Світлина від Muzej karikature.

фото: Oleksiy Kustovsky


Внутрішня політика

Поломка та зупинка швидкісного експресу як символ

Поломка та зупинка швидкісного експресу Київ-Бориспіль від «Укрзалізниці» - то класична історія з українськими псевдореформами.

Гучна заява про неймовірний прорив, реформу, перемогу, успіх, гіперлуп. Потім спуск на землю через поломку, провал, саботаж, корупцію, ідіотизм та непрофесійність. І звинувачення від влади, що в усьому винні «зрадофіли».


Зовнішня політика

Які корективи у перебіг передвиборчої кампанії внесе запроваджений в Україні воєнний стан?

Три місяці назад у Прес-клубі я заявив: «Причинами для запровадження воєнного стану можуть бути різні ситуації. Нас може очікувати новий виток агресії через море». Так і сталось. РФ розпочала нову хвилю агресії з грубим порушенням норм міжнародного права. Так завершилось майже однорічне ігнорування загрози, про яку владі усі кричали.

Але це лише новий виток агресії, а тому заяви про те, що відбулось щось якісно нове чи інше, що вперше є пряма агресія є нефаховими. Не відбулось нічого юридично чи воєнно нового, бо повномасштабна агресія триває вже 4 роки. Окупація Криму відбулась за допомогою збройних сил РФ, що підтвердив Путін. На Донбасі проти нас воюють окупаційні адміністрації РФ, що згідно міжнародного права є органами влади РФ і частиною її збройних сил. Чинна влада повинна була згідно законодавства ввести воєнний стан ще під час окупації Криму. Але вона цього не зробила ані тоді, ані під час окупації Донбасу, ані під час жодного з смертоносних котлів, ані після збиття МН17.

Як і протягом останніх 4 років я підтримую введення воєнного стану в Україні як необхідність в умовах російської агресії. У свою чергу, Порошенко та Ко усі ці роки не підтримували введення воєнного стану. Спроба його введення на 60 днів в умовах тотальної недовіри до влади створили підозри про спробу відкласти, або зірвати президентські вибори, які юридично мали розпочатись саме 31 грудня, тобто в межах визначених першим проектом рішення про введення воєнного стану. І найгірше, що влада і ми усі могли зробити – це дискредитувати інститут воєнного стану в умовах війни.

Три місяці назад у Прес-клубі я зазначив, що у зриві президентських виборів, або підриві до них довіри можуть бути зацікавлені різні сили. Я не знаю чи дійсно хтось у владі хотів використати наслідки агресивних дій РФ як привід у політичних цілях, але навіть якщо хтось цього хотів, то цей сценарій на даний момент не вдався. Термін дії воєнного стану поки не зачіпає дати початку президентських виборів, а Верховна Рада окремим рішенням підтвердила проведення президентських виборів 31 березня.

Тепер у влади є 30 днів, щоб своїми активними оборонними та міжнародними діями вперше довести щирість власних намірів щодо захисту України. Бо плану протидії агресору та його агресивним діям так ніхто і не побачив.

Чинний режим ніяк не впливає на президентські вибори окрім як привід, для політичного піару і змін змісту кампаній. Страх завжди сприяє зростанню рейтингів чинної влади. Також стан скасовує вибори в ОТГ. Єдине, що може вплинути на вибори в чинній редакції воєнного стану – це якщо влада нарешті розгорне дії проти антидержавних проросійських партій, рухів та ЗМІ в 10 областях, де запроваджено воєнний стан. Це суттєво змінить ситуацію.

Які є подальші ризики? Воєнний стан може бути продовжено за допомогою різних юридичних маніпуляцій. Чого тільки вартує Урядовий кур’єр і шалений досвід фальсифікацій документів владою. Він може бути територіально розширений за рахунок рішення парламенту. Інструментами для посилення режиму воєнного стану і далі залишаються загрози нових актів російської агресії, потужних кібератак, терористичних актів чи силових переворотів.

Які базові загрози воєнного стану для виборів? По-перше, в умовах воєнного стану можна проводити виборчий процес, тобто реєстрацію, агітацію, але не можна проводити голосування у сам день виборів. Тому воєнний стан може скасувати чи відкласти вибори. Також він може створити ситуацію, коли спочатку будуть парламентські, а не президентські вибори. По-друге, передвиборчий процес в рамках воєнного стану створює виборчі переваги для влади. Адже сама влада має можливість обмежувати конституційно-політичні права громадян та інших кандидатів в президенти: обмеження с. 31 про таємницю листування та телефонних розмов, а також с. 32 про невтручання в особисте життя може мати місце через злиття отриманих даних для чорного піару, с. 33 шляхом обмеження свободи пересування кандидатів разом з комендантською годиною, с. 34 обмеженням свободи слова і думки, агітації, у тому числі, у ЗМІ та Інтернеті, с. 38 щодо права обиратись і бути обраним шляхом зняття з реєстрації кандидатів, вибіркового скасування виборів, с. 39 шляхом обмеження свободи мітингів, демонстрацій, протестів та с. 44 страйків. Тому я не підтримую пропозицію різних партій та екс-президентів України щодо законодавчого дозволу на проведення виборів в умовах воєнного стану. Вибори в таких умовах стануть неконкурентними та неможливими для опозиції.

І питання наостанок: Якщо основне завдання воєнного стану, як заявив Петро Порошенко, запобігти повномасштабному вторгненню РФ, то чому він так легко змінює свою думку щодо строку запровадження воєнного стану? 60 днів з самого початку було забагато для страхування від наземної агресії РФ? І чи означає введення воєнного стану на 30 днів, що РФ не зможе вчинити наземної агресії на 31-ий день? Це також створює підозри щодо мотивів його введення.

5 важливих питань без відповіді щодо воєнного стану

Хвиля бурхливих загальних обговорень воєнного стану завершується. А тому можна логічно і поступово переходити до більш детальних дискусій. І основою цих дискусій є важливі питання, на які досі не має відповіді:

Хто, в яких межах і з якою метою дав наказ нашим кораблям та морякам здійснювати законні переміщення, на які черговим актом агресії відреагувала РФ?

Якщо основне завдання воєнного стану, як заявив Порошенко, запобігти повномасштабному вторгненню РФ, то чому він так легко змінює свою думку щодо строку запровадження воєнного стану? 60 днів з самого початку було забагато для страхування від наземної агресії РФ? І чи означає введення воєнного стану на 30 днів, що РФ не зможе вчинити наземної агресії на 31-ий день? І ще одне. А чи не вважає Порошенко та Ко окупацію Криму та Донбасу, бойові дії, «котли» з застосуванням збройних сил РФ наземною агресією РФ?

Які особливі дії для державних органів України передбачає указ про запровадження воєнного стану, що не можуть бути реалізовані на основі чинного законодавства України про оборону та відновлення державного суверенітету?

Чи є реальний план внутрішньої та міжнародної протидії агресивним діям РФ? Чи воєнний стан введений, а конкретних дій вживати не планується? Якщо протягом 30 днів українська влада не вчинить очевидних і конкретних заходів з протидії російському агресору, то чи будуть тоді українці мати логічну і обгрунтовану підставу думати, що має місце мотив щодо президентських виборів?

Враховуючи юридичну плутанину між різним указами, рішеннями РНБО та парламенту, чи може Порошенко застосувати юридичні маніпуляції, щоб за чи без участі парламенту продовжити дію воєнного стану? Видається, що логічний ланцюг указ – рішення РНБО – рішення парламенту ніхто не скасовував. Але чи приймало рішення РНБО щодо тих подальших правок, що були внесені до першого указу? Чи в межах закону голосував парламент за останню версію указу?

Хто не підтримав введення воєнного стану у парламенті?

За прийнятний, необхідний і відредагований в частині строку (30 днів) та території дії (10 південно-східних областей України) проект закону про введення воєнного стану не проголосувала низка депутатів. І деяких варто запитати чому.

Хто не голосував, але був присутній у парламенті? У БПП Агафонова, Вадатурський, Продан та Чекіта. Не голосував у повному складі УКРОП (Батенко, Констанкевич, Шевченко). Серед позафракційних: Дерев’янко, Литвин, Чумак. Не голосували також у Радикальній партії Кириченко та Заружко, у Батьківщині Ігор Луценко та Немиря, у Волі народу Микитась та Шахов при «відсутності» фракції.

Хто голосував «проти»? УКРОПівець Купрій. Позафракційні проросійські консерви Бойко, Льовочкін, Тарута, Мураєв, Деркач, Дунаєв, Іоффе. Проти також голосував 21 депутат Опозиційно-окупаційного блоку, зокрема, Добкін, Колєсніков, Шурма, Козак, Новинський, Шуфрич. Також кнопку проти натиснув і депутат групи Відродження Святаш, а майже уся фракція була «відсутня».

Юридична вакханалія воєнного стану по-новому

Як чинна влада Порошенка-Авакова може захищати нас від агресора, як вона може деокуповувати наші території, як у кінці кінців вона може реалізувати воєнний стан ... якщо вони навіть не здатні юридично грамотно організувати оформлення та опублікування документів про впровадження воєнного стану?

Воєнний стан та громадянин РФ Труханов

Воєнний стан введено у місті, що контролює одіозний громадянин російської держави-агресора Труханов. Який силою протидіючи опонентам залишається безкарним. Завдяки «даху» на Банковій. Як же поведе себе громадянин РФ Труханов у випадку агресії РФ проти міста Одеса? І чи не завданням воєнного стану є протидіяти агресору і його «адептам» як Труханов?

Непослідовна політика Порошенка та вимога «антиросійського пакету»

Порошенко та Ко жорстко виступав проти блокади Донбасу, а усіх її прихильників називали «агентами Кремля». Потім Порошенко ввів блокаду Донбасу своїм указом. Порошенко та Ко жорстко виступав проти визнання РФ державою-агресором і проти визнання частини Донбасу окупованою територією, а усіх прихильників такого визнання називали «агентами Кремля». Потім Порошенко власним законопроектом закріпив ці важливі державні рішення. Порошенко та Ко жорстко виступав проти введення воєнного стану, а усіх прихильників такого визнання називав «агентами Кремля». Потім Порошенко власним указом визначив необхідність введення воєного стану у 10 областях.

А може вже досить «ми йдемо своїм шляхом»? Може одразу приймати державницькі рішення і не воювати з прогресивними силами роками заради їх невпровадження? Дістало витрачати купу зусиль, щоб Порошенко приймав рішення, що давно назріли та що є його конституційним обов’язком.

Куди далі ми «маємо піти своїм шляхом»? По-перше, ми маємо повернути українських моряків, яких катують заради вибиття очевидно брехливих показів. Ми маємо повернути захоплені російським агресором кораблі. По-друге, Порошенко та Ко мають представити, або продемонструвати в дії, що вони використовують можливості воєнного стану для реальної протидії агресору та захисту держави від агресивних намірів ворога. Про дещо вчора вже писав: «тотальне підвищення обороноздатності з припиненням корупції в армії, жорстку протидію російській власності та агентам як Медведчук, Опозиційний блок, За життя, Церква МП, припинення торгівлі та дипломатичних відносин з агресором, введення візового режиму з РФ, розірвання Договору про дружбу і співробітництво з РФ та договору щодо Азову, викидання «на смітник» історії антидержавних Мінських домовленостей включно з скасуванням антидержавного закону про «особливий статус Донбасу» та переходом до формату Будапешт+, ініціювання створення міжнародного формату з деокупації Криму, ініціювання усіх процедур у міжнародних організаціях проти агресора, ініціювання нового пакету жорстких секторальних санкцій». Крім того, вимагаю від української влади: ініціювати застосування механізму Резолюції Ради Безпеки ООН «Єднання заради миру» (усунення агресора від засідання голосуванням у 3/4, тобто 129 голосів, Генеральної Асамблеї ООН), а також ініціювання на Генеральній Асамблеї ООН прийняття політичного рішення про визнання Росії агресором.

Обмеження в’їзду громадян РФ на територію України є неповним

Вважаю рішення органів влади України щодо обмеження в’їзду громадян РФ на територію України на час дії воєнного стану неповним та таким, що у повній мірі не вирішує поставлені завдання та не страхує нас від ризиків і загроз, що йде від громадян російської держави-агресора. Тому я виступаю не тільки за обмеження в’їзду чоловікам у віці 16-60 років, але для майже усіх чоловіків та жінок будь-якого віку, що є громадянами РФ. В той же час, вважаю, що певній перевірці мають піддаватись і громадяни України, що в’їжджають на територію України з території держави-агресора. Все це з одночасним введенням візового режиму з РФ на будь-які періоди, що не будуть охоплені дією воєнного стану в Україні. Сумнівні поїздки та рух через кордон з агресором давно мають бути складними.

Окрему заувагу варто зробити щодо режиму в’їзду на окуповані території України, перш за все, до Криму. Заборона на в’їзд до Криму для іноземців не має поширюватись на іноземних журналістів, що перетинаючи адміністративний кордон з Кримом згідно українського законодавства висвітлюють російські репресії проти українців та кримських татар. Так само виключення варто зробити і для російських адвокатів, що захищають українських в’язнів совісті.

В той же час варто відзначити, що можливість прикордонникам самостійно вирішувати кого впускати чи не впускати створює корупційні ризики. А тому має бути прописаний вичерпний перелік виключень з режиму обмеження в’їзду, документів на підтвердження мети приїзду, виписані чіткі процедури віднесення тої чи іншої особи до групи ризику на основі перевірки відповідних осіб. Основне завдання тут не піар, а встановити дієвий фільтр від загроз зі сторони РФ.

Пішли проросійські «зашквари» у Європі на тему морської агресії РФ

«Україна повинна надати докази щодо конкретних подій 25 листопада, внаслідок яких Росія захопила українські судна та військових у Азово-Керченській акваторії. Про це заявила міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Ляєн. За інформацією Die Welt, Німеччина та Франція не підтримують введення нових санкцій проти Росії на тлі загострення довкола Керченської протоки».

У німецьких посадовців гроші від «Північного потоку-2» в очах і вухах? Чергового акту агресії Вам мало? Відео тарану російським судном українського мало? Оприлюднених пошкоджень українських суден? Факту захоплення українських кораблів та моряків? Примусу полонених українських моряків до дачі неправдивих свідчень під дулом російських автоматів? І Макрону того мало?

P.S. А це вже відголоски минулих сумнівних дій чинної влади: Лідер Словацької національної партії (SNS) і голова словацького парламенту – Андрей Данко заявив: «Я не людина, яка довіряє Порошенку. Знову ж таки, за повідомленнями, Україна обманула з померлим журналістом (Аркадієм Бабченком). Ми повинні спокійно подивитися на всі події і факти, але насправді я боюся, що деякі люди з нами знову просто зіграли. Не вимагайте від нас негайтно давати судження і не вимагайте мільйона санкцій, важливий мир між Україною і Росією».

Дрібний «сухий залишок» реакції світу на черговий акт агресії РФ

Якщо прибрати заяви стурбованості та засудження, заклики до посилення санкцій чи інших дій, інші словесні форми реакції світу на черговий акт агресії РФ, то у сухому залишку маємо: По-перше, Трамп скасував свою зустріч з Путіним. По-друге, МЗС Німеччини оприлюднило стратегію з п’яти ключових пунктів. Серед них: необхідність імплементації мінських домовленостей, нетолерування порушення міжнародного права, зміцнення та захист спостерігачів ОБСЄ, оцінка розміщення миротворчої місії ООН на Донбасі та дискусії щодо цієї місії.

Тобто, поки що, реальних і то формальних заходів вжив лише Трамп. Це і є реакція цивілізованого світу на черговий цинічний акт російської агресії? Це все, що може видати світ у відповідь на захоплення наших кораблів і моряків?

Підсумки Саміту G20 та останніх міжнародних заяв Порошенка:

По-перше, Трамп казав, що скасував зустріч з Путіним, але неформально все одно з ним поговорив. По-друге, Путін поділився своєю шизофренічною фантазією (заяви щодо ризиків підриву Керченського мосту та ніби-то втечі наших кораблів у нейтральні води) та продемонстрував європейцям чи вміє він малювати на папері море та кораблики. Єдине тут порадувало, що Путін припустив можливість обміну наших полонених моряків. По-третє, Мінська антидержавна мантра і далі є антиукраїнським пріоритетом Порошенка та МеркельоМакрона. Путін і Меркель домовились обговорювати у збанкрутілому і нульовому в сенсі результатів для Донбасу «Нормандському форматі» ще й «ситуацію» у Керченській протоці. Тобто жодних результатів не варто очікувати і в тому питанні. У свою чергу, у інтерв’ю Corriere della Sera Порошенко позначив декілька кроків, які мали би вжити Західні партнери, але які вони досі не зробили: «заблокувати проект "Північний потік-2", посилити присутність НАТО у Чорному морі, ввести нові санкції проти відповідальних за кризу в Азовському морі, заборонити російським кораблям заходити у європейські порти, підтримати Україну».

Світовий хіт-парад пустих заяв та слів триває. Все ще чекаю на реальні дії.

«Колекція» томосів

За інформацією facebook-експертів з церковних питань Україна приблизно втретє, або вчетверте отримала томос і продовжує нарощувати цю «колекцію».

Я ж чекаю «п’ятого» (читати як першого) томосу, що має бути офіційно наданий Україні після об’єднавчого собору. Не псуйте смак від майбутньої перемоги. Це ж стосується і Порошенка, якому бракує тем для «переможних» дописів у fb.

Гроші перемагають демократію у Грузії

Провладна = проросійська кандидатка Саломе Зурабішвілі виграє президентські вибори Грузії в соратника Міхеіла Саакашвілі Григола Вашадзе 60 на 40%.

Що знадобилось грузинам для того, щоб віддати перемогу «банді Газпрому» замість авторів грузинських реформ? Масштабний державний підкуп виборців. Коли банки вибачили борги 600 тисяч грузинів на суму 560 мільйонів $. Перенесення голосування на будній день. Застосування адміністративного ресурсу та додаткового підкупу на виборчих дільницях.

А що українці? Не буде їм достатньо «солодкої брехні та обіцянок»?

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація