Світлина від Радіо Свобода.

фото: Oleksiy Kustovsky


Внутрішня політика

Три сценарії виборів Президента-2019: прямі, у парламенті, відкладені?

Україна увійшла у дуже складну президентську кампанію 2019. Досі у ній так багато невідомих і так багато ризиків появи різних «чорних лебедів», що робити прогнози надзвичайно складно.

Тема нашої зустрічі передбачає три опції-сценарії і тому я почну з найменш вірогідного, на мою думку, і завершу, найбільш вірогідним.

Перше - обрання президента у парламенті. Це ні що інше як зміна форми правління на чисто парламентську. Такі серйозні зміни потребують коригування Конституції. Я не вірю у такий сценарій виборів 2019 року.

Спочатку Народний фронт, а потім Батьківщина виступили з ідею запровадження парламентської республіки в Україні. Але ці сили мають різну мотивацію для таких пропозицій, хоч і дуже стійко ходять чутки про обговорення контурів майбутньої коаліції Тимошенко-Авакова-Гройсмана.

Народний фронт торгується темою Конституції задля зменшення повноважень Порошенка у разі обрання його на другий термін. Тимошенко ж після Форуму «Новий курс» розігрує карту Нового суспільного договору та змін до Конституції як методу консолідації громадських та експертних середовищ. А також для того, щоб знизити страхи олігархів щодо її потенційних дій.

Чому я не вірю у парламентський сценарій? По-перше, тому що, за це банально нема голосів у парламенті. Принаймні поки. По-друге, тому що позбавляти виборців можливості голосувати напередодні президентських виборів – це злочин проти суспільства. На який воно може жорстко і масово відреагувати. Сьогодні це вигідно лише олігархам і є проявом олігархічного консенсусу.

Друге – відкладення, або зрив президентських виборів. У зриві президентських виборів, або підриві до них довіри можуть бути зацікавлені різні сили. По-перше, це російська держава-агресор. По-друге, це сам Порошенко, якщо він вибори програє. По-третє, інші сили, якщо Порошенко піде на тотальну фальсифікацію їх результатів.

Важко сказати чи можуть усі ці інтереси якось співпадати. Путіну потрібна або своя людина, або хаос. Якщо Путін вважає Порошенка зручнішим за інших, то нам є чого турбуватись.

Як різні сили можуть зірвати вибори? Через запровадження воєнного стану. Причинами для нього можуть бути різні ситуації, що будуть простимульовані чи то Росією, чи то чинною владою.

Є військові загрози. Нас може очікувати загострення на Донбасі. Може очікувати новий виток агресії через Азовське море. Це вже відбувається. Ще одним варіантом нападу на країну може бути потужна серія кібератак.

Є інші безпекові загрози. Ризики терористичних актів у Києві так само не варто відкидати. Ми знаємо з історії, що вони можуть бути політичними інструментами. В країні є достатньо різноманітних сил, перш за все, у колах силових органів, що здатні думати про сценарій силових переворотів. В деяких можуть здати політичні нерви. Кількість парамілітарних структур вражає.

Є економічні загрози. Фінансування МВФ і ЄС досі підвисає. У своїх макрофінансових прогнозах НБУ каже про можливість стрибку курсу долара до позначки 40. Це означає ні що інше як загрозу дефолту в Україні.

Є політичні загрози. З 1999 року в Україні влада жодного разу не вигравала загальнонаціональні вибори. Протягом останнього часу ми бачили жорсткий бій за контроль над ЦВК. Окремі сили, що мають цей контроль, незалежно від того чи то старий чи новий склад, за допомогою заангажованих ЗМІ, політичної корупції, адміністративного та силового ресурсу можуть сфальсифікувати вибори. Це викличе загрозу масових акцій протесту. І це може бути не обов’язково у другому турі, а може відбутись і після першого туру.

Новий склад ЦВК настільки важливий, що маючи контроль над комісією чинний президент може торгуватись з кандидатом, що буде вигравати.

Вибори можна не лише фальсифікувати. Адміністративним чином можна знімати з виборів неугодних кандидатів. Тиснути на команди кандидатів.

У будь-якому випадку є величезний ризик відсутності визнання результатів. Які це може мати наслідки для воюючої країни цілком очевидно.

Третій сценарій – прямі строкові президентські вибори. Чому шанси на них більші за інші сценарії? По-перше, бо усі міжнародні гравці більше зацікавлені у цьому сценарії. Західні партнери зацікавлені у мирній передачі владі, без жодних заворушень та сутичок. РФ, швидще за все, консолідувала усі проросійські сили, зокрема, Опозиційний блок та За життя. Є інформація, що погодженим єдиним кандидатом від промосковських сил стане Бойко.

По-друге, позиція міжнародних партнерів та погодження Бойка підходить і чинній владі. Саме тому є інформація, що політтехнологи влади погодили як базовий сценарій для Порошенка його виграш у другому турі саме над зручним спарринг-партнером Бойком. За останній час співпраця цих сил лише поглиблювалась, а Медведчук зміг без жодних перепон увійти до структури власності декількох великих ЗМІ. Підготовка триває.

Не слід також забувати що в цих сил є і альтернативний паралельний варіант. Радикальна партія Ляшка, що, як кажуть, фінансується Ахметовим.

Найбільша проблема полягає в тому, що йдучи таким сценарієм заради власних інтересів Порошенко ризикує майбутнім усієї країни. Адже так за крок до перемоги можуть опинитись вже той же Бойко чи Ляшко. Тоді Майдан збереться моментально.

Ми підходимо до виборів у дуже складних соціальних умовах. Втома від війни, тотальна недовіра до всіх, гострий соціальний невроз. Найрейтинговіші політики не мають більше 15%, розриви між ними у межах статистичної похибки, а антирейтинги зашкалюють. Влада роздроблена, опозиція поки не здатна провести ані спільні праймеріз, ані висувати спільних кандидатів. Навіть олігархи вперше у історії не мають єдиного кандидата. Усі розкладають свої фінанси у різні корзини. Запускають купу міні-проектів. Така розробленість означає, що у другий тур банально можуть пролізти промосковські люди.

Навіть якщо цього не станеться, то нас може очікувати збанкрутіла схема «голосування за менше зло». Чи то у парі Порошенко-Тимошенко, чи то у парі Порошенко-Ляшко, чи то у парі з фаворитом другого рівня, або когось з так званих екзополітиків (відомих співаків чи коміків). Влада спекулюватиме на зовнішніх темах, а опозиція на внутрішніх. Виборець буде у фрустрації. На жаль, рівень нашої політичної культури низький і нас вона не врятує.

У будь-якому випадку нам загрожує політична криза. Це може бути політичний шторм, а може бути виверження вулкану. І ніхто не знає чим це завершиться.

Смертельний пішохідний перехід

Молодик збив на своєму дорогезному Hummer дитину. Насмерть. На пішохідному переході.

Чому? Бо вони відчувають свою тотальну безкарність. У цій країні гроші через корупцію є індульгенцію від будь-якого злочину. І для того хто їхав на Hummer і для того, хто цей Hummer йому купив. Такі розбещені дітки почувають себе в такій країні чудово. Зате розумні талановиті мають десятки років працювати, щоб хоч якось кудись пробитись. Або їдуть за кордон. Це і є держава закритого корупційного доступу.

Епістолярні здобутки «прокурорської клоаки»

Спочатку «прокурорська клоака» писала колективні маніфести на підтримку Шокіна, а тепер написали на підтримку екс-антикорупціонера, а тепер чинного прислужника режиму Порошенка пана Назара Холодницького. Комісія прокурорів проявила неймовірну чуттєвість до цієї колективної ганьби і замість звільнення вліпила лише догану.

Я б сам прокоментував, але посольство США написало вичерпно: «У сучасній демократії прокурори, які маніпулюють свідками і перешкоджають правосуддю, подають у відставку заради збереження репутації своєї установи та верховенства права». Як хтось забув, то Холодницький зливав дані фігурантам розслідувань НАБУ, перешкоджав розслідуванням, покривав Фірташа і дуже активно почав боротись про єдиного незалежного антикорупційного органу, НАБУ. Саме такі кадри як Холодницький, Охендовський і потрібні владі. Свої.

Порошенко ветував антикотрабандний закон щодо лісу

Порошенко ветував закон про криміналізацію контрабанди лісу та посилення запобіжників проти їх незаконної вирубки. Через те, що обмежуються можливості до експорту вкраденого в суспільства лісу. Це все, що треба знати про роль провладної банди у винищенні національних природних багатств України.

Роттердам+ на воду?

Були собі ціни на воду. "Магічним" чином зупинився єдиний завод, що виготовляє хлор для очистки води. Полякали усіх. Завод "магічним" чином запустився. Тільки ціни на хлор виросли у 3 рази. Так розумію, що треба чекати підвищення цін на воду і водно-хлорної схеми "Роттердам+"?

Псевдокоаліція та псевдоопозиція

БПП та "Народний Фронт" самостійно не прийняли жодного закону за час роботи восьмої сесії Верховної Ради. Це чудова демонстрація того, що коаліції у парламенті вже давно не існує. І це ганьба для усіх, хто стверджує протилежне.

Але є інше питання. На останній сесії більшість провладних законів були прийняті за допомогою голосів «Самопомочі» (17 голосів у середньому) та радикалів Ахметова (15 голосів в середньому). З Ляшком все ясно. Але, це так неявно «Самопоміч» коаліціюється з провладними покидьками, так само як і у місцевих радах? Може тому в нас і нема праймеріз / єдиного кандидата від опозиції, бо в нас нема реальної, принципової та дієвої опозиції? Чи під час останньої сесії влада подавала лише добрі закони, що заслуговують на підтримку?


Зовнішня політика

Важлива, але не практична Декларація щодо Криму

Державний департамент США оприлюднив офіційну Декларацію щодо Криму, в якій вказав, що не визнає анексії півострова Росією.

Я вітаю прийняття цієї Декларації, бо вона позначає важливу декларативну незмінність позиції США. Про загрозу її зміни говорили через зустріч Трампа з Путіним. Не менш позитивно, що своїми заявами її підтримали ЄС, Британія, Німеччина, Італія. Додатковий позитивний сигнал це перенесення візиту Путіна до Вашингтону на 2019 рік, що може бути наслідком осмислення Трампом провального саміту у Гельсінкі.

Але є але. Декларативні позиції - це добре, якщо вони підкріплені реальними діями. Але що далі? Будемо усім світом сидіти біля Чорного моря і чекати смерті Путіна? Де міжнародний формат обговорення деокупації Криму? Де єдина стратегія? Де жорстке посилення міжнародного тиску задля створення умов для деокупації? Лише декларації. І вони Крим не повернуть. Так само як їх і не повернуть пусті заяви Порошенка та інших політиків.

Дефіцит логіки Волкера

Інтерв’ю спецпредставника США Волкера розчаровує. Він заявив, що Україні треба продовжити дію закону про особливий статус Донбасу.

«Я не бачу жодної шкоди у продовженні дії закону. Нічого не зміниться від сьогодні і до того дня, коли дію закону вже буде продовжено. Думаю, в цьому немає шкоди. Натомість, Росія використовуватиме зупинення дії закону як причину скаржитись на Україну. Там скажуть, що Україна не хоче виконувати Мінські угоди. Тому просто не давайте Росії цього аргументу. Продовження дії закону нічого насправді не змінить". "На сьогодні немає і особливого статусу. Він запрацює тільки за тих умов, коли буде домовленість, коли Росія виведе війська та будуть проведені місцеві вибори".

Тобто треба продовжити дію закону, який не діє, щоб в Росії не було аргументів … для кого? Для США, які і так їх не сприймуть? Логіки нуль. А спроби створити умови для особливого статусу і натяку про його реальність у майбутньому – це очевидні заяви проти національних інтересів та суверенітету України.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація