фото: Oleksiy Kustovsky


Внутрішня політика

Технічні кандидати на виборах Президента-2019

На будь-яких виборах головне – це досягнення максимального результату і якщо на президентських виборах це бути обраним президентом, то технічними кандидатами є усі, хто не ставить перед собою перемогу як ціль. Як то кажуть: для них головне не перемога, а участь.

На виборах є кандидати, які мають дуже великі шанси, є які шансів мають менше і є ті, що думають, що в них є якісь шанси. Усі вони є реальними кандидатами, якщо хочуть перемогти чи думають, що переможуть.

Усі хто подає свою кандидатуру, щоб засвітитись і попаритись, підвищити впізнаваність, збільшити свою політичну вагу, щоб відібрати в когось голоси, критикувати конкурента, щоб подарувати комусь свої голоси, щоб забезпечити більшість у виборчих комісіях, щоб бути використаним через власну квоту на телевізійних ефірах, щоб збільшити можливості до проходження їх партій до парламенту, або проходження кандидатом по мажоритарному округу – усе це є технічні кандидати, що не переслідують базову мету виборів. Певний рейтинг означає певну кількість інвестицій, яку політик може залучити на свій політичний проект. Тому технічність часто – це питання великих грошей.

Що ми маємо на сьогодні? Про своє бажання брати участь у виборах заявили, або натякають на цю тему, або є інформація, що вони планують йти на вибори. Таких вже є понад 30 осіб. І це ще очевидно не межа.

Хто на сьогодні має значний рейтинг і переслідує як мету обрання на посаду президента? Як мінімум Порошенко, Тимошенко та Гриценко. Якщо проросійські сили підуть на вибори під єдиним дахом, то високі шанси буде мати, на жаль, і їх кандидат (чи то Бойко, чи то Рабінович, чи хтось третій). Це так би мовити претенденти першого ешелону. Навіть щодо деяких з них є версії, що їх кандидування грає на користь чинному президенту Порошенку. Бо йому сприяє як розпорошення опозиції, що розтягує голосує між різними кандидатами, так і вихід у другий тур слабкого, або виключно проросійського кандидата. Ми про це вже говорили. Якщо виборчий штаб Гриценка очолює досить провладний Балога, то виникають питання. Гриценко навіть окремо прокоментував: я кандидат технічних наук, а не технічний.

Є кандидатури другого ешелону, що мають на сьогодні нижчий рейтинг, а тому поруч з виборами президента як ціллю розглядають свої парламентські перспективи, або є частиною політичного сценарію когось з першого ешелону. Тут є і Вакарчук з Зеленським, які ще не оголосили що йдуть на вибори, є Ляшко і Садовий. Якщо Ляшко з Ахметовим швидше розігрують допоміжну карту для Порошенка у другому турі (як технологічний спойлер), а також відбирають голоси в Тимошенко, то Садовий акцентує увагу на парламентських виборах, або потенційній коаліції з Вакарчуком чи Гриценком. Висунення самого Вакарчука чи Зеленського, швидше за все, є предметом політичних торгів олігархів з якими їх асоціюють. Адже вони здатні відбирати голоси в усіх, але найбільше голосів відбиратимуть у таких як Порошенко, Гриценко та Тимошенко. Тому їх невисунення сьогодні коштує дорожче, аніж їх висунення.

До третього ешелону малорейтингових кандидатів з високою вірогідністю на електоральну технічність (просто мало шансів) також можна віднести таких осіб як Тягнибок, Гнап, Чумак, Безсмертний, Наливайченко, Терещенко, Деревянко, Стеценко, Касьянов, Томенко, Бубенчик, Богуцька, Балашов. Більшість з них делегують свою підтримку комусь (як Чумак що пообіцяв підтримати найбільш рейтингового з демократичної опозиції, Деревянко та Терещенко, що наближені до Саакашвілі. Кажуть Терещенко відбиратиме голоси в Гриценка), або просто намагаються засвітитись, зміцнитись (як Гнап що бере участь у праймеріз Сили людей чи Безсмертний). Деякі з них у підсумку можуть банально не висунутись. Задорого. Зараз час каміння розкидати. Але перед виборами вони будуть збиратись в команди.

Окрім потенційно технічних кандидатів третього ешелону на сьогодні деякі політичні гравці висувають, або в процесі висунення різних технічних партій та кандидатів під конкретні електоральні цілі. На мою думку, впливами з Банкової та Кремля можна пояснити подрібнення проросійського табору, а саме нові партії-відокремленці Мураєва, Новінського, кандидатури Вілкула та Добкіна. Як кажуть близький до Тимошенко олігарх Тарута піде на вибори, щоб відібрати голоси пропрезидентських сил на сході і згодом передати їх Тимошенко. Так само є вірогідність, що в Тимошенко будуть намагатись відбирати голоси Богословська та Богомолець, хоча цей невдалий гендерний маневр вже можна було бачити з Королевською і їй подібними. Відкушувати голоси в Тимошенко може і кандидат від Аграрної партії Скоцик. Проти Ляшка буде заточений, як кажуть проект Льовочкіна Каплін. Проти ліворадикалів та популістів буде заточений проект Ківи, якиц пов'язаний з міністром внутрішніх справ Аваковим. Голоси у провладних кандидатів Коломойський буде намагатись відбирати не лише Зеленським, але й Шевченком.

Ресурси і сили лише готуються. Наявність 60% електорату, що не визначився, змушує і створює ілюзію, що цей електорат легко переманити новими політичними проектами. Але соціологія і практика демонструє, що не усе так просто в українській політиці. І не завжди відомо хто в кого що відтягне.

Суперечливі пріоритети Садового-кандидата

Садовий заявив, що йде в президенти і додав: «у президентській агітації будуть такі складові: мобілізація молоді, розрив корупційної кругової поруки в політиці і технологічна модернізація країни».

Було б не зле почати з розриву корупційної кругової поруки у Львові, у тому числі, влади міста, "великих бізнесменів" та правоохоронців. Та й модернізація була б не зайвою.

ЦВК по-новому серія друга на незаконних граблях

ЦВК по-новому серія друга, що була обрана в незаконний спосіб, обрала собі керівництво на незаконному закритому засіданні.

А що ще можна було очікувати від структури у якій 11 з 17 осіб є підконтрольними Банковій? Що можна очікувати від нагородженої Порошенком «заслуженої юристки», яка була в комісії з відбору в ДБР по квоті Порошенка; правої руки міністра Петренка, що підігрувала недоброчесним кандидатам на конкурсах в ДБР та щодо якої є розслідування про незаконні статки; екс-заступника Луценка; депутата Народного фронту з крила Авакова; екс-помічниці Порошенка; помічника нардепа Народного фронту та радника Парубія; нардепа від фракції Ляшка; судді районного суду Києва? Від них можна очікувати лише фальсифікації виборів для згаданих осіб. Для того їх туди і делегували.

Моя версія подій навколо телеканалів NewsOne та 112 Україна

Медведчук: Петре, щоб спільно реалізувати наш спільний сценарій з другим туром проросійським силам потрібно більше інформаційних майданчиків. Що в тебе є з приводу каналів NewsOne та 112 Україна?

Порошенко: 112 канал мій, а NewsOne на половину ділимо з Рабіновичем та Мураєвим. Тобто на 50% канал мене позитивно висвітлює.

Медведчук: Ми хочемо, щоб ці два канали перейшли під наш контроль. Домовленості по розподілу контенту 50 на 50% зберігаємо. Відповідно Мураєва викидаємо і ми заходимо замість нього.

Порошенко: Згода.

Пройшов час. Захоплені за допомогою Порошенка Медведчуком канали не просто є рупорами антиукраїнської пропаганди, але й ще почали давати слово багатьом опозиціонерам, бо Кремль бачить що владну недалекоглядність та політичну жадібність Порошенка можна використати навіть для їх перемоги у виборах.

Порошенко: Мене не влаштовує, що ти даєш слово опозиційним політикам. Ми не домовлялись, що ти будеш розмивати моє електоральне поле. Так що давай вертаємось до базової домовленості: тобі твоє, мені моє. Як згоди не доходимо, то я ще більше буду розжарювати різні формати тиску на канали.

Медведчук: Твої політичні ігри разом з голосуванням у парламенті дещо переходять межі. Добре. Щоб створити ілюзію змін змінимо власника на якого можна буде повісити майбутні зміни редакційної політики. Опозиціонерів на каналі буде менше, тебе і проросійських як і раніше 50 на 50.

Порошенко: Згода.

P.S. Порошенко мав унікальна можливість задавити загрозу від проросійських сил в Україні. Але він не тільки не посадив жодного з екс-регіоналів, але й вступив з ними у договорняки щодо каналів, законопроектів у парламенті, спільних політичних сценаріїв на президентських виборах. Завдяки Порошенку вони підняли голову і закріпились настільки, що можуть диктувати свої умови. Тепер вони подаватимуть позови проти Томосу, плодитимуть «партії миру», на посаду ТОП-розвідника призначатиметься людина з російським громадянством, голови райадміністрацій виявлятимуться агентами ФСБ, а прямо під носом влади український щебень постачатиметься на будівництво керченського мосту.

Закон про мову 5670д: перший акт перемоги над БПП

Верховна Рада у першому читанні ухвалила державницький комплексний та найгрунтовніший законопроект про українську державну мову 5670д. Саме цей закон розширює сфери застосування єдиної державної мови, створює механізми та інструменти її реального утвердження.

Не можу не відзначити, що прийняття законопроекту знаходилось за крок від провалу. Вчора і сьогодні у мережі був поширений лист 149 відомих українців, які ніби-то підтримують законопроект БПП 5556. Серед підписантів не тільки люди, що відійшли у вічність як Лук’яненко, Попович, Драч, але й сфабриковані підписи, про що заявили Бистрицький та Чорногуз. БПП дуже плідно старався довести, що гасло "мова" на плакатах Порошенка є лише лицемірною політичною технологією. І коли дійсно дійшло до голосування від БПП за закон було лише 46 голосів і він не набрав необхідних голосів. Декілька повернень до голосувань, протести депутатів інших фракцій та консолідований тиск змусили підтримати закон.

Та навіть в умовах тиску знайшлось купа ворогів української мови, що законопроект не підтримали. Серед них: БПП (депутат Брензович "проти" та Білозір і Гончаренко "утримались"), позафракційні (Мураєв "проти"), 24 "проти" від Опозиційного блоку, майже в повному складі не голосували олігархічні "Відродження" та "Воля народу".

«Нафтогаз» як розмінна монета виборів

Він хоче зберегти «Нафтогаз» як велику корупційну годівничку для різних Коболєвих та Ко (яких вже покарано за приховування інформації про розподіл мільйонних премій). Вона хоче ліквідувати «Нафтогаз», щоб непідконтрольну годівничку перенаправити руслом у власні енергетичні схеми. Риторика різна, дискусія «з піною у роті», а мета одна. Корупційно-грошовита.

Зате експерти та міжнародні партнери вже не перший рік кажуть про анбандлінг (розділення) «Нафтогазу» на декілька юридичних осіб для розриву корупційно-монополістичних привілеїв з призначенням незалежних наглядових рад. Але ж реформи – це не стиль старих політиків, що є продуктами олігархічної системи.

У чому правий та неправий Вакарчук щодо судової реформи?

Святослав Вакарчук у своїй статті «Кому тут тюрма, кому – Дольче Віта» розкрив своє бачення судової реформи. Ключові позиції: «1) Повне оновлення суддівського корпусу. Зробити це можна лише позбавивши старих суддів можливості контролювати відбір нових. Добір суддів треба доручити тим, кому найбільше довіряє суспільство. Якщо винести за дужки армію і церкву, то на сьогодні це дві категорії: міжнародні експерти та волонтери і громадські активісти. Пропозиція деяких політиків обирати суддів на загальних виборах є небезпечним популізмом у сьогоднішніх українських реаліях. Національний фестиваль гречки.. 2) Слід добитися довіри українського та іноземного бізнесу до наших судів. Слід всерйоз подумати про залучення авторитетних іноземних суддів до ведення справ в Україні. 3) Слід створити умови, за яких судді будуть боятися займатися корупцією. Оновити склад касаційного суду».

По-перше, підтримую п.1, але за виключенням участі волонтерів у відборі суддів. Хіба це волонтери, які причетні до громадської діяльності у цій сфері. Перетворити на профанацію процес не можна. Так само вважаю, що виборність суддів у наших умовах розплодить політичну корупцію і популізм у судовому корпусі. По-друге, щодо п.2, то підтримую ідею часткового імпорту юрисдикцій судів з-за кордону на перехідний період. Цілком адекватна пропозиція, що підтримана багатьма експертами у цій сфері. По-третє, у п.3 розмите формулювання, а пропозиція не вирішує позначену проблему.

Що ще потрібно, щоб покращити ситуацію у судовій системі? 1) Робота нових органів контролю за суддівським корпусом (оновлення потребує і ВРП, і ВККС, і інші). 2) Зміцнити чи вже відновити роль Громадської ради доброчесності у суспільному контролі за діяльністю судової влади. 3) Деполітизація суду через зміни процедур їх призначення, переведення та звільнення. 4) Запровадження електронного суду. 5) Децентралізація судової системи на користь місцевих громад (у тому числі, за допомогою створення мирових суддів, впровадження інституту присяжних та народних засідателів, медіації та арбітражу).

На бізнес та простих українців насуваються економічні проблеми

Як відомо, в країні діє мораторій на перевірки бізнесу. Але вже очевидно, що фактично цей мораторій може бути скасовано через «полювання» на неплатників зарплат та виявлення тіньового працевлаштування. У цьому святі перевірок без попередження братимуть участь усі контролюючі органи і, як кажуть деякі джерела, навіть як не буде порушень братимуть «з носу» по 100 тисяч гривень.

Як відомо, в нас відбувається «грандіозна» боротьба з контрабандою на митниці. Для того щоб її «грандіозно» подолати на неї додали ще декілька спостерігаючих контролюючих органів, що завершилось збільшенням кількості поборів. Як кажуть, деякі джерела, десь у 3 рази. Ще одне покращення для бізнесу.

А тепер про тарифи на газ. Борги за комунальні послуги в країні вже досягли 38 мільярдів гривень. Уряд та очільник на Банковій прийняли рішення про чергове незаконне підвищення тарифів. Кажуть на 50-60%. Але ж у переговорах з МВФ була домовленість про вирівнювання цін для споживачів та промисловості. І якщо для промисловості ціна виросла до 12 тисяч, а заплановано і до 15, то чи не означає це, що тарифи на газ виристуть не на 60%, а у два рази? Зима близько.

Другий Маш за права тварин

Вдруге долучився до великого всеукраїнського Марш за права тварин у Львові - 2018. Понад 500 львів'ян разом з своїми домашніми улюбленцями (мій Бруно теж бажав висловити свою активну позицію) пройшли містом з закликами "Україна - гуманна країна", "Тварини - не розвага", "Хутро - криваве жлобство", "Зоопарки - мука для тварин", "Живодерів за грати. Життям не грати", "Ми за цирк без тварин", "Тварини - не клоуни", "Порятунок слабких - справа сильних". І дійсно варто не забувати важливу ідеологічну позицію: захист прав тварин - справа честі людей.

Своє ставлення до тварин мають змінити не тільки законодавці і політики, що вважають цю тему другосортною та неважливою, але й багато людей, що змінили, або ще, на жаль, не змінили своє ставлення до тварин та їх прав. Те що в країні важко живеться людям не означає, що тварини мають бути позбавлені прав і що вони мають бути незахищеними перед різними формами систематичного екоциду. Суспільство демонструє свою зрілість і європейськість лише тоді, коли воно демонструє здатність захищати слабших. І тварин, і дітей, і людей похилого віку.


Зовнішня політика

Антидержавний та антиукраїнський закон про особливий статус Донбасу

Парламент вчергове продовжив дію антидержавного та антиукраїнського закону про особливий статус Донбасу. Свої голоси дали 107 депутатів з БПП (зокрема, і Джемілєв, Пинзеник, Юринець), 62 депутати з Народного фронту (зокрема, і Ємець, Хміль, Васюник), 14 позафракційних депутатів (Балога, Веселова, Мураєв, Пташник, Гопко, Єднак, тобто серед цих осіб 3 депутати від "Сили людей"), 37 депутатів Опозиційного блоку, 15 та 10 депутатів від олігархічних груп "Відродження" та "Воля народу". Ось вона коаліція "по-новому" у чинному парламенті.

Дія закону продовжена під брехливим аргументами про загрозу послаблення санкцій і "та той закон не буде діяти". Проблема тільки в тому, що цей закон проти суверенітету України має почати діяти після втілення Мінських туалетних договорняків, які є безальтернативними для чинного режиму.

Проблеми Усика з «божим» Кримом

Людині, яка має проукраїнські погляди і хоча б трохи обізнана з трагічними подіями останніх років, немає проблем відповісти на питання: "Чий Крим?". Вона дасть відповідь: "Крим – український, але окупований Російською Федерацією". На жаль, досі багатьом відомим українцям, зокрема Олександру Усику, важко відповісти на це питання.

Усик не хоче на нього відповідати правильно. Він то ухиляється від відповіді, або дає таку відповідь як у останньому інтерв’ю: "Крим – Божий. По-справжньому".

Таку відповідь можна пояснити двома версіями. Перша версія – Олександр Усик, що приносить Україні гучні міжнародні перемоги та прославляє Україну, має проукраїнську позицію щодо Криму, але боїться про це заявити публічно. Боїться або за свою персональну безпеку, або безпеку своїх родичів та друзів, що проживають у Криму. Боїться обмежень, що можуть стати наслідком його заяв щодо статусу Криму. Але є контраргументи до такої позиції. Чи може страх так керувати чемпіоном? Чи не можна вивести родичів та близьких з Криму? Чи дійсно є загроза для спортивної діяльності, якщо будуть зроблені певні заяви?.

За другою версією, Олександр Усик може мати свій "особливий" погляд на Крим. Він може включати тезу: "а то все політика, а я поза нею" (цією фразою багато прикриваються), або у відомого боксера може бути не зовсім і проукраїнська позиція щодо статусу окупованого Криму".

Сучасний світ – це світ війн не лише кулями і танками. Це світ війн ідеологій, поглядів, інтерпретацій. Ми це яскраво бачили в Україні на наслідках, які, зокрема, спричинила і спричиняє російська пропаганда. Тому кожен з нас воює своїми поглядами. Крим може бути деокупований і стати українським тоді, коли світ і українці вважатимуть його українським, але тимчасово окупованим РФ. Якщо така позиція не домінуватиме, то домінуватиме проросійська позиція, що буде легалізовувати загарбання української території у 21 столітті.

Журналіст: Чий Крим?

Усик: Божий. По-справжньому.

Атеїсти: Тоді Крим нічий?

Агностики: Може наш, а може й не наш.

Християни, мусульмани, іудеї: Крим - наш?

Їндуїсти: Якого з Богів?

Буддисти: Крим - частина світової енергії?

P.S. Усик дуже мучиться. Не може в собі народити здатність сказати "Крим - український". На жаль, така його відповідь не дивує. Вічно вивертається.

Лицемірна політика влади щодо Криму та Донбасу

Влада продовжує кричати про стійку політику на деокупацію Криму та Донбасу. Тільки чомусь виявляється, що «хтось» підпільно постачає воду до окупованого Криму на завод Фірташа. Тільки чомусь виявляється, що в уряді розглядають варіанти щодо спрощення процедури ввезення товарів на непідконтрольну територію Донбасу (тобто розглядаються повне скасування блокади Донбасу). Тільки чомусь виявляється, що один із найголовніших інтернет-провайдерів прифронтової Авдіївки офіційно зареєстрований в окупованому Донецьку.

Лише повна блокада є свідченням бажання української влади деокуповувати захоплені російським агресором території. Деокуповувати, звичайно, на українських умовах, а не державоруйнуючих «мінсько-російських» умовах.

Олег Сенцов припинив голодування за крок від смерті

Він продемонстрував унікальний героїзм та силу волі. Продемонстрував що таке справжня війна.

Російські тюремники мали намір годувати його примусово. Адвокат Сенцова розповів, що російські лікарі пообіцяли режисеру, що з нього зроблять овоч, якщо він не відмовиться від голодування. «Овоч – це він буде просто тупо лежати на ліжку з люлькою в носі або в роті».

Олег пише: «У серці почалась аритмія з ішемією, нирки забились і в будь-який момент відмовлять, печінка збільшилась і почала розкладатись, кишечник, мозок — там все. Прикро програвати, але вибору мені не залишили, я не хочу перетворювати це все у принизливе видовище. 145 днів боротьби, мінус 20 кг ваги, плюс підірваний організм, але мета так і не досягнута. Я вдячний всім, хто підтримував мене і прошу вибачення у тих, кого я підвів... Слава Україні!».

Олег нікого не підвів. Він сильніший та патріотичніший за більшість з нас.

Ідеологічна перемога для України у США в контексті теми Голодомору

Неймовірна перемога з відновлення історичної справедливості та потужний ідеологічний удар по логіці сьогоднішніх дій російського агресора.

«Сенат США одностайним рішенням ухвалив двопартійну резолюцію, яка стала першим в історії правовим актом Конгресу США, де Голодомор 1932-1933 рр. визнається геноцидом українського народу. До постановляючої частини документа включено визнання Сенатом висновків Урядової Комісії США щодо Голоду в Україні (від 22 квітня 1988 р.) про те, що "Сталін та його оточення вчинили у 1932-1933 рр. геноцид проти українців. Висловлюються найглибші співчуття жертвам, тим, хто пережив Голодомор, та їхнім родинам, а також міститься заклик до розповсюдження інформації з метою підвищення обізнаності у світі про штучну природу цієї трагедії».

Російській розвідці так надерли заднє місце, що воно почервоніло як в мавпи-бабуїна

Спочатку РФ спалилася з Скрипалями і "солодкою парочкою" Боширов-Петров. Журналістам-розслідувачам вдалось не тільки з'ясувати справжні імені російських спецслужбістів, не тільки виставити усі їх реєстраційні документи як паспорти чи водійські права з закритих баз, не тільки особисті номери, що виявились номерами Міноборони РФ, але знайти їх фото. На Заході з'ясували їх роль не тільки в Отруєнні в Солсбері, ліквідації чеченського командира у Стамбулі, але й "евакуації" Януковича та агресивному захопленні Криму. "Боширов"-Чепіга за участь в операції щодо Криму навіть отримав "Героя РФ" від Путіна. Ці ідіоти не тільки не виконали поставлене завдання у Британії, але й спричинили потужну хвилю міжнародних санкцій, бо чітко продемонстрували світу, що Путін є терористом. Який використовує одних людей проти Заходу та України.

Але для путінських бидло-алко-посіпак цього було б мало. Тому вони масштабно попалили велику групу своїх агентів у Нідерландах під час спроби вкрасти дані щодо МН17 та Штатах. Все це призвело до нової хвилі міжнародних звинувачень вже за кібератаки від США, Канади, Британії, ФРН. Чергова група "Боширових-Петрових" поїхала гнити на своїй авторитарній збанкрутілій російській батьківщині. І інфу про них, швидще за все, Заходу здали свої ж.

Розкол проєвропейських латвійських еліт

Дав свій негативний результат на парламентських виборах у Латвії. Вперше за європейську історію країни коаліція може бути сформована за участі відверто проросійських сил, що завжди були в опозиції. Вибори виграла проросійська партія «Злагода». При цьому, друге місце посіла сумнівна популістська партія KPV («Кому належить держава»).

Тепер ключове питання – це складна коаліціяда і чи не спробує якась з 7 партій, що пройшла до парламенту, «продатись» росіянам. Це може закінчитись що різними коаліціями, що перевиборами, але одне чітко зрозуміло: розбрат проєвропейських сил створив загрозу російського реваншу. І це дуже важливий висновок який мають зробити не лише латвійські, але й українські партії.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація