандидатів створює низку прямих наслідків:

По-перше, технічних. Велика кількість кандидатів означає невеличку компенсацію деяких бюджетних витрат на президентські вибори, адже усі крім переможця втратять внесену ними заставу у розмірі 2,5 мільйонів гривень. Поруч з тим, велика кількість кандидатів означатиме суттєве збільшення розміру виборчого бюлетеня, що накладає більший тягар на виборців. Більш ліниві та несвідомі виборці можуть банально не дійти до певного кандидата.

По-друге, технологічних. Більшість з зареєстрованих кандидатів мають конкретно визначену роль, що не пов’язана з перемогою як ціллю. Вони відправлені у кампанію, щоб сприяти комусь, або заважати комусь.

Сприяти комусь вони можуть через забезпечення більшості у виборчих комісіях, за яку будуть йти шалені битви, торги та договорняки. І тут фраза «важливо не як голосують, а як рахують» буде ключовою. Така кількість кандидатів свідчить про високі шанси на фальсифікацію результатів президентських виборів. Псевдокандидати можуть також згодом делегувати комусь свої голоси. Будуть використовувати власні медіа-квоти для просування необхідних союзникам меседжів. Заважати вони комусь можуть також і через виборчі комісії, і через критику обраних конкурентів.

По-третє, найважливіших наслідків, а саме політичних. Який вже вплив спричинило балотування такої кількості кандидатів та як це може вплинути?

Перше – відбувся суттєвий розкол опозиційно-демократичного табору, що суттєво зменшує шанси на другий тур навіть в умовах домовленості про єдиного кандидата. Гриценко, Садовий, Гнап, Добродомов, Деревянко, Безсмертний, Кошулинський поїдають рейтинги один одного і, таким чином, зменшують шанси на успіх представника цього табору. Крім того, певні бенефіціари надіслали сюди таких кандидатів як Кривенко чи Кармазін, щоб відібрати додаткові крихти. У підсумку така нездатність до єдності грає на користь Порошенку, бо саме його мав би вибити з другого туру єдиний кандидат від цього табору. Багато в чому з цього приводу і виникають підозри про мотивацію деяких кандидатів щодо участі у виборах, або зриві об’єднавчих процесів. На цьому вакуумі, до речі, частково виріс і Зеленський.

Друге – відбувся суттєвий розкол у таборі проросійських сил. На щастя, замість єдиного кандидата Бойка ми маємо ще трьох, Мураєва, Вілкула та Бондара. Їх електоральний потенціал не є нульовим, а тому вони суттєво подрібнили цей електорат. І це при тому, що частину тут також відбере Зеленський і Тарута. В купі з високими рейтингами Тимошенко у східних областях це майже унеможливлює проходження Бойка до другого туру. Це стратегічно важливо в умовах бажання Кремля впливати на підсумок виборів.

Третє – електоральні маневри в парі Порошенко-Тимошенко. Донедавна головні фаворити передвиборчої кампанії згідно соціології та даних букмекерських контор створювали значну кількість проектів для підтримки чи відбору голосів. На відбір рейтингу в Тимошенко працюватимуть такі кандидати як Скоцик, Богомолець, Богословська, Литвиненко. Тобто у їх появі найбільше зацікавлений саме Порошенко. Також у виборчому бюлетені буде людина, ініціали якої повністю співпадатимуть з даними Юлії Тимошенко, бо певні сили у владних колах назбирали гроші на кампанію екс-нардепа з «Народного фронту» Юрія Тимошенко. Сприяння Банковій через тиск на Тимошенко можна очікувати і від ахметівського Ляшка. Тут мотиви і режисери зрозумілі. Для страхування Тимошенко можуть спрацювати такі кандидати-союзники як Наливайченко та Тарута. Окрему роль тут має «пул Коломойського», зокрема, Олександр Шевченко проти якого працює Ігор Шевченко, а також Купрій. Після висунення Зеленського, впевненого зміцнення його лідерських позицій у президентському рейтингу, він консолідує навколо себе різні електоральні групи, відібрані в різних таборів, але спільна спрямованість кампанії проти Порошенка, може сприяти ситуативним коаліціям Тимошенко з людьми Коломойського.

Четверте – невеличка міжусобна конкуренція має місце і в радикальному таборі, де для Ляшка проблеми створюють Каплін та Ківа. Це поле тісно перетинається з «лівим сектором», на якому вирішив зіграти і Мороз. Але ця ніша дуже вузька і відчутного ефекту на вибори не матиме.

Незважаючи на велику кількість кандидатів реальні шанси на перемогу залишаються у 3-4 людей, але враховуючи низькі електоральні розриви в межах статистичної похибки, високий рівень загальної недовіри до усіх політиків та високі антирейтинги найвірогідніших претендентів на перемогу, роль технічних кандидатів залишається дуже високою, адже ціною питання виходу чи не виходу у другий тур можуть бути самі ті мізерні і вирішальні 1-2%.

Відео за посиланням:

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація